ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2021 року
м. Київ
справа № 805/5109/15-а
касаційне провадження № К/9901/27245/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" Білої Ірини Володимирівни в інтересах Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" (далі - уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК") на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 (головуючий суддя - Васильєва І.А., судді - Жаботинська С.В., Казначеєв Е.Г.) у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" Білої Ірини Володимирівни в інтересах Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС (далі у тексті - СДПІ ОВП у м. Донецьку, Інспекція) про визнання протиправними дій,
У С Т А Н О В И В:
14.12.2015 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" Біла Ірина Володимирівна в інтересах Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" звернулась до адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій щодо відмови у поверненні Публічному акціонерному товариству "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" надміру сплачених сум грошового зобов`язання у розмірі 7 088 377, 67 грн та зобов`язання повернути Публічному акціонерному товариству "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" надміру сплачений податок на прибуток у розмірі 7 088 377, 67 грн.
В обґрунтування зазначених позовних вимог уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" послалася на те, що відповідач безпідставно проігнорував законне право позивача на повернення надміру сплаченого податку на прибуток, оскільки посилання на складне становище в країні, не є підставою невиконання приписів податкового законодавства.
У письмових запереченнях відповідач вказує на те, що жодним чином не порушував право позивача на повернення надміру сплачених сум податку на прибуток, посилаючись на те, що листом від 10.10.2015 просив позивача розглянути питання щодо спрямування суми переплати з податку на прибуток на погашення грошового зобов`язання з інших податків шляхом подання відповідної заяви.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2016 адміністративний позов було задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій, спрямованих на повернення Публічному акціонерному товариству "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 7 088 377, 67 грн (сім мільйонів вісімдесят вісім тисяч триста сімдесят сім гривень 67 копійок), зобов`язано відповідача прийняти висновок із значенням суми надміру сплаченого Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 7 088 377, 67 грн (сім мільйонів вісімдесят вісім тисяч триста сімдесят сім гривень 67 копійок) та подати його до відповідного органу державної казначейської служби. У задоволені іншої частини позовних вимог було відмовлено.
Інспекція не погодившись із рішенням суду першої інстанції звернулась із апеляційною скаргою до апеляційного адміністративного суду, обґрунтовуючи доводи якої тим, що судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення не враховано, що повернення надміру сплачених платежів проводиться лише після повного погашення податкового боргу, а у позивача станом на дату звернення із відповідною заявою наявний податковий борг на суму 1 183 249, 05 грн, враховуючи що у відповідача відсутні підстави для складання висновку про повернення відповідних сум коштів для спрямування до органу казначейської служби.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 апеляційну скаргу задоволено частково, скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2016 та провадження у справі закрито, з мотивів того, що судом першої інстанції під час розгляду справи не враховано, що спір виник на стадії ліквідації (банкрутства) банку, а тому враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на дату винесення рішення) суд дійшов висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 21.12.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує судом апеляційної інстанції не вірно застосовано норми процесуального права, оскільки, вважає, що спір виник саме через прийняте рішення державного органу про неповернення надмірно сплачених податків банку, а колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду ґрунтовно не проаналізувала та не з`ясувала обставини у справі № 805/5109/15-а у зв`язку із чим невірно застосувала правові позицій Верховного Суду України та прийняла оспорюване судове рішення, яке не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а відтак підлягає скасуванню та направленню на новий розгляд до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Заперечення на касаційну скаргу позивачем до суду не направлялись, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.06.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 15.06.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" знаходиться в процесі ліквідації, що підтверджується рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.04.2015 № 87, та відповідно до якого призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" Білу Ірину Володимирівну.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судами було встановлено, що 27.02.2015 позивачем була подана декларація з податку на прибуток банку за 2014 рік, за якою позивач має переплату у сумі 7 088 377, 67 грн. Факт наявної переплати підтверджено особовою карткою позивача та відповідачем не заперечувалось у ході розгляду справи.
Також встановлено, що позивачем 07.09.2015 було направлено відповідачеві заяву № 5181, у якій останній просив повернути надміру сплачені до Державного бюджету України протягом січня - листопада 2014 року суми податку на прибуток підприємств у розмірі 7 088 377, 67 грн. 05.11.2015 № 4799/10-03-20-13-3 відповідач надав позивачу відповідь, посилаючись на те, що з прийняттям Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" урядом доведені напружені завдання з виконання дохідної частини Державного бюджету на 2015 рік, що обумовлює необхідність забезпечення збільшення платежів та рівномірного їх перерахування до бюджету протягом 2015 року та просив позивача розглянути питання щодо спрямування переплати на погашення грошового зобов`язання з інших податків шляхом подання відповідної заяви.
Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України, надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Позивач не погодившись із безпідставним не вчиненням дій, спрямованих на повернення надмірно сплачених коштів звернувся до суду із вимогою визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у поверненні надміру сплачених сум грошового зобов`язання у розмірі 7 088 377, 67 грн та зобов`язати відповідача повернути зазначену суму коштів.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами під час розгляду апеляційної скарги Інспекції, суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, встановив, що суд першої інстанції розглянув дану справу по суті та частково задовольнив позовні вимоги, прийнявши рішення про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій, спрямованих на повернення Публічному акціонерному товариству "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку на прибуток та зобов`язав відповідача прийняти висновок із значенням суми надміру сплаченого Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" грошового зобов`язання з податку на прибуток та подати його до відповідного органу державної казначейської служби.
При цьому, суд звернув увагу, що під час винесення вказаної постанови суд першої інстанції не врахував, що спір між сторонами виник на стадії ліквідації (банкрутства) банку, оскільки, у відповідності до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.04.2015 № 87 було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК", а із заявою до відповідача про повернення надміру сплачених коштів банку - уповноважена особа Біла І.В. звернулась 07.09.2015, тобто, у період, коли вже була розпочата процедура ліквідації (банкрутства) банку.
З приводу спірних правовідносин на стадії ліквідації банка апеляційний суд посилався на урегульованість даних правовідносин наступними нормами.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною третьої статті 2 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343-XII, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
Згідно із положеннями статті 1 Закону України від 07.12.2000 № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон № 2121-III, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційній і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
Пунктом шостим статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452-VI) визначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Частиною першою статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав; 2) справи про банкрутство; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство та інші.
Колегія суддів Верховного Суду не погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 7 частини першої ст