Постанова
Іменем України
17 червня 2021 року
м. Київ
справа № 339/321/19
провадження № 61-1570св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 13 липня 2020 року під головуванням судді Головенко О. С. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Менілишин Г. П., Томин О. О. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом повернення самовільно захопленої частини земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою на АДРЕСА_1 шляхом повернення самовільно захопленої відповідачем ОСОБА_2 частини земельної ділянки, площею 0,0013 га, зобов`язавши її демонтувати металеву огорожу, довжиною 8 метрів у вигляді чотирьох металевих стовпчиків та металевої сітки.
Свої позовні вимоги мотивувала тим, що вона є власником зазначеної земельної ділянки згідно договору купівлі-продажу від 27 вересня 2013 року з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,05 га.
Рішенням Болехівської міської ради від 11 червня 2014 року № 09-39/14 затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Відповідач ОСОБА_2 самовільно захопила частину її земельної ділянки, площею 0,0013 га, загородивши металевим парканом довжиною 8 м з металевими стовпчиками.
Оскільки ОСОБА_2 відмовляється в добровільному порядку усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, позивач просила задовольнити її позов.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 13 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом повернення самовільно захопленої частини земельної ділянки відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Болехівського міського суду від 13 липня 2020 року без зміни.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що з часу коли вона стала власником земельної ділянки, конфігурація та розміри земельної ділянки відповідача змінились в сторону збільшення за рахунок її земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У січні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 13 липня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що суди обох попередніх інстанцій дійшли висновків про відсутність підстав для задоволення позову на підставі неналежних доказів.
На думку заявника, надані нею докази оцінені судами неналежним чином. Звертає увагу на ту обставину, що нею долучено до матеріалів справи матеріали у вигляді фото таблиць з яких вбачається наявність на земельній ділянці встановленої металевої сітки, чим спростовується висновки судів попередніх інстанцій про те, що на спірній ділянці мають місце сліди старої огорожі.
Просить суд касаційної інстанції критично оцінити висновок апеляційного суду про те, що топографо-геодезична зйомка земельної ділянки та фото таблиці не є доказами того, що площа земельної ділянки позивача зменшилась внаслідок самовільного захоплення відповідачем спірної земельної ділянки.
Вважає, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, а надані нею докази та показання свідків щодо захоплення частини належної їй земельної ділянки (0,0013 га) в повній мірі доводять протиправність дій відповідача.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому у березні 2021 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
Зазначає, що позивач під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції не навела достатніх доказів на підтвердження факту захоплення частини її земельної ділянки, а тому у судів попередніх інстанцій не було підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Болехівського міського суду Івано-Франківської області.
02 березня 2021 року цивільна справа № 339/321/19 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що між сторонами існує спір з приводу користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 .
Із матеріалів справи встановлено, що 27 вересня 2013 року позивач ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу придбала у громадянки ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0.05 га, цільове призначення якої - ведення особистого господарства на АДРЕСА_1 . Цього ж дня ОСОБА_1 зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Рішенням Болехівської міської ради від 11 червня 2014 року № 09-39/14 за заявою ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0.05 га.
25 листопада 2014 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Суди вказували, що звертаючись з позовом до суду, позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що відповідач самовільно захопила частину цієї ділянки, площею 0,0013 га, довжиною 8 метрів, загородивши її огорожею у вигляді чотирьох металевих стовпчиків та металевої сітки, яку просить демонтувати.
ОСОБА_2 14 листопада 2004 року отримала в дар від матері ОСОБА_4 житловий будинок на АДРЕСА_2 та на підставі вказаного договору зареєструвала право власності на нерухоме майно.
07 вересня 2009 року ОСОБА_2 звернулася до міського голови м. Болехова з заявою про передачу у приватну власність земельної ділянки на АДРЕСА_2, площею 0,2060 га для будівництва і обслуговування будинку та для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням виконавчого комітету Болехівської міської ради від 23 жовтня 2009 року № 32-41/09 надано дозвіл громадянам на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, зокрема, ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 на земельну ділянку, площею 0.21 га.
На виконання вказаного рішення ОСОБА_2 виготовлено технічну документацію на земельну ділянку та погоджено межі земельної ділянки, у тому числі з ОСОБА_3 .
За заявою ОСОБА_2 від 24 листопада 2009 року рішенням виконавчого комітету Болехівської міської ради від 08 грудня 2009 року № 29-42/09 затверджено вказану технічну документацію на земельні ділянки, а 14 жовтня 2010 року вона отримала державні акти на право власності на земельну ділянку площею 0.0995 га серії ЯИ №829636 для ведення особистого селянського господарства та серії ЯИ № 829635 на земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва і обслуговування будинку.
Суди встановили, що відповідач узгодила межі земельної ділянки з суміжними власниками земельних ділянок, у тому числі із ОСОБА_3 (а. с. 53).
Крім того, з технічної документації із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із описом меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 загальною площею 0,500 га та технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2, площами 0,095 га та 0,1 га встановлено, що ними не підтверджено те, що існує накладення площ земельних ділянок згідно каталогу координат.
Із топографічно-геодезичної зйомки земельної ділянки, виконаної 22 листопада 2019 року ОСОБА_5 встановлено, що останнім відображено фактичне землекористування сторін, та зазначено спірну земельну ділянку площею 0,0013 га, яка виконавцем включена як до земельної ділянки позивачки так і відповідача, тобто має місце накладення земельних ділянок.
Відомостей про те, що в розпорядженні ОСОБА_6 були державні акти на право приватної власності на землю видані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 чи технічна документація з їх виготовлення відсутні.
Згідно зазначеної зйомки встановлено, що між земельною ділянкою позивача ОСОБА_1 та земельною ділянкою ОСОБА_7 (чоловіка позивача) відображена земельна ділянка, яка не входить до складу належних їм земельних ділянок, при цьому, обміри земельних ділянок ОСОБА_7 не проводилися.
Із долучених фототаблиць судами встановлено наявність на земельній ділянці встановленої металевої сітки, проте суди вказували, що відсутні підстави для висновку що на спірній земельній ділянці мають місце сліди старої огорожі.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.