ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/5147/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Дудченко В. В.,
відповідача - Вознюк Є. В.,
третьої особи - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2020 (судді: Антонік С. Г. - головуючий, Березкіна О. В., Орєшкіна Е. В.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2020 (суддя Загинайко Т. В. ) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення 61 358 746,68 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У листопаді 2019 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" (далі - АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз") про стягнення 61 358 746,68 грн, у тому числі: 57 397 340,86 грн заборгованості за транспортування природного газу відповідно до умов договору від 17.12.2015 № 1512000738, яка виникла внаслідок добових небалансів за березень, квітень, травень, червень 2019 року; 3 648 111,99 грн - пені; 313 293, 83 грн - 3 % річних.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за березень, квітень, травень, червень 2019 року виявив наявність у відповідача небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів добового небалансу відповідача за кожну газову добу звітного місяця та визначив остаточну плату за такі добові небаланси.
Позивач зазначав, що добові небаланси відповідача виникли внаслідок: безпідставного відбору відповідачем з газотранспортної системи у відповідні періоди природного газу для покриття його власних виробничо-технологічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи; несанкціонованих відборів з газорозподільної системи відповідача природного газу споживачами, у яких в спірні періоди не було жодного постачальника природного газу (відповідно до абзаца 2 пункту 7 глави 6 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс газотранспортної системи), що у разі несанкціонованого відбору природного газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію відповідного оператора газорозподільної системи, а по прямому споживачу - оператора газотранспортної системи).
Отже, у відповідача виникли зобов`язання, передбачені пунктом 19 глави 6 розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи, вимоги якого є обов`язковими для відповідача згідно з пунктом 2.6 договору. а саме здійснення оплати рахунків за добові небаланси.
1.3. АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" у відзиві на позовну заяву просило відмовити у її задоволенні, акцентуючи увагу на тому, що правовідносини між сторонами врегульовано договором транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000738, який відповідає вимогам типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії. що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2497, яким передбачено вичерпний перелік послуг, які позивач може надавати, а відповідач отримувати та сплачувати встановлену договором вартість таких послуг.
01.03.2019 відбулося запровадження добового балансу на ринку природного газу України згідно з положеннями Кодексу газотранспортної системи. Згідно з пунктом 11 постанови НКРЕКП від 27.12.2017 № 1437 передбачено оператору газотранспортної системи з 01.08.2018 надавати послуги транспортування природного газу на підставі договору транспортування природного газу, укладеного відповідно до типового договору зі змінами, затвердженими цією постановою. У цій редакції типового договору передбачений, у тому числі, порядок оплати добових небалансів.
Так, АТ "Укртрансгаз" надсилав АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" договір транспортування природного газу від 01.08.2018, який відповідач підписав із протоколом розбіжностей. Постановою Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 904/4098/18 відмовлено АТ "Укртрансгаз" у задоволенні позову про укладення договору транспортування природного газу від 01.08.2018.
Отже, саме в редакції договору від 01.08.2018, який сторонами не погоджено, що підтверджується постановою Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 904/4098/18, визначено порядок оплати у разі виникнення у замовника добового небалансу, а в чинній редакції договору від 17.12.201 відсутній порядок оплати за добові небаланси, а тому у відповідача не виникло зобов`язання перед позивачем щодо здійснення оплати за добові небаланси.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2020, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.2. Суди дійшли висновку про недоведеність позивачем його вимог, установивши, що складені позивачем односторонні акти врегулювання щодобових небалансів, в яких зазначено, що вони складені відповідно до договору, не є належними доказами на підтвердження визначення обсягу та, відповідно, вартості послуг балансування газу, заявленої позивачем до стягнення.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2020 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2020, АТ "Укртрансгаз" у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо оплати заборгованості за послуги добового балансування обсягів природного газу.
Скаржник зазначає, що з цього питання було відкрито касаційне провадження у справі № 904/5807/19, а справу № 922/3987/19, яка за своєю правовою природою є тотожною до справи № 904/5147/19, передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Заявник касаційної скарги зазначає, що у судів попередніх інстанцій буди всі правові підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі, однак, встановивши, що у відповідача за спірний період були негативні добові небаланси, суди фактично дійшли висновку про відсутністю у нього обов`язку з оплати наданих АТ "Укртрансгаз" послуг у зв`язку з відсутністю у договорі положень, які регулюють здійснення оплати за добові небаланси.
Такі дії судів свідчать про недослідження всіх обставин справи та положень чинного законодавства, що призвело до зазначення у рішеннях формальних підстав для відмови у позові. Такі дії судів є неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статей 526, 638, 642 Цивільного кодексу України, статті 181 Господарського кодексу України, глави 3 розділу ІV Кодексу газотранспортної системи.
Скаржник зауважив, що ненадання оцінки наявним у матеріалах справи доказам шляхом повного, всебічного та безпосереднього їх дослідження є порушенням норм процесуального права, а саме статей 76, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до невідповідності висновків судів обставинам справи, унеможливило встановлення фактичних обставин. які мають значення для правильного вирішення справи, а отже порушення інших норм процесуального права, - статей 209, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України, що полягає у не з`ясуванні обставин, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, що, у свою чергу, призвело до прийняття судами незаконних рішень.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, акцентуючи увагу на правомірності висновків судів та недоведення скаржником наявності підстав для скасування судових рішень.
Крім того, АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" подало клопотання про закриття касаційного провадження, акцентуючи увагу на те, що у постанові Верховний Суд у справі № 904/5807/19 виклав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2020 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2020 у справі № 904/5147/19, яке було зупинено згідно з ухвалою від 12.01.2021 та поновлено згідно з ухвалою від 19.05.2021.
4.2. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
4.3. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
4.4. Суди попередніх інстанцій установили, що 17.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", (правонаступником якого є АТ "Укртрансгаз", оператор) та Публічним акціонерним товариством Криворіжгаз" (правонаступником якого є АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", замовник) укладено договір № 1512000738 транспортування природного газу (далі - договір), у якому сторони погодили, зокрема, такі умови:
- оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг. Послуги надаються на умовах, визначених у кодексі (Кодекс газотранспортної системи), з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (пункти 2.1, 2.2 договору);
- у пункті 2.3 договору наведено перелік послуг, які можуть бути надані замовнику, а саме: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування);
- обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору (пункт 2.4 договору);
- приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (пункт 2.5 договору);
- згідно з пунктом 2.6 договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.
- відповідно до пункту 2.7 договору, оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів;
- додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу (пункт 2.8 договору);
- згідно з пунктом 5.1 договору порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього договору;
- згідно з пунктом 6.3 договору надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у порядку, встановленому Кодексом; форми номінацій і реномінацій оприлюднюються оператором на його офіційному веб-сайті;
- за змістом пункту 7.1 договору вартість послуг розраховується таким чином: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Тарифи, передбачені пунктом 7.1 цього розділу, є обов`язковими для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо їх встановлення; визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору (пункт 7.3 договору);
- у пунктах 8.1- 8.4 договору сторони погодили визначення вартості та порядок розрахунків за договірну потужність;
- згідно з пунктом 9.1 договору у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування; негативний місячний небаланс визначається відповідно до Кодексу;
- у пункті 9.2 договору передбачено, що вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про місячний небаланс відповідача за формулою: В балансування= БЦГ х К х Qбг, де БЦГ - базова ціна газу; QБГ - обсяг негативного місячного небалансу замовника; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2; при розмірі небалансу до 5 % від обсягу природні газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1;
- згідно з пунктом 9.3 договору базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу; оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до 10-го числа місяця, наступного за газовим місяцем, розміщує її на своєму веб-сайті;
- пунктом 9.4 договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2016 № ДУ-1/1512000738 до договору, умови якої застосовуються з 29.12.2016) передбачено, що оператор до 14-го числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок; замовник, крім вартості послуг, вказаних у абзаці другому цього пункту, зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5-ти банківських днів; оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період;
- відповідно до пункту 13.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.
Суди попередніх інстанцій установили, що додатки 1, 2, 3 до договору транспортування природного газ від 17.12.2015 № 1512000738 у, які є невід`ємною частиною договору, відсутні та сторонами не укладалися. Отже при підписанні договору сторонами не були узгоджені: розподіл потужності (додаток 1) та/або обсяг транспортування (додаток 2) та перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу (додаток 3).
Суди також установили, що АТ "Укртрансгаз" (оператор) за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за березень, квітень, травень, червень 2019 року виявив наявність небалансів, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів добового небалансу відповідача за кожну газову добу звітного місяця та визначив його остаточну плату за такі добові небаланси за кожну газову добу і сумарно за кожний місяць, про що склав в односторонньому порядку такі акти:
- № 03-2019-1512000738 за газовий місяць березень 2019 року, згідно з яким плата за добовий небаланс природного газу становить 27 886 091,10 грн;
- № 04-2019-1512000738 за газовий місяць квітень 2019 року, згідно з яким плата за добовий небаланс природного газу становить 14 099 664,55 грн;
- № 05-2019-1512000738 за газовий місяць травень 2019 року, згідно з яким плата за добовий небаланс природного газу становить 9 555 949,01 грн;
- № 06-2019-1512000738 за газовий місяць червень 2019 року, згідно з яким плата за добовий небаланс природного газу становить 5 855 636,20 грн.
У зазначених актах зазначено, що вони складені в односторонньому порядку в тому, що відповідно до умов договору транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000738 АТ "Укртрансгаз" в особі Філії "Оператор ГТС України" здійснено врегулювання щодобових небалансів замовника - АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз".
АТ "Укртрансгаз" було виставлено відповідачу рахунки за добові небаланси, а саме: від 31.03.2019 № 03-2019-1512000738 на суму 27 886 091, 10 грн; від 30.04.2019 № 04-2019-1512000738 на суму 14 099 664,55 грн; від 31.05.2019 № 05-2019-1512000738 на сумі 9 555 949,01 грн; від 30.06.2019 № 06-2019-1512000738 на суму 5 855 636,20 грн.
4.5. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога АТ "Укртрансгаз" про стягнення з АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" 61 358 746,68 грн, у тому числі: 57 397 340,86 грн заборгованості за транспортування природного газу відповідно до умов договору від 17.12.2015 № 1512000738, яка виникла внаслідок добових небалансів за березень - червень 2019 року; 3 648 111,99 грн - пені; 313 293, 83 грн - 3 % річних.
4.6. Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідно до пунктів 7, 45 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
У частинах 1, 2 статті 32 зазначеного Закону закріплено, що транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.
Так, постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 було затверджено типову форму договору транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плату (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Додатком до зазначеної постанови НКРЕКП є типовий договір транспортування природного газу та додатки до нього, а саме: додаток 1 - розподіл потужності, додаток 2 - розподіл потужності з обмеженнями, додаток 3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.
Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс газотранспортної системи, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2493 від 30.09.2015, який визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Відповідно до пункту 4 глави 3 розділу І Кодексу газотранспортної системи експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.
Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи є юридичною особою, яка не є складовою вертикально інтегрованої організації і здійснює свою господарську діяльність незалежно від діяльності з видобутку, розподілу, постачання природного газу, діяльності оптових продавців; оператор газотранспортної системи не може провадити діяльність з видобутку, розподілу або постачання природного газу.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови (частини 3, 4 статті 179 Господарського кодексу України).
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що нормами чинного законодавства визначено, що транспортування природного газу може здійснюватися лише в межах газотранспортної системи, на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 904/5807/19.
4.7. Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог визнав безпідставними посилання позивача на договір від 17.12.2015 № 1512000738 транспортування природного газу, оскільки оплата за добові небаланси цим договором не передбачені. При цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності між сторонами договору, яким би було встановлено як можливість і порядок врегулювання щодобових небалансів, так і порядок оплати відповідачем добового небалансу. Отже, складені позивачем односторонні акти врегулювання щодобових небалансів не є належними доказами на підтвердження визначення обсягу та, відповідно, вартості послуг балансування газу, а надані позивачем акти приймання-передачі природного газу від 01.04.2019, від 01.05.2019, від 01.06.2019 та від 01.07.2019 підписані без посилання на договір від 17.12.2015 №1512000738 та не передбачають обліку такої послуги як балансування у визначені періоди.
4.8. Як вже зазначалося, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є, зокрема, пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду, щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо питання оплати заборгованості за послуги добового балансування обсягів природного газу.
Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що подібність правовідносин означає схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
4.9. Під час касаційного провадження у цій справі було з`ясовано, що Верховний Суд у касаційному порядку переглядав справу № 904/5807/19 за позовом АТ "Укртрансгаз" про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" 131 510 575,56 грн заборгованості, 8 822 242,18 грн пені, 757 477,38 грн та 3 % річних з огляду на неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000702 в частині оплати рахунків за добові небаланси.
Так, у постанові від 27.05.2021 у справі № 904/5807/19 Верховний Суд зазначив, зокрема таке:
"…як вірно вказано судами попередніх інстанцій, нормами чинного законодавства визначено, що транспортування природного газу може здійснюватися лише на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.
Пунктом 11 постанови НКРЕКП від 27.12.2017 № 1437 передбачено обов`язок оператора газотранспортної системи з 01 серпня 2018 року надавати послуги транспортування природного газу на підставі договору транспортування природного газу, укладеного відповідно до типового договору транспортування природного газу зі змінами, затвердженими цією постановою.
В затвердженій вищевказаною постановою редакції типового договору передбачений, в тому числі, порядок оплати добових небалансів. Між тим, як встановлено апеляційним господарським судом, відповідні зміни до договору транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000702 сторонами не вносились. Укладений між сторонами договір не містить положень щодо врегулювання щодобових небалансів та не встановлює зобов`язання відповідача щодо їх оплати.
Також апеляційним судом встановлено, що між сторонами відсутній інший договір, який би передбачав врегулювання щодобових небалансів, і який з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства і може бути підставою виникнення у Замовника відповідного обов`язку, та відсутня його згода на придбання природного газу в оператора газотранспортної системи в обсязі добового небалансу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення заборгованості з оплати добових небалансів в примусовому порядку.
Скаржник вважає, що відповідачем вчинено дії, якими схвалено виконання договору саме в режимі добового балансування, а тому відповідач втратив право стверджувати, що укладений між сторонами договір не передбачає врегулювання щодобових небалансів.
Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до п. 17.2 договору транспортування природного газу від 17.12.2015 усі зміни та доповнення до цього договору оформляються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін. За п. 17.3 договору у разі внесення та затвердження Регулятором зміни до Типового договору транспортування природного газу сторони зобов`язані протягом місяця внести зміни до цього договору.
Позивачем не надано судам попередніх інстанцій доказів того, що на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами існував договір в редакції, яка б передбачала врегулювання щодобових небалансів, або ними були внесені відповідні зміни до вже існуючого договору в порядку, встановленому договором, а саме письмово з підписами уповноважених осіб."
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність посилань АТ "Укртрансгаз" на договір транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000738, оскільки цим договором не передбачено оплату за добові небаланси, а доказів на підтвердження наявності між сторонами договору, яким би було встановлено як можливість і порядок врегулювання щодобових небалансів, так і порядок оплати відповідачем добового небалансу АТ "Укртрансгаз" не надано.
4.10. При цьому, у постанові від 27.05.2021 у справі № 904/5807/19 Верховний Суд звернув увагу, що відповідно до пункту 17.2 договору транспортування природного газу від 17.12.2015 усі зміни та доповнення до цього договору оформляються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін. За змістом пункту 17.3 договору у разі внесення та затвердження Регулятором зміни до Типового договору транспортування природного газу сторони зобов`язані протягом місяця внести зміни до цього договору.
Позивачем (АТ "Укртрансгаз") не надано судам попередніх інстанцій доказів того, що на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами існував договір в редакції, яка б передбачала врегулювання щодобових небалансів, або ними були внесені відповідні зміни до вже існуючого договору в порядку, встановленому договором, а саме письмово з підписами уповноважених осіб.
Аналогічні положення закріплені у пунктах 17.2 та 17.3 договору транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000738, укладеного між АТ "Укртрансгаз" та АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз".
При цьому, матеріали справи № 904/5147/19 також не містять доказів на підтвердження існування договору в редакції, яка б передбачала врегулювання щодобових небалансів не містять.
Наведене свідчить про наявність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах щодо питання оплати добових небалансів і здійснене судами у справі № 904/5147/19 правозастосування повністю відповідає такому висновку.
4.11. Посилання заявника касаційної скарги на неправильне застосування судами норм матеріального права не знайшли свого підтвердження.
Доводи скаржника про порушення судами норм процесуального права, а саме статей 76, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, ненадання судами оцінки наявним у матеріалах справи доказам шляхом повного, всебічного та безпосереднього їх дослідження та всім доводам позивача, що, на переконання АТ "Укртрансгаз" призвело до невідповідності висновків судів обставинам справи, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а отже порушення інших норм процесуального права, - статей 209, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України, що полягає у не з`ясуванні обставин, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, що, у свою чергу, призвело до прийняття судами незаконних рішень також не знайшли свого підтвердження.
Суди попередніх інстанцій установили всі обставини справи на підставі оцінки всіх доказів у справі в їх сукупності, відповідно до правових норм, якими врегульовані спірні правовідносини, а доводи АТ "Укртрансгаз" є такими, що зводяться до незгоди заявника із судовими рішеннями у справі.
При цьому, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги посилання АТ "Укртрансгаз" на те, що зобов`язання відповідача оплатити добові небаланси випливає лише з Кодексу газотранспортної системи, зазначивши, що відповідно до пункту 2 статті 1 розділу І цього Кодексу, він є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Зазначеним Кодексом і Законом України "Про ринок природного газу" встановлено, що підставою для надання послуг з транспортування є саме договір, і саме в договорі на транспортування природного газу сторони визначають які послуги з транспортування, на який період і на яких умовах будуть надаватися оператором газотранспортної системи, а також вартість послуг, умови та порядок оплати замовником. Однак, такого договору позивач не надав.