ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 917/664/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 (колегія суддів у складі: Шутенко І.А. - головуючий, Россолов В.В., Тихий П.В.) та ухвалу Господарського суду Харківської області від 09.11.2020 (суддя Чистякова І.О.)
за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Гранд"
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати
за участю прокурора Семенчук М.А. (посвідчення),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 (далі - прокурор) звернувся з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Гранд" (далі - відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 308 696,29 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач з 18.04.2014 та по теперішній час в порушення вимог статей 125-126 Земельного кодексу України використовує земельну ділянку площею 726 кв.м по вул. Академіка Павлова, 120, "Д-2" без виникнення в останнього права власності на землю, права постійного користування земельною ділянкою та права оренди земельної ділянки без державної реєстрації. Не сплачуючи орендну плату за користування земельної ділянки, відповідач зберігає кошти, які на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України зобов`язаний відшкодувати позивачу.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.11.2020, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2021, позовну заяву прокурора залишено без розгляду.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що прокурором не доведено підстав представництва (бездіяльність) позивача, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі заступник керівника Харківської обласної прокуратури просить скасувати прийняті у справі ухвалу та постанову і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права (статті 23 Закону України "Про прокуратуру") та порушенням норм процесуального права (статті 53 ГПК України). Прокурор зазначає, що ним було дотримано процедуру, передбачену статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", доведено бездіяльність Харківської міської ради, ним завчасно до подання позову надсилались листи позивачу, зміст яких міг його спонукати до подання позову самостійно.
4. Мотивувальна частина
4.1. Відповідно до приписів статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).
4.2. Звертаючись з позовом прокурор зазначив, що відповідач, фактично використовуючи земельну ділянку по вул. Академіка Павлова, 120, у м. Харкові площею 0,0726 га у період з 01.06.2015 по 31.10.2016 під розміщення власного нерухомого майна, не сплачував за її користування плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 308 696,29 грн, які він просить стягнути на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України. З моменту отримання відповідачем права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці та на час подання позову у справі Харківська міська рада не звернулася до суду з позовною заявою та не вжила інших відповідних заходів щодо стягнення недоотриманої орендної плати.
4.3. Суди попередніх інстанцій зазначили, що прокурор не звертався до Харківської міської ради до подання даного позову в порядку передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Повідомлення (в порядку ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру") від 05.06.2018 за вих.№ 04-07-3338 вих-18 надіслано позивачу разом з позовною заявою, поданою до суду, отож не може свідчити про надання можливості позивачу самостійно звернутись до суду з відповідним позовом та надання можливості позивачу у розумний строк відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави з боку відповідача.
4.4. Апеляційний суд вказав, що, як зазначив прокурор, прокуратурою на адресу Харківської міської ради був направлений запит №1076вих-18 від 29.03.2018 про вжиття заходів самоврядного контролю та проведення перевірки користування ТОВ "Дельта Гранд" земельною ділянкою за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120.
4.5. На виконання вказаного запиту Департаментом територіального контролю Харківської міської ради проведено перевірку та встановлено, що земельна ділянка площею 0,0726 га по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові використовувалась без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України ТОВ "Дельта Гранд" з 18.04.2014 по 01.11.2016 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Д-2" загальною площею 1 498, 6 кв.м; а з 01.11.2016 земельна ділянка площею 0,0726 га по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові використовується ТОВ "Ольга." для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Д-2" також без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України.
Про дані обставини повідомлено місцеву прокуратуру листом №8987/0/226-18 від 10.04.2018 та надано відповідні документи.
4.6. Також у відповідь на лист прокуратури №04-07-2983вих18 від 21.05.2018, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради поінформовано місцеву прокуратуру листом №12346/0/226-18 від 01.06.2018 про те, що Харківська міська рада з позовом про стягнення орендної плати за землю не зверталась.
4.7. Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурором з даним позовом до суду.
4.8. Апеляційний суд в постанові вказав, що прокурор в порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" подав до Харківської міської ради повідомлення про намір звернутися до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати від 05.06.2018 №04-07-3338 вих-18. З даним позовом прокурор звернувся у той же день 05.06.2018 згідно відмітки підприємства поштового зв`язку на поштовому конверті.
4.9. Крім того, апеляційний суд в оскарженій постанові звернув увагу, що матеріали справи не містять копій запиту прокурора від 29.03.2018 №1076 ок-вих-18 про надання інформації та документів стосовно здійснення Департаментом заходів самоврядного контролю та проведення перевірки користування ТОВ "Дельта Гранд" земельною ділянкою, а також листа Харківської місцевої прокуратури №4 від 21.05.2018 №04-07-2983 вих-18 щодо надання інформації стосовно звернення Харківською міською радою до суду з позовом. Посилання на дані документи є лише у відповідях Департаменту територіального контролю Харківської міської ради на них. Тому прокурором не доведено, що ним було повідомлено Харківську міську раду саме про намір звернутись до суду в порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
4.10. Відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч.3). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч.4).
Згідно статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в редакції чинній на момент подання позову у справі представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції (ч.3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (ч.4).
4.11. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
У випадку наявності органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний орган не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
Нездійснення захисту має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
4.12. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідний компетентний орган, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічні правові висновки викладені у пунктах 45, 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18
4.13. У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункти 37- 40 постанови).
4.14. При цьому прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
4.15. З огляду на викладене підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені.
У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: 1) чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; 2) чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.
4.16. Апеляційним судом було вказано, що прокурором не доведено, що ним було повідомлено Харківську міську раду саме про намір звернутись до суду в порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
4.17. Разом з тим, враховуючи вищевикладені положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в сукупності, правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування вказаної статті, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій в даній справі, зауваживши, що прокурор про намір звернутись до суду повідомив позивача лише в день подання позову, формально застосували ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та не взяли до уваги мету такого повідомлення.
Так, як вказувалося вище, із встановлених судами обставин справи вбачається, що за зверненням прокурора позивач проводив відповідну перевірку дотримання відповідачем законодавства і встановив, що земельна ділянка площею 0, 0726 га по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові використовувалась відповідачем без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України.
Отже, позивач за результатами звернення прокурора та проведеної перевірки був обізнаний про ймовірне порушення своїх інтересів, про що повідомив прокуратуру 10.04.2018 (майже за 2 місяці до подання позову прокурором). З цього часу Харківська міська рада з самостійним позовом не звернулась, і суди у своїх рішеннях не навели поважність причин такого не звернення.
4.18. Апеляційний суд щодо листування прокурора з позивачем про проведення перевірки порушення відповідачем законодавства і з`ясування чи подавав позивач самостійно позов зазначив, що копії листів від 29.03.2018 №1076 ок-вих-18 та №4 від 21.05.2018 №04-07-2983 вих-18 відсутні в матеріалах справи.
Проте посилання на дані документи, як вказав сам апеляційний суд, є у відповідях Департаменту територіального контролю Харківської міської ради на них, зокрема, в листі прокуратурі №8987/0/226-18 від 10.04.2018 про результати проведеної перевірки. Отже, факти відповідного листування апеляційним судом не заперечувались.
4.19. За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду зроблений з формальним застосуванням статті 23 Закону України "Про прокуратуру" і без врахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування вказаної норми, та є необґрунтованим, що відповідно до приписів статті 310 частини 6 ГПК України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скаргу як обґрунтована підлягає задоволенню.
4.20. У зв`язку з направленням справи для продовження розгляду в суд першої інстанції враховуючи положення статті 129 ГПК України відсутні підстави для вирішення Верховним Судом питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України,