ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 925/1499/17(925/528/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г.
за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.
за участю представників: не з`явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Родень-М" Голійнного Андрія Михайловича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021
у справі
за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Родень-М" Голінного А.М.
до Публічного акціонерного товариства "АЗОТ"
про стягнення грошових коштів у сумі 1 157,14 грн.
в межах справи
за заявою Головного управління ДФС у Черкаській області
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Родень-М"
про банкрутство юридичної особи, -
ВСТАНОВИВ:
1. У провадженні господарського суду Черкаської області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Родень-М".
2. Боржник у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Голінного А.М. (далі в тексті - позивач), у межах справи про банкрутство, подав заяву від 28.04.2020 з вимогою стягнути з Публічного акціонерного товариства "Азот" (далі в тексті - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Родень-М" кошти в сумі 1157,14 грн.
3. Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.05.2020 задоволено заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Голінного А.М., від 28.04.2020 року повністю та вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства "АЗОТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Родень-М" кошти в сумі 1 157,14 грн.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 скасовано рішення господарського суду Черкаської області від 26.05.2020 року по справі №925/1499/17(925/528/20) та відмовлено в задоволенні заяви боржника в особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Голінного А.М. від 28.04.2020.
5. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами своїх вимог, в зв`язку з чим підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
6. До Верховного Суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Родень-М" Голійнного Андрія Михайловича (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021, а рішення господарського суду Черкаської області від 26.05.2020 - залишити в силі.
7. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження:
7.1. Суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 27.11.2018 у справі № 924/242/18, від 01.08.2019 у справі № 911/1205/18, від 04.06.2019 у справі № 915/905/16, від 25.05.2018 у справі № 916/1785/17, від 13.03.2019 у справі
№ 904/2158/18.
Інші заяви та клопотання
8. Від ПрАТ "Азот" надійшло клопотання про закриття касаційного провадження
Позиція Верховного Суду
9. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді - доповідача колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про необхідність відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишення постанови суду апеляційної інстанції без змін, виходячи з наступного.
10. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
11. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 27.11.2018 у справі № 924/242/18, від 01.08.2019 у справі № 911/1205/18, від 04.06.2019 у справі № 915/905/16, від 25.05.2018 у справі № 916/1785/17, від 13.03.2019 у справі № 904/2158/18, колегія суддів зазначає наступне.
12. У постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 924/242/18 викладено висновок про застосування норм права про те, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п. п. 1, 2 ст. 205 ЦК України).
13. У справі № 925/1499/17(925/528/20) суд апеляційної інстанції встановив, що з документів наданих позивачем вбачається, що деякі поставки товару здійснювались відповідачем позивачу на підставі укладених договорів, так зокрема наказ-накладна на відпуск продукції № 475985 від 17.02.2015 року містить посилання на договір № П 11412-401-15 від 30.01.2015 року, наказ-накладна № 479742 від 20.03.2015 року містить посилання на договір № П 11481-401-15 від 11.02.2015 року. Однак і вказаних договорів матеріали справи не містять.
14. Беручи до уваги те, що у справі № 925/1499/17(925/528/20) встановлені обставини відсутності доказів у справі, які мають правильне вирішення спору, зокрема відсутні договори на підставі яких здійснювалося постачання товару, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про те, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 не суперечить висновкам про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 924/242/18.
15. У постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 911/1205/18 предметом судового розгляду була касаційна скарга подана на рішення у яких було застосовано наслідки позовної давності.
15.1. У справі № 925/1499/17(925/528/20) у зв`язку з відсутністю доданих до матеріалів справи договорів № П 11412-401-15 від 30.01.2015 року та № П 11481-401-15 від 11.02.2015 року, про що встановив суд апеляційної інстанції, не можливо дійти однозначного висновку щодо того відбувалась поставка товару в рамках укладених сторонами договорів, якими вони визначали умови поставки товару, строки його оплати та порядок і строки повернення передоплати в разі недопоставки товару, або поставка відбувалась в рамках усних домовленостей сторін на підставі накладних та рахунків, в зв`язку з чим суд не може встановити і початок перебігу строку позовної давності на застосуванні якого наполягає відповідач.
15.2. З урахуванням вказаного можна дійти висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 не суперечить висновкам про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 911/1205/18.
16. У постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 915/905/16 наведено висновок про застосування норм права про те, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).
17. У справі № 925/1499/17(925/528/20) встановлені обставини того, що:
- До заяви заявником додано копії наступних документів: паспорти від 17.02.2015 №259, від 13.02.2015 №211, від 18.02.2015 №289, від 20.02.2015 №17, від 20.02.2015 №351, від 25.02.2015 №415, від 26.02.2015 №449, від 10.03.2015 №152, від 12.03.2015 №193, від 13.03.2015 №227, від 20.03.2015 №340 на добрива рідкі азотні КАС-32 ТУ У 24.1-00203826.024-2002 (а.с.4, 7, 9, 10, 12, 13, 15, 17, 18, 19, 21 т.19); рахунки-фактури від 17.02.2015 №156223 на суму 143469,12 грн., від 13.02.2015 №156023 на суму 147366,96 грн., від 18.02.2015 №156289 на суму 281466,96 грн., від 20.02.2015 №156407 на суму 72655,02 грн., від 20.02.2015 №156406 на суму 85394,88 грн., від 25.02.2015 №156637 на суму 286,08 грн., від 25.02.2015 №156638 на суму 250703,33 грн., від 26.02.2015 №156700 на суму 289061,11 грн., від 10.03.2015 №157257 на суму 112680,54 грн., від 10.03.2015 №157258 на суму 131156,23 грн., від 12.03.2015 №157361 на суму 352880,15 грн., від 13.03.2015 №157409 на суму 352524,11 грн., від 20.03.2015 №157746 на суму 52382,39 грн. (а.с.4, 7, 9, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 21 т.19); накази-накладні ПАТ "Азот" на відпуск продукції від 18.02.2015 №476079, від 13.02.2015 №475405, від 17.02.2015 №475985, від 20.03.2015 №479742 (а.с.5, 6, 8, 20 т.19); зведена накладна ПАТ "Азот" на відпуск продукції від 10.03.201 №478379 (а.с.10 т.19); виписка ПАТ КБ "Хрещатик" (а.с.22 т.19).
- У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що зазначена заборгованість утворилась на підставі договірного листа № ПП11481-401-15 від 11.02.2015 року та підтверджується платіжним дорученням № 55884 від 11.02.2015 року.
- З документів наданих позивачем вбачається, що деякі поставки товару здійснювались відповідачем позивачу на підставі укладених договорів, так зокрема наказ-накладна на відпуск продукції № 475985 від 17.02.2015 року містить посилання на договір № П 11412-401-15 від 30.01.2015 року, наказ-накладна № 479742 від 20.03.2015 року містить посилання на договір № П 11481-401-15 від 11.02.2015 року. Однак і вказаних договорів матеріали справи не містять.
18. Вищенаведені обставини свідчать про те, що без договорів № П 11412-401-15 від 30.01.2015 року та № П 11481-401-15 від 11.02.2015 року не можливо дійти однозначного висновку щодо того відбувалась поставка товару в рамках укладених сторонами договорів, якими вони визначали умови поставки товару, строки його оплати та порядок і строки повернення передоплати в разі недопоставки товару, або поставка відбувалась в рамках усних домовленостей сторін на підставі накладних та рахунків, в зв`язку з чим суд не може встановити і початок перебігу строку позовної давності на застосуванні якого наполягає відповідач.
19. Наведене свідчить про те, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 не суперечить висновкам про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду 04.06.2019 у справі № 915/905/16.
20. У постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/1785/17 справу направлено на новий розгляду у зв`язку з тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані докази у справі, а саме видаткові накладні.
21. Відповідно до встановлених в оспорюваній постанові суду апеляційної інстанції фактичних обставин справи № 925/1499/17(925/528/20), було досліджено зібрані докази у справі, а саме досліджено накладні, які викладено у пункті 17 даної постанови, що свідчить про те, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 не суперечить висновкам про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/1785/17.
22. У постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 904/2158/18 вказано про те, що правовідносини виникли поза межами укладеного між сторонами договору.
23. Натомість обставини відсутності в матеріалах справи № 925/1499/17(925/528/20) договорів № П 11412-401-15 від 30.01.2015 року та № П 11481-401-15 від 11.02.2015 року, які зазначені у накладних на відпуск продукції є свідченням різних правовідносин у вказаній справі від правовідносин справи № 904/2158/18.
24. Вказане є свідченням необґрунтованості доводу касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 27.11.2018 у справі № 924/242/18, від 01.08.2019 у справі № 911/1205/18, від 04.06.2019 у справі № 915/905/16, від 25.05.2018 у справі № 916/1785/17, від 13.03.2019 у справі № 904/2158/18.
25. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
26. Відсутність в матеріалах справи договорів, на які містяться посилання у видаткових накладних на відпуск продукції є підтвердженням обґрунтованості позиції суду апеляційної інстанції про те, що не можна дійти однозначного висновку щодо того відбувалась поставка товару в рамках укладених сторонами договорів, якими вони визначали умови поставки товару, строки його оплати та порядок і строки повернення передоплати в разі недопоставки товару, або поставка відбувалась в рамках усних домовленостей сторін на підставі накладних та рахунків, в зв`язку з чим суд не може встановити і початок перебігу строку позовної давності на застосуванні якого наполягає відповідач.
27. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
28. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
29. Оскільки позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх вимог, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.
30. Відповідно до приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
31. Колегія суддів суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Родень-М" Голійнного Андрія Михайловича дійшла висновку про те, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 925/1499/17(925/528/20) ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
32. За таких обставин, касаційна скарга ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Родень-М" Голійнного Андрія Михайловича підлягає залишенню без задоволення, а постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 925/1499/17(925/528/20) - залишенню без змін.
33. Оскільки за наслідками касаційного розгляду касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника.
Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -