1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

10 червня 2021 року

м. Київ

справа № 501/2887/16-ц

провадження № 61-12827св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду в складі колегії суддів: Князюка О. В., Таварткіладзе О. М., Погорєлова С. О. від 23 липня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 28 листопада 2011 року, ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2 в письмовій формі договір позики, згідно з яким передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 40 000 дол. США, що еквівалентно 1 118 000 грн.

При фактичному одержанні вказаної суми ОСОБА_2 також була надана розписка від 28 листопада 2011 року. Згідно договору позики ОСОБА_2 зобов`язався повернути грошові кошти до 01 грудня 2012 року та сплатити 15% річних за користування грошовими коштами. Кошти, які отримав ОСОБА_2 були втрачені на сімейні потреби, а саме на будівництво будинку та ремонт у квартирі.

Не повернувши грошові кошти за договором позики та відсотки за користування коштами, 28 листопада 2013 року ОСОБА_2 підписав розписку, якою підтвердив отримання займу за договором від 28 листопада 2011 року та погодився повернути 52 000 дол. США (40 000 дол. США та 12 000 дол. США - відсотки за користування грошовими коштами за період з 28 листопада 2011 року п 28 листопада 2013 року.

У січні 2018 року ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, та просив стягнути в солідарному порядку з подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму позики в розмірі 75 400 дол. США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 12 березня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 52 000 дол. США. Вирішено питання про судовий збір. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої мотивовано тим, що хоча у розписці й не зазначена згода ОСОБА_3 на отримання позики як дружини, але враховуючи, що на момент складання розписки про отримання коштів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Кошти, отримані за вказаним договором, використані в інтересах сім`ї, а саме на будівництво будинку, який будується на земельній ділянці, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3, на утримання квартири, та потреби сім`ї.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 23 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 52 000 дол. США. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що будь-яких доказів на підтвердження того, що отримані в борг кошти ОСОБА_2 були витрачені саме в інтересах сім`ї (на будівництво будинку), позивач не надав, що є його процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України), тому підстави для задоволення позовних вимог щодо солідарного стягнення боргу за договором позики х ОСОБА_3 відсутні у зв`язку з їх недоведеністю.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

27 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 23 липня 2020 року, у якій просить скасувати зазначене судове рішення в частині відмови в позові до ОСОБА_3 та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц, постановах Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 642/706/16-ц, від 26 червня 2019 року в справі № 361/3519/15-ц, від 22 травня 2019 року в справі № 638/5286/17, від 08 травня 2019 року в справі № 127/26398/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Судові рішення в частині задоволення позову до ОСОБА_2 до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу

30 жовтня 2020 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 . Зазначає, що строк позовної давності, у межах якого позивач мав право звернутися до суду складає три роки і цей строк розпочався 01 грудня 2012 року, так як відповідно до умов договору останнім днем виконання зобов`язання є 30 листопада 2012 року, так як виконання визначено терміном до 01 грудня 2012 року.

30 жовтня 2020 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якій заявник просить оскаржувану постанову апеляційного суду відносно відмови в позові про стягнення з неї коштів залишити без змін, а зазначену касаційну скаргу без задоволення. Посилається на те, що оскільки будь-яких доказів на підтвердження того, що отримані в борг кошти ОСОБА_2 були витрачені саме в інтересах сім`ї (на будівництво будинку, ремонту) ОСОБА_1 не надав, що є його процесуальним обов`язком згідно статей 12, 81 ЦПК України, тому вважає, що суд апеляційної інстанції виніс вмотивовану постанову, що підстави для задоволення позовних вимог щодо солідарного стягнення боргу за договором позики з ОСОБА_3 відсутні у зв`язку з їх недоведеністю.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 501/2887/16-ц з Іллічівського міського суду Одеської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 28 листопада 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, що підтверджується розпискою від 28 листопада 2011 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав у борг грошові кошти в розмірі 40 000 дол. США, зі строком повернення 01 грудня 2012 року.

Також ОСОБА_2 підписав розписку від 28 листопада 2013 року на суму 52 000 дол. США.

Відповідач свого зобов`язання не виконав, грошові кошти позивачеві не повернув.

ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2 28 жовтня 2014 та 17 листопада 2016 року з вимогами повернути борг.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.


................
Перейти до повного тексту