Постанова
Іменем України
14 червня 2021 року
м. Київ
справа № 760/15275/19-ц
провадження № 61-4197св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал",
відповідач - ОСОБА_1,
представник відповідача -адвокат Гуменюк Микола Вікторович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромза касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гуменюка Миколи Вікторовича, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 жовтня 2020 року у складі судді Кучиної Н. Г. та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" (далі - ТОВ Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 06 лютого 2008 року між публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 690006657 про відкриття та порядок ведення рахунку покриття міжнародної платіжної картки VISA Альфа-Банк з відновлювальною кредитною лінією фізичної особи-резидента. На умовах кредитного договору банк надав відповідачу кредит у розмірі 56 055,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 06 лютого 2009 року. Процентна ставка за користування кредитом склала 28 % річних.
Внаслідок порушення відповідачем кредитних зобов`язань станом на 22 травня 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 218 450,82 грн, яка складається з 76 298,35 грн заборгованості за тілом кредиту та 142 152,47 грн заборгованості за процентами.
18 грудня 2012 року між ПАТ "Альфа-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (далі - ТОВ "ФК "Кредит-Капітал") укладено договір про відступлення права вимоги № 2021-1-2/1, за яким останнє отримало право грошової вимоги щодо осіб, які були боржниками банку, у тому числі до ОСОБА_1, що підтверджується витягом з акта приймання-передачі реєстру боржників від 18 грудня 2012 року.
27 грудня 2012 року між ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" та ТОВ Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" укладено договір купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) № 27/12/2012-01, за умовами якого останнє набуло юридичного статусу кредитора та отримало право грошової вимоги щодо осіб, які були боржниками ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", у тому числі до ОСОБА_1, що підтверджено витягом з акта приймання-передачі реєстру боржників від 27 грудня 2012 року.
Ураховуючи викладене, ТОВ Компанія з управління активами"Прімоколект-Капітал"просило суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 218 450,82 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 жовтня 2020 року позов ТОВ Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" заборгованість за кредитним договором від 06 лютого 2008 року № 690006657 у розмірі 71 750,40 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 56 055,00 грн, заборгованості за процентами - 15 695,40 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки кредитні кошти в розмірі 56 055,00 грн, які відповідач отримала за кредитним договором від 06 лютого 2008 року № 690006657, ОСОБА_1 банку не повернуті, то ця сума підлягає стягненню.
Щодо процентів за користування кредитом, то їх розмір обмежується нарахуванням на час дії кредитного договору, тобто з 06 лютого 2008 року до 06 лютого 2009 року. Тому заборгованість за процентами, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" становить 15 695,40 грн (28 % річних).
Також суд зазначив, що позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за тілом кредиту та за процентами зі спливом трирічного строку позовної давності, про застосування якої заявляв відповідач, діяв у межах строку позовної давності п`ятдесят років, визначеного договором (пункт 8.5.).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гуменюка М. В., залишено без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 жовтня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач не надала суду належних і допустимих доказів на спростування умов договору, відсутності між сторонами зобов`язальних правовідносин та погашення кредитної заборгованості.
Погоджуючись з висновками суду попередньої інстанції, апеляційний суд зазначив, що договірне збільшення сторонами позовної давності до п`ятдесяти років не свідчить про сплив цього матеріально-правового строку і можливість відмови в позові з цих підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гуменюк М. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення в частині задоаолення позовних вимог й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" в цій частині.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень
заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Крім цього, вказує на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування інших норм права у подібних правовідносинах.
Також, судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Позивач судові рішення не оскаржив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 березня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гуменюка М. В., на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 жовтня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 06 квітня 2021 року відмовлено у прийнятті доповнень до касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Гуменюка М. В., на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 жовтня
2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 лютого
2021 року у вищевказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 760/15275/19-ц з Рівненського міського суду Рівненської області.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гуменюка М. В., мотивована тим, що посилання банку на наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором як на підставу задоволення позовних вимог є необгрунтованими, оскільки сам розрахунок, виписка по рахунку, довідки про відкриття кредитного рахунку та умови кредитування є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалася кредитна картка, на який строк, правильність нарахування процентів позивачем.
З урахуванням наведеного, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд був зобов`язаний власні процесуальні дії належним чином обґрунтувати (мотивувати), враховуючи при цьому, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судами безпідставно відхилено посилання відповідача на те, що позовну заяву подано юридичною особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності. Факт передачі права вимоги від ПАТ "Альфа-Банк" до TOB "ФК "Кредит-Капітал" позивачем не підтверджено допустимими, достовірними та достатніми доказами.
Судами також не враховано та відхилено доводи представника відповідача про те, що в пункті 8.5 кредитного договору передбачено збільшення позовної давності лише за спорами, що випливають з такого договору щодо відшкодування збитків, сплати неустойки (штрафів, пені). Збільшення строку позовної давності щодо спорів (вимог) про стягнення заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом у договорі не передбачено та спеціальний договір між сторонами не укладався, тому позивач пропустив строк позовної давності.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гуменюка М. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржені судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом частини першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Судом установлено, що 06 лютого 2008 року між ПАТ "Альфа-Банк" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 690006657 про відкриття та порядок ведення рахунку покриття міжнародної платіжної картки VISA Альфа-Банк з відновлювальною кредитною лінією фізичної особи-резидента. На умовах кредитного договору банк надав відповідачу кредит у розмірі 56 055,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 06 лютого 2009 року. Процентна ставка за користування кредитом склала 28 % річних.
Внаслідок порушення відповідачем кредитних зобов`язань станом на 22 травня 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 218 450,82 грн, яка складається з 76 298,35 грн заборгованості за тілом кредиту та 142 152,47 грн заборгованості за процентами.
Разом з тим право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (касаційне провадження № 14-10цс18).
Підстав для відступу від вказаної позиції колегія суддів не знаходить.
Таким чином, ПАТ "Альфа Банк" мав право нараховувати проценти за користування кредитними грошовими коштами лише до 06 лютого 2009 року включно, тобто до закінчення строку кредитування.
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
18 грудня 2012 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір про відступлення права вимоги № 2021-1-2/1, за яким останнє отримало право грошової вимоги щодо осіб, які були боржниками банку, у тому числі до ОСОБА_1, що підтверджується витягом з акта приймання-передачі реєстру боржників від 18 грудня 2012 року.
27 грудня 2012 року між ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" та ТОВ Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" укладено договір купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) № 27/12/2012-01, за умовами якого останнє набуло юридичного статусу кредитора та отримало право грошової вимоги щодо осіб, які були боржниками ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", у тому числі до ОСОБА_1, що підтверджено витягом з акта приймання-передачі реєстру боржників від 27 грудня 2012 року.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За правилом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Встановивши, що банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 56 055,00 грн за умовами кредитного договору від 06 лютого 2008 року з кінцевим терміном погашення не пізніше 06 лютого 2009 року зі сплатою 28 % річних, що становить 15 695,40 грн, суди попередніх інстанцій врахували, що матеріали справи не містять доказів про повернення відповідачем грошових коштів за кредитним договором у зазначеному розмірі ні первісному, ні новому кредитору та дійшли правильного висновку про стягнення вказаних сум.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Судом установлено, що представник відповідача Гуменюк М. В. у суді першої інстанції просив застосувати до позовних вимог трирічний строк позовної давності (а. с. 135).
Згідно з частиною першою статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до пункту 8.5 кредитного договору позовна давність за спорами, які випливають із даного договору, включаючи, але не обмежуючись відшкодуванням збитків, сплати неустойок (штрафів, пені) тощо, становить 50 (п`ятдесят) років. Сторонами встановлено, що вказане застереження до договору є договором про збільшення позовної давності.
За таких обставин суди попередніх інстанцій правильно застосували до позовних вимог банку позовну давність тривалістю п`ятдесят років.
Таким чином, суди з дотриманням вимог статей 89, 263-264, 382 ЦПК України повно та всебічно з`ясували обставини справи, надали належну правову оцінку доводам сторін, наданим ними доказам та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ТОВ Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал".
Висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
Посилання касаційної скарги на те, що в пункті 8.5 кредитного договору передбачено збільшення позовної давності лише за спорами, що випливають з такого договору щодо відшкодування збитків, сплати неустойки (штрафів, пені) є безпідставними, оскільки збитки - це непогашене тіло кредиту і проценти.
Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що позовну заяву подано юридичною особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності, оскільки згідно з договором купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) від 27 грудня 2012 року № 27/12/2012-01, укладеним між ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" та ТОВ Компанія з управління активами"Прімоколект-Капітал", й актом приймання-передачі реєстру боржників від 18 грудня 2012 року останнє є кредитором ОСОБА_1 .
Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, зводяться до незгоди заявника із висновками судів і спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 402, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду