ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2021 року
м. Київ
справа № 400/2555/18
адміністративне провадження № К/9901/36059/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Миколаївській області) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року (суддя Мороз А. О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року (Градовський Ю. М., Крусян А. В., Яковлєв О. В.) у справі №400/2555/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кит-Т" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кит-Т" (далі - ТОВ "Кит-Т") звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 12 вересня 2018 року № 00085271401, яким застосовано 296 704,67 грн штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновку відповідача про те, що податкову накладну слід виписувати на дату реєстрації автомобіля у Міжрайонному реєстраційно-екзаменаційному відділі Державної інспекції безпеки дорожнього руху (далі - МРЕВ).
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 19 березня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року, позов задовольнив.
При цьому суди виходили з того, що оскільки датою виникнення податкових зобов`язань у ТОВ "Кит-Т" є дата зарахування коштів від покупців, то ним правомірно виписано податкову накладну за подією зарахування коштів, а не на дату реєстрації автомобіля у МРЕВ.
Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач у відзиві просить залишити касаційну скаргу без задоволення, ухвалені у справі судові рішення - без змін.
Касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до 8 лютого 2020 року, відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", що набрав чинності у зазначену вище дату.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суди встановили, що основним видом господарської діяльності ТОВ "КИТ-Т" є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.
У липні - серпні 2018 року податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності ТОВ "Кит-Т", за результатами якої 10 серпня 2018 року складено акт перевірки № 1936/14-29-14-01/37991964, за висновками якого встановлено порушення, зокрема вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок порушення строків реєстрації п`яти податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 593 409,33грн.
На підставі висновків акта перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 12 вересня 2018 року № 00085271401, яким до ТОВ "Кит-Т" застосовано штраф в розмірі 50% від суми несвоєчасно зареєстрованих податкових накладних - 296 704,67 грн.
Підставами для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало те, що у 2016- 2018 роках ТОВ "Кит-Т" продало п`ять автомобілів, які були зареєстровані в органах МРЕВ, ще до їх передачі покупцям. На думку податкового органу, саме на дату реєстрації автомобіля у МРЕВ, позивач повинен був виписати податкову накладну, оскільки з моменту реєстрації автомобіля покупець набув право власності. У той же час, податкові накладні виписані позивачем пізніше реєстрації автомобіля у МРЕВ - за подією зарахування коштів.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За правилами пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Суди встановили, що податкові накладні за договорами купівлі-продажу автомобілів виписувались ТОВ "Кит-Т" у день отримання коштів від покупців.
Проаналізувавши наведене нормативне регулювання, суди дійшли висновку про те, що ТОВ "Кит-Т" правильно виписувало податкові накладні за фактом "першої події", якою у даному випадку було отримання коштів від покупців.
При цьому суди не взяли до уваги посилання податкового органу на необхідність складання податкової накладної в момент реєстрації автомобіля у МРЕВ, оскільки необхідність державної реєстрації автомобіля не змінює загальні правила оподаткування та не визначає інший момент виникнення податкових зобов`язань.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки у розумінні пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у позивача була дата зарахування коштів від покупців. Відвантаження товарів (фактична передача автомобілів) відбувалося згідно з актами приймання-передачі товарів після їх реєстрації та зарахування коштів, оскільки перехід права власності на них за умовами договорів купівлі-продажу відбувався після повної оплати та підписання актів приймання-передачі товарів.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів