ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2021 року
м. Київ
справа №1.380.2019.006008
адміністративне провадження №К/9901/31362/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Бившевої Л.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "АРТ-ЕНЕРГО" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі за позовом Приватного підприємства "АРТ-ЕНЕРГО" до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2019 року ПП "АРТ-ЕНЕРГО" (далі - Підприємство) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 05 листопада 2019 року №000230509, яким йому було визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1 978 000 грн, з яких 1 318 666,70 грн за основним платежем та 659 333,35 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначало, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 16.10.2019 року №160/05.9/33863093 про нереальність господарських операцій із ТОВ "Успіх Україна", ТОВ "Будкомплект 2006", ТОВ "ПРОМО ЛЕЙН", ТОВ "Нордек ЛТД" є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року позов задоволено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, Підприємство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "АРТ-ЕНЕРГО" з питань проведення взаємовідносин із ТОВ "Успіх Україна" за грудень 2018 року, ТОВ "Будкомплект 2006" за січень 2019 року, ТОВ "Монтажтехпром" за лютий 2019 року, ТОВ "Нордек ЛТД", ТОВ "ПРОМО ЛЕЙН" за березень 2019 року та правомірність їх відображення у податкових деклараціях з ПДВ та податковій декларації з податку на прибуток, результати якої оформлено актом від 16 жовтня 2019 року №160/05.9/33863093.
Під час перевірки відповідачем встановлено порушення Підприємством вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 ПК, а відтак завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Успіх Україна" за грудень 2018 року на 166 666,68 грн, з ТОВ "Будкомплект 2006" за січень 2019 року на 166 666, 68 грн, із ТОВ "Нордек ЛТД" за березень 2019 року на 218 666,67 грн та з ТОВ "ПРОМО ЛЕЙН" за березень 2019 року на суму 766 666,67 грн, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 18) з ПДВ за січень 2019 року на 333 333,36 грн та за березень 2019 року на 985 333,34 грн, а всього на загальну суму 1 318 666,70 грн.
На підставі висновків, що зафіксовані у акті перевірки від 16 жовтня 2019 року №160/05.9/33863093, ГУ ДПС 05 листопада 2019 року винесено податкове повідомлення-рішення №000230509, із яким ПП "АРТ-ЕНЕРГО" не погодилося та звернулося до адміністративного суду із позовом.
Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Відповідно до пункту 44.7 статті 44 ПК України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
За правилами підпункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у акті перевірки від 16 жовтня 2019 року № 160/05.9/33863093 містяться підписи директора та головного бухгалтера ПП "АРТ-ЕНЕРГО", якими вони підтверджують те, що надана інформація, первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про господарські відносини (спростовують викладені в акті факти) за період, що перевірявся, відсутні.
Окрім того, ПП "АРТ-ЕНЕРГО" не було подано додаткових документів також і у порядку, передбаченому пунктами 44.6 та 44.7 статті 44 ПК України.
Згідно із підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Підпунктом "а" пункту 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.
Відповідно до приписів підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Верховний Суд наголошує, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах. Лише така господарська операція, яка фактично відбулась, і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження його власної господарської діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених ним договорах. Такі господарські операції мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст таких операцій.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановить та не доведе, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.
Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного . У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав для врахування задекларованих у податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.
Сам факт наявності у позивача податкових чи видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарськи