Постанова
Іменем України
17 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 215/442/18
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/803/3498/20
Провадження № 51 - 1175 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П, Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Нескородяного А.М.,
засудженого ОСОБА_1,
його захисника адвоката Олексієнко Ю.О. у режимі
відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від
03 грудня 2020 року.
Зміст судових рішень і встановлені обставини
Вироком Ленінського районного суду м. Краснодара Російської Федерації від
15 листопада 2016 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2, раніше не судимого, засуджено за ст. 30 ч. 3,
ст. 228.1 ч. 5 КК Російської Федерації до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років без штрафу і без позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з
15 листопада 2016 року. У строк покарання ОСОБА_1 зараховано попереднє ув`язнення з 22 травня 2016 року по 15 листопада 2016 року.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 березня 2018 року клопотання Міністерства юстиції України задоволено, вирок Ленінського районного суду м. Краснодара Російської Федерації від
15 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 приведено у відповідність із законодавством України.
Визначено, що громадянин України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території України має відбувати покарання за злочин, передбачений ст. 15 ч. 3, ст. 28 ч. 2, ст. 307 ч. 3 КК України, у виді позбавлення волі на строк 10 років без конфіскації майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 15 листопада 2016 року. У строк покарання ОСОБА_1 зараховано попереднє ув`язнення з 22 травня 2016 року по 15 листопада 2016 року.
На зазначену ухвалу суду першої інстанції засуджений ОСОБА_1 30 жовтня 2020 року подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 березня 2018 року щодо нього, а апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що участі в судовому розгляді клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України він не брав, так як ще перебував у виправній установі на території Російської Федерації. Указує на те, що копія ухвали Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від
19 березня 2018 року після проголошення йому не направлялась та не вручалась, зазначену копію судового рішення він отримав лише 25 жовтня 2020 року на своє відповідне звернення.
Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Олексієнко Ю.О. у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги засудженого та просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 обґрунтованою, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370, ст. 418 ч. 2 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Апеляційна скарга повертається, якщо: особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу; апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення (ст. 399 ч. 3 КПК України).
За змістом ст. 395 ч. 2 п. 3, ч. 3 та ст. 399 ч. 3 п. 4 КПК України апеляційна скарга на інші ухвали суду першої інстанції може бути подана протягом семи днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Суд апеляційної інстанції за заявою особи може поновити цей строк, якщо визнає причини пропущення процесуального строку поважними.
Правило дотримання семиденного строку на оскарження іншої ухвали суду першої інстанції з дня її проголошення, передбачене ст. 395 ч. 2 п. 3 КПК України, надає потенційному заявникові достатньо часу для роздумів стосовно подачі апеляційної скарги, чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції. Це правило чітко визначає як для осіб, так і для органів влади період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Європейський суд з прав людини у рішеннях від 3 квітня 2008 року в справі "Пономарьов проти України" та від 29 жовтня 2015 року в справі "Устименко проти України" неодноразово наголошував, що одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу "res judicata", тобто принципу остаточності рішення.
Суворе дотримання строків у кримінальному процесі неможливе без чіткого знання правил їх обчислення. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.
За змістом ст. 117 ч. 1 КПК України строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин.
Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Зазначені обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Із матеріалів провадження вбачається, що засуджений ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 березня 2018 року звернувся 30 жовтня 2020 року. Разом з апеляційною скаргою засуджений ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеної ухвали суду першої інстанції від
19 березня 2018 року щодо нього. Причини пропуску строку апеляційного оскарження засуджений пов`язував з тим, що судовий розгляд клопотання Міністерства юстиції України було проведено без його участі, копія ухвали суду першої інстанції від 19 березня 2018 року після проголошення йому не направлялась та не вручалась, зазначену копію судового рішення він отримав лише 25 жовтня 2020 року.
Мотивуючи своє рішення про повернення апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, оскільки ОСОБА_1 мав об`єктивну можливість у визначений ст. 395 КПК України строк подати апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції від 19 березня 2018 року, проте наданим йому правом не скористався.
При цьому апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 вже звертався з апеляційними скаргами від 15 червня 2020 року та 11 серпня 2020 року, які ухвалами Дніпровського апеляційного суду відповідно від 03 липня 2020 року та 31 серпня 2020 року повернуто засудженому через пропуск строку апеляційного оскарження та відсутністю клопотання про поновлення цього строку. 25 червня 2018 року судом першої інстанції на адресу ДУ "Криворізька виправна колонія (№ 3)" направлено дві копії ухвали Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 березня 2018 року. 24 листопада 2019 року ОСОБА_1 прибув до ДУ "Криворізька виправна колонія (№ 3)" та перебував в ній до 06 грудня 2019 року, а отже він мав реальну можливість звернутися із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 19 березня 2018 року відповідно до вимог КПК України. Засуджений ОСОБА_1 був обізнаний про наявність зазначеної ухвали до прибуття в Україну для подальшого відбування покарання.
Проте суд апеляційної інстанції у порушення зазначених вимог кримінального процесуального закону, приймаючи рішення про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 березня 2018 року та повернення апеляційної скарги, не виходив із обставин, зазначених саме у клопотанні, не перевірив належним чином доводів засудженого про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та часу отримання ним копії ухвали суду першої інстанції.
У матеріалах провадження відсутні дані про направлення ОСОБА_1 копії ухвали Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від
19 березня 2018 року після її проголошення. Апеляційні скарги від 15 червня
2020 року та 11 серпня 2020 року засуджений ОСОБА_1 подавав, перебуваючи в ДУ "Жовтоводська виправна колонія (№ 26)". Відповідно до листа начальника ДУ "Криворізька виправна колонія (№ 80)" від 17 листопада 2020 року в матеріалах особової справи засудженого ОСОБА_1 відсутня інформація про отримання ним ухвали Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від
19 березня 2018 року. У ДУ "Криворізька установа виконання покарань (№ 3)"
ОСОБА_1 перебував з 24 листопада 2019 року по 06 грудня 2019 року, з 06 грудня
2019 року він перебував у ДУ "Жовтоводська виправна колонія (№ 26)", а з
12 листопада 2020 року перебуває в ДУ "Криворізька виправна колонія (№ 80)".
Згідно із супровідним листом копію ухвали Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 березня 2018 року ОСОБА_1 було направлено 19 жовтня 2020 року за його відповідною заявою від 29 вересня 2020 року.
Суд апеляційної інстанції зазначеним документам не надав відповідної оцінки в контексті перевірки доводів ОСОБА_1 про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання апеляційного суду на обізнаність засудженого ОСОБА_1 про прийняте судом першої інстанції рішення від 19 березня 2018 року, оскільки строк апеляційного оскарження для ОСОБА_1, який відбуває покарання у виді позбавлення волі і без участі якого було постановлено зазначену ухвалу, має обчислюватись з дня отримання ним копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.
Така позиція відповідає висновку про застосування норми права, який міститься в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 листопада 2019 року (справа № 760/12179/16-к).
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 - задоволенню.
При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд