РІШЕННЯ
Іменем України
15 червня 2021 року
Київ
справа №9901/624/19
адміністративне провадження №П/9901/624/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання: Кучера Р.В.,
представників позивача: Кравця Р.Ю.,
представника відповідача: Нарольської Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) №3464/0/15-19 від 12 грудня 2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення ВРП від 12 грудня 2019 року є протиправним та підлягає скасуванню, посилаючись на таке:
- під час розгляду питання про звільнення позивачу не було надано можливість розглядати дане питання неупередженим складом ВРП, оскільки під час вирішення інших питань ВРП вже висловила свою позицію щодо необхідності звільнення позивача, що не відповідає суб`єктивному критерію неупередженості;
- розгляд питання про звільнення не відповідає вимогам справедливості, адже ВРП обмежилась лише фактом наявності рішення дисциплінарної палати та не перевіряла питання доцільності, пропорційності та законності звільнення судді, тим більше в той час, коли рішення дисциплінарної палати було оскаржено до суду;
- посилання в оскаржуваному рішенні на інші рішення ВРП не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості, оскільки навіть в тих рішеннях, на які є посилання, не має відповіді на усі аргументи позивача, а "спрощений" підхід до написання рішення навіть в питаннях звільнення позивача з посади законом не передбачено.
ВРП подала відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з вимогами позивачки та просить залишити позов без задоволення, посилаючись на те, що факт вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішень ВРП та її дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про її звільнення з посади, є підтвердженим постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2021 року у справі №11-1259сап19 та не потребує доказування.
Звертає увагу на те, що рішення ВРП про звільнення судді з посади, не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі. У такому рішенні ВРП не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань, оскільки для цього законами України "Про судоустрій та статус суддів" і "Про Вищу раду правосуддя" передбачено процедуру перегляду ВРП рішень її дисциплінарного органу. Нормами зазначених законів не передбачено права про звільнення судді з посади. В межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (в тому числі мотиви ВРП та оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).
Представник відповідача наголосив, що оскаржуване рішення прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні. Вказане рішення також містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Твердження позивача щодо порушення права на розгляд питання щодо його звільнення "неупередженим" складом ВРП є хибним, оскільки обмежень щодо участі членів ВРП, які переглядали рішення Дисциплінарної палати, у засіданні ВРП при розгляді питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України чинним законодавством не передбачено.
Представники позивача в судовому засіданні просили позов задовольнити посилаючись на доводи позовної заяви.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, установив таке.
Указом Президента України від 18 червня 2010 року №712/2010 ОСОБА_1 призначений строком на п`ять років на посаду судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська, а Указом Президента України від 30 червня 2011 року №720/2011 переведений у межах п`ятирічного строку на посаду судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська. Строк повноважень судді Циганкова В.О. закінчився 18 червня 2015 року.
До ВРП 24 квітня 2018 року за вхідним №3302/0/20-18 надійшли матеріали за дисциплінарною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції" (далі - ТОВ "КУА "Промислові інвестиції") на дії судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя у цивільній справі №200/7868/15-ц, надіслані Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідно до пункту 19 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 21 грудня 2016 року №1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон №1798-VIII).
У цій скарзі зазначено про істотне порушення суддею Циганковим В.О. норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил підвідомчості та підсудності; несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР); порушення присяги судді, правил суддівської етики; ухвалення завідомо неправосудного рішення у справі.
Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 08 жовтня 2018 року № 084/2дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 з підстав, передбачених підпунктом "а" пункту 1 та пунктом 2 частини першої статті 92 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №2453-VI), які кореспондуються з положеннями підпункту "а" пункту 1, пункту 2 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (у чинній редакції; далі - Закон №1402-VIII).
Ухвалою від 17 квітня 2019 року №1169/2дп/15-19 Друга Дисциплінарна палата ВРП за власною ініціативою відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 92 Закону №2453-VI, які кореспондуються з положеннями пункту 4 частини першої статті 106 Закону №1402-VIII. Вказані дисциплінарні справи об`єднано в одне дисциплінарне провадження.
Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 22 липня 2019 року №1911/2дп/15-19 суддю Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення.
Оцінюючи обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата ВРП керувалася тим, що:
- дії судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 200/7868/15-ц містять ознаки дисциплінарного проступку, оскільки спірне нерухоме майно знаходиться у місті Нова Каховка (Херсонська область), то, враховуючи очевидну непідсудність справи Бабушкінському районному суду міста Дніпропетровська та керуючись положеннями статей 114, 115, 116 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суддя Циганков В.О., вважаючи, що ця справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, зобов`язаний був повернути позовну заяву позивачу, а не відкривати провадження у справі та призначати її до розгляду. Натомість суддя Циганков В.О. під час відкриття провадження у справі не дотримався вимог процесуального законодавства щодо територіальної (виключної) підсудності справи;
- суддя Циганков В.О. вийшов за межі повноважень судді суду цивільної юрисдикції, оскільки розглянув господарську справу, що свідчить про грубу недбалість та наявність у його діях дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону №1402-VIII, а саме умисного істотного порушення суддею норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції: прийнятим судовим рішенням грубо порушено право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція);
- суддя Циганков В.О. ухвалив рішення, яким порушив права ТОВ "КУА "Промислові інвестиції" на вільне володіння і користування належним цьому товариству майном, що свідчить про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону №1402-VIII, - умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків;
- суддя Циганков В.О. намагався якнайшвидше вирішити вказаний спір, проте недбало та неуважно поставився до виконання процесуальних обов`язків судді, ухвалив судове рішення на підставі поданих матеріалів, що свідчить про формальний підхід до вирішення спору. При цьому ухвалене суддею Циганковим В. О. рішення від 10 червня 2015 року порушило права ТОВ "КУА "Промислові інвестиції" на вільне володіння і користування належним цьому товариству майном, що свідчить про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону №1402-VIII.
Окрім цього, під час обрання дисциплінарного стягнення стосовно судді Циганкова В.О. Друга Дисциплінарна палата ВРП врахувала, зокрема, надану Прокуратурою Дніпропетровської області інформацію стосовно судді ОСОБА_1, за якою:
- у період з грудня 2013 року по жовтень 2015 року за попередньою змовою групою осіб та у складі організованої групи вчинив низку особливо тяжких кримінальних правопорушень проти власності, у зв`язку з чим за результатами проведення досудового розслідування 19 грудня 2016 року складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12014040000000872 за обвинуваченням, зокрема, ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частинами другою, третьою статті 28, частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358, частиною першою статті 366, частиною другою статті 375 Кримінального кодексу України (далі - КК України);
- суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Циганков В.О. є обвинуваченим у кримінальному провадженні № 12017040640000275 за частиною другою статті 185 КК України. Суддя Циганков В.О., будучи обвинуваченим (кримінальне провадження № 12014040000000872), повторно вчинив умисний злочин проти власності, а саме: перебуваючи в магазині у місті Дніпрі, вибрав чотири комплекти чоловічої термобілизни та окуляри для плавання, зірвав у примірочній з відповідного одягу радіочастотний датчик - електронну кліпсу та пройшов до каси, де здійснив оплату покупки лише окулярів, спричинивши магазину матеріальну шкоду.
З огляду на викладені обставини Дисциплінарна палата дійшла висновку, що дії судді, про які зазначила Прокуратура Дніпропетровської області, не узгоджуються із вимогами зазначеними у статті 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ (черговим) з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року та у Висновку №3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, та підривають авторитет правосуддя та суспільну довіру до суду.
23 серпня 2019 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_1 (з доповненнями від 19 вересня та 08 жовтня 2019 року) на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 22 липня 2019 року №1911/2дп/15-19 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 ВРП прийняла рішення від 26 листопада 2019 року №3153/0/15-19, яким залишила без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 22 липня 2019 року №1911/2дп/15-19 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1".
Рішення ВРП від 26 листопада 2019 року №3153/0/15-19 позивач оскаржив в порядку частини сьомої статті 266 КАС України до Великої Палати Верховного Суду.
04 лютого 2021 року Велика Палата Верховного Суду, розглянувши зазначену скаргу позивача (у справі №11-1259сап19), залишила її без задоволення, а рішення ВРП від 26 листопада 2019 року №3153/0/15-19 - без змін.
Рішенням від 12 грудня 2019 року №3464/0/15-19 ВРП вирішила звільнити ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Надаючи оцінку правомірності прийняття ВРП спірного рішення від 12 грудня 2019 року №3464/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України", а також поновлення його на посаді судді, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено, що підставою звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 частини першої цієї статті).
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 2 червня 2016 року N1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон N1402-VIII; в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 108 Закону N1402-VIII визначено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя", з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до статті 109 Закону N1402-VIII до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді, зокрема, подання про звільнення судді з посади.
Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнані, зокрема, факт, що суддя допустив поведінку, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
Згідно з положенням статті 112 Закону №1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".
Статтею 115 Закону №1402-VIII встановлено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади. Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені Вищою радою правосуддя (її відповідним органом).
Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначає Закон України від 21 грудня 2016 року N1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон N1798-VIII; в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону №1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Згідно з частиною другою статті 30 Закону №1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
Відповідно до частин першої та третьої статті 56 Закону №1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
Згідно з частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону №1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
За частиною третьою статті 56 Закону №1798-VIII питання про звільнення судді відповідно до пунктів 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
Відповідно до частини другої статті 57 Закону №1798-VIII рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
У свою чергу, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленими частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Таким чином, реалізуючи свої функції суб`єкт владних повноважень повинен дотримуватися критеріїв, передбачених у статті 2 КАС України, згідно яких рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень повинні бути прийняті (вчинені), зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як убачається з матеріалів справи, на дату розгляду цієї справи (№9901/624/19) рішення ВРП від 26 листопада 2019 року №3153/0/15-19, яким залишено без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 22 липня 2019 року №1911/2дп/15-19 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1", є чинним.
Обставини, які слугували підставою для звільнення позивача з посади судді, були предметом перегляду ВРП, з рішенням якої (за наслідками перегляду) погодилася і Велика Палата Верховного Суду (постанова від 04 лютого 2021 року у справі, (провадження №11-1259сап19).
Тобто фактичні обставини, які в сукупності дали ВРП підстави для висновку про наявність в діях судді ОСОБА_1 істотного дисциплінарного проступку, є встановленими та оціненими з боку суду.
Предметом розгляду в цій справі є рішення, яке ВРП ухвалила за результатами розгляду подання Другої дисциплінарної палати ВРП відповідно до частин першої та третьої статті 56 Закону №1798-VIII. Таке подання є наслідком ухваленого нею рішення 22 липня 2019 року №1911/2дп/15-19 про притягнення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
У цьому зв`язку треба зауважити, що предмет доказування в цій справі не охоплює обставин, що слугували підставою для дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_1 . Цим обставинам уже надано правову оцінку, про що йдеться вище. Переглядати рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, в порядку адміністративного судочинства може лише Велика Палата Верховного Суду за правилами касаційного провадження.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд, вирішуючи цю справу, не може розглядати спірне рішення крізь призму тих аргументів позивача і його представника, які стосуються помилковості висновків ВРП по суті поставлених позивачу за провину діянь при здійсненні правосуддя, які ВРП кваліфікувала як дисциплінарний проступок.
Стосовно доводів представника позивача про упереджений склад ВРП, який ухвалив спірне рішення, то такі, на думку Верховного Суду, ґрунтуються на хибному трактуванні положень законодавства. Визначений законами №1402-VIII та №1798-VIII порядок і процедура притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, зокрема участь ВРП в цьому процесі, покладають на цей орган повноваження як щодо розгляду скарг на рішення відповідних органів про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді (Дисциплінарних палат, які утворюються з числа членів ВРП), так і про ухвалення рішення про звільнення з посади судді, в тому числі за вчинення дисциплінарного проступку.
Фактичні обставини щодо наявності підстав для дисциплінарної відповідальності судді з`ясовує Дисциплінарна палата в рамках дисциплінарного провадження щодо судді (стаття 42 Закону №1798-VIII); переглянути це рішення (в тому числі по суті діянь судді, які зумовили дисциплінарне провадження щодо нього) може ВРП (якщо таке буде оскаржено), як і ухвалити остаточне рішення (про звільнення судді), якщо дійде висновку про обґрунтованість рішення її Дисциплінарної палати.
При перегляді рішення Дисциплінарної палати до складу ВРП не входять ті її члени, які в складі Дисциплінарної палати ухвалили рішення, яке є предметом перегляду ВРП у пленарному складі.
При прийнятті ж рішення про звільнення судді з посади за вчинення дисциплінарного проступку (на підставі подання Дисциплінарної палати) ВРП не має обов`язку ще раз з`ясовувати по суті ті обставини, які лягли в основу такого висновку, вирішувати питання про їхню обґрунтованість, адже їм уже надано правову оцінку.
Втім, ВРП переглядала вказане рішення Дисциплінарної палати, позаяк такий порядок оскарження визначено статтею 51 Закону №1798-VIII, тож вочевидь зобов`язана була висловити свою позицію щодо поставлених позивачу за провину діянь.
Рішення про звільнення судді фактично є завершальним етапом, але те, що прийняття такого рішення відокремлено від дисциплінарного провадження стосовно судді не робить його безвідносним до цієї процедури.
В контексті обставин цієї справи треба наголосити, що факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку при здійсненні правосуддя на дату прийняття спірного рішення був встановленим у визначеному законом порядку, а згодом з таким висновком ВРП погодилася і Велика Палата Верховного Суду, тож на дату вирішення цієї справи вагомих підстав ставити під сумнів правомірність спірного рішення Верховний Суд не має.
Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком ВРП та її Дисциплінарної Палати про наявність в діях судді ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Також є необґрунтованими доводи представника позивача про застосування до позивача дисциплінарного стягнення після спливу передбаченого законом строку. Цьому питанню надавалась оцінка Великою Палатою Верховного Суду при розгляді скарги ОСОБА_1 на рішення ВРП від 26 листопада 2019 року №3153/0/15-19.
Так, Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні погодилась із висновком ВРП про те, що з 10 червня 2015 року (дата ухвалення рішення суду у справі № 200/7868/15-ц) до 10 червня 2018 року (трирічний строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності) суддя ОСОБА_1 був тимчасово непрацездатний 248 днів, перебував у відпустках 179 днів, що загалом становить 427 днів. Наведене свідчить, що Друга Дисциплінарна палата ВРП 22 липня 2019 року прийняла рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності в межах установленого законом строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, Верховний Суд зазначає, що доводи представника позивача фактично зводяться до незгоди із дисциплінарним провадженням стосовно судді, яким вже надавалась правова оцінка в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2021 року у справі №11-1259сап19, а тому підстави для їх переоцінки відсутні.
Водночас, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (в тому числі мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №9901/608/18, від 28 листопада 2019 року у справі №9901/449/18, 05 листопада 2020 року у справі №9901/689/18.
Також, Верховний Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зважаючи на характер порушень, допущених суддею Циганковим В.О. під час здійснення правосуддя в судовій справі №200/7868/15-ц, ВРП дійшла правильного висновку стосовно кваліфікації дій судді як дисциплінарного проступку та застосування до цього судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення. Наведені в оскаржуваному рішенні ВРП висновки щодо вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку є належним чином умотивованими, ґрунтуються на доказах, а застосований вид дисциплінарного стягнення є пропорційним.
Щодо зазначення в оскаржуваному рішенні визначених законом підстав звільнення судді та мотиви, з яких відповідач дійшов відповідних висновків, то проаналізувавши зміст такого судом встановлено його відповідність критеріям обґрунтованості та вмотивованості.
Позивач зазначав як підставу для скасування оскаржуваного в даній справі рішення ВРП його немотивованість, зокрема, що все рішення ВРП зводиться виключно до посилання на рішення Дисциплінарної палати і ВРП від 26 листопада 2019 року, та не містить власних висновків, не містить опису аргументів, які були озвучені в засіданні ВРП та мотивів спростування цих аргументів. Наголосив на тому, що жодна чинна норма законодавства не передбачає право ВРП виносити "спрощене" рішення з питань звільнення суддів з посади, що виходячи з принципів статті 19 Конституції України є порушенням, оскільки таке право прямо не дозволено законом такому органу як ВРП.
Однак, Верховний Суд вважає, що в оскаржуваному рішенні зазначено мотиви його прийняття, а саме зазначено про наявність рішень Другої Дисциплінарної палати (від 22 липня 2019 року №1911/2дп/15-19) та ВРП (від 26 листопада 2019 року №3153/0/15-19), які були підставою для його прийняття, а дисциплінарне провадження щодо позивача здійснено згідно з передбаченою чинним законодавством України процедурою та у межах визначених законом повноважень.
При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що оскаржуване рішення про звільнення позивача з посади судді не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а прийняте на підставі такого. При ухвалені рішення про звільнення ВРП не оцінює обставини та висновки дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань, оскільки Законами України "Про судоустрій і статус суддів", "Про Вищу раду правосуддя" передбачено процедуру перегляду рішень її дисциплінарного органу, і, такими не передбачено права ВРП переоцінювати вже встановлені нею обставини під час вирішення питання про звільнення судді з посади. Крім того, слід зазначити, що обставинам та процедурі пов`язаній з прийняттям рішень дисциплінарним органом було надано відповідну оцінку рішенням Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2021 року у справі №11-1259сап19), що набрало законної сили і доказуванню і цій справі не підлягає.
Отже, рішення ВРП №3464/0/15-19 від 12 грудня 2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України" прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстав для скасування вказаного рішення відповідно до частини другої статті 57 Закону №1798-VIII немає.
З огляду на встановлені в цій справі обставини та правове регулювання спірних правовідносин Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема, таке прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та пропорційно, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
За правилами статті 139 КАС України, враховуючи результати судового розгляду справи, понесені позивачкою витрати за подання цього позову відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 241, 244, 245, 246, 250, 255, 257, 262, 266, 295, 297 КАС України, Верховний Суд