ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 918/655/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Дерлі І. І.
за участю представників сторін:
позивача - не з`явився,
відповідача-1 - не з`явився,
відповідача-2 - не з`явився,
третьої особи - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку"
про ухвалення додаткової постанови
до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 918/655/20
за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 4А по вул. Лєрмонтова, м. Рівне "Лагода"
до: 1. Рівненської міської ради,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "СІБІНВЕСТГАРАНТ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Акціонерне товариство "Український банк реконструкції та розвитку"
про визнання частково недійсним розпорядження № 1426-р від 14.08.2008,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.09.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020, позов задоволено. Визнано недійсним розпорядження № 1426-р від 14.08.2008 міського голови міста Рівне "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення на вул. Лермонтова, 4-а в м. Рівному" в частині оформлення права власності на нежитлові приміщення на вул. Лермонтова, 4А в м. Рівному, за Товариством з обмеженою відповідальністю "СІБІНВЕСТГАРАНТ", а саме: нежитлові приміщення технічного поверху №№ І - XVI загальною площею 484 кв.м; нежитлові приміщення технічного поверху №№ XVIІ - XХІI загальною площею 92,8 кв.м.
Постановою Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 918/655/20 частково задоволено касаційну скаргу Акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку"; скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 і рішення Господарського суду Рівненської області від 22.09.2020 у справі № 918/655/20 та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
24.03.2021 на адресу Верховного Суду надійшла заява Акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" про ухвалення додаткового рішення, в якій товариство просило стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 4А по вул. Лєрмонтова, м. Рівне "Лагода" на користь Акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" судові витрати в сумі 9 257,00 грн (до складу яких входять: 4 204,00 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи в касаційній інстанції; 3 153,00 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи в апеляційній інстанції; 1 900,00 грн витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме з явкою представника заявника до місцевого суду).
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2021 витребувано матеріали справи № 918/655/20 з Господарського суду Рівненської області.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2021 прийнято заяву Акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" про ухвалення додаткового рішення до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 918/655/20 та призначено її до розгляду у судовому засіданні 09.06.2021.
Колегія суддів, розглянувши заяву Акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" про ухвалення додаткового рішення, вбачає підстави для її часткового задоволення, виходячи з наступного.
Пунктом 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Водночас згідно з частиною тринадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Частиною третьою статті 244 вказаного Кодексу унормовано, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з касаційної скарги Акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку", третя особа заперечувала проти задоволення позовних вимог.
У той же час Верховний Суд при прийнятті постанови від 18.02.2021 не вирішив питання щодо розподілу судових витрат Акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" за результатами розгляду його касаційної скарги.
Зважаючи на те, що зазначеною постановою Верховного Суду було частково задоволено касаційну скаргу Акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку"; скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 (якою, в свою чергу, залишено без задоволення апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку") у справі № 918/655/20 та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви Акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" в частині розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій, шляхом стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 4А по вул. Лєрмонтова, м. Рівне "Лагода" на користь Акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в сумі 7 357,00 грн (4 204,00 грн (судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги) + 3 153,00 грн (судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги)).
Що стосується заяви Акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 4А по вул. Лєрмонтова, м. Рівне "Лагода" судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, які були понесені заявником під час вирішення спору в господарському суді першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як уже зазначалося, згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Одночасно згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, до винесення Верховним Судом судового рішення у цій справі (18.02.2021) Акціонерним товариством "Український банк реконструкції та розвитку" не було зроблено заяви про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
При цьому як при поданні касаційної скарги, так і протягом п`яти днів (по 23.02.2021), після прийняття постанови судом касаційної інстанції заявник не надав до Верховного Суду доказів щодо понесення вказаних витрат, як це передбачено наведеними нормами процесуального законодавства.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо залишення без розгляду заяви Акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" про ухвалення додаткового рішення у частині розподілу витрати, пов`язані з розглядом справи, в сумі 1 900,00 грн на підставі частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 123, 129, 244, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд