ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2021 року
м. Київ
справа № 120/5780/20-а
адміністративне провадження № К/9901/16729/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє Меламед Вадим Борисович,
на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року (суддя Бошкова Ю.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року (колегія у складі суддів Білої Л.М., Гонтарука В.М., Курка О.П.)
у справі № 120/5780/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про зобов`язання вчинити дії,-
У С Т А Н О В И В:
1. У жовтні 2020 року адвокат Меламед В.Б., діючи в інтересах позивача та від імені позивача - ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області №0238300072/8 від 18.01.2020 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 10.12.2020 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2020, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2021, позовну заяву повернуто ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 123 КАС України.
3. 05.05.2021 позивач, в інтересах якого діє Меламед Вадим Борисович, подав касаційну скаргу, що 11.05.2021 надійшла до Верховного Суду, у якій, із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 11.08.2020 у справі № 120/1817/20-а повернув аналогічну позовну заяву про призначення та виплату пенсії до закінчення строку для усунення її недоліків. Зазначену ухвалу суду він не оскаржив в апеляційному порядку, а в жовтні 2020 року повторно звернувся до суду з цим позовом. 18.11.2020 усунув недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі Вінницького окружного адміністративного суду від 12.11.2020.
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку, що порушення відповідачем його прав є завершеним; вважає, що ГУ ПФУ у Вінницькій області не припинив порушувати його права та таке порушення є триваючим, оскільки виплата недоотриманої пенсії відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" має проводитися без обмеження будь-яким строком. У зв`язку з проживанням в Ізраїлі, дією в цій державі карантинних обмежень, пов`язаних із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (Covid-19), як особа у віці 71 року підпадав під дотримання заборон та рекомендацій державних органів Ізраїлю, не виходив з помешкання, отримував їжу за допомогою волонтерів та знайомих, що не дозволяло вчасно переподати позовну заяву, яку вперше було подано в строк, встановлений КАС України.
5. 02.06.2021 від Відповідача надійшла заява про розгляд справи на розсуд Суду.
6. Оцінюючи доводи касаційної скарги, правильність застосування судом норм процесуального права, Суд дійшов таких висновків.
7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 10.01.2020 представник позивача (адвокат Меламед В.Б.), діючи на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_1, звернувся до відповідача з відповідною заявою про призначення пенсії позивачу.
8. Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області №0238300072/8 від 18.01.2020 заяву залишено без задоволення та відмовлено у призначенні пенсії.
9. 29.04.2020 представник позивача, оскаржуючи це рішення, звернувся до суду з відповідним позовом. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.05.2020 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, який згодом (в зв`язку з карантинними заходами) було продовжено до 06.08.2020.
10. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2020 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала, в зв`язку з неусуненням недоліків. Ухвалу заявник не оскаржив.
11. 05.10.2020 представник позивача повторно звернувся до суду. Позовну заяву знову було залишено без руху і згодом повернуто заявнику ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2020, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2021.
12. Суди дійшли висновку про пропуску строку звернення до суду та застосували відповідні наслідки.
13. Верховний Суд з цими висновками погоджується.
14. Положеннями статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
15. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
16. Процесуальна можливість для звернення з позовом до суду пов`язана з певним часовим проміжком, протягом якого така особа може реалізувати право на звернення без застосування до неї наслідків пропуску такого строку. В той же час, у випадку звернення до суду поза межами такого строку, до неї підлягають застосуванню відповідні правові наслідки встановлені законом, в даному випадку статтею 123 КАС України.
17. Відповідно до частини першої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
18. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, позивач зазначає про протиправні дії відповідача, які полягають в порушенні його права на володіння майном, що є триваючим правопорушенням, а тому строк звернення до суду не обмежується певним часовим проміжком.
19. Суд зазначає, що застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду, за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
20. Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом.
21. Отже, звернувшись до суду 19.10.2020 з позовом щодо визнання рішення Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області №0238300072/8 від 18.01.2020 про відмову у призначенні пенсії, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, оскільки отримане позивачем рішення пенсійного органу не має ознак триваючого правопорушення, позаяк після прийняття останнього відповідачем жодних протиправних дій, які б стосувались прав та інтересів позивача вчинено не було.
22. При цьому, не вжиття відповідачем відповідних дій за результатами звернення позивача є, за своєю суттю, закінченою бездіяльністю, яка не носить триваючого характеру. Саме по собі, звернення позивача із заявою до відповідача не робить вказані правовідносини триваючими, а тому строк на звернення до суду із даним позовом пропущений.
23. Початок перебігу строку на звернення до суду розпочався для позивача саме з часу, коли він дізнався або повинен був дізнатися про бездіяльність з боку відповідача щодо непризначення йому пенсії, а саме з 12.02.2020, моменту отримання його законним представником оскаржуваного в межах даної справи рішення пенсійного органу.
24. Щодо доводів скаржника про запровадження з 19.07.2020 на території Ізраїлю, де проживає позивач, жорстких карантинних обмежень, то Суд зазначає, що даний аргумент не був заявлений в суді першої інстанції як причина пропуску строку звернення до суду. Ці обставини були зазначені представником позивача тільки в апеляційній скарзі.
25. Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що, оскільки в межах даної справи позивач захищає власні інтереси не особисто у зв`язку з його проживанням за кордоном, а за участі представника, який проживає на території України та діє на підставі довіреності, наданої ОСОБА_1, невжиття останнім активних дій протягом встановленого шестимісячного строку з моменту отримання відмови відповідача свідчить про пасивність поведінки останнього у здійсненні захисту прав та інтересів позивача.
26. Суд також відхиляє покликання скаржника на те, що вперше з позовною заявою він звернувся до суду 29.04.2020, тобто в межах строку, встановленого ст. 122 КАС України, оскільки вказане свідчить лише про те, що заявником право на судовий захист в межах даних правовідносин вже було використано та отримано відповідну оцінку суду, яка згодом оскаржена не була.
27. Натомість, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, при повторному зверненні до суду, скаржник відзначив лише про триваючий характер правопорушення, чим зазначено свою позицію про факт пропуску строку звернення до суду.
28. Враховуючи вищезазначене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду.
29. За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
30. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Керуючись ст. 243, 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд -