Постанова
Іменем України
15 червня 2021 року
м. Київ
справа № 672/1522/18
провадження № 51-1046км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Марчука О. П., Матієк Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Зленка О. В.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),
потерпілого ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілого Поповича В. Й. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240000000175, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Городоцького районного суду Хмельницької області від 17 липня 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 23 листопада 2020 року щодо нього.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Городоцького районного суду Хмельницької області від 17 липня 2020 року, залишеним без зміни ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 23 листопада 2020 року, ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Стягнуто з ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_3 - 200 000 грн, ОСОБА_4 - 150 000 грн, ОСОБА_5 - 100 000 грн.
Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком районного суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 08 липня 2018 року близько о 11:00, керуючи автомобілем марки "VOLKSWAGEN PASSAT" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись по 68-му (+ 380 м) кілометрі автомобільної дороги Кам`янець-Подільський - Білогір`я в напрямку від смт Війтівці Волочиського району до смт Сатанів Городоцького району, поблизу населеного пункту с. Курівка Городоцького району, у порушення вимог пункту 1.5, підпунктів "б", "д" пункту 2.3, пункту 10.1 та пункту 12.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним автомобіля, не переконавшись у безпечності власних дій та не врахувавши ширини проїзної частини, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними, та під час зміни напрямку руху, перетнувши горизонтальну лінію дорожньої розмітки, виїхав на зустрічну смугу руху, по якій у цей час рухався автомобіль марки "ВАЗ 21112" (державний номерний знак НОМЕР_2 ), під керуванням ОСОБА_3, і внаслідок цього вчинив зіткнення із цим автомобілем.
У зв`язку із порушенням водієм ОСОБА_1 зазначених пунктів ПДР відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), у результаті якої водій автомобіля "ВАЗ 21112" ОСОБА_3 отримав ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, пасажир цього автомобіля ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла в лікарні, а пасажири автомобіля "VOLKSWAGEN PASSAT" ОСОБА_2 та малолітня ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) отримали тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент заподіяння.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 вбачається, що він, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Суть доводів засудженого зводиться до того, що він не погоджується із судовим рішенням апеляційного суду про залишення його апеляційної скарги без задоволення і вважає, що цей суд не здійснив належної перевірки цієї скарги та всупереч вимогам ст. 370, ч. 2 ст. 419 КПК України не спростував її доводи щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені в ході судового розгляду, який, на думку ОСОБА_1, проведено неповно та однобічно. Наголошує, що в місцевому суді не було з`ясовано дійсних обставин ДТП, а саме причин зміни напрямку руху його автомобіля і перетину суцільної лінії дорожньої розмітки перед зіткненням із зустрічним транспортом. Також цей суд не врахував показання, які надавали свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 та потерпіла ОСОБА_2 про те, що його автомобіль перед ДТП було пошкоджено вибоїною на дорозі. Крім того,зазначає, що апеляційний суд не звернув належної уваги на те, що місцевий суд при призначенні йому покарання не врахував усіх обставин кримінального провадження, даних про його особу, наявність пом`якшуючих обставин, думку потерпілої ОСОБА_2, яка є законним представником потерпілої ОСОБА_7, та безпідставно призначив покарання без застосування вимог ст. 75 КК України, що є явно несправедливим через суворість. Одночасно вказує, що інкримінований йому злочин вчинений з необережності, а тому, на його думку, суд першої інстанції незаконно визнав обставиною, яка обтяжує покарання вчинення злочину щодо малолітньої особи, при цьому суд апеляційної інстанції також залишив поза увагою такі доводи його апеляційної скарги.
У запереченнях на касаційну скаргу засудженого представник потерпілого ОСОБА_3 - адвокат Попович В. Й., посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити постановлені у кримінальному провадженні судові рішення без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Засуджений ОСОБА_1, висловивши свої доводи на підтримання касаційної скарги, просив скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Потерпіла ОСОБА_2 просила скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Потерпілий ОСОБА_3 та його представник Попович В. Й., висловивши свої доводи, кожен окремо, просили касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а постановлені у кримінальному провадженні судові рішення - без зміни.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів засудженого, просив постановлені у кримінальному провадженні судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
Доводи засудженого про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженої через суворість, а саме щодо необхідності застосування до нього положень ст. 75 КК України колегія суддів вважає безпідставними.
За ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст.65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.
Згідно ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 за його апеляційною скаргою в частині призначеного покарання, залишив її без задоволення.
Колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що місцевий суд з дотриманням вимог, зазначених у статтях 50, 65 КК України, обґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України без його звільнення від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Апеляційний суд належним чином дослідив і оцінив тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, а також усебічно дослідив дані про особу винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має на утриманні одну малолітню дитину.
Разом із цим апеляційний суд звернув увагу на те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, спричинив смерть одній людині, двом тяжкі тілесні ушкодження та одній людині середньої тяжкості, а тому обґрунтовано погодився з призначеним покаранням без застосування вимог ст. 75 КК України.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що з урахуванням усіх обставин кримінального провадження та даних про особу засудженого, зокрема встановлених під час апеляційного розгляду в сукупності, розмір визначеного місцевим судом ОСОБА_1 покарання без застосування вимог ст. 75 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, у ході перевірки матеріалів провадження колегія суддів не встановила підстав для задоволення касаційної скарги засудженого в частині невідповідності призначеного йому покарання.
Разом із цим доводи засудженого ОСОБА_1 про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам процесуального закону заслуговують на увагу.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
Відповідно до ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
Колегія суддів вважає, що при постановленні ухвали апеляційного суду зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано не було.
Як убачається з матеріалів провадження, не погодившись з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу.
Відповідно до апеляційної скарги засудженого, він вважав, що оскаржуваний вирок щодо нього є незаконним у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість. Зокрема, зазначав, що в місцевому суді не було встановлено дійсних обставин ДТП. При цьому цей суд вибірково оцінив докази, врахувавши дані, які містили суперечності, та не надав оцінку показанням свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_2 у їх сукупності, які підтверджували, що ДТП відбулася саме із-за неналежного асфальтового покриття автодороги Кам`янець-Подільський - Білогір`я та відсутності попереджувальних дорожніх знаків про це. Разом із цим засуджений посилався на те, що в матеріалах провадження відсутні відповідні експертизи, які б встановлювали причинно-наслідковий зв`язок з вчиненням ДТП та наслідками, що настали. Звертав увагу, що вирок підлягав скасуванню або зміні через те, що невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження вплинули, зокрема, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та на визначення міри покарання.
Однак апеляційний суд усупереч ст. 419 КПК України, залишаючи цю скаргу без задоволення, не надав вичерпної відповіді, на яких підставах, передбачених процесуальним чи матеріальним законами, він визнав наведені у ній доводи неспроможними.
При цьому апеляційний суд у своїй ухвалі зазначив, що висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та відповідно його кримінально-правова оцінка у скарзі засудженого не оскаржуються.
Крім того, в апеляційній скарзі засуджений зазначав про безпідставне визнання обставини, яка обтяжує покарання - вчинення злочину щодо малолітньої особи. Вказані доводи суд апеляційної інстанції також не перевірив, при цьому колегія суддів касаційного суду звертає увагу не те, що інкримінований ОСОБА_1 злочин вчинений із необережності.
Колегія суддів вважає, що зміст ухвали суду апеляційної інстанції свідчить про формальний підхід до розгляду апеляційної скарги та невідповідність її вимогам статей 370, 419 КПК України.
За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга засудженого
ОСОБА_1 - задоволенню частково.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати все наведене в постанові, перевірити усі доводи апеляційної скарги та в залежності від встановленого, постановити законне й обґрунтоване рішення з викладенням у ньому аналізу доказів і ґрунтовних мотивів його прийняття. Якщо під час цього розгляду суд дійде висновку про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, з урахуванням тих же обставин, зокрема і у разі відсутності таких, що обтяжують покарання, даних про його особу, встановлених під час апеляційного розгляду, призначене покарання за цей злочин без застосування вимог ст. 75 КК України слід вважати справедливим.
Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення "Едуард Шабалін проти Росії" від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_1, з метою попередження ризику його переховування від суду, оскільки він не може не усвідомлювати імовірність повторного визнання його вини за висунутим йому обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, ураховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК України, та обмежені можливості щодо повноцінного розгляду і вирішення цього питання в межах процедури касаційного перегляду, Верховний Суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_1 під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом апеляційної інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 діб.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд