ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2021 року
м. Київ
справа № 826/4767/16
адміністративне провадження № К/9901/16054/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/4767/16
за позовом Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Міністерства аграрної політики та продовольства України про стягнення заборгованості, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2016 року, ухвалену у складі: головуючого судді Мазур А.С., суддів: Аблова Є.В., Літвінової А.В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Ісаєнко Ю.А.; суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,
в с т а н о в и в :
Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулося до суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України про стягнення заборгованості у розмірі 10818,16 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що за результатами проведення перевірки Міністерства по коштах Фонду виявлено ряд порушень, за результатами чого прийнято рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності від 09.11.2015 №82-П, яким з відповідача вирішено стягнути 10 818,16 грн. Оскільки відповідач в добровільному порядку рішення не виконав, тому Відділення просить суд стягнути вказану суму.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з Міністерства аграрної політики та продовольства України заборгованість у розмірі 10 344,23 грн на користь Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суди встановили, що Київським міським відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено перевірку використання Міністерством аграрної політики та продовольства України коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, за результатами якої складено акт від 04.11.2015 №120.
За результатами вказаної перевірки встановлено порушення, що виявлені за період до 01.01.2015, на суму 9396,36 грн, та неправомірно витрачені кошти, що виявлена за період з 01.01.2015, яка становить 947,87 грн.
9 листопада 2015 року позивачем винесено рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності №82-П, згідно з яким роботодавцю (страхувальнику) необхідно усунути виявлені порушення шляхом повернення до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності неправомірно витрачену суму страхових коштів у сумі 10344,23 грн (9396,36 грн, що виявлені до 01.01.2015 та 947,87 грн, що виявлені за період з 01.01.2015); також зазначеним рішенням до відповідача застосовані штрафні санкції у розмірі 473,93 грн; всього нараховано рішенням 10818,16 грн.
Зважаючи на факт невиконання Міністерством аграрної політики та продовольства України вказаного рішення, позивач звернувся за стягненням спірних сум до суду.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що рішення від 09.11.2015 №82-П щодо повернення коштів у сумі 10 344,23 грн грн, є чинним та таким, що підлягає виконанню Міністерством.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 473,93 грн, суди виходили з того, що вказана сума сплачена добровільно страхувальником.
Не погоджуючись з судовими рішеннями в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права. Вказує, що суди помилково не врахували доводів відповідача та невірно застосували пункти 4.1 та 7.2 Порядку формування та подання страхувальниками звітності по коштах загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 18.01.2011 N 4.
У поданих запереченнях позивач просить відмовити у задоволенні скарги.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі - Фонд).
Частиною першою статті 4 зазначеного Закону передбачено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
Згідно положень статті 9 Закону основними завданнями Фонду та його робочих органів є, зокрема реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону; здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності; здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду.
Статтею 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачені права, обов`язки та відповідальність Фонду соціального страхування України.
Так, Фонд має право, серед іншого перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду; накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону.
Фонд зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів; контролювати правильність витрат за соціальним страхуванням, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань соціального страхування; стягувати надміру виплачені кошти з юридичних і фізичних осіб у встановленому законом порядку.
Відповідно до положень частини шостої статті 15 Закону у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.
За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів.
Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Своєчасно не сплачені фінансові санкції та адміністративні штрафи відповідно до частини сьомої статті 15 Закону стягуються із страхувальника в дохід Фонду в порядку, встановленому законом.
Як встановлено судами, у зв`язку із виявленими в ході перевірки порушеннями, позивачем прийнято рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності від 09.11.2015 №82-П.
Зазначене рішення є чинним, відповідачем у встановленому порядку не оскаржувалось.
Проте, частиною першою статті 17 Закону № 1105-ХІV передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Частиною третьою статті 17 Закону № 1105-ХІV встановлено, що спори щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку. За бажанням заінтересована особа може звернутися з питань вирішення спору до спеціальної комісії Фонду. Такі комісії створюються при робочих органах Фонду та положення про діяльність цих комісій затверджується правлінням Фонду.
Отже, Законом № 1105-ХІV встановлено судовий та позасудовий порядок оскарження рішення Фонду. При цьому, для оскарження рішення Фонду у позасудовому порядку створюються спеціальні комісії при робочих органах Фонду, положення про які затверджуються правлінням Фонду.
Крім того, відповідачем самостійно було сплачено штраф у сумі 473,93 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 29.12.2015 №1457.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди обґрунтовано задовольнили позов частково та стягнули з відповідача 10344,23 грн.
З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів щодо наявності підстав для стягнення в судовому порядку 10344,23 грн.
За приписами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Разом з цим, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, досліджених судами попередніх інстанцій, які були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Також Суд вважає за необхідне задовольнити заяву про заміну позивача у справі.
Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Так, наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 08.09.2017 №78-ос визначено, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у місті Києві з 01.08.2017 є правонаступником Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Керуючись статтями 52, 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд