УХВАЛА
08 червня 2021 року
м. Київ
справа № 175/1571/15
провадження № 14-51цс21
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Сімоненко В. М.
суддів: Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р.,
Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
ознайомилася з матеріалами справи за скаргою ОСОБА_1
до начальника Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області
Кошеленка Віталія Миколайовича, заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 на неправомірне рішення - постанову начальника Олександрійського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Кошеленка Віталія Миколайовича від 26 вересня 2019 року,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
УСТАНОВИЛА:
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову начальника Олександрійського міськрайонного відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі - Олександрійський міськрайонний ВДВС) Кошеленка В. М. від 26 вересня 2019 року, в якій просив: визнати неправомірною та скасувати постанову начальника Олександрійського міськрайонного ВДВС від 26 вересня 2019 року про результати перевірки законності виконавчого провадження № 49471419; зобов`язати начальника Олександрійського міськрайонного ВДВС Кошеленка В. М. повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 16 вересня
2019 року.
В обґрунтування скарги зазначив, що 27 листопада 2015 року постановою головного державного виконавця ВДВС Олександрійського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області (нині - Олександрійський міськрайонний ВДВС) Маркової О.В. відкрите виконавче провадження № 49471419 із примусового виконання заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2015 року по справі № 175/1571/2015-ц.
У подальшому виконавче провадження № 49471419 передане в провадження головного державного виконавця Бевз Л. В. вищезазначеного відділу.
10 вересня 2019 року головний державний виконавець Бевз Л. В. на підставі частини четвертої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" прийняла постанову про передачу виконавчого провадження № 49471419 із Олександрійського міськрайонного ВДВС для подальшого примусового виконання до Центрального ВДВС
м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Центральний ВДВС міста Дніпра).
16 вересня 2019 року ОСОБА_1 оскаржив зазначену постанову до начальника Олександрійського міськрайонного ВДВС у порядку, передбаченому абзацом першим частиною третьої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ.
26 вересня 2019 року, за результатами розгляду його скарги від 16 вересня 2019 року, начальник Олександрійського міськрайонного ВДВС прийняв постанову,
якою в задоволенні скарги відмовив у повному обсязі, постанову головного державного виконавця Бевз Л. В. від 10 вересня 2019 року про передачу виконавчого провадження № 49471419 із Олександрійського міськрайонного ВДВС для подальшого примусового виконання до Центрального ВДВС м. Дніпра визнав законною.
ОСОБА_1 вважає оскаржувану постанову начальника Олександрійського міськрайонного ВДВС від 26 вересня 2019 року неправомірною та такою, що суперечить вимогам пункту 6 та пункту 7 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02 квітня 2012 року № 512/5, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, про передачу виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, відкриті в різних органах державної виконавчої служби, за рішенням директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 16 квітня 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірною
та скасовано постанову начальника Олександрійського міськрайонного ВДВС
від 26 вересня 2019 року. Зобов`язано начальника Олександрійського міськрайонного ВДВС повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 16 вересня 2019 року.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Олександрійського міськрайонного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції міста Дніпра задоволено частково, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2020 року скасовано.
Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Кошеленко В. М. начальник Олександрійського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, ОСОБА_2 на постанову начальника Олександрійського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Кошеленка В. М. від 26 вересня 2019 року закрито.
Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 оскаржив до суду не виконавчі дії державного виконавця з виконання виконавчого листа, виданого місцевим судом, а результати перевірки законності виконавчого провадження,
а саме постанову начальника Олександрійського міськрайонного ВДВС від 26 вересня 2019 року, якою визнано законною постанову головного державного виконавця Бевз Л. В. від 10 вересня 2019 про передачу виконавчого провадження № 49471419
із Олександрійського міськрайонного ВДВС для подальшого примусового виконання
до Центрального ВДВС міста Дніпра. Апеляційний суд вважав, що такі дії та рішення (постанова начальника ВДВС) підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2020 року та справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду справи.
Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції застосував положення частини другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, частини першої статті 181 КАС України усупереч правовим висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18),
від 06 червня 2018 року у справ № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18),
від 20 червня 2018 року у справі № 553/1642/15-ц (провадження № 14-207цс18),
від 12 вересня 2018 року у справі № 461/5045/16-а (провадження № 11-675апп18),
від 16 січня 2019 року у справі № 914/3015/15 (провадження № 12-284гс18),
від 28 листопада 2018 року у справ № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18),
від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18),
від 03 квітня 2019 року у справі № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18),
від 10 квітня 2019 року у справ № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18),
від 29 травня 2019 року у справі № 758/8095/15-ц (провадження № 14-134цс19) щодо розмежування цивільної та адміністративної юрисдикції при оскарженні рішень,
дій чи бездіяльності державного виконавця чи посадової особи.
Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року
у справі № 657/233/14-ц, зазначав, що питання юрисдикції справ за скаргами на дії державного виконавця неодноразово розглядалися Великою Палатою Верховного Суду
і з цього приводу зроблено висновок про те, що вказані справи мають розглядатися
у порядку того судочинства, у якому ухвалені судові рішення, на виконання яких видані виконавчі документи, що підлягають примусовому виконанню.
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження
та призначено справу до судового розгляду.
24 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України, оскільки позивач оскаржує постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2020 року
про скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі з підстав порушення правил предметної юрисдикції з посиланням на практику Великої Палати Верховного Суду та за відсутності виключень передбачених положеннями частини шостої статті 403 ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі
на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи
в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної
чи суб`єктної юрисдикції; учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, викладені в ухвалі Верховного Суду
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
від 24 березня 2021 року, обґрунтованими, оскільки наведені позивачем постанови Великої Палати Верховного Суду ухвалювались у тотожних правовідносинах,
однак питання про юрисдикцію спору за скаргою на постанову начальника ВДВС, прийняту у межах виконавчого провадження у порядку контролю за діями державного виконавця, Великою Палатою Верховного Суду не розглядалось.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється
в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,
якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, статтями 402 - 404 ЦПК України,
Велика Палата Верховного Суду