Постанова
Іменем України
14 червня 2021 року
м. Київ
справа № 344/3047/21
провадження № 51-1369км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Іваненка І.В.,
суддів Луганського Ю.М., Фоміна С.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 05 березня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом апеляційної інстанції обставини
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 березня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в порядку ст. 303 КПК України.
Ухвалою судді Івано-Франківського апеляційного суду від 05 березня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, оскільки її було подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України.
Вимоги касаційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд провадження в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що прийняте рішення позбавляє його права на оскарження неправомірного судового рішення і не відповідає нормам кримінального процесуального законодавства, висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 237/1459/17, та висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 12 жовтня 2017 року у справі № 5-142кс17. Вважає, що ухвала слідчого судді мала бути предметом розгляду суду апеляційної інстанції відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року у справі № 4-р(ІІ)/2020.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечувала проти задоволення поданої касаційної скарги.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб у порядку, визначеному законом.
Відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано § 2 глави 26 КПК України.
Вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах першій та другій статті 309 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2020 від 17 червня 2020 року положення ч. 3 ст. 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, який викладений у постанові від 15 лютого 2021 року (справа № 133/3337/19, провадження № 51-453 кмо 20), оскарженню в апеляційному порядку підлягають ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, які постановлені після визнання неконституційними положень ч. 3 ст. 307 КПК України, тобто з 17 червня 2020 року.
Однак, постановлена у цьому провадженні ухвала слідчого судді не входить до переліку ухвал слідчого судді, визначеного у ч. 3 ст. 307 та ст. 309 КПК України, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, в тому числі відповідно до рішення Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2020 від 17 червня 2020 року .
Як убачається з матеріалів провадження, подана скарга ОСОБА_1 до слідчого судді стосувалася неналежного реагування керівництвом Івано-Франківської місцевої прокуратури на його заяву від 12 лютого 2021 року щодо ненадання йому інформації про виконання судових рішень згідно з його заявою від 29.12.2020 року та в ненадані йому відповідних витягів з ЄРДР. Також прохальна частина поданої ОСОБА_1 скарги не містить посилання на бездіяльність керівника Івано-Франківської місцевої прокуратурищодо невнесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення за його заявою.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 01 березня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1, прохальна частина якої полягала у зобов`язанні керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури розглянути та вирішити його клопотання від 12 лютого 2021 року в повному обсязі та вчинити дії, передбачені статтями 214, 220 КПК України щодо надання йому витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно його заяви від 01.09.2001 року.
Тобто ухвала слідчого судді безпосередньо не стосується оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, що вже було предметом розгляду у судовому порядку, а стосується подальших аспектів неналежного, з точки зору скаржника, реагування з боку органу досудового розслідування на подане клопотання щодо здійснення досудового розслідування, в тому числі й щодо ненадання витягу з ЄРДР.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження.
Отже, суддя апеляційного суду, дотримуючись вимог ч. 3 ст. 307, ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК України, правильно встановив, що вказана ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в апеляційному порядку та обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_1, мотивувавши своє рішення.
Посилання скаржника на висновок Великої Палати Верховного Суду, наведеного у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 237/1459/17 є необґрунтованим, оскільки у цьому висновку ідеться про постановлення слідчим суддею ухвали про призначення позапланових перевірок, що не передбачено кримінальними процесуальними нормами, тоді як у цьому випадку слідчий суддя розглянув скаргу й ухвалив рішення в межах процедури, передбаченої положеннями ст. 303 КПК України.
Крім того, посилання скаржника в обґрунтування своєї позиції на постанову Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року у справі № 5-142кс17 (провадження № 757/49263/15-к) також не може вважатися релевантним, оскільки в цьому рішенні також визначено, що критерієм забезпечення права на апеляційне оскарження ухвал слідчого судді на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України з огляду на положення ч. 6 ст. 9 КПК України, є постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, що не відповідає обставинам цього провадження.
За таких обставин доводи касаційної скарги про те, що слідчий суддя постановив рішення, не передбачене кримінальним процесуальним законом, є безпідставними.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник у своїй касаційній скарзі не навів переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, а під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не було встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які можуть бути підставами для скасування цієї ухвали.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд