Постанова
Іменем України
17 червня 2021 року
м. Київ
справа № 308/6431/18
провадження № 61-4052св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Державна казначейська служба України,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Кондор Р. Ю., Мацунич М. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (далі - УМВС України в Закарпатській області), Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.
Позовні вимоги мотивовано тим, що вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 17 серпня 2010 року колишнього помічника дільничого інспектора міліції СДІМ В. Березнянського РВ ГУМВС України в Закарпатській області ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 365 КК України, тобто умисного вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що спричинило тяжкі наслідки.
У ході провадження досудового слідства постановою слідчого прокуратури Закарпатської області, яким здійснювалося розслідування кримінальної справи щодо ОСОБА_2, позивача ОСОБА_1 було визнано потерпілим.
Протиправні дії стосовно брата позивача ОСОБА_3 полягали в тому, що 08 листопада 2009 року близько 15 год. ОСОБА_2 під час словесної суперечки, виходячи за межі наданих йому владних повноважень штовхнув ОСОБА_3 (брата позивача) прикладом наявного у нього штатного автомату АКС-74У в район грудної клітини, після чого з метою налякати ОСОБА_3 та примусити виконувати його вказівки, зняв автомат із запобіжника, загнав патрон у патронник та тримав палець на спусковому гачку. Після цього ОСОБА_2 натиснув на спусковий гачок автомата, у результаті чого відбувся постріл.
У результаті пострілу ОСОБА_3 було спричинено вогнепальне кульове наскрізне поранення грудної клітини із ушкодженням лівої легені, аорти, хребта, ребра, грудини та спинного мозку, що призвело до масивної зовнішньої та внутрішньої крововтрати, що ускладнилася шоком, які згідно з висновком комплексної судово-медичної експертизи № 532 від 23 грудня 2009 року та п. п. 2.1.3 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в прямому причинному зв`язку із настанням смерті потерпілого, який помер на місці.
Протиправні дії ОСОБА_2 вчинені при виконанні ним своїх службових обов`язків працівника міліції, який був особою, що постійно здійснювала функції представника влади, отже, вчинив злочин при виконанні обов`язків представника державного органу виконавчої влади.
Злочинними діями працівника міліції позивачу ОСОБА_1 заподіяні душевні страждання, викликані втратою рідного брата, ця подія змінила його життя у негативну сторону, викликала погіршення стану здоров`я, спричинила наявність постійних душевних страждань.
Враховуючи непоправність втрати та неможливість поновити попереднє становище, а також враховуючи дані про статус та правове становище винної особи (представник державного органу виконавчої влади) і характер дій цієї особи (умисний тяжкий злочин), ОСОБА_1, посилаючись на те, що він є потерпілим у кримінальному провадженні, а також на те, що він проживав разом із братом однією сім`єю, просив суд стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з рахунку державного бюджету 2 000 000,00 грн моральної шкоди, завданої незаконними діями посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 17 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з рахунку державного бюджету 700 000,00 грн на відшкодування спричиненої моральної шкоди, завданої незаконними діями посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, посилаючись на положення статті 1168 ЦК України, вважав, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок непоправної втрати - смерті члена його сім`ї - брата ОСОБА_3 .
При цьому суд посилався на рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 10 квітня 2018 року, що набрало законної сили
15 травня 2018 року, яким встановлено факт проживання позивача
ОСОБА_1 однією сім`єю з померлим братом ОСОБА_3 з 01 грудня 1974 року до 08 листопада 2009 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17 лютого 2020 року скасовано.
У задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 у силу вимог статей 23, 1168, 1174 ЦК України не має права на відшкодування моральної шкоди внаслідок смерті брата ОСОБА_3, оскільки на момент його смерті не проживав із загиблим однією сім`єю.
При цьому апеляційний суд посилався на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 вересня 2014 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 11 грудня 2014 року, які набрали законної сили, у справі № 308/20623/13-ц, якими в задоволенні позову ОСОБА_1 до УМВС України в Закарпатській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відмовлено. У вказаній справі встановлені обставини щодо факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю із загиблим братом ОСОБА_3 та зазначено, що ОСОБА_1 (позивач у цій справі) проживав за іншою адресою.
При цьому апеляційний суд вважав, що рішення Великоберезнянського районного суду від 10 квітня 2018 року, яким встановлений юридичний факт проживання однією сім`єю позивача з ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6 та ОСОБА_3 у період з 01 грудня 1974 року
до 08 листопада 2009 року не створює юридичних наслідків у цій справі, оскільки ці обставини встановлені вищезазначеними рішеннями судів між цими ж самими особами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року, у якій просить оскаржувану постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У травні 2021 року справу № 308/6431/18 передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Судом апеляційної інстанції не враховано висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30 січня 2019 року у справі
№ 755/10947/17, про те, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати останню позицію Великої Палати Верховного Суду.
Усупереч зазначеній правовій позиції щодо часу дії висновків судових рішень, апеляційний суд, посилаючись на встановлені обставини у справі
№ 308/20623/13-ц щодо факту проживання ОСОБА_1 за іншою адресою із загиблим братом ОСОБА_3, не звернув увагу на рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 10 квітня 2018 року, яким встановлено факт проживання позивача ОСОБА_1 однією сім`єю з померлим братом ОСОБА_3 з 01 грудня 1974 року до
08 листопада 2009 року.
Крім того, справа в апеляційному суді була розглянута без повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи 08 лютого 2021 року та з переоцінкою доказів, наданих стороною спору.
Доводи інших учасників справи
У травні 2021 року УМВС України в Закарпатській області подало
до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове
рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що апеляційним судом обґрунтовано було враховано преюдиційний факт, встановлений у справі № 308/20623/13-ц щодо проживання ОСОБА_1 за іншою адресою із загиблим братом
ОСОБА_3, оскільки у вказаній справі брали участь ті ж сторони, щодо яких встановлені вказані обставини, а тому не підлягають доказуванню при розгляді іншої справи.
При цьому, рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 10 квітня 2018 року, яким встановлено факт проживання позивача ОСОБА_1 однією сім`єю з померлим братом ОСОБА_3
з 01 грудня 1974 року до 08 листопада 2009 року, не створює правових наслідків у цій справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_2 у період часу з 15 червня 2009 року до 15 грудня 2009 року працював у органах внутрішніх справ, а саме: на посаді помічника дільничного інспектора сектору ДІМ В. Березнянського РВ ГУМВС України в Закарпатській області.
ОСОБА_2, як працівник міліції, був представником державного органу виконавчої влади, тобто особою, яка постійно здійснювала функції представника влади.
Вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 17 серпня 2010 року, який набрав законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 365 КК України
(а. с. 9-27).
У вказаному вироці встановлено, що 08 листопада 2009 року близько 14 год. 30 хв. ОСОБА_2 разом зі старшим інспектором дозвільної системи ОСОБА_7, єгерями: ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, мисливствознавцем ДП "В. Березнянський ЛГ" Балушаком Р. Ю. під час здійснення плановою відпрацювання лісових масивів неподалік с. Кострино В. Березнянського району Закарпатської області на предмет виявлення фактів браконьєрства, порушень правил полювання, незаконного перевезення, носіння вогнепальної зброї та боєприпасів, проведеного на підставі розпорядження начальника В. Березнянського РВ ГУМВ України
№ 103 від 06 листопада 2009 року, перебуваючи на лісовій дорозі, що знаходиться у вказаних лісових масивах та рухаючись у напрямку вказаного населеного пункту, зустріли трьох громадян, зокрема: ОСОБА_6 та
ОСОБА_1, які мали при собі мисливські рушниці і набої до них, а також ОСОБА_3, у якого зброя була відсутня. З`ясувавши, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 відсутні дозвільні документи на право полювання - ліцензія, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 запропонували їм у присутності вищевказаних осіб прослідувати до с. ОСОБА_12 для вирішення питання про притягнення їх до адміністративної відповідальності за фактом виявленого правопорушення, пов`язаного з відсутністю ліцензії.
У подальшому ОСОБА_2 близько 15.00 год. під час словесної суперечки, явно виходячи за межі наданих йому владних повноважень, бажаючи проявити свою зверхність над іншими особами шляхом їх приниження, штовхнув ОСОБА_3 прикладом наявного у нього штатного автомату
АКС - 74У в район грудної клітини, після чого з метою налякати ОСОБА_3 та примусити виконувати його вказівки зняв автомат із запобіжника, загнав патрон у патронник та тримав палець на спусковому гачку. Після чого
ОСОБА_2 підковзнувся та, втрачаючи рівновагу, випадково натиснув на спусковий гачок автомата, в результаті чого відбувся постріл.
У результаті пострілу потерпілому ОСОБА_3 було спричинене вогнепальне, кульове, наскрізне поранення грудної клітини із ушкодженням лівої легені, аорти, хребта, ребра, грудини та спинного мозку, що призвело до масивної зовнішньої та внутрішньої крововтрати, що ускладнилась шоком, які згідно з висновком комплексної судово-медичної експертизи від 23 грудня 2009 року № 532 та п. п. 2.1.3 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень
і знаходиться в прямому причинному зв`язку із настанням смерті потерпілого ОСОБА_3, який помер на місці.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є братом покійного ОСОБА_3 .
Відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 29 липня 2010 року
ОСОБА_1 зазначив, що не має жодних матеріальних та моральних претензій і в майбутньому не буде мати до ОСОБА_2 відносно позбавлення ним життя ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що моральна та майнова шкода відшкодована в повному обсязі дружиною ОСОБА_2
(а. с. 163).
Також встановлено, що у справі № 308/20623/13-ц ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6 звернулися з позовом до УМВС України в Закарпатській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.
У частині позовних вимог ОСОБА_1 (позивача у цій справі) рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 29 вересня 2014 року, залишеним без змін рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 11 грудня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року, відмовлено в задоволенні позову (а. с. 121-135).
У вказаній справі на підставі довідок Великоберезнянського РВ ГУМВС, виписок із паспорту, характеристики Костринської сільської ради встановлено, що ОСОБА_1 проживав за іншою адресою і не був членом сім`ї загиблого брата.
На день смерті брата ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 мав власну сім`ю (жінку та дітей) і проживав за адресою:
АДРЕСА_1, а його брат ОСОБА_3 до загибелі мав місце проживання у АДРЕСА_1, а тому складати одночасно сім`ю із загиблим братом, матір`ю, батьком та другу сім`ю з своєю дружиною і дітьми позивач не міг.
Разом із тим, у справі № 298/377/18 рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 10 квітня 2018 року, яке набрало законної сили 15 травня 2018 року, встановлено факт проживання
ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_3 із 01 грудня 1974 року
до 08 листопада 2009 року (а. с. 161).
Мотивувальна частина