ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 200/6408/19-а
адміністративне провадження № К/9901/10435/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
за участі:
секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,
представника Позивача: Золотухіна Р.М.,
представника Відповідача: Єгорова А.Є.,
розглянувши у режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ"
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року (головуючий суддя: Гайдар А.В., судді: Гаврищук Т.Г., Казначеєв Е.Г.)
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ"
до Офісу великих платників податків ДФС (правонаступник Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків)
про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1.Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Шахта КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ" (надалі також - Позивач, скаржник, ПрАТ "ДТЕК Шахта КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ") звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому (з урахуванням уточнення предмету позову) просило визнати протиправними та скасувати вимоги Офісу великих платників податків ДФС (надалі також - Відповідач) про сплату боргу (недоїмки) №Ю-53-17 від 8 квітня 2019 року, від 14 травня 2019 року, від 12 червня 2019 року, від 11 липня 2019 року, від 9 серпня 2019 року та зобов`язання Відповідача починаючи з січня 2016 року зарахувати в рахунок сплати єдиного внеску сплачені ПрАТ "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ" суми платежів згідно з платіжними дорученнями відповідно до призначення платежу.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав про винесення контролюючим органом спірних вимог про сплату боргу попри відновлення Позивачем сплати єдиного внеску з 2016 року та належне виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску у встановленому порядку, що доводить, на думку Позивача, необґрунтованість спрямування поточних платежів в рахунок погашення заборгованості, що утворилися у такий спосіб, та безпідставність формування спірних вимог.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано вимоги Офісу великих платників податків ДФС про сплату боргу (недоїмки) №Ю-53-17 від 8 квітня 2019 року на суму 26518180 грн 55 коп.; №Ю-53-17 від 14 травня 2019 року на суму 26518023 грн 77 коп.; №Ю-53-17 від 12 червня 2019 року на суму 26518023 грн 49 коп.; №Ю-53-17 від 11 липня 2019 року на суму 26517005 грн 51 коп.; №Ю-53-17 від 9 серпня 2019 року на суму 26517118 грн 37 коп.; зобов`язано Офіс великих платників податків ДФС зарахувати суми платежів починаючи з січня 2016 року згідно платіжних доручень в рахунок сплати ПрАТ "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ" єдиного внеску відповідно до призначення платежу.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції врахував зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі також - Закон №2464), внесені Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року №1669-VII, та виходив з достатності факту перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, для звільнення платника від обов`язку щодо сплати єдиного внеску. Суд зазначив про те, що вимоги статті 25 Закону №2464 поширюються на платників, які в силу цього Закону несуть обов`язок зі сплати єдиного внеску, а тому відсутність (відстрочення в силу закону) у Позивача обов`язку сплати єдиного внеску починаючи з 14 квітня 2014 року, унеможливлює складання Відповідачем та направлення Позивачу спірної вимоги.
Оскільки Позивач був звільнений від обов`язку зі сплати єдиного внеску на підставі Закону №2464, самостійне спрямування Відповідачем сплачених Позивачем сум поточних платежів за єдиним внеском протягом 2016-2017 років на погашення заборгованості за 2015 рік, що зумовило утворення недоїмки, суд визнав безпідставним.
В частині позовної вимоги зобов`язального характеру, суд першої інстанції вказав на відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин норми пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) та зарахування сплачених Позивачем коштів на погашення боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, враховуючи відсутність такого боргу в розумінні норм діючого з 2014 року законодавства.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі №200/6408/19-а задоволено. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року скасовано. У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Шахта КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ю-53-17 від 8 квітня 2019 року, від 14 травня 2019 року, від 12 червня 2019 року, від 11 липня 2019 року, від 9 серпня 2019 року та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові суд апеляційної інстанції виходив з того, що з 16 вересня 2016 року Позивач знаходиться на обліку в Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків ДФС (місто Дніпро), в той час як період невиконання Позивачем обов`язків платника єдиного соціального внеску починається з січня 2017 року, тобто, коли Позивач вже знаходився на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території, підконтрольній уряду України.
Колегія суддів апеляційного суду зауважила, що пункт 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 звільняє платників єдиного внеску від відповідальності не в залежності від їх місцезнаходження, а в залежності від перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Перебування Позивача з вересня 2016 року на обліку в Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків ДФС свідчить про відсутність правових підстав для звільнення Позивача від виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску за періоди, охоплені спірними вимогами, та не утворює підстав для задоволення заявленого позову.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 залишити без змін.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року без змін.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ" зареєстровано за адресою: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, 1. В стані припинення не перебуває. До 8 вересня 2016 року Позивач перебував на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС.
08 квітня 2019 року Офісом великих платників податків ДФС прийнято вимогу №Ю-53-17, відповідно до якої податковий орган вимагає від ПрАТ "ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ" сплатити заборгованість станом на 31 березня 2019 року за єдиним внеском в розмірі 26515120,55 грн та штрафу в розмірі 3060,00 грн, всього на суму 26518180,55 грн.
Також, контролюючим органом було винесено й інші вимоги про сплату боргу (недоїмки), що є предметом оскарження у цій справі: №Ю-53-17 від 14 травня 2019 року станом на 30 квітня 2019 року на суму 26518023,77 грн; №Ю-53-17 від 12 червня 2019 року станом на 31 травня 2019 року на суму 26518060,49 грн; №Ю-53-17 від 11 липня 2019 року станом на 30 червня 2019 року на суму 26517005,51 грн; №Ю-53-17 від 9 серпня 2019 року станом на 31 липня 2019 року на суму 26517118,37 грн.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
У касаційній скарзі Позивач наполягає, що з 1 січня 2016 року ним відновлено належне виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску щомісячним перерахуванням в повному обсязі поточних нарахувань. Звертає увагу на перебування на обліку у період первинного виникнення боргу (до 1 січня 2016 року) у СПДІ м. Донецька, а також на те, що місце податкового обліку Позивача було змінено поза його волею на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року №247, внаслідок чого негативні наслідки такої реорганізації мали нести саме державні органи. Акцентує, що допускав порушення виконання зобов`язань зі сплати єдиного внеску до 31 грудня 2015 року, тобто в період перебування на обліку у органі доходів та зборів, який розташований на території проведення антитерористичної операції.
Стверджує, що всупереч судовим рішенням, які набрали законної сили, та згідно з якими в судовому порядку встановлено відсутність заборгованості Позивача зі сплати єдиного внеску станом на 31 листопада 2018 року, Відповідач в односторонньому порядку здійснював перерозподіл внесених Позивачем поточних платежів, спрямовуючи своєчасно сплачені суми єдиного внеску в рахунок погашення неіснуючого боргу минулих періодів, що зумовило виникнення штучного боргу. Наголошує, що вказані обставини не взято апеляційним судом до уваги, як і не досліджено звітність по єдиному внеску з доказами сплати задекларованих зобов`язань.
Тому вважає, що оскарженим рішенням суду апеляційної інстанції Позивача, як платника податків зони антитерористичної операції, безпідставно позбавлено податкової пільги зі сплати єдиного внеску внаслідок реорганізаційних процесів у органах податкової служби.
Також зауважив на тому, що в порушення норм процесуального права, судом апеляційної інстанції здійснено апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в частині однієї оскаржуваної вимоги про сплату боргу, та, всупереч доводам Позивача, залишено інші спірні вимоги поза межами судового розгляду.
3.2. Доводи Відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
У відзиві на касаційну скаргу Відповідач наголошує на тому, що положення Закону України від 2 вересня 2014 року №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (надалі також - Закон №1669) не скасовують обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464, а надають можливість платникам єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та у повному обсязі. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30 березня 2018 року у справі №812/292/18.
Зазначає, що заборгованість Позивача за єдиним внеском, на чому акцентує увагу скаржник та яка виникла до 31 грудня 2015 року, погашено протягом грудня 2015 року - 2016 року у порядку календарної черговості виникнення згідно з вимогами Закону №2464. Натомість, заборгованість за оскаржуваними вимогами від 8 квітня 2019 року, від 14 травня 2019 року, від 12 червня 2019 року, від 11 липня 2019 року, від 9 серпня 2019 року №Ю-53-17 складається з сум єдиного внеску, які нараховано з 30 січня 2017 року по 2019 рік, та які несплачено платником в законодавчо визначені строки.
Оскільки з 16 вересня 2016 року Позивач перебуває на обліку в Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків ДФС, а норма пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №2464 обов`язковою умовою для звільнення від сплати єдиного внеску визначає не місцезнаходження платника, а його перебування на обліку у податковому органі на території антитерористичної операції, Відповідачем обґрунтовано було сформовано у встановленому порядку спірні вимоги за наявним боргом зі сплати єдиного внеску. При цьому зауважує, що наданими скаржником сертифікатами (висновками) Торгово-промислової палати України від 5 вересня 2014 року №2886 та №2890 засвідчено настання обставин непереборної сили при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області з 14 квітня 2014 року по час їх видачі, проте такі не засвідчують настання форс-мажорних обставин на майбутнє.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2464 (тут і надалі у редакції на час спірних правовідносин) виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464. Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Стаття 25 Закону №2464 регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Законом України від 2 вересня 2014 року №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" доповнено Розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону №2464) наступного змісту: "Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".
Аналіз зазначених приписів чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства дає підстави для висновку, що закон пов`язує звільнення платників єдиного внеску від обов`язків та відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо своєчасності та повноти сплати єдиного внеску, з фактом перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, за визначеним переліком.
Разом з тим, перебування платника єдиного внеску, місцезнаходження якого зареєстроване на території визначених переліком населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, на обліку в органі доходів і зборів, який розташований поза межами території проведення антитерористичної операції, - виключає звільнення такого платника від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом №2464. До такого висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду зразкової справи №812/292/18 (рішення від 30 березня 2018 року, залишене без змін постановою Великої палати Верховного Суду від 6 листопада 2018 року).
З огляду на викладене, закон, що встановлює тимчасове звільнення від виконання обов`язку платника єдиного внеску, не застосовний до платників податків, які не перебувають на податковому обліку на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, за затвердженим переліком.
За наведеного правового регулювання суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що перебуваючи з вересня 2016 року на обліку в Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків ДФС, яке знаходиться поза межами проведення антитерористичної операції, ПрАТ "ДТЕК Шахта КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ" втратило право на застосування положень пункту 9-4 в редакції Закону №2464 в частині звільнення від виконання обов`язку платника єдиного внеску.
Разом з тим, у ході судового Відповідач стверджував, що заборгованість за єдиним внеском, яка виникла до 31 грудня 2015 року, на чому акцентує Позивач, погашено протягом грудня 2015 року - 2016 року у порядку календарної черговості виникнення боргу. Водночас, суми недоїмки за оскаржуваними вимогами від 8 квітня 2019 руку, від 14 травня 2019 року, від 12 червня 2019 року, від 11 липня 2019 року, від 9 серпня 2019 року №Ю-53-17 складаються з сум єдиного внеску, які нараховані з 30 січня 2017 року по 2019 рік, та несплачені Позивачем в законодавчо визначені терміни.
Як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, роблячи протилежні висновки у цій справі, виходили з того, що з 1 січня 2016 року Позивач відновив щомісячні оплати єдиного соціального внеску, але податковий орган спрямовував платежі поточного місяця на погашення недоїмки, що виникла в період звільнення від сплати єдиного внеску, що призвело до виникнення заборгованості по поточних платежах. При цьому, за змістом встановлених судами обох інстанцій обставин справи, податковий орган неодноразово приймав вимоги про сплату податкового боргу (недоїмки), які платник податків у судовому порядку визнавав неправомірними.
Разом з тим, поновлюючи Позивача у праві на пільгу, визначену пунктом 9-4 розділу VIII прикінцевих і перехідних положень Закону №2464 суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до даних інтегрованої картки заборгованість рахується за період з 31 січня 2017 року по 28 березня 2019 року, тобто за період, в якому підприємство знаходилось на обліку в Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків ДФС. При цьому апеляційним судом не надано жодної оцінки доводам скаржника щодо судового оскарження вимог про сплату боргу (недоїмки) за єдиним внеском, як і не встановлено, чи відбулись відповідні зміни за даним фактом у даних обліку Відповідача.
Таким чином, судом апеляційної інстанції достеменно не з`ясовано питання відсутності фактів неповноти та/або несвоєчасності сплати Позивачем єдиного внеску за спірними вимогами.
Більш того, предметом оскарження та судового дослідження у цій справі було ряд вимог про сплату боргу за єдиним внеском: №Ю-53-17 від 8 квітня 2019 року, від 14 травня 2019 року, від 12 червня 2019 року, від 11 липня 2019 року, від 9 серпня 2019 року.
Дослідивши зміст оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції Верховний Суд звертає увагу на те, що фактично апеляційним судом здійснено перегляд рішення суду першої інстанції лише в межах оскарженої вимоги №Ю-53-17 від 8 квітня 2019 року, та безпідставно залишено поза межами дослідження та перевірки інші оскаржені у межах цієї справи вимоги. Відповідно до мотивувальної частини оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції цей суд взагалі не надав жодної правової оцінки вимогам про сплату боргу (недоїмки) за №Ю-53-17 від 8 квітня 2019 року, від 14 травня 2019 року, від 12 червня 2019 року, від 11 липня 2019 року, від 9 серпня 2019 року, які були предметом спору у цій справі.
Натомість, суд першої інстанції в питанні формування спірних сум недоїмки виходив з того, що з наявної в матеріалах справи податкової звітності з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та платіжних доручень про сплату єдиного внеску слідує, що Позивач з 1 січня 2016 року виконує свої зобов`язання щодо своєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Проте, судом першої інстанції не вказано, дослідження звітності за який період слугувало підставою для такого висновку суду. Тобто, вирішуючи питання правомірності оскаржуваних вимог про сплату недоїмки суд першої інстанції обмежився перевіркою певних звітів, не врахувавши при цьому положення Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, які врегульовують застосування окремих положень порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками та, зокрема, передбачають щомісячне формування контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Водночас, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до даних інтегрованої картки заборгованість за Позивачем рахується за період з 31 січня 2017 року по 28 березня 2019 року, тобто за період, в якому підприємство знаходилось на обліку Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків ДФС, зазначаючи про те, що період невиконання Позивачем обов`язків платника єдиного соціального внеску починається з січня 2017 року.
Роблячи протилежні висновки у цій справі суди першої та апеляційної інстанції по різному оцінили докази в матеріалах справи, надаючи перевагу одним не вказавши причини неврахування інших, тим самим зробивши суперечливі висновки.
Враховуючи, що з 8 вересня 2016 року ПрАТ "ДТЕК Шахта КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ" втратило право на звільнення від виконання обов`язку платника єдиного внеску на підставі Закону №2464, Верховний Суд звертає увагу, що ключовим питанням для правильного вирішення даної справи є період виникнення недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску та визначення суми заборгованості у розрізі періодів її виникнення з урахуванням доводів скаржника щодо судового оскарження відповідних сум недоїмки, що, однак, було залишено поза увагою судів попередніх інстанцій. Натомість вказані обставини потребують перевірки та дослідження судів.
Неповне встановлення вказаних обставин справи та не надання їм юридичної оцінки унеможливлює перевірку правильності нарахування суми недоїмки за спірними вимогами.
Суд касаційної інстанції, своєю чергою, позбавлений можливості встановлювати нові обставини справи й надавати їм оцінку з огляду на визначені процесуальним законом межі повноважень суду касаційної інстанції під час касаційного перегляду справ.
Отже, викладене в сукупності свідчить про невиконання судами попередніх інстанцій вимог щодо офіційного з`ясування обставин справи.
Так, обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Наведене свідчить про те, що рішення судів як першої, так і суду апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій по суті спору в цілому.