Постанова
Іменем України
17 червня 2021 року
м. Київ
справа №401/1141/20
провадження №61-2468св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - спільне підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2020 року у складі судді Макарова Ю. І. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року у складі колегії суддів Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду до спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (далі - СП ТОВ "Світловодськпобут") з позовом, в якому просила:
- розірвати договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 11 березня 2005 року, укладений між нею та СП ТОВ "Світловодськпобут";
- зобов`язати СП ТОВ "Світловодськпобут" припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 з моменту відключення вказаної квартири від централізованого опалення, тобто з 31 липня 2019 року.
Позов мотивовано тим, що 11 березня 2005 року між сторонами укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води (далі - договір), терміном на 1 рік, строком до 01 січня
2007 року.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
За умовами вказаного договору виконавець зобов`язаний надати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення.
ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором виконувала в повному обсязі, проте відповідач послуги з централізованого опалення надавав низької якості, а гаряче водопостачання взагалі було відсутнє.
Позивач, скориставшись своїм правом, з метою відключення від мережі центрального опалення та гарячого водопостачання, звернулась з відповідною заявою до виконавчого комітету Світловодської міської ради.
Рішенням виконавчого комітету Світловодської міської ради № 459 від 19 червня 2019 року позивачу надано дозвіл на улаштування в її квартирі індивідуального опалення, шляхом відключення її квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання в міжопалювальний період при наявності отримання відповідних технічних умов.
31 липня 2019 року рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання було затверджено акт від 25 червня 2019 року про відключення квартири ОСОБА_1 від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Оскільки акт про відключення було затверджено 31 липня 2019 року, відповідно послуги з централізованого опалення відповідачем ОСОБА_1 з цієї дати не надавались.
27 квітня 2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила розірвати договір про надання послуг з централізованого опалення та припинити нарахування за послуги теплопостачання її квартири з 31 липня 2019 року, проте відповідач не виконав її вимог, про що повідомив у листі від 18 травня 2020 року.
Не зважаючи на те, що акт про відключення разом з заявою про дострокове розірвання договору та іншими документами було надано відповідачу для припинення нарахування плати за послуги з централізованого опалення, відповідач безпідставно продовжує нараховувати плату за ці послуги, розмір якої в період з 01 листопада 2019 року по 01 квітня 2020 року складає 9 384,43 грн.
Відповідач порушує умови договору та права позивача, що є підставою для розірвання договору в судовому порядку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року позов задоволено.
Розірвано договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, укладений 11 березня 2005 року між СП ТОВ "Світловодськпобут" та ОСОБА_1 .
Зобов`язано СП ТОВ "Світловодськпобут" припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 з моменту відключення вказаної квартири від централізованого опалення, тобто з 31 липня 2019 року.
Стягнуто з СП ТОВ "Світловодськпобут" на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що звернення позивача з заявою щодо надання дозволу на улаштування індивідуального опалення, надання виконавчим комітетом Світловодської міської ради позивачу дозволу на улаштування індивідуального опалення шляхом відключення квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання в міжопалювальний період за умови отримання відповідних технічних умов, розроблення за замовленням позивача робочого проекту із зазначенням у ньому технічної можливості встановлення індивідуального опалення, відключення приміщення позивача від централізованого опалення монтажною організацією та встановлення індивідуального опалення, затвердження Міжвідомчою комісією з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП акта про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, в сукупності свідчать про те, що ОСОБА_2 належним чином реалізувала своє право на відмову від надання послуг центрального опалення та вільний вибір джерела теплової енергії.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що позивач здійснив самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.
Право на розірвання договору з надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води у позивача виникло з часу затвердження 31 липня 2019 року Міжвідомчою комісією акту про відключення від мереж ЦО і ГВП, відтак і зобов`язання за договором мають бути припинені саме з цього часу, в тому числі і в частині нарахування позивачеві плати за послуги централізованого опалення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі СП ТОВ "Світловодськпобут" не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховним Судом України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-96цс12, постановах Верховним Суду від 19 червня 2018 року у справі №766/13874/17, від 25 липня 2019 року у справі №415/7624/17 (провадження № 61-42817св18), від 13 травня 2019 року у справі № 447/2450/15 (провадження № 61-36581св18, від 05 листопада 2020 року №229/4116/17 (провадження №К/9901/1414/19, від 19 червня 2019 року у справі №606/2204/16, від 17 квітня 2019 року у справі №683/2223/17, від 24 жовтня 2018 року у справі №554/7927/15.
Судами не надано належної оцінки тим обставинам, що позивачем не дотримано встановленого законом порядку відключення квартири від системи централізованого опалення і гарячого водопостачання, оскільки таке відключення може мати місце лише у разі відключення будинку АДРЕСА_1 у цілому. У матеріалах цивільної справи відсутні докази, а саме протокол загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 про прийняте рішення щодо відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення.
Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином підприємство виконало свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач зобов`язаний оплатити надані послуги. Відключення квартири від теплопостачання без дотримання встановленого порядку не породжує правових наслідків як для осіб, які надають послуги з теплопостачання, так і для тих, кому ці послуги фактично надаються, та не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання, оскільки відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за теплову енергію.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1706 цс15, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1192цс15, а також Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 361/2073/2015-ц (провадження № 61-14387св18). Проте вказані висновки судами не враховано.
Акт про відключення квартири від 25 червня 2019 року, затверджений рішенням міжвідомчої комісії 31 липня 2019 року не є належним доказом і підтвердженням правомірного відключення квартири АДРЕСА_1 .
Суди дійшли помилкового висновку, що позивач мав право одноособово без рішення усіх власників будинку здійснити відключення своєї квартири від централізованого опалення. Договір про надання послуги з централізованого опалення має застосовуватися у контексті з відповідним положенням Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого опалення, а одне лише бажання щодо відключення квартири від мережі теплопостачання не може бути підставою для розірвання договору, укладеного між сторонами.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 заперечує проти доводів відповідача та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Фактичні обставини, встановлені судами
СП ТОВ "Світловодськпобут" є постачальником послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води в м. Світловодську, зокрема надає послуги з теплопостачання в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 .
11 березня 2005 року між СП ТОВ "Світловодськпобут" (виконавець) та ОСОБА_1 (споживач), як власником квартири АДРЕСА_1, укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, за умовами якого виконавець зобов`язався надавати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені Кабінетом Міністрів України.
Договір укладено строком на 2 роки та вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії, однією зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду (пункт 7.1 договору).
Таким чином, між сторонами існували договірні відносини.
19 червня 2019 року виконавчий комітет Світловодської міської ради рішенням надав ОСОБА_1 дозвіл на відключення квартири АДРЕСА_1 від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання при наявності технічної можливості встановлення індивідуального опалення.
На замовлення позивача розроблено Робочий проект за замовленням № ЕО.0089 "Реконструкція системи централізованого опалення квартири АДРЕСА_1", де визначено наявність технічної можливості встановлення індивідуального опалення в помешканні позивача.
25 червня 2019 року представником власника будинку, представником монтажної організації, власником квартири складено акт про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під`їзду, будинку) від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, яким підтверджено відключення квартири АДРЕСА_1 від централізованого опалення.
Даний акт затверджений рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП, протокол № 2 від 31 липня 2019 року.
Позивач зверталась з письмовою заявою до СП ТОВ "Світловодськпобут", у якій повідомляла про відключення її квартири від централізованого опалення, дострокового розірвання договору та порушувала питання про закриття її особового рахунку та припинення нарахування з цих підстав плати за послуги з централізованого опалення.
Листом від 18 травня 2020 року відповідач повідомив позивача про неможливість задоволення її заяви в зв`язку з тим, що реалізація споживачами права на відмову від послуг ЦО і ГВП можлива лише шляхом відключення окремих житлових будинків, а не окремих приміщень у будинку, а рішення міжвідомчої комісії про надання дозволу про відключення квартири від централізованого опалення є неправомірним.
За наданими відповідачем довідками станом на 01 жовтня 2019 року на час відключення від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, заборгованість у позивача перед відповідачем була відсутня, а станом на 01 квітня 2020 року заборгованість складає 9384 грн, тобто відповідач нараховує позивачу заборгованість за спожиту теплову енергію.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.