Постанова
Іменем України
17 червня 2021 року
м. Київ
справа № 392/503/16
провадження № 61-15080св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Маловисківська районна державна адміністрація Кіровоградської області, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2019 року у складі судді Березія Ю. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Письменного О. А., Чельник О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області (далі - Маловисківська РДА Кіровоградської області), Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області) про визнання переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 23 листопада 2006 року головою Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області видано розпорядження № 604-р про надання в оренду на 5 років ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 18,32 га.
04 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та Маловисківською РДА Кіровоградської області було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 18,32 га, яка розташована на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, та проведено його державну реєстрацію.
Позивач зазначав, що через три роки після реєстрації вказаного договору оренди земельної ділянки ним було виявлено помилку у тексті договору, а саме: в пункті 8 договору було зазначено не 5 років, а 3 роки дії договору оренди зазначеної земельної ділянки. У зв`язку з цим ним було надіслано до голови Маловисківської РДА Кіровоградської області лист із проханням виправити вказану помилку, проте виправлення помилки у тексті договору не було зроблено.
27 жовтня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Маловисківської РДА Кіровоградської області із заявою про продовження дії договору оренди земельної ділянки строком на п`ять років.
Розпорядженням голови Маловисківської РДА Кіровоградської області від 27 січня 2012 року № 37-р ОСОБА_1 відмовлено у продовженні права оренди земельної ділянки у зв`язку з порушенням умов договору оренди, а саме: щодо нецільового використання земельної ділянки.
Вважаючи дії голови Маловисківської РДА Кіровоградської області протиправними, він звернувся з відповідним адміністративним позовом до суду та постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року, що набрала законної сили, визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Маловисківської РДА Кіровоградської області від 27 січня 2012 року № 37-р "Про відмову в продовженні права оренди земельної ділянки".
Позивач зазначав, що він належно та сумлінно виконував умови договору оренди земельної ділянки, звернувся 27 жовтня 2011 року з відповідними документами до уповноваженого органу щодо продовження строку дії договору оренди земельної ділянки та не отримав відповіді від орендодавця.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки від 04 лютого 2009 року зі строком його дії у 5 років із моменту державної реєстрації.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 травня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки від 04 лютого 2009 року зі строком дії у п`ять років із моменту його державної реєстрації.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 як особа, яка не брала участі у справі, посилаючись на те, що ухвалене рішення суду порушує його права та інтереси, оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 травня 2016 року залишено без змін.
Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що позивач звернувся до суду не з позовом про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, а з позовом про захист вже набутого права оренди на п`ять років, а не на три роки, як помилково зазначено в договорі оренди земельної ділянки. Крім того, права ОСОБА_2, який подав апеляційну скаргу, оскаржуваним рішення суду не порушуються, оскільки суд не вирішував питання про його права та обов`язки.
Постановою Верховного Суду від 27 червня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 квітня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована порушенням судами норм процесуального права, які суттєво вплинули на правильне вирішення спору, зокрема:
- суд першої інстанції, не уточнивши позовних вимог, по суті виходив із положень статті 213 ЦК України, яка регулює тлумачення змісту правочину, проте таких вимог позивач не заявляв, що є порушенням статті 11 ЦПК України (у редакції 2004 року) щодо диспозитивності цивільного судочинства.
- суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що на підставі розпорядження голови Маловисківської РДА Кіровоградської області від 02 квітня 2012 року № 241-р ОСОБА_2 була надана у власність земельна ділянка площею 2,0 га, що підтверджується державним актом про право власної на земельну ділянку, доданого ним до апеляційної скарги, і саме щодо цієї земельної ділянки вирішувалася справа за позовом ОСОБА_1, а тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що ухваленим рішенням суду не порушені права ОСОБА_2, є передчасними.
Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 жовтня 2018 року залучено до участі в справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 .
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду
від 15 вересня 2020 року (новий розгляд справи), відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, вважав відсутніми правові підстави для визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 04 лютого 2009 року з посиланням на положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", а також визнання переважного права позивача на поновлення спірного договору оренди землі, оскільки відсутні докази про те, що позивач звертався до відповідача з вимогою про визнання переважного права оренди на спірну земельну ділянку. Крім того, договір оренди земельної ділянки від 04 лютого 2009 року укладено строком на 3 роки, а не на 5 років, як вважав позивач.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 15 вересня 2020 року, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Зазначає, що при новому розгляді справи суд першої інстанції не ухвалював жодного рішення щодо залучення ОСОБА_2 до справи і не визначив його процесуального статусу, що свідчить про невиконання судом вказівок Верховного Суду.
Суд вийшов за межі позовних вимог щодо встановлення переважного права оренди, оскільки позивач не посилався на своє переважне право в розумінні статті 33 Закону України "Про оренду землі", чим порушив принцип диспозитивності.
Суд не звернув увагу на те, що позовна вимога сформована з тих підстав, що договір укладений на підставі розпорядження має відповідати змісту цього розпорядження. У зв`язку з тим, що відповідач не визнає факту укладання договору оренди саме на п`ять років, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
З огляду на зазначене, суди не врахували висновок Верховного Суду, сформованого у подібних правовідносинах у постановах від 19 листопада 2019 року у справі № 904/7527/17, від 12 червня 2019 року у справі № 904/10454/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 925/1359/17.
У листопаді 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, підписаний представником ОСОБА_3, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки позивачем питання поновлення договору оренди взагалі не ініціювалося, а тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Твердження касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права в частині незалучення ОСОБА_2 до участі у справі та невиконання вказівок Верховного Суду не відповідають дійсності та спростовуються ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 жовтня 2018 року.
Посилання касаційної скарги на те, що позивачем ставилося питання лише про тлумачення змісту правочину, а не щодо переважного права оренди, суперечать заявленим позовним вимогам та прохальній частині касаційної скарги, в якій ОСОБА_1 просить визнати за ним переважне право на поновлення договору оренди.
Крім того, земельна ділянка з кадастровим номером 3523181600:02:000:9048, що була предметом договору оренди та перебувала в користуванні позивача, не існує, оскільки після закінчення строку дії договору на підставі розпорядження голови Маловисківської РДА від 02 квітня 2012 року № 241-р була поділена та надана у власність громадянам, у тому числі і ОСОБА_2 .
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), витребувано із Маловисківського районного суду Кіровоградської області матеріали цивільної справи № 392/503/16, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2020 року матеріали справи № 392/503/16 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 листопада 2006 року головою Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області видано розпорядження № 604-р про надання в оренду на 5 років ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 18,32 га.
04 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та Маловисківською РДА Кіровоградської області було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею
18,32 га, що розташована на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, який цього ж дня пройшов відповідну державну реєстрацію.
Відповідно до пункту 8 договору оренди сторони погодили строк дії договору
на 3 роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж
за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
27 жовтня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Маловисківської РДА Кіровоградської області із заявою про продовження строку дії договорів оренди землі на 5 років.
21 листопада 2011 року комісія з питань інвентаризації та раціонального використання земель резервного фонду та запасу державної власності у Маловисківському районі розглянула заяву ОСОБА_1 та вирішила не продовжувати договір оренди у зв`язку з використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Розпорядженням голови Маловисківської РДА Кіровоградської області від 27 січня 2012 року № 37-р відмовлено ОСОБА_1 у продовженні права оренди земельної ділянки у зв`язку з порушенням умов договору оренди від 04 лютого 2009 року, а саме: щодо нецільового використання земельної ділянки.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року, що набрало законної сили, за позовом ОСОБА_1 до Маловисківської РДА Кіровоградської області у справі № 2а-2341/12/1170 було визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Маловисківської РДА Кіровоградської області від 27 січня 2012 року № 37-р "Про відмову в продовженні права оренди земельною ділянкою".
Нормативно-правове обґрунтування
Предметом спору у справі, що переглядається, є переважне право особи на поновлення договору оренди земельної ділянки загальною площею 18,3205 га з кадастровим номером 3523181600:02:000:9048, яка розташована на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.
Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобовʼязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовʼязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею
33 Закону України "Про оренду землі".
Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 зазначеного Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Частинами восьмою-дев`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.
Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, що передбачено частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої, другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звʼязок доказів у їх сукупності.