Постанова
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 167/453/19
провадження № 51-3779км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Іваненка І. В.,
суддів Анісімова Г. М., Фоміна С.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О.В.,
прокурора Кузнєцова С.М.,
захисника (відеоконференція) Куденьчука О.А.,
засудженого (відеоконференція) ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Куденьчука О.А. на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 жовтня 2019 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030180000039, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ківерцівський районний суд Волинської області вироком від 16 жовтня 2019 року засудив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років і 6 місяців.
На підставі ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Горохівського районного суду Волинської області від 20 липня 2017 року за сукупністю вироків визначив ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років. Вирішив питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 28 січня 2019 року, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин зі своєю матір`ю ОСОБА_2, керуючись метою умисного протиправного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, умисно наніс не менше дев`яти ударів кулаками та ногами в голову потерпілої ОСОБА_2, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Куденьчука О.А. було залишено без задоволення, а вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах захисник та засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати зазначені вище вирок та ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги скаржники мотивують тим, що Рожищенська міська рада Рожищенського району Волинської області безпідставно була визнана потерпілою, оскільки вчиненим злочином їй не було спричинено матеріальної шкоди. З огляду на це захисник зазначає, що, оскільки інших потерпілих у кримінальному провадженні не встановлено, а міську раду потерпілою визнано безпідставно, то кримінальне провадження здійснено за відсутності потерпілого, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Крім цього, засуджений у касаційній зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують його винуватість у вчиненні злочину, вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду та невірну оцінку доказів судами та порушення порядку їх дослідження.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг.
Засуджений та захисник просили задовольнити касаційні скарги.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
За змістом статей 433, 438 КПК України, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПКУкраїни.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в основу обвинувального вироку суд першої інстанції поклав показання засудженого ОСОБА_1, який вину у вчиненні злочину не визнав; показання свідка ОСОБА_3, який вказав, що працює фельдшером, приїхав на виклик до будинку померлої, у будинку на ліжку лежала жінка, яка вже померла, а на її обличчі були численні гематоми і засохла кров; свідка ОСОБА_4, яка повідомила, що потерпіла ОСОБА_2 раніше жалілася їй, що син її б`є та вимагає у неї гроші, а також свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які повідомили що ввечері 27 січня 2019 року ОСОБА_1 вживав алкогольні напої. Також свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що 28 січня 2019 року зранку заходив до будинку ОСОБА_1 й бачив, що потерпіла ОСОБА_2 лежала на підлозі біля дивану, слідів крові не бачив.
Також суд послався на протокол огляду місця події від 28 січня 2019 року, відповідно до якого під час огляду будинку АДРЕСА_3 було виявлено і вилучено сім липких стрічок зі слідами рук, шматок тканини зі слідами речовини бурого кольору, 10 недопалків цигарок, змиви речовини бурого кольору, пару кросівок чорного кольору; протокол освідування особи від 28 січня 2019 року та висновок спеціаліста, відповідно до яких ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння; протокол огляду трупа від 29 січня 2019 року, відповідно до якого було оглянуто труп ОСОБА_2, на якому наявні численні тілесні ушкодження; довідку про причину смерті від 29 січня 2019 року, відповідно до якої причиною смерті ОСОБА_2 є набряк головного мозку, крововилив під оболонку головного мозку, закрита черепно-мозкова травма; висновок експерта № 52 від 11 березня 2019 року, відповідно до якого тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_2 могли виникнути від численних (не менше дев`яти) різнонаправлених ударів тупим твердим предметом, можливо кулаком, ногою; всі тілесні ушкодження заподіяно прижиттєво й вони відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до смерті потерпілої; висновки судово-імунологічних експертиз № 6 від 22 лютого 2019 року та № 7 від 25 лютого 2019 року, відповідно до яких кров на взутті та одязі ОСОБА_1 ймовірно походить від ОСОБА_2 ; висновок цитологічної експертизи № 5 від 05 березня 2019 року, відповідно до якого в піднігтьовому вмісті правої руки ОСОБА_1 виявлено кров, що може походити від ОСОБА_2, при цьому походження крові від ОСОБА_1 виключається; висновок судової експертизи волосся № 28 від 22 березня 2019 року, відповідно до якого волосся, що виявлено на кросівках ОСОБА_1, може походити від ОСОБА_8 ; висновок судово-медичної експертизи ОСОБА_1 № 153 від 01 березня 2019 року, відповідно до якого на тильній поверхні четвертого пальця лівої кисті виявлено садна.
Оцінивши вказані докази з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Доводи засудженого, які також висловлювалися ним у змісті його апеляційної скарги й були предметом апеляційного перегляду, щодо порушення місцевим судом порядку дослідження у судовому засіданні письмових доказів колегія суддів не вбачає достатніми для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки такі докази належно проаналізовані судом у змісті вироку, конкретних доводів щодо недопустимості таких доказів касаційна скарга засудженого не містить, й указані доводи позиціонуються засудженим у змісті скарги як такі, що призвели, на його думку, до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, що не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Так само в силу положень ч. 1 ст. 433 КПК України не є предметом касаційної перевірки й доводи засудженого про те, що місцевий суд у вироку надав перевагу одним доказам порівняно з іншими й про недостатність та неправильну оцінку судом доказів для доведення його вини
Стосовно доводів касаційних скарг засудженого та захисника про те, що Рожищенська міська рада Рожищенського району Волинської області безпідставно була визнана потерпілим у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Тобто обов`язковою умовою визнання потерпілим юридичної особи є заподіяння безпосередньо кримінальним правопорушенням їй майнової шкоди.
Як убачається з обвинувального акту, органом досудового розслідування вказано, що потерпілим у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України є Рожищенська міська рада Рожищенського району Волинської області. При цьому у обвинувальному акті також вказано, що у ході досудового розслідування встановлено, що кримінальним правопорушенням шкода не завдана (т. 1, а.с. 2, 4).
Крім цього, зі змісту оскаржуваних вироку Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 жовтня 2019 року та ухвали Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року також не убачається даних про те, що безпосередньо вчиненим ОСОБА_1 злочином, передбаченим ч. 2 ст. 121 КК України, було заподіяно майнової шкоди Рожищенській міській раді Рожищенського району Волинської області.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає слушними доводи касаційних скарги засудженого та захисника про відсутність достатніх підстав для визнання Рожищенської міської ради Рожищенського району Волинської області потерпілим у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України.
Однак, колегія суддів вбачає, що відсутність належного потерпілого у цьому кримінальному провадженні, так само як і залучення у якості потерпілого особи, яка не відповідає встановленим законом до такого статусу критеріям, не може саме по собі вказувати на істотне порушення вимог КПК України, яке потребує безальтернативного скасування судового рішення. Хоча в такому разі існує потреба оцінки цих питань з точки зору впливу указаних факторів на аспекти встановлення фактичних обставин у кримінальному провадженні, кваліфікації дій особи, допустимості доказів, призначення покарання, а також на аспекти можливого порушення прав належного потерпілого.
Як убачається з матеріалів провадження, визнана потерпілою міська рада жодних вимог цивільно-правового характеру у кримінальному провадженні не заявляла, її участь у провадженні іншим чином не впливала на указані вище аспекти провадження. Немає посилань щодо такого впливу і в касаційних скаргах засудженого та захисника.
Тому колегія суддів вважає, що зазначене порушення вимог КПК України у цьому випадку не можна вважати істотним в контексті положень ч. 1 ст. 412 цього Кодексу, оскільки воно не перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Доводи сторони захисту про те, що кримінальне провадження було здійснене взагалі за відсутності потерпілого з посиланням на п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України як на підставу скасування судових рішень, також є безпідставними, оскільки інших потерпілих, які б не були належним чином викликані до суду, у кримінальному провадженні немає.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів достатніх підстав для задоволення касаційних скарг захисника та засудженого не убачає.
Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд