ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/1159/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Дудченко В. В.,
відповідача - Богдан С. В., Вознюк Є. В.,
третіх осіб - Будник К. А., Мамаєв Д. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 (судді: Поляк О. І. - головуючий, Кропивна Л. В., Пономаренко Є. Ю.) і рішення Господарського суду Київської області від 22.01.2020 (судді: Ейвазова А. Р. - головуючий, Подоляк Ю. В., Черногуз А. Ф.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунального некомерційного підприємства "Ірпінська центральна міська лікарня" Ірпінської міської ради Київської області, Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради, Комунального підприємства "Васильківтепломережа", Комунального підприємства "Калинівська керуюча компанія з обслуговування житлового фонду "Громадський сервіс Калинівської селищної ради, Комунального підприємства Бородянської селищної ради "Бородянкатепловодопостачання", Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа", Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа", Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" Тетіївської міської ради, Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства", Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Брест-Литовське", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укропт Мастер-Енерго", Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №132", Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №85", Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №119", Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Комунального підприємства "Борщагівка", Товариства власників квартир "Троянда", Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація "Софія Київська", Комунального підприємства теплових мереж "Яготинтепломережа", Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства-1", Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Білицька Перлина", Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Капітанівка", Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новий світ" Міста Боярка", Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Яблуневий-4", Ставищенського житлово-комунального підприємства, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бучанське", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитрівка Комунсервіс",
про стягнення боргу,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У червні 2016 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київоблгаз" (після зміни типу товариства - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз", далі - АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз") про стягнення 956 819271,29 грн, у тому числі 740 252 080,43 грн основного боргу, 127 267 054,80 грн пені, 18 836 313,98 грн - 3% річних, 70 463 822,08 грн інфляційних втрат, обґрунтовуючи позовні вимоги порушенням відповідачем зобов`язань за договором транспортування природного газу від 17.12.2015 № 151200723 в частині оплати послуг балансування у зв`язку з виявленням обсягів негативних місячних небалансів у січні, лютому, травні-грудні 2016 року та січні-грудні 2017 року у встановлений договором строк.
1.2. ПАТ "Київоблгаз" у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти її задоволення, зазначало, що рішенням Господарського суду Київської області від 21.03.2017 у справі № 911/2624/16, яке набрало законної сили, встановлена вартість послуг з балансування за договором за лютий, травень, червень, липень 2016 року, а також за серпень-жовтень та частково листопад 2016 року, яка погашена шляхом проведення взаєморозрахунків на підставі підписання сторонами спільних протокольних рішень. Цим судовим рішенням вирішено спір між сторонами щодо вартості послуг балансування за лютий, травень, червень, липень 2016 року. Розрахунки між сторонами було здійснено на підставі спільних протокольних рішень після прийняття рішення у справі № 911/2624/16.
Відповідач зауважував, що позивачем не дотримано порядку визначення небалансу за договором та Кодексом газотранспортної системи, а дії позивача зі складання корегуючих актів та односторонніх актів послуг з балансування є неправомірними.
Крім того, позивач невірно застосував коефіцієнт компенсації, який мав становити 1, у той час як позивачем застосовано коефіцієнт 1, 2.
До обсягу природного газу, який використовувався за послугою з балансування позивачем було включено обсяг природного газу, який для надання відповідної послуги не використовувався, а відібраний підприємствами, з якими третьою особою укладено договори, тому фактично відповідний обсяг газу спожито іншими замовниками послуги транспортування. Такий обсяг природного газу придбаний підприємствами теплової енергетики у третьої особи - НАК "Нафтогаз України" відповідно до укладених та діючих договорів, натомість третя особа відмовилась видати номінації та оформлювати акти прийому-передачі природного газу під час опалювальних сезонів 2015-2016, 2016-2017 років. Відповідні підприємства теплової енергетики мають окремі договори з позивачем як оператором газотранспортної системи про транспортування природного газу.
ПАТ "Київоблгаз" акцентує увагу на тому, що сторонами підписані акти звірки розрахунків станом на 31.03.2016, 30.09.2016, 31.10.2016, 31.03.2017, які свідчать про відсутність неврегульованого небалансу за спірні періоди.
1.3. Згідно з ухвалою Господарського суду Київської області від 06.06.2018 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України").
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.08.2018 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальний заклад "Ірпінська центральна міська лікарня; Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Глевахівської селищної ради; Комунальне підприємство "Васильківтепломережа"; Комунальне підприємство "Калинівська керуюча компанія з обслуговування житлового фонду "Громадський сервіс" Калинівської селищної ради; Комунальне підприємство Київської обласної ради "Бородянкатепловодопостачання"; Комунальне підприємство "Києво-Святошинська тепломережа"; Комунальне підприємство Київської обласної ради "Переяслав- Хмельницьктепломережа"; Комунальне підприємство Київської обласної ради "Тетіївтепломережа"; Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства"; Комунально-побутове підприємство "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради; Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Брест-Литовське"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Укропт "Мастер-Енерго"; Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 132"; Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 85"; Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 119"; Комунальне підприємство "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; Комунальне підприємство "Борщагівка"; Товариство власників квартир "Троянда"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація "Софія Київська"; Комунальне підприємство теплових мереж "Яготинтепломережа"; Комунальне підприємство "Виробниче управління житлово-комунального господарства-1"; Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Білицька Перлина"; Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Капітанівка"; Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новий світ "Міста Боярка"; Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Яблуневий-4"; Ставищенське житлово-комунальне підприємство; Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Бучанське"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Дмитрівка Комунсервіс", які в наданих до суду поясненнях заперечували проти задоволення позовних вимог.
У зв`язку із змінами найменувань третіх осіб судом ухвалами, які занесені до протоколу судового засідання, постановлено вважати третіми особами у справі: замість КП КОР "Бородянкатепловодопостачання" - Комунальне підприємство Бородянської селищної ради "Бородянкатепловодопостачання", а замість КП КОР "Тетіївтепломережа" - Комунальне підприємство "Тетіїтепломережа" Тетіївської міської ради. Третю особу у справі - КЗ "ІЦМЛ" замінено її правонаступником - Комунальним некомерційним підприємством "Ірпінська центральна міська лікарня" Ірпінської міської ради Київської області.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 22.01.2020, залишеним без змін постаново Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020, у задоволенні позову відмовленою.
2.2. Судові рішення аргументовано недоведеністю позивачем підстав для здійснення коригування вартості вже наданих послуг балансування, а також понесення ним у зв`язку з цим реальних витрат; невірного застосування коефіцієнту при розрахунку, що суттєво збільшило обсяг зобов`язань відповідача; проведення розрахунків за відповідні послуги на підставі спільних протокольних рішень, які безпідставно враховані як оплата за коригуючими актами, що складені неправомірно; встановлений нормативними актами обов`язок видати номінації у третьої особи; безпідставне нарахування пені, процентів та втрат від інфляції на борг, погашений на підставі спільних протокольних рішень.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, АТ "Укртрансгаз" у касаційній скарзі просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи підстави для звернення з касаційною скаргою пунктами 1, 2, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а також порушенням судами норм матеріального і процесуального права.
Так, скаржник акцентує на неврахуванні судами висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 4, підпункту 2 пункту 7 глави 3 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи та статей 526, 530, 536, 614, 629 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 23.04.2019 у справі № 910/20912/17.
Скаржник наголошує на безпідставності висновків судів про відсутність у відповідача у 2017 році зобов`язання з оплати вартості послуг балансування та факту прострочення його виконання. На виконання вимог Кодексу газотранспортної системи та спірного договору позивач здійснив процедуру алокації за результатами якої, зокрема, встановлено наявність у відповідача негативних місячних небалансів у січні-лютому, травні-грудні 2016 року та січні-грудні 2017 року, які виникли внаслідок несанкціонованих відборів з газорозподільної системи оператором якої є відповідач.
Протягом спірних періодів відповідач не здійснював закупівлю природного газу для покриття власних виробничих втрат природного газу, здійснюючи відбір таких обсягів з газотранспортної системи за відсутності підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період, за відсутності укладеного з будь-яким постачальником договору постачання природного газу для закупівлі природного газу для покриття власних виробничо-технологічних втрат. Номінації стосовно відбору спірних обсягів природного газу зазначеними споживачами у 2016-2017 роках позивачеві як оператору газотранспортної системи не подавалися та ним не підтверджувалися. Матеріали справи не містять доказів закупівлі відповідачем спірних обсягів природного газу для власних виробничо-технологічних витрат. Отже такі відбори кваліфікуються як несанкціоновані відбори природного газу.
За змістом пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи небалансом є різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації. Таким чином якщо відповідач як замовник послуг транспортування не подав до газотранспортної системи відповідні обсяги природного газу на точці входу, однак відібрав такі обсяги природного газу на точці виходу, у нього виникає негативний місячний небаланс. Так само в його алокацію відносяться обсяги природного газу, несанкціоновано відібрані споживачами, яким відповідач надає послуги з розподілу природного газу.
АТ "Укртрансгаз" зазначає про направлення відповідачеві актів про надання послуг балансування у строки, визначені договором, що підтверджує виникнення у відповідача обов`язку з оплати вартості таких послуг та безпідставність висновків судів про відсутність у відповідача у 2017 році зобов`язання з оплати вартості послуг балансування та факту прострочення його виконання, що зроблені судами без дослідження зібраних у справі доказів.
Заявник касаційної скарги також зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.03.2018 у справі № 917/492/17 щодо застосування пункту 10 глави 3 розділу ХІІ, пунктів 1-3 глави 3 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи та невідповідність висновків судів про відсутність у споживачів, які здійснили у спірний період несанкціонований відбір природного газу, факту несанкціонованого відбору природного газу. У той же час за висновками Верховного Суду (постанова від 06.03.2018 у справі № 917/494/17 та від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17) відбір природного газу за відсутності номінації кваліфікується як несанкціонований.
На переконання скаржника суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24.12.2019 у справі № 927/871/18 та від 27.03.2019 у справі № 925/372/18 щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Порядок № 20).
Так, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості послуг балансування шляхом оплати коштів з урахуванням Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2002 № 256 (далі - Порядок № 256), не призводить до прострочення відповідача як боржника та до наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 549, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки виконання грошового зобов`язання зі сплати основного боргу здійснювалося за рахунок спільних протокольних рішень.
Разом з цим, у постановах від 24.12.2019 у справі № 927/871/18 та від 27.03.2019 у справі № 925/372/18 Верховний Суд дійшов висновку про нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати за надані послуги з транспортування природного газу на суму боргу, сплачену власними коштами, поза межами дії Порядку № 20.
Проте суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що позивач нарахував 3 % річних, інфляційній втрати та пеню на заборгованість, яка не сплачувалася за спільними протокольними рішеннями, оформленими на виконання Порядку № 20, а оплата коштів, проведена на підставі Порядку № 256 є по суті оплатою власними коштами, що дає підстави для нарахування 3 % річних, інфляційний втрат та пені.
АТ "Укртрансгаз" наголошує, що суди посилалися на постанову Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/1580/18, проте як Верховний Суд, так і суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме статті 4, 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункт 192.1 статті 192, пункт 50.1 статті 50 Податкового кодексу України та положення Кодексу газотранспортної системи.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, помилково прийняв обсяги природного газу, що були фізично прийняті до газорозподільної системи відповідача як обсяги природного газу, прийняті для власного споживання відповідача за договором, а не як обсяги природного газу, що належать іншим замовникам послуг транспортування, які отримували такий природний газ з газорозподільної системи відповідача.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 916/1807/116, від 04.12.2018 у справі № 927/276/18, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18, від 27.03.2019 у справі № 906/110/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18.
Проте скаржник наголошує, що як зазначені постанови Верховного Суду, так і оскаржувані судові рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статей 526, 530, 612 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України та розділу ХІІ і глави 4 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи та з порушенням норм процесуального кодексу, зокрема, статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Висновки судів зроблено на підставі недопустимих доказів, а саме актів надання послуг балансування, стосовно питання виконання яких є судове рішення, яке набрало законної сили, а також у результаті недослідження зібраних у справі доказів - коригуючих актів та інших первинних документів, що також свідчить про порушення норм процесуального права.
3.2. АТ "Київоблгаз" у відзиві на касаційну скаргу, заперечуючи проти її задоволення, акцентувало увагу на недоведеності та безпідставності доводів скаржника, зазначаючи, зокрема, що в межах справи № 911/2624/16 вирішено спір щодо вартості послуг з балансування за лютий, травень, червень, липень 2016 року, яка була оплачена і повторному розгляду у судовому порядку вартість послуг балансування за зазначений період не підлягає; згідно з актом звірки розрахунків між АТ "Київоблгаз" та АТ "Укртрансгаз" станом на 31.03.2017 відсутня заборгованість за 2016 рік за актами коригування вартості послуг балансування обсягів природного газу, проведених позивачем у травні-червні 2017 року, отже позивачем визнано відсутність неврегульованого небалансу обсягів природного газу АТ "Київоблгаз" за договором; в порушення умов договору та Кодексу газотранспортної системи позивач не дотримався порядку визначення небалансу та не надав відповідачеві можливості самостійно врегулювати небаланс у визначені строки; звіти про надані послуги балансування за спірний період не містять деталізацію по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу, тобто складені з порушенням вимог Кодексу газотранспортної системи, а з інформації, наданої позивачем неможливо з`ясувати складові (деталізацію по споживачах замовника послуг з транспортування) обсягів небалансу та суми нарахувань по споживачах замовника послуг транспортування; позивачем не доведено підстав для корегування коефіцієнту з 1 на 1,2, у той час як суди попередніх інстанцій з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.07.2019 у справі № 906/408/18 дійшли правильного висновку, що з огляду на недотримання порядку врегулювання негативного місячного небалансу за спірний період вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на балансування у розмірах, заявлених позивачем, є необґрунтованими; платежі власними коштами у спірному періоді відповідач не здійснював.
3.3. Комунальне підприємтсво "Васильківтепломережа" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги АТ "Укртрансгаз", а судові рішення залишити без змін, наголошуючи, що споживання природного газу протягом січня-березня 2017 року підприємство здійснило в межах обсягів, що передбачені договорами, відповідно до яких постачальником був АТ "НАК "Нафтогаз України".
При цьому, скаржником не підтверджено реальність його витрат, пов`язаних із врегулюванням небалансу відповідача та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат із здійснення балансування.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2020 (у складі суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий, Багай Н. О., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 і рішення Господарського суду Київської області від 22.01.2020 у справі № 911/1159/18, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 06.10.2020, у якому було оголошено перерву до 03.11.2020.
Водночас, згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2021 зупинено провадження у справі № 911/1159/18 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3987/19.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2021 у зв`язку з перебуванням судді Зуєва В. А. у відпустці справу № 911/1159/18 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Дроботова Т. Б . - головуючий, Багай Н. О., Чумак Ю. Я.
Ухвалою від 19.05.2021 поновлено провадження у справі, призначено розгляд касаційної скарги у судовому засіданні 01.06.2021, в якому оголошувалася перерва до 08.06.2021.
4.2. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на судові рішення у справі, відкрите підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в решті підстав для касаційного оскарження, визначених скаржником, - касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.
4.3. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
4.4. Суди попередніх інстанцій установили, що 17.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", (правонаступником якого є - АТ "Укртрансгаз", оператор) та ПАТ "Київоблгаз" (після зміни типу товариства АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз") укладено договір № 1512000723 транспортування природного газу (далі - договір), у якому сторони погодили, зокрема, такі умови:
- оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (надалі-послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг. Послуги надаються на умовах, визначених у кодексі (Кодекс газотранспортної системи), з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (пункти 2.1, 2.2 договору);
- у пункті 2.3 договору наведено перелік послуг, які можуть бути надані замовнику, а саме: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування);
- обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору (пункт 2.4 договору);
- приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (пункт 2.5 договору);
- згідно з пунктом 2.6 договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.
- відповідно до пункту 2.7 договору, оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів;
- замовник зобов`язаний, зокрема, своєчасно та у повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом; вчасно врегульовувати небаланси (пункт 4.1 договору);
- згідно з пунктом 5.1 договору порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього договору;
- згідно з пунктом 6.3 договору надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у порядку, встановленому Кодексом; форми номінацій і реномінацій оприлюднюються оператором на його офіційному веб-сайті;
- за змістом пункту 7.1 договору вартість послуг балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом;
- згідно з пунктом 9.1 договору у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування; негативний місячний небаланс визначається відповідно до Кодексу;
- у пункті 9.2 договору передбачено, що вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про місячний небаланс відповідача за формулою: В балансування= БЦГ х К х Qбг, де БЦГ - базова ціна газу; QБГ - обсяг негативного місячного небалансу замовника; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2; при розмірі небалансу до 5 % від обсягу природні газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1;
- згідно з пунктом 9.3 договору базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу; оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до 10-го числа місяця, наступного за газовим місяцем, розміщує її на своєму веб-сайті;
- договором встановлено, що оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електрону адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру; замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів (пункт 9.4 договору);
- згідно з пунктом 11.4 договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього договору;
- пунктом 13.5 договору встановлено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу;
- відповідно до пункту 17.1 договору, визначено, що вказаний договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016; умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015.
4.5. Суди установили, що АТ "Укртрансгаз" направило відповідачу односторонні акти щодо послуг з балансування за вказаним договором за січень-грудень 2017 року з розрахунком до таких актів, а також коригуючи акти до актів попередніх періодів (січня, лютого, травня-грудня 2016 року, січня-квітня 2017року) на загальну суму 1 161 469 645,31 грн, які ним складені у зв`язку з виникненням негативного місячного небалансу у січні-грудні 2017 року та коргуванням розміру наданих послуг з балансування за 2016-2017 рік. При цьому, як зазначав позивач, корегування розміру відповідних послуг балансування пов`язано з тим, що про факт виникнення небалансу у попередні період він дізнався лише у квітні 2017 року після змін внесених до Кодексу.
Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, зазначив, що розрахунок послуг з балансування позивач здійснив на підставі звітів по точках входу/виходу операторів газорозподільних систем, звітів про надані послуги з транспортування, звітів ПАТ "Київоблгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках, реєстру обсягів газу, використаних споживачами по договорах з НАК "Нафтогаз" з мереж ПАТ "Київоблгаз" за 2016 рік, за 2017 рік та алокацій(звітів) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, послуги транспортування (постачальниками) за ЕТС та звітів про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Кивоблгаз" (між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів), інформації про надходження на точках виходу та розподіл по точках виходу обсягів природного газу, віднесених на оператора газорозподільних мереж, з зазначенням обсягів небалансу за 2016-2017 роки.
4.6. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога АТ "Укртрансгаз" про стягнення з АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" грошових коштів у зв`язку з виявленням обсягів негативних місячних небалансів у січні, лютому, травні-грудні 2016 року та січні-грудні 2017 року у встановлений договором строк.
4.7. Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідно до пунктів 7, 45 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
У частинах 1, 2 статті 32 зазначеного Закону закріплено, що транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.
Так, постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 від 30.09.2015 було затверджено типову форму договору транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плату (за їх наявності), які виникають при його виконанні. Додатком до зазначеної постанови НКРЕКП є типовий договір транспортування природного газу та додатки до нього, а саме: додаток 1 - розподіл потужності, додаток 2 - розподіл потужності з обмеженнями, додаток 3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.
Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс газотранспортної системи, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2493 від 30.09.2015, який визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Відповідно до пункту 4 глави 3 розділу І Кодексу газотранспортної системи експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.
Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги); балансування - це діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування. Фізичним балансуванням є заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу; комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації. Алокація - це підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об`єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів), що здійснюється відповідно до вимог розділу XII цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 глави 3 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом.
Замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси; оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій (пункт 2 розділу XIII Кодексу газотранспортної системи).
Відповідно до пункту 4 глави 2 розділу 1 Кодексу газотранспортної системи небаланс - це різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації.
Негативним небалансом є перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу (пункт 3 глави ХIV Кодексу газотранспортної системи).
Пунктами 4, 7 глави 3 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - здійснення позивачем балансування) передбачено, що у разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць; місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок таких заходів: при негативному місячному небалансі - за рахунок надання послуг балансування (до 01.07.2017), за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу (після 01.07.2017).
4.8. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції зазначив, що з положень Кодексу газотранспортної системи вбачається, що місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів (тобто алокацій обсягів природного газу як для точок входу, так і алокацій обсягів природного газу для точок виходу).
Ураховуючи положення Кодексу газотранспортної системи та умов укладеного між сторонами договору, для наявності підстав для оплати виставленого оператором рахунку вартості послуг балансування законодавчо передбачено сукупність обставин у наступній послідовності: 1)виникнення негативного місячного небалансу; 2) неврегулювання замовником послуг транспортування самостійно небалансу в строк до 12-го числа місяця, наступного за газовим місяцем; 3) оформлення оператором одностороннього акту на обсяг неврегульованого замовником обсягу небалансу; 4) надання оператором замовнику до 14-го числа місяця, наступного за газовим місяцем розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру.
Суд першої інстанції зазначив, що аналогічний висновок щодо застосування зазначених норм викладений у постановах Верховного Суду України від 18.06.2019 № 922/1580/18, від 17.07.2019 № 906/408/18.
Відповідно до пунктів 1, 2 глави 3 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів) за цей газовий місяць; місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів.
Суд, виходячи з положень законодавства, враховуючи пункт 9.4 укладеного між сторонами договору, дійшов висновку, що позивач як оператор газотранспортної системи до 14-го числа місяця, наступного за звітним, має надати відповідачу односторонній акт про надання послуг балансування.
Водночас, суди установили, що позивач направив відповідачу корегуючи акти за січень-лютий, травень-грудень 2016 року у травні-червні 2017 року та за січень-лютий та квітень 2017 року у травні-червні 2017 року. При цьому, у січні, лютому та квітні 2017 року направлено як акти за такі місяці щодо послуг балансування так і корегуючи акти у травні-червні 2017 року.
Суди установили, що АТ "Укртарнсгаз" за відсутності правових підстав здійснило перерахунок послуг балансування попередніх місяців (за актами, складеними до 28.04.2017), за якими позивачем вже було складено акти надання послуг балансування за відповідні періоди.
При цьому, спір щодо оплати послуг балансування за частину відповідних місяців вже розглянуто судом, яким встановлено розмір, на який у відповідних періодах надано послуги балансування позивачем.
Так, рішенням Господарського суду Київської області від 21.03.2017, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2017, у справі № 911/2624/16 за позовом ПАТ "Укртрансгаз" до ПАТ "Київоблгаз" про стягнення 113 057 466,07 грн провадження у справі в частині вимог про стягнення 126 372570,07 грн припинено, а в іншій частині позову відмовлено.
У зазначеній справі № 911/2624/16 ПАТ "Укртрансгаз" заявляв вимоги про стягнення з ПАТ "Київоблгаз" боргу за послуги балансування, надані за договором від 17.12.2015 № 1512000723 (за яким заявлені вимоги і у справі № 911/1159/18) за лютий, травень-липень 2016 року. судами було встановлено обсяги наданих послуг балансування та з`ясовано, що такі послуги оплачені на підставі спільних протокольних рішень.
Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції, на підставі частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України. враховуючи тотожний склад сторін та набрання рішенням суду у справі № 911/2624/16 законної сили, визнав обставини, встановлені рішенням у справі преюдиційними для справи № 911/1159/18.
4.9. АТ "Укртрансгаз" в обґрунтування своїх вимог зазначав про необхідність проведення корегування обсягу послуг балансування за відповідні місяці, вимоги щодо оплати послуг за які вже розглядались судом, а також інші місяці, за якими вже були складені односторонні акти балансування, у зв`язку із недостовірністю даних, наданих відповідачем, про що позивач дізнався після внесення змін до Кодексу газотранспортної системи та отримання доступу до даних.
За змістом пункту 1 глави 2 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи (у редакції, чинній до 28.04.2017) було передбачено, що у точках виходу, в яких природний газ з газотранспортної системи направляється до суміжної газотранспортної системи, газосховища або до прямого споживача, алокація обсягів природного газу здійснюється відповідним оператором суміжної газотранспортної системи, оператором газосховища або прямим споживачем, яка має бути направлена ними до оператора газотранспортної системи в строки, описані в пункті 6 цієї глави; алокація обсягів природного газу для віртуальної точки виходу до газорозподільної системи здійснюється відповідним оператором газорозподільної системи з урахуванням глави 3 цього розділу.
Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи (у редакції, чинній з 28.04.2017) алокація обсягів природного газу по точці входу до газотранспортної системи здійснюється оператором газотранспортної системи з урахуванням підтверджених номінацій по цій точці.
Отже, суди установили, що з 28.04.2017 обов`язок здійснення алокації по точках виходу з газотранспортної системи покладено на АТ "Укртрансгаз" як оператора газотранспортної системи.
Суди установили, що зі змісту Кодексу газотранспортної системи (у редакції, чинній з 28.04.2017), вбачається, що у вказаному нормативно-правовому акту відсутня вказівка про надання йому зворотної дії в часі, що узгоджується з положеннями частини 2 статті 5 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/1580/18).
Так, суди визнали недопустимим надання зворотної сили положенням Кодексу газотранспортної системи, які набрали чинності з 28.04.2017, та визначають обов`язок позивача зі здійснення алокацій. Отже, суд визнав відсутніми підстави для здійснення позивачем коригування розміру небалансу відповідача за актами, які були складені до 28.04.2017, та за якими вже здійснено балансування оператором газотранспортної системи (коригуючи акти за січень-лютий 2016 року, травень-грудень 2016 року, січень-квітень 2017 року) та вимагання оплати послуг балансування за результатами корегування.
4.10. Щодо застосування позивачем при розрахунку послуг балансування коефіцієнту 1,2, суди зазначили, що згідно з чинним законодавством для визначення коефіцієнту компенсації за визначеною в пункті 9.2 договору формулою, яка підлягає застосуванню при визначенні вартості послуг з балансування обсягів природного газу (при негативному місячному небалансі), процентне співвідношення розміру небалансу обраховується (визначається) від обсягу природного газу, відібраного замовником з газотранспортної системи - з врахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 916/1807/16, від 04.12.2018 у справі № 927/276/18, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18, від 27.03.2019 у справі № 906/110/18 та від 09.04.2019 у справі № 903/394/18.
Суди установили, що згідно з актами надання послуг балансування газу та методики розрахунку, розмір небалансу відповідача, з урахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, становить менше 5 % від обсягу природного газу за спірні місяці (крім жовтня 2017 року, де такий обсяг був більше 5 % та без врахування актів корегування), який було відібрано з газотранспортної системи, у зв`язку з чим, відповідно до пункту 9.2 договору від 17.12.2015 № 1512000723 застосуванню підлягає коефіцієнт компенсації 1.
Отже, позивач у відповідних актах неправильно розрахував вартість послуг балансування - із застосуванням коефіцієнту компенсації 1,2, що призвело до збільшення вартості таких послуг.
4.11. Суди попередніх інстанцій визнали безпідставним проведення корегування послуг балансування за січень-лютий 2016 року, яке проведено 29.05.2017 після направлення відповідачу актів балансування за відповідні періоди, тобто майже через півтора роки з того часу, коли відповідні акти мали бути направлені відповідачу (така правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/351/18).
4.12. Суди також визнали безпідставним нарахування 3 % річних, втрат від інфляції та пені на борг за послуги балансування, який погашений на підставі спільних протокольних рішень за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Так, підписанням спільних протокольних рішень у 2016/2017 роках сторони узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання боржником зобов`язань перед кредитором, які виникли на підставі договору від 17.12.2015 № 15122000723, і оплата за послуги балансування у спірному періоді проведена відповідачем у тому числі за рахунок коштів, виділених у вигляді субвенцій на оплату пільг та житлових субсидій населенню щодо послуг з транспортування природного газу згідно з Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 та постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (яка була чинна на час проведення розрахунків).
4.13. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на недоведення позивачем підстав для здійснення коригування вартості вже наданих послуг балансування, а також понесення ним у зв`язку з цим реальних витрат, як це передбачено частиною 2 статті 35 Закону України "Про ринок природного газу", невірного застосування коефіцієнту при розрахунку, що суттєво збільшило обсяг зобов`язань відповідача, проведенням розрахунків за відповідні послуги на підставі спільних протокольних рішень, які безпідставно враховані як оплата за корегуючими актами, що складені неправомірно, встановлений нормативними актами обов`язок видати номінації у третьої особи, безпідставне нарахування пені, процентів та втрат від інфляції на борг, погашений на підставі спільних протокольних рішень.
4.14. Крім того, суди зазначили, що Кодекс газотранспортної системи визначає обов`язок постачальника природного газу за підсумками місяця врегулювати об`єми небалансу (дефіцит) природного газу споживача шляхом запровадження заходів, передбачених Кодексом, і лише у разі якщо після запроваджених заходів залишиться неврегульований небаланс споживача, оператор ГТС вправі віднести цей небаланс на оператора ГРМ. Оператор ГТС не вправі відносити на небаланс оператора ГРМ неврегульовані небаланси споживача без вжиття його постачальником заходів, передбачених Кодексом ГТС, для врегулювання небалансів .
Та обставина, що у спірному періоді НАК "Нафтогаз України" (або будь-який інший ліцензований постачальник) не визнає себе постачальником природного газу для виробників теплової енергії, не є достатньою підставою для віднесення спірних негативних місячних небалансів на оператора ГРМ, оскільки Кодекс вимагає насамперед здійснити їх врегулювання між такими суб`єктами ринку природного газу як постачальник природного газу та споживач природного газу в порядку, передбаченому саме Кодексом газотранспортної системи.
Суди дійшли висновку, що у справі, що розглядається, не встановлено на підставі наданих доказів, що позивач надсилав відповідачу повідомлення про припинення розподілу (постачання) природного газу у спірному періоді для виробників теплової енергії, а відповідач, всупереч цьому, здійснював фактичний розподіл природного газу таким споживачам.
З урахуванням недотримання порядку врегулювання негативного місячного небалансу за спірний період вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на балансування у розмірах, заявлених позивачем, визнані необґрунтованими.
Аналогічна позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 906/408/18.
4.15. Як вже зазначалося, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є, зокрема, пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 4, підпункту 2 пункту 7 глави 3 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи та статей 526, 530, 536, 614, 629 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 23.04.2019 у справі № 910/20912/17; висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.03.2018 у справі № 917/492/17 щодо застосування пункту 10 глави 3 розділу ХІІ, пунктів 1-3 глави 3 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи та невідповідність висновків судів про відсутність у споживачів, які здійснили у спірний період несанкціонований відбір природного газу, факту несанкціонованого відбору природного газу. в той час як згідно з висновками Верховного Суду (постанова від 06.03.2018 у справі № 917/492/17 та від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17) відбір природного газу за відсутності номінації кваліфікується як несанкціонований; висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24.12.2019 у справі № 927/871/18 та від 27.03.2019 у справі № 925/372/18 щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".
Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що подібність правовідносин означає схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
4.16. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, в яких схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15- ц (провадження № 14-737цс19).
4.17. З приводу посилань скаржника на постанови Верховного Суду, то колегія суддів зазначає таке:
- у постанові від 23.04.2019 у справі № 910/20912/17 предметом позову була вимога ПАТ "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Облгазпостач", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", про стягнення 26642408,68 грн, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Облгазпостач" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про визнання правочину недійсним, зобов`язання вчинити дії та визнання зобов`язання недійсним. Верховний Суд, з урахуванням положень чинного законодавства та встановлених судами обставин справи, визнав правильними висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позову, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження негативного місячного небалансу відповідача за спірний період у заявленому розмірі, визначеного з дотриманням встановленого законодавством порядку, і як наслідок - підстав для врегулювання такого небалансу шляхом надання послуг комерційного балансування, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми заборгованості за послуги балансування, стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних не підлягають задоволенню;
- у постанові від 06.03.2020 у справі № 917/492/17 предметом позову була вимога Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" про стягнення вартості обсягу спожитого природного газу по категорії інші споживачі за відсутності підтвердженого обсягу за лютий 2017 року. Верховний Суд з урахуванням встановлених судами обставин на підставі оцінки всіх доказів у справі в їх сукупності, дійшов висновку про залишення судових рішень без змін;
- у постанові від 24.12.2019 у справі № 927/871/18 предметом позову була вимога АТ "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Верховний Суд визнав правильним висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків. Оскільки відповідач у спірних правовідносинах сплатив лише частково заборгованість за договором за спільними протокольними рішеннями в порядку, а решту заборгованості сплатив власними коштами, у позивача наявне право на стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки відповідні нарахування здійснені на власні кошти відповідача, якими оплачувався із простроченням поставлений позивачем газ у 2016 та 2017 роках;
- у постанові від 27.03.2019 у справі № 925/372/18 предметом позову була вимога Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут" 3 % річних, пені та інфляційних втрат. Верховний Суд вказав на правильний висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Тобто підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків.
Проте у справі, що розглядається, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог були встановлені судами обставини щодо недоведення позивачем його вимог та недотримання порядку врегулювання негативного місячного небалансу за спірний період вимоги.
Таким чином, у зазначених скаржником справах та у справі, що розглядається, обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норми матеріального права, не можна визнати подібними у зв`язку із встановленням судами попередніх інстанцій у цих справах інших фактичних обставин, які вплинули на прийняття судових рішень.
Ураховуючи наведене та те, що підстави для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підтвердилися, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на судові рішення у справі з огляду на положення пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції слід закрити.
4.18. АТ "Укртрансгаз" у касаційній скарзі, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень у справі, посилався на пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, зі змісту зазначеної норми вбачається, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 зазначеного Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.
Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.
Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).
Разом з цим, оскаржуючи судові рішення у справі на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, АТ "Укртрансгаз" не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій вважає висновки судів щодо застосування норм матеріального права необґрунтованими та безпідставними, та такими, що не узгоджуються з нормами чинного законодавства, вказуючи на необхідності відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.09.2018 у справі № 916/1807/116, від 04.12.2018 у справі № 927/276/18, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18, від 27.03.2019 у справі № 906/110/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18. Однак, скаржник не навів при цьому вмотивованих обґрунтувань щодо необхідності відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у зазначених ним постановах, а саме не довів наявності причин для відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення), а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні. При цьому зміст касаційної скарги зводиться до незгоди скаржника із судовими рішеннями у справі.
4.19. При цьому, доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права, ненадання судами оцінки наявним у матеріалах справи доказам шляхом повного, всебічного та безпосереднього їх дослідження та всім доводам позивача, що, на переконання АТ "Укртрансгаз" призвело до невідповідності висновків судів обставинам справи, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не з`ясування судами обставин, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, що, у свою чергу, призвело до прийняття судами незаконних рішень також не знайшли свого підтвердження.
Суди попередніх інстанцій установили всі обставини справи на підставі оцінки всіх доказів у справі в їх сукупності, відповідно до правових норм, якими врегульовані спірні правовідносини, а доводи АТ "Укртрансгаз" є такими, що зводяться до незгоди заявника із судовими рішеннями у справі.