УХВАЛА
15 червня 2021 року
м. Київ
Провадження № 13-107зво21
Справа № 127/11125/17
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Британчука В.В.,
суддів: Анцупової Т.О., Власова Ю.Л., Григорʼєвої І.В., Гриціва М.І., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Катеринчук Л.Й., Князєва В.С., Крет Г.Р., Лобойка Л.М., Пількова К.М., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Сімоненко В.М., Ткача І.В., Штелик С.П.
перевірила заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвал Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2017 року та Апеляційного суду Вінницької області від 20 жовтня 2017 року за виключними обставинами і
встановила:
За вироком Київського міського суду від 27 грудня 1999 року, з урахуванням змін, внесених ухвалою Верховного Суду України від 06 червня 2000 року, ОСОБА_1 засуджено за пунктами "ж", "з" ст. 93, ст. 94 Кримінального кодексу України 1960 року, до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20 жовтня 2017 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від покарання у зв`язку з його відбуттям відмовлено.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ на підставі п. 1 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ухвалою від 21 листопада 2017 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вищезазначені судові рішення.
11 березня 2021 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) ухвалив остаточне рішення у справі "ОСОБА_1 та інші проти України", яким констатував порушення щодо ОСОБА_1 (заява 2778/18) ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) стосовно покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення. ЄСПЛ також постановив, що визнання існування порушення становить достатню справедливу сатисфакцію.
16 червня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 від 03 червня 2021 року, у якій заявник на підставі рішення ЄСПЛ щодо нього та інших осіб просить скасувати ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2017 року та Апеляційного суду Вінницької області від 20 жовтня 2017 року й постановити нове рішення, яким припинити його катування довічним позбавленням волі шляхом заміни на покарання, яке не буде катуванням, у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років зі звільненням від відбування покарання.
Перевіривши наведені у заяві доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що заяву необхідно повернути, виходячи з такого.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 461 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) заяву про перегляд судового рішення з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобовʼязань при вирішенні справи судом може бути подано особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, не пізніше тридцяти днів із дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного.
Рішення ЄСПЛ у справі "ОСОБА_1 та інші проти України" набуло статусу остаточного 11 березня 2021 року. Заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами ОСОБА_1 подав 03 червня 2021 року, тобто із пропуском встановленого законом строку.
Частиною 2 ст. 462 КПК передбачено, що у заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами зазначається, крім іншого, клопотання про поновлення строку подання заяви (п. 52).
Проте ОСОБА_1 такого клопотання не заявив.
Частиною 3 ст. 464 КПК визначено, що до заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, яка не оформлена згідно з вимогами, передбаченими ст. 462 цього Кодексу, застосовуються правила ч. 3 ст. 429 цього Кодексу.
За цими правилами (п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК) заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами повертається, якщо вона подана після закінчення строку, визначеного п. 2 ч. 5 ст. 461 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку.
Керуючись статтями 429, 461, 462, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду