Постанова
Іменем України
14 червня 2021 року
м. Київ
справа № 760/32455/19
провадження № 61-16459сво20
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого (судді-доповідача) - Синельникова Є. В.,
суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - Національний авіаційний університет,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Національного авіаційного університету на рішення Солом`янського районного суду міста Києва, у складі судді Усатової І. А., від 30 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., від 07 жовтня 2020 року.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Національного авіаційного університету (далі - НАУ) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що згідно з наказом Коледжу інженерії та управління Національного авіаційного університету (далі - КІтУ НАУ, коледж) від 29 серпня 2019 року № 76-К вона працювала викладачем у КІтУ НАУ у період з 02 вересня по 31 жовтня 2019 року.
Вказувала, що заяву про звільнення за власним бажанням без дати вона написала в день прийняття на роботу, оскільки це було основною вимогою прийняття на роботу, але навіть цю заяву потім порвала, оскільки такі вимоги керівництва КІтУ НАУ вважала незаконними.
Наказом директора КІтУ НАУ від 30 жовтня 2019 року № 102-К її було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України, завірена копія наказу була надіслана на її адресу рекомендованим листом від 01 листопада 2019 року та отримана нею 05 листопада 2019 року. Трудову книжку вона одержала у відділі кадрів КІтУ НАУ 07 листопада 2019 року.
Також позивачка стверджувала, що дії роботодавця, які полягають у приниженні її честі і гідності та ділової репутації, порушенні законних прав на працю, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Протиправними діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду, розмір якої вона оцінила в 20 000, 00 грн.
ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просила:
визнати незаконним і скасувати наказ відповідача від 30 жовтня 2019 року № 102-К про її звільнення;
поновити її на роботі викладачем КІтУ НАУ;
стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з дня звільнення, але не більше ніж за один рік;
стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 20 000, 00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 30 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ КІтУ НАУ від 30 жовтня 2019 року № 102-К "Про звільнення ОСОБА_1".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді викладача КІтУ НАУ з 01 листопада 2019 року.
Стягнуто з КІтУ НАУ на користь ОСОБА_1 138 042, 08 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу (за вирахуванням всіх необхідних податків та платежів) та 10 000, 00 грн моральної шкоди. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 18 517, 81 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у наказі про звільнення ОСОБА_1 від 30 жовтня 2019 року не вказана дата заяви про її звільнення, хоча її наявність є необхідною умовою досягнення взаємної домовленості між працівником та роботодавцем, а також причини звільнення, натомість вказана заява зареєстрована в журналі вхідної кореспонденції. Врахувавши відсутність дати в заяві про звільнення, реєстрацію її в журналі вхідної кореспонденції, знищення заяви, не ознайомлення позивачки з наказом про її звільнення в день звільнення, за наявності такої можливості та прямого зазначення про це в законі, не видачу трудової книжки в день звільнення, вихід на роботу позивачки 01 листопада 2019 року, не спростування зазначеного відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивачки наміру на звільнення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Фахового коледжу інженерії та управління в особі представника Національного авіаційного університету задоволено частково, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30 червня 2020 року змінено в частині стягнення моральної шкоди, зменшено її розмір з 10 000, 00 грн до 3 000, 00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, встановивши ті обставини, що написана ОСОБА_1 заява про звільнення не містить ні дати написання, ні дати, з якої вона бажає звільнитися, врахувавши поведінку позивачки і відповідача, зокрема факт знищення заяви про звільнення та ознайомлення позивачки 01 листопада 2019 року з наказом про звільнення від 31 жовтня 2019 року, за наявності у роботодавця можливості ознайомити працівника з наказом 31 жовтня 2019 року, невидачу трудової книжки в день звільнення, вихід позивачки на роботу 01 листопада 2019 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у ОСОБА_1 волевиявлення на звільнення.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми компенсації моральної шкоди, виходячи із вимог розумності та справедливості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник Національного авіаційного університету просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року та закрити касаційне провадження.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 676/5955/18-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачка пред`явила позов до філії університету, яка не є юридичною особою, що підтверджується витягом з положення про КІтУ НАУ. На думку заявника, підприємство, установа, організація, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати сторонами у цивільному процесі. Отже, справи, за позовами у яких відповідачем зазначено особу, що не має цивільної процесуальної дієздатності, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки позивачка пред`явила позов до філії університету, яка не є юридичною особою і не може виступати стороною у цивільному процесі, суд мав здійснити заміну відповідача. Натомість суд визнав відповідачем сторону, яка відповідно до статті 48 ЦПК України не може бути стороною у справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника Національного авіаційного університету на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 30 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 760/32455/19.
У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
21 квітня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2021 року вищевказану справу прийнято до розгляду, призначено розгляд справи Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на те, що Фаховий коледж інженерії та управління НАУ має всі передбаченні законом ознаки самостійної юридичної особи, як відокремленого підрозділу юридичної особи, відомості про яку містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: ідентифікаційний код, печатку, керівника, адресу місцезнаходження, заключає трудові договори, веде господарсько-фінансову діяльність, бухгалтерський та податковий облік з 2007 року. Представник позивача зазначає, що ЦПК України не обмежує цивільні процесуальні права самостійних відокремлених підрозділів юридичних осіб як суб`єктів права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом КІтУ НАУ від 29 серпня 2019 року № 76-к ОСОБА_1 прийнято на роботу до коледжу на посаду викладача з 02 вересня 2019 року до 30 червня 2020 року.
Наказом КІтУ НАУвід 30 жовтня 2019 року № 102-к ОСОБА_1 звільнено з посади за власним бажанням згідно із статтею 38 КЗпП України з 31 жовтня 2019 року на підставі її заяви. У наказі про звільнення не вказана дата заяви про звільнення. Платіжними дорученнями № 143 та 177 від 30 жовтня 2019 року проведено остаточний розрахунок з працівником.
Заява ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням була зареєстрована в журналі вхідної кореспонденції 17 жовтня 2019 року за № 187. Зареєстрована у книзі вхідної кореспонденції заява не містить ні дати її написання, ні дати, з якої працівник бажає бути звільненим. 01 листопада 2019 року позивачка заяву про звільнення розірвала під час ознайомлення з наказом від 31 жовтня 2019 року. У роботодавця заява про звільнення позивачки відсутня.
Трудову книжку позивачка отримала 07 листопада 2019 року.
Згідно витягу з положення про КІтУ НАУ, затвердженого головою вченої ради НАУ Ісаєнко В. М. 24 квітня 2019 року, положення розроблене відповідно до чинного законодавства України і є документом, що регламентує діяльність Коледжу інженерії та управління Національного авіаційного університету, створеного наказом Міністерства освіти і науки України від 04 липня 2000 року № 281, шляхом реорганізації Київського промислово-економічного коледжу у відокремлений структурний підрозділ Національного авіаційного університету, перейменованого у Коледж інженерії та управління Національного авіаційного університету наказом Міністерства освіти і науки України від 02 листопада 2017 року № 1441.
Коледж є філією (територіально відокремленим структурним підрозділом) Університету, має фінансову самостійність, може від імені Національного авіаційного університету (в інтересах коледжу) набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов`язки та відповідальність з питань оподаткування.
Інтереси коледжу у суді першої та апеляційної інстанції представляв директор коледжу Пономаренко О. В., який діяв на підставі довіреностей, виданих НАУ (а. с. 72). Касаційну скаргу також подано представником НАУ.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд у складі колегії суддів, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
Необхідність передання справи, яка переглядається, на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, з посиланням на частину другу статті 403 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду обґрунтовував наявністю процесуальних перешкод, які полягають у різному підході вирішення правового питання щодо наслідків пред`явлення позову до осіб, які не наділені цивільною процесуальною дієздатністю, в результаті чого не можуть бути стороною у спорі.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організації України (ЄДРПОУ) правовий статус КІтУ НАУ: без права юридичної особи.
На думку Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду, у випадку пред`явлення позову до філії чи представництва юридичної особи, які не є юридичною особою, не можуть бути стороною у справі, оскільки не наділені цивільно-процесуальною дієздатністю, провадження у справі підлягає закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Висновку про необхідність закриття провадження у справі за схожих правовідносин дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 676/5955/18.
Однак, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2019 року у справі № 459/258/18, Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 457/683/15, Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2019 року у справі № 189/763/16-ц Верховний Суд виклав інші висновки у подібних правовідносинах, зокрема, що наслідком пред`явлення позову до філії, яка не є юридичною особою, є відмова у задоволенні позову з підстав неналежного складу осіб.
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 552/3667/19, від 29 квітня 2020 року у справі № 344/7647/17 Верховний Суд дійшов висновку про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд не з`ясував, чи є відповідачі юридичними особами, а отже - і належною стороною у справі, та чи можуть вони нести відповідальність перед позивачем.