ПОСТАНОВА
Іменем України
17 червня 2021 року
Київ
справа №440/4736/19
адміністративне провадження №К/9901/18293/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу № 440/4736/19 за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року (головуючий суддя - Гіглава О. В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року (головуючий суддя - Бартош Н. С., судді: Подобайло З. Г., Григоров А. М.),
ВСТАНОВИВ:
3 грудня 2019 року Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (далі - позивач, КП ПОР "Полтававодоканал") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 13 вересня 2019 року №1/16-01 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, прийняте виконуючим обов`язки начальника Головного управління ДПС у Полтавській області Рябковою А. М.
На обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що спеціальною нормою, яка регулює порядок погашення податкового боргу комунальних підприємств є стаття 96 Податкового кодексу України (далі - ПК України), яка не дотримана ГУ ДПС. Крім того, можливість прийняття відповідачем рішення відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України обумовлена, зокрема, відсутністю зобов`язань держави перед платником податків. Однак, позивач станом на 13 вересня 2019 року мав переплату з єдиного соціального внеску в сумі 2304027,18 грн, що свідчить про наявність зобов`язань держави перед позивачем, відповідно, протиправність прийнятого відповідачем рішення. Більш того, податковий борг підприємства виник через невідповідність фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Судовим рішенням у справі №440/4713/18 зобов`язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції на загальну суму 9963027,49 грн, що також свідчить про наявність зобов`язань держави перед КП ПОР "Полтававодоканал". Також, підприємство вважає протиправним прийняте рішення, оскільки останнім вирішено стягнути податковий борг не лише з рахунків в банках, але й з рахунків в інших фінансових установах, рішення не містить розміру податкового боргу підприємства та періоду його виникнення.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 25 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував рішення ГУ ДПС від 13 вересня 2019 року №1/16-01 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
КП ПОР "Полтававодоканал" (код ЄДРПОУ 03361661) зареєстроване у встановленому законом порядку як юридична особа та перебуває на обліку в податковому органі як платник податків, в тому числі податку на додану вартість (далі - ПДВ).
Відповідно до статуту КП ПОР "Полтававодоканал" останнє є комунальним унітарним комерційним підприємством, заснованим на майні спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області.
Згідно з інтегрованою карткою платника станом на 13 вересня 2019 року у КП ПОР "Полтававодоканал" обліковувався податковий борг у сумі 11512538,59 грн, в тому числі податковий борг за самостійно задекларованими у податкових деклараціях сум ПДВ на загальну суму 5173997,89 грн (в тому числі: за жовтень 2018 року - 1168477,89 грн, листопад 2018 року - 2619,00 грн, грудень 2018 року - 1229,00 грн, січень 2019 року - 999692,00 грн, лютий 2019 року - 989739,00 грн, березень 2019 року - 1000002,00 грн, квітень 2019 року - 1012239,00 грн).
13 вересня 2019 року виконуюча обов`язки начальника Головного управління ДПС у Полтавській області Рябкова А. М. прийняла рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу №1/16-01, в якому зазначено, що відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах КП ПОР "Полтававодоканал".
За результатами розгляду скарги позивача, Державна податкова служби України рішенням від 18 листопада 2019 року №9895/6/99-00-10-05-15 ДФС України залишила рішення ГУ ДПС від 13 вересня 2019 року №1/16-01 без змін, а скаргу КП ПОР "Полтававодоканал" - без задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств, встановлені статтею 96 ПК України, не змінюють послідовність стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 ПК України. Стаття 96 ПК України застосовується лише тоді, коли процедура стягнення боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника, передбачена статтею 95 ПК України, з будь-яких причин, вказаних в законі, не вирішила проблему погашення боргу. За таких обставин, суди дійшли висновку, що застосування пункту 96.1 статті 96 ПК України до спірних правовідносин є передчасним.
Разом з тим, суди зазначили, що за змістом пункту 95.5 статті 95 ПК України погашення податкового боргу платника податків за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу здійснюється шляхом стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках. Однак, оскаржуваним рішенням крім стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу КП ПОР "Полтававодоканал" також шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах КП ПОР "Полтававодоканал", що не передбачено приписами пункту 95.5 статті 95 ПК України. Крім того, рішення від 13 вересня 2019 року №1/16-01 не містить розміру податкового боргу позивача, що підлягає стягненню та періоду його виникнення, що свідчить про необґрунтованість прийнятого рішення. При цьому, суди визнали безпідставним посилання відповідача на дотримання ним примірної форми рішення, затвердженої наказом Державної фіскальної служби України від 20 лютого 2017 року №107, оскільки такий наказ в Міністерстві юстиції України не зареєстрований, а тому є внутрішнім документом рекомендаційного характеру.
Не погодившись з рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що змінами до пункту 95.5 статті 95 ПК України, внесеними Законом України від 21 грудня 2016 року №1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покрашення інвестиційного клімату в Україні", який набрав чинності з 1 січня 2017 року, контролюючі органи наділені правом стягувати податковий борг за самостійно задекларованими грошовими зобов`язаннями без рішення суду при дотриманні таких умов: 1) виникнення податкового боргу внаслідок несплати грошового зобов`язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати; 2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; 3) відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.
Таким чином, на переконання скаржника, зазначена норма закону прямо встановлює право керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи) прийняти рішення про стягнення коштів платника податків лише при сукупності перелічених вище умов, у тому числі і у разі відсутності зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань.
ГУ ДПС звертає увагу на пункт 87.1 статті 87, пункт 95.3 статті 95 ПК України в частині виявлення джерел погашення податкового боргу з метою здійснення контролюючим органом в силу компетенції, встановленої нормами ПК України, за платника податків і на користь держави заходів щодо погашення податкового боргу такого платника податків. Тобто, при вирішенні питання про стягнення коштів податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах КП ПОР "Полтававодоканал", контролюючий орган керується приписами статей 20, 87, 95 ПК України.
Водночас контролюючий орган реалізує свої повноваження шляхом виставлення інкасових доручень до банківських установ, в яких відкриті рахунки КП ПОР "Полтававодоканал", а безпосередньо у назві рішення від 13 вересня 2019 року № 1/16-01 вказано про стягнення коштів платника податків у рахунок погашення податкового боргу з рахунків у банках.
Відповідач вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність прийнятого рішення через відсутність у ньому суми податкового боргу та періоду його виникнення, оскільки примірна форма рішення, яка затверджена наказом Державної фіскальної служби України від 20 лютого 2017 року №107 (чинного на день прийняття рішення), не передбачає зазначення такої інформації. При цьому, кожна юридична особа, що є платником відповідного податку зобов`язана вести бухгалтерський облік та податкову звітність, а відтак повинна усвідомлювати розмір визначених зобов`язань перед державою.
У цій справі ГУ ДПС листом від 20 вересня 2019 року № 1676/10/16-31-50-10-15 повідомило КП ПОР "Полтававодоканал" про наявність станом на 13 вересня 2019 року (дата прийняття оскарженого рішення) податкового боргу, який складає 11512538,59 грн, що надавало можливість платнику податків з`ясувати розмір податкового боргу, який підлягає стягненню.
У відзиві на касаційну скаргу КП ПОР "Полтававодоканал", посилаючись на правильне застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Верховний Суд ухвалою від 11 вересня 2020 року відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з метою перевірки доводів, викладених у касаційній скарзі, про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права у подібних правовідносинах щодо: можливості стягнення контролюючим органом без відповідного звернення до суду (за рішенням керівника відповідного податкового органу) податкового боргу шляхом стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках, а також в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах КП ПОР "Полтававодоканал"; можливості скасування рішення контролюючого органу про стягнення податкового боргу через відсутність у ньому відомостей про розмір боргу платника податків, що підлягає стягненню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 341 КАС України в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Як визначено у підпункті 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України до функцій контролюючих органів належить здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Водночас, відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи також мають право, зокрема, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до абзацу першого пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі не виконання платником податків обов`язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами ПК України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків. Ця компетенція стосується, зокрема виявлення джерел погашення податкового боргу та контролю за дотриманням платником податків черговості погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.
Водночас, відповідні заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як того вимагає частина друга статті 19 Конституції України, якою встановлені критерії поведінки державного органу у сфері публічних відносин. Неправомірна поведінка невладного суб`єкта в цих відносинах не може виправлятися неправомірною поведінкою владного суб`єкта.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пункту 95.2 статті