Постанова
Іменем України
17 червня 2021 року
м. Київ
справа № 454/1007/16-к
провадження № 51-469км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Трутенко А. Ю.,
прокурора Шевченко О. О.,
представника потерпілих Огорілка Ю. В.(в режимі відеоконференції),
захисника Федоряка А. В. ( в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника потерпілих Соколова О. В. та ОСОБА_1 - адвоката Огорілка Ю. В. на ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140310000037, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого що судимостей не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Сокальського районного суду Львівської області від 20 лютого 2019 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього певні обов`язки.
Як убачається з вироку суду ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки "Фольксваген Транспортер-5", (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та рухаючись автодорогою сполучення Сокаль-Стоянів, в с. Горбків Сокальського району Львівської області, грубо порушуючи п. п. 1, 3; 1.5; 2.3б, 12.1; 12.3; 12.4 Правил дорожнього руху України, в умовах недостатньої видимості, не вибравши безпечної швидкості руху, не врахував дорожні умови, проявив неуважність та неналежно оцінивши дорожню обстановку, щоб безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах, перевищив допустиму швидкість руху в межах населеного пункту, в результаті чого не впорався з керуванням та допустив зіткнення з бетонним відбійником моста в подальшому із зіткненням з електронною опорою та падінням в кювет. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля "Фольксваген Транспортер-5" ОСОБА_3 - отримав тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_4 - легкі тілесні ушкодження
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а вирок місцевого суду без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах представник потерпілих Соколової Т. Р. та ОСОБА_3 - адвокат Огорілко Ю. В., посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На думку адвоката Огорілка Ю. В. призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає вимогам статей 50, 65 КК, а також висновки суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання у місцях позбавлення волі є необґрунтованими.
Вважає, що не можна говорити про щире каяття, яке встановили суди, оскільки поведінка засудженого заводиться лише до уникнення відповідальності за скоєне. Вказані порушення залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, тому його рішення не відповідає вимогам ст. 419 КПК та підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Представник потерпілих - адвокат Огорілко Ю. В. підтримав касаційні скарги та просив їх задовольнити.
Прокурор заперечувала проти вимог касаційних скарг, просила залишити рішення щодо ОСОБА_2 без змін.
Захисник Федоряк А. В. заперечував проти задоволення цих скарг.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за які його засуджено, та кваліфікація дій за ч. 2 ст. 286 КК в касаційній скарзі не оспорюються і згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК Судом не перевіряються.
Відповідно до вимог ст. 65 КК суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що місцевий суд, з рішенням якого погодився й суд апеляційної інстанції, при призначені покарання ОСОБА_2 врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, необережним злочином, дані про особу винного, котрий раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставинами, що пом`якшують покарання суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, конкретних обставин кримінального провадження, а також того, що ОСОБА_2 визнав винуватість у здійсненні дорожньо-транспортної пригоди, заперечуючи лише наявність наміру на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, урахувавши думку потерпілого, котрий просив не позбавляти волі засудженого, суд першої інстанції призначив ОСОБА_2 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами і дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_2 без реального відбування покарання на підставі положень статей 75, 76 КК.
Перевіривши вирок за апеляцією потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_1, доводи в якій є аналогічними доводам, викладеним у касаційній скарзі представника потерпілих - адвоката Огорілка Ю. В., апеляційний суд обґрунтовано визнав їх неспроможними та правильно залишив вирок місцевого суду без зміни, навівши відповідні мотиви ухваленого рішення.
Крім того, під час апеляційного розгляду судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває у шлюбі, а на його утриманні перебуває малолітня дитина. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про можливість звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд зазначив, що реальне позбавлення волі засудженого унеможливить його подальше відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілим.
Розгляд справи у суді апеляційної інстанції проводився у передбаченому законом порядку. Зміст ухвали цього суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, вона є належним чином вмотивованою та обґрунтованою.
Доводи касаційних скарг про безпідставне визнання судом першої інстанції обставиною, що пом`якшує покарання - щире каяття засудженого у вчиненні злочину, є необґрунтованими, оскільки як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 визнав винуватість у порушенні Правил дорожнього руху, що призвело до виникнення дорожньо-транспортної пригоди, у чому він щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю вказаного злочину.
Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання та застосування ст. 75 КК у даному конкретному випадку відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
З огляду на наведене у касаційній скарзі представника потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - адвоката Огорілка Ю. В.відсутні достатні дані та переконливі доводи, які би спростовували висновки судів і давали підстави визнати призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК явно несправедливим через м`якість або свідчили би про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів не встановила, а тому вважає, що в задоволенні касаційної скарги слід відмовити.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд