ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2021 року
м. Київ
справа № 308/67/17
адміністративне провадження № К/9901/4157/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №308/67/17
за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 вересня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Бедьо В.І., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Гуляка В.В., суддів: Коваля Р.Й., Довгополова О.М.,
в с т а н о в и в :
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати неправомірними дії Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови в переведенні на пенсію державного службовця;
- зобов`язати відповідача перевести її з 01.10.2016 на пенсію державного службовця з урахуванням довідок від 20.09.2016 за №1324/М/07-14-05-33, №1325/М/07-14-05-33, виданих Ужгородською ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області щодо стажу її роботи, та провести перерахунок та виплату пенсії.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року, позов задоволено.
Суди встановили, що згідно з відомостями трудової книжки Серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 27.08.1993 по 29.12.2014 працювала на різних посадах в ДПІ м. Ужгорода Закарпатської області.
21.07.1994 позивачкою прийнята присяга державного службовця, а під час роботи їй присвоювались спеціальні звання та ранги.
Відповідно до довідки Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області від 21.09.2016 за №1334/6/07-14-04-00 на дату звільнення позивачки з ДПІ у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області 29.12.2014 року стаж державної служби ОСОБА_1 складав 21 рік 04 місяці, а загальний трудовий стаж 33 роки 07 місяців.
Із 22.01.2015 Ужгородським ОУПФУ позивачці було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
22.09.2016 позивачка звернулася до Ужгородського ОУПФУ із заявою про переведення на пенсію державного службовця, відповідно до Закону України "Про державну службу".
За результатами розгляду вказаної заяви, рішенням № 47 від 10.10.2016 позивачці відмовлено в переведенні на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу". В обґрунтування даного рішення відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 працювала на посадах, що не відносяться до державної служби і що її стаж державного службовця складає 1 рік і 6 місяців в Ужгородській ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області, а відповідно стаж на посадах прирівняних до державної служби становить 19 років 10 місяців.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до п.12 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" (з наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу України" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Не погоджуючись з судовими рішеннями відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що позивачка звернулась до суду 30.12.2016, а позовні вимоги стосуються періоду та подій, які мали місце ще у січні 2015 році, тому пропустила строк позовної давності. Також вказує, що стаж позивачки як державного службовця становить 1 рік 6 місяців в Ужгородській ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області, а стаж на посадах прирівняних до державної служби становить 19 років 10 місяців, оскільки посадовим особам контролюючих органів згідно з п.343.1 ст.343 ПК України присвоюються спеціальні звання і відповідно ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723 від 11.10.2017 "Про державну службу". Тому позивачка не має права на призначення пенсії за Законом №3723.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016, встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Так, згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у зразковій справі №822/524/18.
З матеріалів справи та доводів касаційної скарги вбачається, що єдиною підставою для відмови у переведенні позивачки на пенсію за нормами ЗУ "Про державну службу" є недостатній стаж державної служби, який полягає в незарахуванні її трудового стажу на посадах в органах державної податкової служби, оскільки, на думку, відповідача ці посади не відносяться до категорій посад, визначених статтею 37 Закону України "Про державну службу".
У зв`язку з цим слід зазначити, що пунктом 8 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених чинним на той час законодавством.
Згідно з п.1.1 Податкового кодексу України державна податкова справа - сфера діяльності контролюючих органів, передбачена Податковим кодексом і іншими актами законодавства України, спрямована на формування і реалізацію державної податкової політики в частині адміністрування податків, зборі; платежів.
Відповідно до ст. 41.1 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні орган.
Відповідно до норм, закріплених у Податковому кодексі України - посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон України "Про державну службу" №3723-ХІІ.
Відповідно до статті 1 цього Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, згідно із записами в трудовій книжки стаж державної служби позивачки у податковій службі складає 21 рік 4 місяці.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції, які задовольняючи позов дійшли висновку, що у позивачки наявний стаж державної служби, що дає право на призначення пенсії державного службовця.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними.
Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд