Постанова
Іменем України
15 червня 2021 року
м. Київ
справа № 504/2642/19
провадження № 61-17848св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д.,
у справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з житлового будинку без надання іншого житлового приміщення та вселення,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з житлового будинку без надання іншого житлового приміщення та вселення.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 серпня 2019 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та наданий строк для усунення недоліків, яку позивач отримав 18 лютого 2020 року. Однак, станом на 28 лютого 2020 року ОСОБА_1 не надав до суду документи на виконання вказаної ухвали суду, тому згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України позовна заява підлягає поверненню.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, 30 липня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій міститься клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 вересня 2020 року в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для надання доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством розмірі або оригіналу квитанції про сплату судового збору в сумі 420,40 грн.
Ухвалою Одеськогоапеляційного суду від 05 жовтня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 лютого 2020 року визнано неподаною та повернуто позивачу.
Судове рішення мотивоване тим, що аналіз клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та надані в його підтвердження докази, свідчить, що вказані обставини не можуть вважатись достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, тому що не характеризують майновий стан позивача, зокрема відсутність інших джерел доходів, крім пенсії за віком, тому не свідчать про наявність умов, що відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" є підставою для звільнення від сплати судового збору. Враховуючи, що вимоги ухвали Одеського апеляційного суду від 04 вересня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху не виконані, оскільки не надано квитанції, про сплату судового збору в розмірі 420,40 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, тому апеляційна скарга підлягає поверненню заявнику.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу для продовження розгляду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що позивач є особою пенсійного віку, отримує мінімальний розмір щомісячного пенсійного забезпечення, що складає 2 226 грн, іншого доходу не має, на підтвердження чого позивачем надано суду належні докази. Оскільки позивач знаходиться у скрутному майновому стані, він не має можливості сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги про, що ОСОБА_1 зазначав у клопотанні про звільнення від сплати судового збору, проте апеляційний суд безпідставно відхилив вказані доводи.
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Комінтернівського районного суду Одеської області.
17 травня 2021 року справа № 504/2642/19 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з житлового будинку без надання іншого житлового приміщення та вселення.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з житлового будинку без надання іншого житлового приміщення та вселення повернуто позивачу.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, 30 липня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій міститься клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 вересня 2020 року в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для надання доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством розмірі або оригіналу квитанції про сплату судового збору в сумі 420,40 грн.
28 вересня 2020 року на виконання вимог ухвали Одеського апеляційного суду від 04 вересня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Одеськогоапеляційного суду від 05 жовтня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 лютого 2020 року визнано неподаною та повернуто позивачу.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За вимогами частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
За приписами частини другої статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини другої статті 357, частини третьої статі 185 ЦПК України апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору після залишення її без руху та не усунення у встановлений судом строк недоліків, вважається неподаною та повертається особі, яка подає скаргу.
Згідно з частиною шостою статті 357 ЦПК України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Частиною другою статті 133 ЦПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" та частини першої та третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).
Разом із тим, Верховний Суд зауважує, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, в якій, зокрема просив звільнити його від сплати судового збору.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 вересня 2020 року в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено та надано строк для усунення недоліків, а саме для надання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджає сплаті судового збору або сплатити судовий збір в сумі 420,40 грн.
28 вересня 2020 року на виконання вимог ухвали Одеського апеляційного суду від 04 вересня 2020 року ОСОБА_1 повторно подав заяву про звільнення від сплати судового збору, в якій посилався на скрутний майновий стан, відсутність можливості сплатити судовий збір.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду апеляційної скарги на ухвалу суду фізичною особою ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (420,40 грн).
Суд апеляційної інстанції, перевіряючи правові підстави можливості звільнення від сплати судового збору, зазначив, що ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів, які підтверджували неможливість сплати судового збору у встановлених законодавством порядку та розмірі, а надані ним докази не свідчать про наявність умов, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
При цьому, апеляційний суд вказав, що будь-яких інших доказів на підтвердження незадовільного майнового стану (розміру реального доходу, наявності заробітної плати, прибутку, рухомого/нерухомого майна тощо), що могли слугувати підставою для звільнення від сплати судового збору, апелянтом також не надано.
Разом з тим, розмір судового збору, який необхідно сплатити заявнику за подачу апеляційної скарги - 420,40 грн, не перевищує 5 % його річного доходу за попередній рік.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, враховуючи те, що ОСОБА_1 не виконав вимоги ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, а саме не надав суду докази сплати судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, дійшов обґрунтованого висновку про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України та частини другої статті 357 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційному суду надано докази, які підтверджують майновий стан заявника, що унеможливлює сплати ним судового збору не заслуговують на увагу, оскільки відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору з цього питання, в оскаржуваній ухвалі апеляційний суд навів відповідні мотиви.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Разом із тим, необхідність сплати судових витрат не може визнаватися обмеженням права доступу до суду, оскільки, за змістом положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу. Так, згідно прецедентної судової практики ЄСПЛ, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).
Аргументи касаційної скарги щодо суті спору в даній справі є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції не ухвалював рішення по суті цього спору.
Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.