ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/4133/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання: Гогусь В. О.,
за участю представників сторін:
позивача - Слуценка Р.П. (самопредставництво),
відповідача 1 - Виноградова О. Ю. (самопредставництво),
відповідача 2 - Фурманова О. В. (адвоката),
відповідача 3 - Гордійчука В. В. (адвоката, в режимі відеоконференції),
відповідача 4 - Гончаренко В. В. (адвоката),
відповідача 5 - не з`явилися,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації - не з`явилися,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду державного майна України - не з`явилися,
прокуратури - Шелест М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пушка-5", Головного управління ДПС у Харківській області, Брокерської контори № 450 Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-2012"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 (колегія суддів: Пелипенко Н. М. - головуючий, Барбашова С. В., Попков Д. О.) у справі
за позовом Міністерства енергетики України
до 1) Головного управління ДПС у Харківській області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пушка-5", 3) Державного підприємства "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт", 4) Брокерської контори № 450 Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-2012", 5) Української універсальної біржі,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, 2) Фонду державного майна України,
за участю Харківської місцевої прокуратури № 2,
про визнання недійсним аукціону та договору купівлі-продажу,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У грудні 2020 року Міністерство енергетики та захисту довкілля України, яке на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 425 від 27.05.2020 було перейменоване на Міністерство енергетики України (далі - Міненерго України) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС), Товариства з обмеженою відповідальністю"Пушка-5" (далі - ТОВ "Пушка-5"), Державного підприємства "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт" (далі - ДП "Південдіпрошахт"), Брокерської контори № 450 Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-2012" (далі - Брокерська контора) та Української Універсальної Біржі, в якому просило:
- визнати недійсним цільовий аукціон з продажу майна платника податків ДП "Південдіпрошахт", а саме: нежитлових приміщень в літ. А-5, загальна площа (м2): 3418, матеріали стін: цегла. Опис: нежитлові приміщення підвалу №№ 10, 12, 27, 43; нежитлові приміщення 1-го поверху № № 18, 35, 51; нежитлові приміщення 2-го поверху № № 14, 34, 49: нежитлові приміщення 3-го поверху № № 13, 18, 38; нежитлові приміщення 4-го поверху № № 1-:-43, 2а, За, 17а, 25а, 25б; нежитлові приміщення 5-го поверху № № 1-:-44, 2а, 28а, 28б, 29а, 30а, 37а, 40а, Харківська область, м. Харків, вулиця Пушкінська, будинок 5 (далі - нерухоме майно), який відбувся 31.10.2019 на Українській Універсальній Біржі, за адресою: м. Харків, вул. Лермонтовська, будинок 20, та оформлений протоколом № 1 проведення цільового аукціону (податкова застава) від 31.10.2019;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 31.10.2019 № 1-31/10-19 укладений між ГУ ДПС в особі повіреного - Брокерської контори і ТОВ "Пушка-5" та боржником - ДП "Південдіпрошахт" (далі - спірний договір).
1.2. Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що проведення цільового аукціону відбулося з порушенням чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", Закону України "Про охорону культурної спадщини", тому спірний договір повинен бути визнаний недійсним на підставі положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.10.2020 у справі № 922/4133/19 (суддя Погорелова О.В.) у позові Міненергитики України відмовлено повністю.
2.2. Рішення суду мотивовано тим, що реалізація майна ДП "Південдіпрошахт" відбулась на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі № 820/5124/18 за позовом ГУ ДФС у Харківській області, правонаступником якого є ГУ ДПС у Харківській області про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна ДП "Південдіпрошахт", що перебуває у податковій заставі. Можливість продажу майна ДП "Південдіпрошахт" пердбачена положеннями пункту 95.9 статті 95 Податкового кодексу України. Суд зазначив, що реалізоване майно не є цілісним майновим комплексом, а є нерухомим майном, тому положення Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803 (щодо необхідності отримання контролюючим органом згоди суб`єкта управління майном) не поширюється на правовідносини щодо погашення податкового боргу платників податків, що здійснюється на виконання рішення суду в порядку, передбаченому статтею 95 Податкового кодексу України. Суд першої інстанції зазначив що сфера дії Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" поширюється виключно на рішення, які підлягають виконанню Державною виконавчою службою та не містять застережень щодо відчуження об`єктів нерухомого майна, яке здійснюється за правилами статті 95 Податкового кодексу України для органів Державної податкової служби. Суд першої інстанції дійшов висновку, що в ході проведення процедури цільового аукціону не було порушено вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини", оскільки відповідно до статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" погодження відчуження майна покладається виключно на власника майна або уповноважений ним орган, втім для контролюючого органу не передбачається вчинення якихось додаткових дій. Окрім того, суд зауважив, що Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації був обізнаний про проведення цільового аукціону та правом взяти участь у ньому не скористався.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2020 у справі №922/4133/19 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов Міненерго України задоволено. Визнано недійсним цільовий аукціон з продажу нерухомого майна платника податків ДП "Південдіпрошахт". Визнано недійсним спірний договір. Здійснено розподіл судових витрат.
2.4. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", виходив із того, що заходи стягнення податкового боргу, встановлені пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, не можуть бути застосовані до ДП "Південдіпрошахт", оскільки на нього поширюється дія мораторію на застосування примусової реалізації майна. Спірне нерухоме майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, оскільки частка держави у статутному капіталі підприємства становить не менше 25 відсотків. Окрім того, суд зазначив, що нерухоме майно було основною виробничою потужністю ДП "Південдіпрошахт", використовувалося у його виробничій діяльності та відноситься до державної форми власності, а не до власності ДП "Південдіпрошахт", проте підприємство не зверталося за згодою на реалізацію нерухомого майна до Міненерго України. Посилаючись на положення статті 79 Господарського процесуального кодексу України і зазначивши, що інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.01.2005 № 6267788 та аудиторський звіт про результати державного фінансового аудиту діяльності ДП "Південдіпрошахт" від 31.05.2019 № 05-10/2 не містять даних про те, що нерухоме майно є цілісним майновим комплексом та не спростовують факт наявності такого цілісного майнового комплексу ДП "Південдіпрошахт" згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 № 1084-р, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цільовий аукціон з продажу нерухомого майна ДП "Південдіпрошахт" проведений протиправно, оскільки нерухоме майно є цілісним майновим комплексом, продаж якого здійснюється за іншою процедурою. Суд апеляційної інстанції також установив, що продаж майна ДП "Південдіпрошахт" повинен був ініціювати Фонд державного майна, оскільки саме ним приймається рішення щодо реалізації державного майна, яке є цілісним майновим комплексом, натомість ініціатором продажу нерухомого майна стало ГУ ДПС без згоди на таку реалізацію Фонду державного майна України та Міненерго України. Окрім того, суд зауважив, що нерухоме майно є об`єктом культурної спадщини, проте ГУ ДПС всупереч вимогам частини 1 статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" не погодило реалізацію нерухомого майна з Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації. На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що продаж нерухомого майна на аукціоні та укладення за його наслідками спірного договору суперечить статтям 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", частині 9 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", пункту 16 4.1 статті 6, статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", а також суперечить інтересам держави, оскільки майно вибуло у приватну власність поза волею держави в особі Міненерго України та всупереч законодавчим обмеженням, тому відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання недійсним цільового аукціону з продажу нерухомого майна платника податків ДП "Південдіпрошахт" та визнання недійсним спірного договору.
3. Короткий зміст касаційних скарг та заперечень на них
3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021, ТОВ "Пушка-5", ГУ ДПС, Брокерська контора звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021, залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2020.
3.2. Касаційна скарга ТОВ "Пушка 5" подана на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Посилаючись на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Пушка 5" зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 6, 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", без урахування висновків суду касаційної інстанції у справі № 6-47159св10, викладених у постанові від 25.05.2011, статті 95 Податкового кодексу України, статті 1 Першого Протоколу Конвенції з прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 199/7375/16-ц, від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц, положення Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію" без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 822/1262/17.На думку скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права за відсутності висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах. Зокрема, скаржник вважає, що суд не врахував положення пункту 7 Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, затвердженого наказом Фонду державного майна України 29.12.2010 № 1954, під час встановлення факту приналежності нерухомого майна до цілісного майнового комплексу ДП "Південдіпрошахт". ТОВ "Пушка 5" зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо визначення статусу нерухомого майна підприємства у разі нескладення пооб`єктного переліку майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу.
3.3. Касаційна скарга Брокерської контори подана на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 813/2851/17 (щодо застосування статті 95 Податкового кодексу України), від 24.04.2020 у справі № 822/1262/17 (щодо застосування Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію"), від 20.02.2020 у справі № 924/440/19 (щодо застосування положення Порядку проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.05.2017 № 518). Крім того, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно врахував прийняте після проведення цільового аукціону розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 №1084-р як доказ того, що спірне нерухоме майно є цілісним майновим комплексом, а також не надав оцінки листу від 14.06.2018 № 04/10-4742 Міненерго України, у якому міністерство повідомило, що ДП "Південдіпрошахт" не належить до переліку об`єктів права державної власності, які не підлягають приватизації, що є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.4. Касаційна скарга ГУ ДПС подана на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржника, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 822/1262/17 (щодо застосування Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію"), від 20.02.2020 у справі № 924/440/19 (щодо застосування положень Порядку проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.05.2017 № 518), від 28.02.2020 у справі № 813/2851/17 (щодо застосування статті 95 Податкового кодексу України). Крім того, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного суду щодо застосування статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини". Окрім того, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин частину 5 статті 75 Господарського кодексу України.
3.5. У відзиві на касаційні скарги Українська універсальна біржа підтримує доводи касаційних скарг ТОВ "Пушка-5", ГУ ДПС, Брокерської контори, вважає їх такими, що підлягають задоволенню та просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021, а рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2020 - залишити в силі. Українська універсальна біржа зазначає, що положення Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" застосовано судом апеляційної інстанції без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 822/1262/17, а статтю 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" - без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 25.05.2011 у справі № 6-47159св10.
3.6. Міненерго України у відзиві на касаційні скарги просить відмовити у задоволенні касаційних скарг ТОВ "Пушка-5", ГУ ДПС, Брокерської контори в повному обсязі, постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 - залишити без змін. Міненерго України вважає, що положення Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" поширюються на спірні правовідносини, продаж державного майна був здійснений без погодження з Міненерго України та Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, а тому цільовий аукціон проведений з порушенням чинного законодавства.
3.7. Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційні скарги ТОВ "Пушка-5", ГУ ДПС, Брокерської контори без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 - без змін. Департамент зазначає, що реалізована на аукціоні будівля перебуває на обліку як пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення "Заклад "Донвугілля", натомість відчуження нерухомого майна здійснено без погодження з Департаментом.
3.8. У письмових поясненнях по суті касаційних скарг ДП "Південдіпрошахт" просить залишити касаційні скарги ТОВ "Пушка-5", ГУ ДПС, Брокерської контори без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 - без змін. ДП "Південдіпрошахт" вважає, що процедура реалізації майна, яке знаходилося у податковій заставі було здійснено з порушеннями статті 95 Податкового кодексу України, Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803, Закону України "Про охорону культурної спадщини", Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" та за відсутності повноважень у директора підприємства на підписання договору купівлі-продажу. ДП "Південдіпрошахт" зазначає, що наказом Міненерго України № 561 від 07.11.2018 ДП "Південдіпрошахт" було прийнято рішення про реорганізацію підприємства шляхом приєднання до Державного підприємства "Національна вугільна компанія". Наказом Міненерго України № 328 від 29.07.2019 було вирішено вивести зі складу комісії з реорганізації ДП "Південдіпрошахт" Севастьянова Ю. О. - виконуючого обов`язки директора ДП "Південдіпрошахт". Однак договір купівлі-продажу 31.10.2019 був підписаний Севастьяновим Ю. О. як особою, яка фактично на час укладення договору не мала повноважень директора ДП "Південдіпрошахт".
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. 24.05.2021 до Верховного Суду надійшло клопотання ДП "Південдіпрошахт", у якому ДП "Південдіпрошахт" просить передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Підставою такої передачі ДП "Південдіпрошахт" визначає положення частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ДП "Південдіпрошахт" вважає, що ця справа містить виключну правову проблему, а передача справи № 922/4133/19 необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30.10.2018 у справі № 757/172/16-ц зазначила, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
Перевіривши доводи ДП "Південдіпрошахт" про необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих доводів, які дають підстави для висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, тому зазначене клопотання ДП "Південдіпрошахт" не може бути задоволено.
4.2. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що згідно з відомостями про нерухоме державне майно станом на 01.10.2019, адміністративний будинок на вул. Пушкінська, будинок 5 в місті Харків є державною власністю та знаходиться на балансі на праві господарського відання у ДП "Південдіпрошахт". З 31.07.2012 ДП "Південдіпрошахт" мало податковий борг унаслідок несплати узгоджених податкових зобов`язань.
4.3. 15.09.2015 Харківським окружним адміністративним судом у справі №820/6288/15 за позовом Заступника прокурора Київського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до ДП "Південдіпрошахт" про стягнення податкового боргу ухвалено постанову, якою стягнуто з розрахункових рахунків, відкритих у банках, що обслуговують ДП "Південдіпрошахт" на користь Державного бюджету України суму податкового боргу у розмірі 1 614 758,95 грн.
4.4. Головне управління ДФС у Харківській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Харківській області, звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про надання дозволу на стягнення податкового боргу за рахунок майна ДП "Південдіпрошахт", що перебуває у податковій заставі.
4.5. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі № 820/5124/18 позов було задоволено у повному обсязі, надано дозвіл на погашення суми податкового боргу перед Державним бюджетом України за рахунок майна ДП "Південдіпрошахт", що перебуває у податковій заставі.
4.6. 31.10.2019 за участю Головного управління ДПС у Харківській області та Брокерської контори та Харківської філії Української універсальної біржі був проведений цільовий аукціон з продажу майна платника податків ДП "Південдіпрошахт", а саме нежитлових приміщень в літ. А-5, загальна площа (кв. м.): 3418, матеріали стін: цегла. Опис: нежитлові приміщення підвалу № 10, 12, 27, 43; нежитлові приміщення 1-го поверху № 18, 35, 51; нежитлові приміщення 2-го поверху № 14, 34, 49; нежитлові приміщення 3-го поверху № 13, 18, 38; нежитлові приміщення 4-го поверху № 1-:-43,2а, За, 17а, 25а, 256; нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-:-44, 2а, 28а, 286, 29а, 30а, 37а, 40а, Харківська область, м. Харків, вул. Пушкінська, будинок 5 .
4.7. За результатами аукціону був оформлений протокол № 1 проведення цільового аукціону (податкова застава) від 31.10.2019. Переможцем цільового аукціону з продажу майна платника податків ДП "Південдіпрошахт" було визначено ТОВ "Пушка-5".
4.8. 31.10.2019 між Головним управлінням ДПС у Харківській області та ТОВ "Пушка-5" укладено договір купівлі-продажу № 1-31/10-19 нерухомого майна.
4.9. Спір виник у зв`язку з наявністю/відсутністю підстав для визнання недійсним цільового аукціону та договору купівлі-продажу нерухомого майна.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та відзивах, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги ТОВ "Пушка-5", ГУ ДПС, Брокерської контори підлягають задоволенню з огляду на таке.
5.2. Предметом позову у справі є вимоги Міненерго України до ГУ ДПС, ТОВ "Пушка-5", ДП "Південдіпрошахт", Брокерської контори, Української універсальної біржі, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, Фонду державного майна України, за участю Харківської місцевої прокуратури № 2, про визнання недійсним аукціону та договору купівлі-продажу.
Підставою позовних вимог є, на думку позивача, порушення чинного законодавства при проведенні аукціону, зокрема, Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", Закону України "Про охорону культурної спадщини".
5.3. Згідно із частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.
5.4. Відповідно до частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу, або не випливає з їхньої суті. Таким чином, наявні правові підстави визнати торги недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 Цивільного кодексу України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.
5.5. Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України рішення суду щодо надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Підпунктом 95.7.3 пункту 95.7 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що об`єкти рухомого чи нерухомого майна підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за поданням відповідного контролюючого органу на зазначених біржах. Положеннями пункту 95.13 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що під час продажу майна на товарних біржах контролюючий орган укладає відповідний договір з брокером (брокерською конторою), яка вчиняє дії з продажу такого майна за дорученням контролюючого органу на умовах найкращої цінової пропозиції.
5.6. Відповідно до статті 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", на яку посилався позивач, встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
5.7. У пункті 3.1 рішення Конституційного Суду України від 10.06.2003 у справі № 1-11/2003 зазначено, що "під примусовою реалізацією майна підприємств у Законі (2864-14) розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), які належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, у разі, якщо таке відчуження здійснюється шляхом:
- звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою;
- продажу майна в процесі провадження справ про банкрутство, визначеного відповідними статтями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12), щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства".
5.8. Судами встановлено, що реалізація майна ДП "Південдіпрошахт" відбулась на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі № 820/5124/18, яким задоволено позов Головного управлінням ДФС у Харківській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Харківській області, про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, надано дозвіл на погашення суми податкового боргу перед Державним бюджетом України за рахунок майна Державного підприємства "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт" (код 00167606), податкова адреса платника: вул. Пушкінська, буд. 5, м. Харків, 61057, що перебуває у податковій заставі.
5.9. Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Відповідно до частин 2, 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, встановлену законом.
5.10. При вирішенні спору господарський суд першої інстанції зазначив, що доказів щодо порушення встановленого законодавством Порядку проведення цільових аукціонів з продажу майна платників податків, яке перебуває в податковій заставі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №518 від 22.05.2017, чи Порядку зміни початкової ціни продажу майна платника податків, яке перебуває в податковій заставі, в рахунок погашення його податкового боргу та оприлюднення інформації про час та умови проведення відповідних торгів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1244 від 29.12.2010, позивачем не надано, а судом не встановлено.
5.11. Проте суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", виходив із того, що заходи стягнення податкового боргу, встановлені пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, не можуть бути застосовані до ДП "Південдіпрошахт", оскільки на нього поширюється дія мораторію на застосування примусової реалізації майна. Спірне нерухоме майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, оскільки частка держави у статутному капіталі підприємства становить не менше 25 відсотків. Окрім того, суд зазначив, що нерухоме майно було основною виробничою потужністю ДП "Південдіпрошахт", використовувалося у його виробничій діяльності та відноситься до державної форми власності, а не до власності ДП "Південдіпрошахт", проте підприємство не зверталося за згодою на реалізацію нерухомого майна до Міненерго України. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цільовий аукціон з продажу нерухомого майна ДП "Південдіпрошахт" проведений протиправно, оскільки нерухоме майно є цілісним майновим комплексом, продаж якого здійснюється за іншою процедурою. Окрім того, суд зауважив, що нерухоме майно є об`єктом культурної спадщини, проте ГУ ДПС всупереч вимогам частини 1 статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" не погодило реалізацію нерухомого майна з Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації. На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що продаж нерухомого майна на аукціоні та укладення за його наслідками спірного договору суперечить статтям 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", частині 9 статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", пункту 16 4.1 статті 6, статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", а також суперечить інтересам держави, оскільки майно вибуло у приватну власність поза волею держави в особі Міненерго України та всупереч законодавчим обмеженням, тому відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання недійсним цільового аукціону з продажу нерухомого майна платника податків ДП "Південдіпрошахт" та визнання недійсним спірного договору.
5.12. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.13. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.