Постанова
Іменем України
15 червня 2021 року
м. Київ
справа № 369/11463/19
провадження № 61-5488св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Аксьонова Ольга Леонідівна, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2019 року у складі судді Медведського М. Д. та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Крижанівської Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту недостовірної інформації та її спростування, посилаючись на те, що із статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_15", яка ІНФОРМАЦІЯ_6 була опублікована на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9, а також з посиланням на вказаний веб-сайт із статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_10", яка ІНФОРМАЦІЯ_6 о 16:07 була опублікована на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 йому стало відомо, що про нього була поширена така інформація: - " ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4";- " ІНФОРМАЦІЯ_5"; - "ІНФОРМАЦІЯ_11"; -"ІНФОРМАЦІЯ_8"; - "Чтобы прорекламировать свою партию, начинающий политик добавил в название баскетбольного клуба слово "ІНФОРМАЦІЯ_13". "ІНФОРМАЦІЯ_14" сейчас бы стало мемом, но тогда ОСОБА_1 проиграл выборы и закинул клуб как ненужную игрушку"; - "Мошенничество, рейдерство, арест, смена политической окраски и "переобувание по ситуации" - весь этот шлейф тянется за ОСОБА_1 еще с девяностых-нулевых. В 2008 году он совместно с ОСОБА_6 осуществил "большой раскол" в украинском баскетболе, став президентом сепаратисткой УБЛ"; - "Сейчас все внимание ОСОБА_1 сосредоточено на подавлении оппозиции, которую возглавил чемпион НБА ОСОБА_5. Он в нескольких интервью раскритиковал положение дел в украинском баскетболе, за что тут же получил "ответку" от подконтрольных ОСОБА_1 СМИ"; - "...из-за махинаций ОСОБА_1 БК "Днепр" не получил причитающихся ему денег за переход ОСОБА_4 в команду NBA "Лос-Анджелес Лейкерс"; - "...ОСОБА_1 хочет, чтобы инвесторы скинулись и спасли ему авторитет"; - "...сам ОСОБА_1 - известный аферист, что в бизнесе, что в спорте. При этом он изо всех сил держится за кресло и задействует все механизмы для уничтожения конкурентов". Вказана інформація була поширена в мережі Інтернет на веб-сайтах ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_16 При цьому осіб, які поширили таку інформацію про нього, а саме власників веб-сайтів чи авторів публікації, неможливо ідентифікувати. Поширивши вищезазначену негативну інформацію, невідомі особи безпідставно та без достатнього фактичного підґрунтя охарактеризували його як особу, яка використовує посадове становище для рекламування політичної партії та своєї політичної діяльності, отримання коштів у незаконний спосіб, у тому числі шляхом рейдерства, шахрайства та вчинення інших незаконних дій, використовує засоби масової інформації задля власних інтересів, а також висловлюється у різко негативній формі про інших осіб, що безсумнівно породжує у людей, які ознайомилися з поширеною інформацією, негативне ставлення до особистих та професійних якостей та дискредитує його як людину, громадянина, громадського та політичного діяча. Вказана інформація порушує його права на повагу до його гідності та честі, недоторканості його ділової репутації, які закріплені в частині першій статті 3 Конституції України, статтях 201, 270, 297, 299 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив встановити факт недостовірності та спростувати вищевказану інформацію, яка порушує його особисті немайнові права на повагу до його гідності та честі, недоторканості його ділової репутації.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірної інформації та її спростування задоволено частково. Встановлено факт недостовірної інформації та спростовано інформацію, яка порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 на повагу до його гідності та честі, недоторканості його ділової репутації, що була поширена в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_6 на веб-сайтах ІНФОРМАЦІЯ_1 в статті під назвою "Аферистам здесь не место. Почему ОСОБА_1 уничтожает украинский баскетбол" за посиланням https: //kompromatl.news/articles/ НОМЕР_1 - ІНФОРМАЦІЯ_7 та в статті під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_8" за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_17 наступного змісту: "ІНФОРМАЦІЯ_18" - весь этот шлейф тянется за ОСОБА_1 еще с девяностых-нулевых". В задоволенні решти вимог відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що поширена щодо заявника інформація "Мошенничество, рейдерство, арест, смена политической окраски и "переобувание по ситуации" - весь этот шлейф тянется за ОСОБА_1 еще с девяностых-нулевых" містить дані про факти, які спростовані довідкою Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України від 30 січня 2019 року за № 16/4-15аз, згідно з якою ОСОБА_1 на території України станом на 30 січня 2019 року є особою, яка до кримінальної відповідальності не притягається, не знятої та непогашеної судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, не має та у розшуку не перебуває. Інша оспорювана інформація про заявника, розміщена в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_6, є оціночними судженнями невстановленого автора, які відображають його особисте негативне ставлення до особи ОСОБА_1 як до президента "Федерації баскетболу України", політичного діяча та його діяльності на зазначеній посаді і відношення ОСОБА_1 до баскетболу як виду спорту.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2019 року в частині задоволення вимог заяви ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірності та спростування наступної інформації: "ІНФОРМАЦІЯ_18" - весь этот шлейф тянется за ОСОБА_1 еще с девяностых-нулевых" скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цих вимог. В решті рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що поширена про заявника інформація є відображенням ставлення невідомого автора до особи ОСОБА_1 як до президента "Федерації баскетболу України" та політичного діяча і особистої оцінки його діяльності. Вислів "ІНФОРМАЦІЯ_18" - весь этот шлейф тянется за ОСОБА_1 еще с девяностых-нулевых" не містить прямої вказівки на факти вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень. Характер вжитих автором мовно-стилістичних засобів вказує на те, що в даному випадку має місце відображення його особистої оцінки особи заявника.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
17 березня 2020 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Аксьонова О. О., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року в частині відмови в задоволенні заявлених ним вимог та ухвалити нове рішення про їх задоволення.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказав, що судом апеляційної інстанції не досліджено оскаржуваний вислів, а саме "ІНФОРМАЦІЯ_18" - весь этот шлейф тянется за ОСОБА_1 еще с девяностых-нулевых" та необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про долучення доказу, а саме копії рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року у справі № 369/11465/19, яким задоволено його заяву про встановлення факту недостовірної інформації.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. від 17 червня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
21 серпня 2020 року справа № 369/11463/19 надійшла до Верховного Суду.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Сімоненко В. М. призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.
За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 листопада 2020 року справу № 369/11463/19 передану судді-доповідачеві Стрільчуку В. А.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктами 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що в мережі інтернет було розміщено статтю "Аферистам здесь не место. Почему ОСОБА_1 уничтожает украинский баскетбол", яка ІНФОРМАЦІЯ_6 була опублікована на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9, а також з посиланням на вказаний веб-сайт із статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_10", яка ІНФОРМАЦІЯ_6 о 16:07 була опублікована на веб-сайті https://from-ua.comspan> за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3, яку ОСОБА_1 вважає негативними твердженнями стосовно себе, що порушують його права, свободи та інтереси, зокрема:
- " ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4";
- " ІНФОРМАЦІЯ_5";
- "ІНФОРМАЦІЯ_11";
- "ІНФОРМАЦІЯ_8";
- "Чтобы прорекламировать свою партию, начинающий политик добавил в название баскетбольного клуба слово "ІНФОРМАЦІЯ_13". "ІНФОРМАЦІЯ_14" сейчас бы стало мемом, но тогда ОСОБА_1 проиграл выборы и закинул клуб как ненужную игрушку";
- "Мошенничество, рейдерство, арест, смена политической окраски и "переобувание по ситуации" - весь этот шлейф тянется за ОСОБА_1 еще с девяностых-нулевых. В 2008 году он совместно с ОСОБА_6 осуществил "большой раскол" в украинском баскетболе, став президентом сепаратисткой УБЛ";
- "Сейчас все внимание ОСОБА_1 сосредоточено на подавлении оппозиции, которую возглавил чемпион НБА ОСОБА_5. Он в нескольких интервью раскритиковал положение дел в украинском баскетболе, за что тут же получил "ответку" от подконтрольных ОСОБА_1 СМИ";
- "...из-за махинаций ОСОБА_1 БК "Днепр" не получил причитающихся ему денег за переход ОСОБА_4 в команду NBA "Лос-Анджелес Лейкерс";
- "...ОСОБА_1 хочет, чтобы инвесторы скинулись и спасли ему авторитет";
- "...сам ОСОБА_1 -известный аферист, что в бизнесе, что в спорте. При этом он изо всех сил держится за кресло и задействует все механизмы для уничтожения конкурентов".
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 13 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - постанова Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 року № 1), відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати,тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними ЦПК України.
Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
За змістом частини першої статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
За положеннями статті 29 Закону України "Про інформацію", суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
При цьому суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого, була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.
Відповідно до пункту 21 постанови Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 року № 1 при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів ради Європи (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя.
Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
За змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції, особливо якщо такі висловлювання стосуються публічної особи або посадової особи рівня суспільного значення та його діяльність представляє суспільний інтерес.
Суду слід розрізняти факти та оціночні судження і критику у поєднанні з дотримання розумних меж цих суджень.
Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.
Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Як роз`яснив Пленум ВСУ впункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.