Постанова
Іменем України
10 червня 2021 року
м. Київ
справа № 569/1589/19
провадження № 61-19656св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовомОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського Рівненської області суду від 15 липня 2020 року, ухвалене суддею Панас О. В., та постанову Рівненського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної інспекції у Рівненській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, у якому просив визнати протиправною та скасувати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстровану Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області 24 грудня 2015 року за № 142153581669.
Позов обґрунтовано тим, що він є власником 1/2 частини будинку АДРЕСА_1, з надвірними будівлями, а саме: "2-1"- коридор, "2-2" - передня, "2,4; 2-3" - жила, "2-5" - ванна, "2-6" - кухня, "Г-1" - сарай, "в" - вбиральня, "г" - вбиральня, Ѕ №1 - огорожа; "К-1" - гараж., загальною площею 48,3 кв. м, жилою -25,5 кв. м. Іншими співвласниками цього будинковолодіння є ОСОБА_2 та ОСОБА_3
24 грудня 2015 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності № РВ142153581669, а саме господарських приміщень: гаража "Б-1", літньої кухні "Ж-1", сараю "Д-1", замовниками якої були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У пункті 15 декларації, крім інформації про об`єкт будівництва, визначений в пункті 1 ("Житловий будинок (реконструкція частини житлового будинку) за адресою: АДРЕСА_1", містяться також дані і про ті об`єкти нерухомого майна (нежитлові приміщення), а саме: гараж "Б-1", літня кухня "Ж-1", сарай "Д-1", які не могли бути прийняті в експлуатацію, оскільки право на будівництво цих об`єктів не набувалося ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в установленому законом порядку.
Звертаючись з вимогою про визнання протиправною та скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, ОСОБА_1 посилався на те, що реєстрацією в Управлінні Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області зазначеної декларації порушені його права як власника Ѕ частини вказаного вище будинковолодіння, оскільки відповідачі внесли в неї недостовірні відомості, які стали підставою для реєстрації права власності на цілу частку вказаних господарських будівель, чим позбавили його права узаконення належних йому об`єктів нерухомого майна.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 липня
2020 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про недоведеність заявлених позивачем вимог, оскільки встановлено, що ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3, ніяким чином, отримавши декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, не порушили прав власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, яке йому належить на праві приватної власності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
31 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 липня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року і ухвалити нове рішення у справі про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та не дослідити зібрані у справі докази (пункти 1, 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Фактичні обставини у справі, встановлені судами
Судами встановлено, що відповідно до договору дарування від 29 серпня 2006 року, укладеного між ОСОБА_5 та позивачем ОСОБА_1, останній отримав в дар 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами: "2-1"- коридор, "2-2" - передня, "2,4; 2-3" - жила, "2-5" - ванна, "2-6" - кухня, "Г-1" - сарай, "в" - вбиральня, "г" - вбиральня, 1/2 №1 огорожа; "К-1" - гараж, загальною площею 48,3 кв. м, жилою 25,5 кв. м., що знаходяться по АДРЕСА_1 (а. с. 117, т. 1).
Також згідно з договором дарування від 29 серпня 2006 року ОСОБА_5 подарував ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0261 га, яка належить дарувальнику на підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку ЯА № 059130, виданого Рівненською міською радою 07 липня 2004 року, за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель та споруд (а. с. 119, 120, т. 12).
20 січня 2004 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю видано дозвіл ОСОБА_2, ОСОБА_3 на виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_1 (а. с. 14, т. 1).
24 грудня 2015 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області у відповідності до чинного законодавства було зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності № РВ142153581669, а саме господарських приміщень: гаража "Б-1", літньої кухні "Ж-1", сараю "Д-1" (а. с. 5 - 7, т. 1).
Відповідно до державних актів на право власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 на земельні ділянки серія РВ № 033788, кадастровий номер : 5610100000:01:020:0012, площею 0,0386 га; серія РВ № 033789, кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:020:0014, площею 0,0054 га, спірні господарські будівлі (гараж "Б-1", літня кухня "Ж-1", сарай "Д-1") розміщені на земельних ділянках, які належать їм.
Рішенням Рівненського міського суду від 06 квітня 2012 року, яке набрало законної сили, у справі № 2-6679/11 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на майно - будівля Ж-1 (літня кухня) впорядку спадкування за законом. У цій справі судом було встановлено, що будівля "Ж-1" (літня кухня) знаходиться на приватизованих земельних ділянках ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та перебуває у їх користуванні. Ними проведено в кухні перебудову й добудовано тамбур, укладено договори користування електроенергією та газопостачання.
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 05 липня 2016 року, яке набрало законної сили, у справі № 1715/14938/12 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Другої Рівненської державної нотаріальної контори, КП "Рівненське бюро технічної інвентаризації" про визнання нотаріальних дій протиправними, зобов`язання внести зміни до свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності. У цій справі судом встановлено, що право власності у встановленому законом порядку за ОСОБА_6 на спірну будівлю "Ж-1" (літня кухня) ніколи не визнавалося, тому відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України за ОСОБА_1 не може бути визнано у порядку спадкування право власності на це приміщення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, а також якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалені у справі судові рішення відповідають цим вимогам у повній мірі.