Постанова
Іменем України
17 червня 2021 року
м. Київ
справа № 607/6922/16-ц
провадження № 61-15206св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 грудня 2019 року у складі судді Дзюбича В. Л. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Ходоровського М. В., у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" зазначало, що
04 червня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № TECHGL00520045, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 43 132,00 доларів США на строк до 03 червня 2036 року зі сплатою відсотків у порядку і в терміни, встановлені договором. За змістом укладеного між сторонами договором ОСОБА_1 зобов`язалася сплачувати банку грошові кошти у вигляді щомісячного платежу, який складається з заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та інших витрат за кредитним договором.
Оскільки позичальник належним чином покладених на нього зобов`язань за кредитним договором не виконувала, станом на 10 червня
2016 року утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі
37 540,50 доларів США, яка складається з: 26 667,26 доларів США - заборгованість за кредитом; 6 517,20 доларів США - заборгованість
зі сплати відсотків за користування кредитом; 330,00 доларів США - заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом; 4 026,04 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Посилаючись на наведене та на те, що банк наділений правом вимоги дострокового повернення кредитних коштів, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 10 грудня 2019 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк"
31 352,67 доларів США заборгованості за кредитом, відсотками та комісією за кредитним договором від 04 червня 2007 року № TECNGL00520045.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі
31 352 67 доларів США, яка підлягає стягненню з боржника в судовому порядку.
Відхиляючи доводи відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності, суд виходив із того, що оскільки останній платіж за кредитом ОСОБА_1 здійснила
14 серпня 2014 року, тоді як з позовом банк звернувся у червні 2016 року, підстави вважати пропущеним строк позовної давності відсутні.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 10 грудня 2019 року змінено, зменшено суму стягнення заборгованості за кредитним договором з 31 352,67 доларів США до 25 884,62 доларів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру кредитної заборгованості, апеляційний суд зазначив, що здійснюючи розрахунок заборгованості за кредитним договором, банк не врахував, що внаслідок дострокового повернення кредиту шляхом внесення 07 жовтня 2010 року, 04 листопада 2010 року платежів у розмірах 1 000,00 доларів США та 10 000,00 доларів США відповідно, АТ КБ "ПриватБанк" мало змінити розмір щомісячного платежу, що призвело до завищення розміру нарахованих відсотків.
Суд апеляційної інстанції вказав, що на підставі пункту 7.1 кредитного договору від 04 червня 2007 року строк виконання основного зобов`язання було змінено на 01 червня 2014 року внаслідок порушення позичальником виконання зобов`язання протягом 120 календарних днів, оскільки черговий платіж за кредитним договором було здійснено у лютому 2014 року, а з березня 2014 року та по травень включно щомісячні платежі
ОСОБА_1 взагалі не вносила. За таких обставин банк втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу строку кредитування, а саме: після 01 червня 2014 року.
На думку апеляційного суду, вимога про стягнення з боржника комісії за користування кредитом у розмірі 330,00 доларів США є необґрунтованою, оскільки банк не мав права включати до умов кредитного договору умову про сплату споживачем грошових коштів на користь банку за дії, які банк здійснює власне на свою користь, як передбачено пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 грудня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду
від 09 вересня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 25 884,62 доларів США та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року клопотання
ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено, звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги, відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи
з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
У грудні 2020 року справа № 607/6922/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 травня
2018 року у справі № 761/15928/15-ц, від 12 липня 2018 року у справі
№ 571/1119/15-ц, від 05 вересня 2019 року у справі № 199/2291/15-ц, у постанові Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року у справі
№ 6-1174цс16 щодо застосування статті 261 ЦК України. Також посилається на пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України та на пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України, зазначаючи, що судом було встановлено обставини, які мають значення для вирішення цієї справи, на підставі недопустимих доказів, а саме: підтвердження видачі кредитних коштів суд встановив на підставі ордеру-розпорядження, а не заяви про видачу готівки (пункт перший, четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Зокрема, у зазначених справах Верховний Суд України та Верховний Суд зробили висновок про те, що якщо сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, і позичальник повинен звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права протягом трьох років саме від цієї дати.
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, банк додав розрахунок заборгованості, з якого слідує, що останній платіж за тілом кредиту відповідач сплатила 08 червня 2012 року, наступні платежі не покривали заборгованості саме за тілом кредиту. Відповідно до абзацу 3 п.7.1 кредитного договору, укладеного між сторонами, строк користування кредитом вважається таким, що сплив в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів, а саме: з
30 листопада 2012 року. За таких обставин банк повинен був звернутися до суду з цим позовом протягом трьох років саме від цієї дати, тобто до
30 листопада 2015 року, тоді як позов подано лише у червні 2016 року.
Крім того, у матеріалах справи відсутня заява про видачу готівки, яка є єдиним належним і допустимим доказом на підтвердження факту отримання відповідачем готівкової іноземної валюти. Наданий банком ордер-розпорядження від 14 червня 2007 року не підтверджує виконання банком своїх зобов`язань в частині надання кредитних коштів позичальнику.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому АТ КБ "ПриватБанк" просило відхилити касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 грудня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що на виконання умов договору банк покладені на нього зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач допустила прострочення сплати чергових платежів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, а тому у
АТ КБ "ПриватБанк" виникло право на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором. Також зазначає, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 04 червня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №TECHGL00520045.
Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу або перерахування на рахунок, визначений у п.7.1 договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період оплати, порядок погашення заборгованості за цим договором зазначені у розділі 7 договору.
Пунктами 2.2.1-2.2.3 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язується використати кредит на цілі, зазначені в п.7.1 договору, сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.7.1, 2.3.1,2.3.2,2.3.3,3.1,3.2 договору, повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту, сплатити банку винагороду, згідно з п.п.7.1 та 6.2 даного договору.
При порушенні позичальником будь-якого зобов`язання, передбаченого
п.п. 2.2.2, 2.2.3 даного договору банк має право нарахувати, а позичальник зобов`язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит надається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати-п.4.1 договору.
За змістом п.2.3.3 договору, укладеного між сторонами, у випадку порушення позичальником зобов`язань, передбачених умовами даного договору, у тому числі порушенні цільового використання коштів, банк має право на власний розсуд: а) розірвати договір у судовому порядку або: б) згідно зі статтею
651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення.
Згідно з п.3.1 договору за користування кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в п.7.1 змінної частини договору.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що згідно зі статтею 212 ЦК України при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, передбачених п.п 1.1, 2.2.4, 2.3.3 цього договору позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п.7.4 змінної частини цього договору на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
Відповідно до п.3.7 договору позичальник сплачує банку винагороду в розмірі й у строки, зазначені у п. 7.1 даного договору.
При непогашенні кредиту в строки, зазначені у п.7.1 та п.2.3.3 цього договору, заборгованість в частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування відсотків здійснюється згідно п.3.2 договору за дати виникнення простроченої заборгованості (п.3.8 договору).
Згідно з п.7.1 вказаного договору банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 04 червня 2007 року по 03 червня 2036 року включно у вигляді непоновлюваної кредитної лінії(кредит) у розмірі 43 132,00 доларів США, на наступні цілі: житло в кредит - 37 500,00 доларів США, а також у розмірі 5 632,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 договору зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі суми і винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,04 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту, згідно з п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з п. 6.2 договору.
Періодом сплати вважається період з "04" по "09" число кожного місяця. Погашення заборгованості за договором здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти у сумі 350,20 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається з заборгованості за кредитом, відсотками, винагородою, комісією.
У разі порушення вищевказаних термінів оплати, зокрема оплати заборгованості не в повному обсязі на 120 календарних днів, позичальник зобов`язаний повернути (сплатити) суму кредиту, залишок заборгованості по кредиту, відсотків, винагороди, пені в повному обсязі в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.
Відповідно до п. 7.2 кредитного договору від 04 червня 2007 року банк відкриває позичальнику рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитом, відсотками, винагородою, комісією.
Пунктом 7. 3 договору передбачено, що забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за цим договором є чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 .
При порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.1, 2.2.4, 2.3.3 цього договору позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 1,76 % на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом (п.7.4 договору).
На підтвердження факту видачі ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 37 500, 00 доларів США позивачем надано ордер-розпорядження про видачу (погашення) короткотермінового кредиту від 14 червня 2007 року, відповідно до якого відповідач отримала 37 500, 00 доларів США.
Згідно з наданого позивачем розрахунком у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору утворилась заборгованість, розмір якої станом на 10 червня 2016 року становить:
37 540,50 доларів США, з яких: 26 667,26 доларів США - заборгованість за кредитом; 6 517,20 доларів США - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; 330,00 доларів США - заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом; 4 026,04 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Висновком експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи від 30 січня 2019 року № 121/18/83/84/85/19-22 встановлено:
з урахуванням сплати комісії у розмірі 15,00 доларів США щомісячно, за період з 04 червня 2007 року по 10 червня 2016 року за кредитним договором від 04 червня 2007 року № TECHGL00520045 сплачено тіло кредиту у розмірі 12 212,72 доларів США; заборгованість по основній сумі кредиту склала 25 287,28 доларів США; за даний період нараховано відсотки за користування кредитом у сумі 27264,19 доларів США, з яких сплачено
21 528,80 доларів США, а сума заборгованості по відсотках склала
5 735,39 доларів США; нараховано комісію у розмірі 1 620,00 доларів США, з яких сплачено1 290,00 доларів США, а заборгованість зі сплати комісії становить 330,00 доларів США. Заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором була розрахована за ставкою 10,08 % річних, що відповідає умовам договору та нормам діючого законодавства. При проведенні розрахунку заборгованості за кредитним договором
від 04 червня 2007 року № TECHGL00520045 банком не враховано, що при сплаті 07 жовтня 2010 року, 04 листопада 2010 року 1 000,00 доларів США та 10 000,00 доларів США відповідно, необхідно було скласти новий графік платежів за кредитом, що призвело до завищення нарахованих та сплачених відсотків.