ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2021 року
м. Київ
справа № 260/253/20
адміністративне провадження № К/9901/15070/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №260/253/20 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області про скасування рішень та вимог, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 (суддя Дору Ю.Ю.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 (головуючий суддя Онишкевич Т.В., Обрізко І.М., Сеник Р.П.),
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати прийняті 02.08.2019 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - ГУ ДФС у Закарпатській області) податкові повідомлення-рішення:
№0009821306 про нарахування грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) на суму 384 665,63грн;
№0009831306 про нарахування грошових зобов`язань із військового збору (далі - ВЗ) на суму 32055,47грн;
№0009851306 про нарахування грошових зобов`язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 53621,10грн;
№0009841306 про нарахування грошових зобов`язань з ПДФО на суму 84925,12грн;
№0009891306 про нарахування грошових зобов`язань з ВЗ на суму 7087,09грн,
Окрім того, просив визнати протиправними та скасувати прийняті ГУ ДФС у Закарпатській області 02.08.2019:
вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ № Ф-0009871306 на суму 119 277,79грн;
рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0009861306 на суму штрафних санкцій з ЄСВ 12753,64грн.
Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 22.10.2020 допустив процесуальне правонаступництво відповідача шляхом його заміни на Головне управління Державної податкової служби у Закарпатській області (далі - ГУ ДПС у Закарпатській області).
Ухвалою від 12.01.2021, проголошеною в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, занесеною до протоколу судового засідання, Закарпатський окружний адміністративний суд замінив відповідача його правонаступником - Державною податковою службою України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Закарпатській області.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.01.2021, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021, адміністративний позов залишено без розгляду.
Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач скористався досудовим порядком вирішення спору шляхом подання 23.08.2019 року скарг до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) (т. 1, а. с. 87-92, 93-95).
За результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_1, Державна податкова служба України (далі - ДПС України) прийняла рішення від 23.10.2019 №6698/6/99-00-08-05-04, яким залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 02.08.2019: №0009821306; №0009831306; №0009851306; №0009841306; №0009891306, а скаргу без задоволення (т. 1, а. с. 96-103).
При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що у ФОП ОСОБА_1 право на звернення до суду з цим позовом виникло 28.11.2019, тобто з наступного дня після отримання рішення ДПС України від 23.10.2019 №6698/6/99-00-08-05-04 про результати розгляду його скарги, що підтверджується рекомендованим повідомленням про отримання (т.5 а.с. 115-116).
Проте, з позовною заявою, що розглядається, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду 30.01.2020, тобто поза межами строків звернення до суду з позовом, визначених частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій).
Суд першої інстанції задовольнивши клопотання податкового органу і залишивши адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 без розгляду, посилався на те, що згідно із пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій) у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. За правилами пункту 56.17 статті 56 ПК процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Окрім того, абзацом 2 пункту 14 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів, після надходження відповідного рішення. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.
Відтак, суди встановили, що для ФОП ОСОБА_1 перебіг строку звернення до суду з цим позовом, розпочався 28.11.2019, тобто з наступного дня після отримання рішення Держаної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 23.10.2019 №6698/6/99-00-08-05-04.
Проте, з адміністративним позовом (справа №260/253/20) позивач звернувся до суду лише 30.01.2020, тобто поза межами встановленого строку звернення до адміністративного суду. Крім того, позивач не надав доказів наявності обставин, які б об`єктивно та істотно перешкоджали йому вчасно звернутися до суду з цим позовом. Тому з посиланням на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі №500/2486/19, суд першої інстанції вказав, що звертаючись до суду з позовом 30.01.2020 позивач пропустив строк звернення до суду, а наведені ним у клопотанні про поновлення строку підстави не є поважними. Зазначені висновки стали підставою для застосування судом положень пункту 8 частини першої статті 240 і частини третьої статті 123 КАС України.
Апеляційний суд повністю підтримав висновки суду першої інстанції та визнав правильним застосування наслідків пропуску строку звернення до суду - залишення позовної заяви без розгляду.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ФОП ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 у справі №260/253/20.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що суд першої інстанції не мав права посилатися на постанову Верховного Суду від 26.11.2020 №500/2486/19, оскільки він до суду звернувся раніше, ніж була винесена зазначена постанова і була чинна судова практика, яка передбачала строк для звернення до суду з аналогічними вимогами у 1095 днів. Крім того додає, що завчасно подав до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, однак вважає, що суди неналежно дослідили надані позивачем докази у зв`язку з чим ухвалили незаконні, необґрунтовані судові рішення чим порушили його право у доступі до суду.
У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Спірним у цій справі є питання додержання позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, а також вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску і рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.
Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.
Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.
Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.
Конституційний Суд України рішенням від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб`єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).
Отже, з прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Таких висновків дійшов Верховний суд у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18, здійснивши системне тлумачення норм права, які регулюють питання обчислення строку звернення до суду в податкових спорах, висловивши правову позицію про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки.
Верховний Суд у вказаній постанові за результатом комплексного аналізу правового регулювання також зазначив, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору.
Також Верховний Суд зробив висновок, що пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено лише спеціальний строк у податкових правовідносинах (строк давності), протягом якого у платника податків за загальним правилом існує право ініціювати в суді спір щодо правомірності податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.
Водночас правового висновку про те, що пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено процесуальний строк звернення до суду, а так само і про те, що він становить 1095 днів, постанова Верховного Суду не містить.
Слід відзначити, що зміна підходів щодо питання тривалості строку звернення до суду в податкових спорах після використання процедури адміністративного оскарження відбулася саме з ухваленням Верховним Судом постанови від 11.10.2019 у справі №640/20468/18. Водночас предметом спору у справі №640/20468/18 було рішення контролюючого органу, яке не пов`язане з визначенням грошових зобов`язань.
Тому у розвиток наведеного правозастосування, з урахуванням змін, що відбулися в суспільних відносинах, а також практичних результатів існування тривалий час судової практики, відповідно до якої процесуальний строк звернення до суду в податкових спорах становить 1095 днів, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.11.2020 справа №500/2486/19 змінив попередні підходи до застосування норм права, які регулюють питання строку звернення до суду в податкових правовідносинах. Зазначивши, що помилковим твердження позивача про те, що як за загальним правилом, так і у разі попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду становить 1095 днів відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 ПК України, оскільки ця норма права не встановлює процесуальних строків, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 ПК України. Також ця норма закріплює обмеження на позасудовий порядок оскарження відповідних рішень податкового органу, у разі їх оскарження в судовому порядку, та визначає зміну правового стану грошового зобов`язання на неузгоджене.
Водночас пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.
З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі судової палати у постанові від 26.11.2020 справа №500/2486/19 відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і сформулювати наступний правовий висновок.
Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Разом з тим, для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у постанові від 26.11.2020 справа №500/2486/19, Верховний Суд зазначив, що під час вирішення тотожних спорів повинні враховуватися наведені висновки щодо застосування норм права незалежно від того, чи перераховані всі постанови Верховного Суду, в яких викладено правову позицію, від якої відступила судова палата у справі справа №500/2486/19.
Отже, різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.
Судами попередніх інстанцій відзначено вірно, що у цій справі предметом позову є оскарження рішень контролюючого органу щодо грошових зобов`язань, після використання процедури адміністративного оскарження, а отже строк звернення до суду становить один місяць.
Такий висновок щодо практики застосування строку при оскарженні податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошових зобов`язань Верховний Суд сформував у постанові від 26.11.2020 справа №500/2486/19.
Одночасно Верховний Суд у згаданій постанові визнав, що зміна підходів до правозастосування в таких правовідносинах не була непередбачуваною.
У зв`язку з цим, Верховний Судом наголошено, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
Крім того, як випливає з матеріалів даної справи, позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду (т.5 а.с. 40-53), яке обґрунтовано зокрема тим, що вперше з аналогічними позовними вимогами позивач звернувся до суду на початку грудня 2019 року у межах встановленого строку (справа № 260/1808/19).
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 позовну заяву ФОП ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою суду першої інстанції від 13.01.2020 позовну заяву ФОП ОСОБА_1 повернуто позивачу у зв`язку з неповним усуненням недоліків. Суд роз`яснив, що повернення не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду.
ФОП ОСОБА_1 у численних клопотаннях, що містяться в матеріалах справи, звертає увагу суду, що для швидкого розгляду справи скористався правом повторного звернення до суду з позовною заявою в найкоротші строки і 24.01.2020 поштовим зв`язком надіслав позовну заяву до суду (т. 4, а.с. 62). Окрім того наголошує, що до суду звернувся раніше, ніж була узгоджена практика застосування строків і яку суди застосували, залишивши позовну заяву без розгляду. Тому позивач просить визнати вказані обставини поважними і поновити строк звернення з цим позовом та відновити його право у доступі до суду
Основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Згідно з усталеною позицією Європейського суду з прав людини у справах, які стосуються порушень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, правило встановлення обмеження доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Отже, аналізуючи обставини цієї справи, а також послідовність дій позивача щодо реалізації свого права у доступі до правосуддя і насамперед для забезпечення права на справедливий суд, що є елементом принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка до того ж відбулася після подання позовної заяви до суду, що призвела тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
З урахуванням викладеного Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку щодо пропуску строку звернення до суду, зокрема не врахували висновків Верховного Суду, зазначених у постанові від 26.11.2020 (справа №500/2486/19), що застосування коротших строків звернення до суду може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних, до зміни такої судової практики.
Частиною першою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення без розгляду поданого позивачем адміністративного позову, а тому касаційну скаргу слід задовольнити, скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -