ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 17/32
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДМК"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021
про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДМК"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2020
за заявою приватного виконавця Бандоли Олександра Олексійовича
про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення у справі
за позовом Закритого акціонерного товариства "Укренергозбут" (здійснено заміну у виконавчому провадженні на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ ГАЗ")
до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про визнання права власності на природний газ у обсязі 305 000 000 куб. м. та про зобов`язання поставити цей газ.
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Рішенням арбітражного суду міста Києва від 12.07.2000, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2007, позов закритого акціонерного товариства "УКРЕНЕРГОЗБУТ" було задоволено, зобов`язано дочірню компанію "УКРТРАНСГАЗ" національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" поставити природний газ споживачам закритого акціонерного товариства "УКРЕНЕРГОЗБУТ" у кількості 305000000 куб. м. за його вказівками.
1.2. 21.03.2007 на виконання зазначених судових рішень та ухвали Господарського суду міста Києва від 21.03.2007 у справі № 17/32, якою була задоволена заява позивача про відновлення строку для пред`явлення наказу арбітражного суду міста Києва від 12.07.2000 у справі № 17/32 до виконання, Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ про зобов`язання дочірньої компанії "УКРТРАНСГАЗ" національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" поставити природний газ у кількості 305 000 000 куб. м. споживачам закритого акціонерного товариства "УКРЕНЕРГОЗБУТ" за його вказівками.
1.3. Відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва від 09.01.2019 року замінено боржника у виконавчому провадженні, відкритому за наказом Господарського суду міста Києва від 21.03.2007 у справі № 17/32, а саме - дочірню компанію "УКРТРАНСГАЗ" національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на його правонаступника - акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ".
1.4. 02.07.2020 приватним виконавцем Бандолою О. О. відкрито виконавче провадження № 62455701 по виконанню рішення Господарського суду міста Києва у справі №17/32.
1.5. Ухвалою Господарського суду від 15.10.2020 у справі № 17/32 здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні, відкритому за наказом Господарського суду міста Києва від 21.03.2007 у справі № 17/32, а саме - приватне акціонерне товариство "УКРЕНЕРГОЗБУТ" на правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ ГАЗ".
1.6. У подальшому, до господарського суду надійшла заява приватного виконавця Бандоли О. О. про затвердження мирової угоди в процесі виконання рішення у справі № 17/32 (укладеної між (акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ", товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ ГАЗ", приватним акціонерним товариством "УКРЕНЕРГОЗБУТ" та товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІН-ІНВЕСТ").
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2020 затверджено мирову угоду в процесі виконання рішення у справі № 17/32 від 02.11.2020, укладену між Акціонерним товариством "Укртрансгаз", Товариством з обмеженою відповідальністю "Профі газ", Приватним акціонерним товариством "Укренергозбут" (далі - ПрАТ "Укренергозбут", Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фін - Інвест".
2.2. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що подана сторонами у цій справі мирова угода стосується лише прав і обов`язків сторін щодо предмета позову і враховуючи викладене, оскільки сторони досягли примирення в процесі виконання судового рішення у справі № 17/32, яке знайшло своє відображення у Мировій угоді, умови якої не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, за висновками суду, подана сторонами Мирова угода в процесі виконання рішення підлягає затвердженню Господарським судом міста Києва.
2.3. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТДМК" (далі - ТОВ "ТДМК") звернулося до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва з апеляційною скаргою в якій просило оскаржувану ухвалу скасувати та відмовити у затвердженні мирової угоди, посилаючись на те, що оскаржуваною ухвалою порушено його права, інтереси та обов`язки як акціонера ПрАТ "Укренергозбут".
2.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 у справі № 17/32 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ТДМК" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2020 за заявою приватного виконавця Бандоли О. О. про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення.
2.5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 (Тищенко А. І. - головуючий, судді Михальська Ю. Б., Скрипка І. М.) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ТДМК" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2020 у справі №17/32 на підставі положень пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2.6. Ухвала про закриття апеляційного провадження мотивована тим, що доводи апелянта, зокрема, в частині вирішення оскаржуваною ухвалою питання про його права та інтереси не знайшли свого підтвердження.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що в оскаржуваній ухвалі питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги не вирішувалися, відсутні підстави для залучення ТОВ "ТДМК" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
3.1. Не погоджуючись із ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 у справі № 17/23, ТОВ "ТДМК" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, а справу № 17/32 направити до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
3.2. Скаржник зауважує на порушенні судом апеляційної інстанції положень статей 4, 17, 18, 254 ГПК України та статей 84, 116 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
3.3. Заявник касаційної скарги, наголошує, що умови затвердженої мирової угоди порушують охоронювані законом інтереси ТОВ "ТДМК" як особи - володільця акцій ПрАТ "Укренергозбут" (90 %), які були незаконно продані ОСОБА_1 та питання відчуження яких оскаржується в судовому порядку у межах справи № 910/11388/20 про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018 № БВ310-18 недійсним. Зміна у непередбачений законом спосіб рішення Арбітражного суду міста Києва від 12.07.2000 призводить до недоотримання ПрАТ "Укренергозбут" прибутку та вирішення питання щодо дивідендів його акціонерів (наявних, потенційних).
На думку скаржника, прагнення ТОВ "ТДМК" отримати частину прибутку, яка дасть йому право володіти, користуватися та розпоряджтися цим майном, відповідає поняттю "охоронюваний законом інтерес" і є самостійним об`єктом судового захисту, про який йдеться у положеннях статті 254 ГПК України.
3.4. ПрАТ "Укренергозбут" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021.
3.5. АТ "Укртрансгаз" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 - залишити без змін.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Відповідно до положень частин 1- 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.3. Оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції (про затвердження мирової угоди), ТОВ "ТДМК" звернулося з апеляційною скаргою, вказуючи зокрема, що: умови затвердженої мирової угоди суперечать положенням статей 18, 41, 45, 330, 331 ГПК України, порушують права та інтереси ТОВ "ТДМК" та споживачів ПрАТ "Укренергозбут", змінюють по суті судове рішення, визначають учасниками справи осіб, які не мають відношення до справи; затверджена судом мирова угода спрямована на позбавлення ТОВ "ТДМК" контролю над власністю ПрАТ "Укренергозбут", що в свою чергу створює передумови порушення прав ТОВ "ТДМК", як основного тримача акцій ПрАТ "Укренергозбут", та покладання на нього ризиків щодо діяльності ПрАТ "Укренергозбут", в тому числі ризиків, пов`язаних з укладенням мирової угоди у цій справі та передачею газу не споживачам ПрАТ "Укренергозбут", а особисто ТОВ "ПРОФІ ГАЗ".
Апелянт наголошував, що одним з акціонерів ПрАТ "Укренергозбут" було ТОВ "ТДМК" (90 %). При цьому, у 2018 році керівником акціонера ТОВ "ТДМК" було здійснено незаконне відчуження акцій ТОВ "ТДМК" (2 400 штук, 90 %) на підставі договору № БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018 ОСОБА_1 . У свою чергу, ОСОБА_1 продав зазначені акції Товариству з обмеженою відповідальністю "Тувісон". При цьому, на даний час договір № БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018 оскаржується в Господарському суді міста Києва як незаконний (справі № 910/11388/20).
З наведеного, за доводами скаржника, також є очевидним, що ТОВ "ТДМК" є учасником правовідносин, що склалися з приводу мирової угоди, затвердженої оскаржуваною ухвалою, і така ухвала має безпосередній вплив на права ТОВ "ТДМК", а отже, останній є суб`єктом звернення до суду з апеляційною скаргою.
Крім того, на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 ТОВ "ТДМК" подано письмові пояснення щодо права подання апеляційної скарги відповідно до положень частини 1 статті 254 ГПК України, в яких товариство окрім викладеного у апеляційній скарзі, зазначає, що ТОВ "ТДМК" має прагнення до отримання дивідендів у зв`язку з постачанням споживачам газу відповідно до рішення Арбітражного суду міста Києва від 12.07.2000 у справі №17/32 та оплатою ними цього газу ПрАТ "Укренергозбут" (отримання прибутку), яке: виходить за межі змісту суб`єктивного права, тобто перебуває в логічно-смисловому зв`язку із правом власності, але дане прагнення цими правами не опосередковується (пункт 3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України); прагнення отримати частину прибутку (дивіденд) є самостійним об`єктом судового захисту; має на меті задоволення щонайменше індивідуальних потреб скаржника отримувати частину прибутку акціонерного товариства; прагнення отримати дивіденди не суперечить законам України; це прагнення на даний час (до визнання договору купівлі-продажу акцій цінних паперів від 28.03.2018 недійсним) не є юридичною можливістю до користування правом власності на майно; прагнення отримати частину прибутку відповідає правилу "дозволено все, що не заборонено законом", оскільки закон не забороняє наявність такого прагнення, а навпаки, заохочує його.
Відповідно, прагнення скаржника отримати частину прибутку, яке дасть йому право володіти, користуватися та розпоряджатися вказаним майном, відповідає поняттю "охоронюваний законом інтерес", і є самостійним об`єктом судового захисту, про який йдеться у статті 254 ГПК України.
ТОВ "ТДМК" зазначає, що прийняття оскаржуваної ухвали, яка унеможливлює реалізацію такого прагнення скаржника, порушує зазначений охоронюваний законом інтерес ТОВ "ТДМК" та є достатньою правовою підставою для оскарження ним вказаного процесуального документу відповідно до положень статті 254 ГПК України.
4.4. Частиною 1 статті 254 ГПК України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Зазначеною правовою нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги по суті.
Водночас судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, за змістом якого таке порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Разом з тим згідно з пунктом 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
При цьому у разі застосування наведеної правової норми за вимогами статті 234 цього Кодексу в мотивувальній частині ухвали про закриття апеляційного провадження повинні бути зазначені, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновків, постановляючи ухвалу.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи як третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушено та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 04.10.2018 у справі № 5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі № 918/115/16, від 04.12.2018 у справі № /1764/15, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 11.12.2018 у справі № 916/2878/14, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 15.01.2019 у справі № 7/74, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 03.06.2019 у справі №910/6767/17, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 22.07.2019 у справі № 911/2635/17, від 12.09.2019 у справі № 905/946/18, від 12.09.2019 у справі № 905/947/18, від 25.10.2019 у справі № 910/16430/14, від 05.05.2020 у справі №910/9254/18).
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.09.2020 у справі № 910/13119/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3 сформульовано висновок про те, що у разі якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.
4.5. Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору справі № 17/32 є вимоги ПрАТ "Укренергозбут" про визнання недійсним абзацу 2 пункту 3 актів прийому-передачі природного газу від 15.12.1999 № 4/11, від 15.12.1999, від 14.01.2000 № 5/12, від 14.01.2000, визнання права власності за позивачем на природний газ у обсязі 305 000 000 куб.м. та про зобов`язання поставити цей газ (з урахуванням заяви про доповнення вимог по позовній заяві).
Позовні вимоги ґрунтуються на укладених між сторонами контрактах купівлі-продажу природного газу від 21.06.1999 № 4В-99/6 та від 07.10.1999 № 03-407-99. Покупцем за контрактами є юридична особа - ЗАТ "Укренергозбут" (правонаступником якого є ПрАТ "Укренергозбут"), у той час як ТОВ "ТДМК" не є стороною цього договору.
Судом апеляційної інстанції також установлено, що контракти купівлі-продажу природного газу від 21.06.1999 № 4В-99/6 та від 07.10.1999 № 03-407-99 не спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків ТОВ "ТДМК", оскільки права та обов`язки останнього як учасника товариства позивача встановлюються законом та статутом товариства, а не договором. Спір у даній справі фактично є спором, що виник при виконанні господарського договору у процесі здійснення сторонами господарської діяльності, при цьому цей спір не має ознак корпоративного та жодним чином не стосується корпоративних відносин та корпоративних прав учасників ПрАТ "Укренергозбут".
У зв`язку з викладеним апеляційний суд дійшов правильного висновку, що спір між сторонами у справі № 17/32 виник із зобов`язальних відносин щодо купівлі природного газу, тобто щодо виконання господарських зобов`язань, і не впливає на права та обов`язки ТОВ "ТДМК", який в силу частини 3 статті 96 ЦК України не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а тому ТОВ "ТДМК, не є учасником спірних правовідносин у цій справі.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено що: ТОВ "ТДМК" згідно даних державних реєстрів, а також за інформацією, наданою самим товариством, не є акціонером ПрАТ "Укренергозбут" з 2018 року, однак оскаржує договір купівлі-продажу цінних паперів № 28.03.2018 № БВ310-18 у Господарському суді міста Києва (справа 910/11388/20); мотивувальна частина ухвали Господарського суду міста Києва від 13.11.2020 у справі № 17/32 не містить жодного висновку суду про права та обов`язки ТОВ "ТДМК", так і резолютивна частина цієї ухвали не стосується прав та обов`язків скаржника, що свідчить про відсутність правового зв`язку між оскаржуваною ухвалою та апелянтом як учасника ПрАТ "Укренергозбут; ТОВ "ТДМК" не наведено очевидного та безумовного (чи навіть імовірного) зв`язку оскаржуваної ухвали з правами, інтересами та/або обов`язками скаржника.
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що ухвала місцевого господарського суду (про затвердження мирової угоди) у цій справі не стосується прав та обов`язків ТОВ "ТДМК", а тому товариство не є належним суб`єктом апеляційного оскарження у розумінні процесуального закону.
4.6. Верховний Суд зазначає, що доводи ТОВ "ТДМК" в касаційній скарзі зводяться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, та до встановлення обставин у справі, що з огляду на визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, не є компетенцією суду касаційної інстанції.
Крім цього, доводи касаційної скарги у більшій частині стосуються неправомірності ухвали місцевого господарського суду про затвердження мирової угоди, яка наразі не є предметом касаційного оскарження, а відтак у суду касаційної інстанції відсутні підстави для прийняття таких доводів.
4.7. Посилання скаржника на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 911/3061/15, не може бути підставою для скасування ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 у справі №17/32, оскільки такий висновок був зроблений за інших встановлених судом обставин, зокрема Судом було вирішено спір по суті справи та встановлено, що рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції вирішено питання про майнові інтереси скаржника як учасника відповідача.