ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 910/12508/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,
за дорученням судді повноваження секретаря судового засідання здійснює помічник судді Чепурна О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації "Колектив індивідуальних забудовників "Чайка"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 (головуючий суддя Чорногуз М. Г., судді Агрикова О. В., Мальченко А. О.) у справі
за позовом Об`єднання громадян Колектив індивідуальних забудовників "Чайка"
до Київської міської ради,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
про розірвання договору оренди земельної ділянки,
за участю представників:
позивача - Дитинчук В. М. (адвокат),
відповідача - Баранова М. С. (у порядку самопредставництва),
третьої особи - Філімончук І. М. (у порядку самопредставництва),
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Об`єднання громадян Колектив індивідуальних забудовників "Чайка" (далі - ОГ КІЗ "Чайка", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Київська міськрада, відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки від 21.08.2002 (далі - договір оренди), укладеного між Київською міськрадою та Колективом індивідуальних забудовників "Чайка", зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міськради (Київської міської державної адміністрації) 25.09.2002 за № 75-6-00034.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки до фізичних осіб перейшло право власності на частину орендованої земельної ділянки, то позивач припинив фактичне користування вказаною земельною ділянкою, тобто добровільно відмовився від права користування спірною земельною ділянкою.
3. Позивач також зазначає, що сплачує орендну плату за всю земельну ділянку загальною площею 19,9339 га згідно з вказаним договором оренди, хоча частина орендованої земельної ділянки перебуває у власності громадян - членів колективу.
4. Звідси ОГ КІЗ "Чайка" вважає, що наявні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки.
5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 залучено до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міськради (Київської міської державної адміністрації).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
6. 21.08.2002 між Київською міськрадою та Колективом індивідуальних забудовників "Чайка" укладено договір оренди, посвідчений 21.08.2002 державним нотаріусом Першої Київської нотаріальної контори Петровою Т. М., та зареєстрований в реєстрі за № 3-5001.
7. Договір оренди зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 25.09.2002 за № 75-6-00034 у книзі записів державної реєстрації договорів.
8. За змістом пункту 1 договору оренди об`єктом оренди є земельна ділянка з такими характеристиками: місце розташування: 15-й кілометр Житомирського шосе у Святошинському районі м. Києва; розмір 199 339 кв. м; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування котеджних малоповерхових будівель; довгострокова оренда на 50 років.
9. На виконання умов договору оренди відповідачем передано позивачу земельну ділянку.
10. Київською міськрадою прийняті рішення від 18.06.2009 № 741/1797 "Про передачу громадянам, членам колективу індивідуальних забудовників "Чайка", у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд на 15 км Житомирського шосе у Святошинському районі м. Києва" та від 12.07.2012 № 866/8203 "Про передачу громадянам, членам колективу індивідуальних забудовників "Чайка", у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд на 15-му км Житомирського шосе у Святошинському районі м. Києва", відповідно до яких частина земельної ділянки, орендованої ОГ КІЗ "Чайка" (земельні ділянки загальною площею 3,8 га та 0,4 га) передана громадянам членам колективу індивідуальних забудовників "Чайка" у приватну власність для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд на 15-му кілометрі Житомирського шосе у Святошинському районі м. Києва.
11. 06.10.2016 відповідачем прийнято рішення № 226/1230 "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на 15 км Житомирського шосе у Святошинському районі м. Києва колективу індивідуальних забудовників "Чайка" для будівництва та обслуговування котеджних малоповерхових будівель", відповідно до якого погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки 19,9339 га (кадастровий номер 8000000000:75:147:0009) на 15-му кілометрі Житомирського шосе у Святошинському районі м. Києва колективу індивідуальних забудовників "Чайка" для будівництва та обслуговування котеджних малоповерхових будівель на 36 земельних ділянок.
12. Листом від 12.04.2017 № 18 позивач звернувся до Київської міськради та просив розірвати договір оренди за угодою сторін згідно з пунктом 13 вказаного договору, а також укласти новий договір земельної ділянки з урахуванням прийнятих Київською міськрадою рішень.
13. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міськради (Київської міської державної адміністрації) у листі від 05.05.2017 № 057028-7920 зазначив, що цього даного питання можливе після прийняття рішення Київською міськрадою про передачу у власність земельних ділянок, сформованих в результаті поділу раніше сформованої земельної ділянки та про внесення змін до договору оренди у зв`язку з формуванням нових земельних ділянок, після їх реєстрації у встановленому законодавством порядку.
14. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до підпункту "в" абзацу 6 пункту 13 договору оренди дія цього договору припиняється у випадку дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін за інших підстав, визначених законодавством України.
15. На підтвердження передачі громадянам членам колективу індивідуальних забудовників "Чайка" земельних ділянок, на які поділено орендовану позивачем земельну ділянку, та які перебувають у власності або знаходяться в процесі оформлення права власності за фізичними особами, а також того, що позивачу належать на праві оренди лише земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:75:149:009, 8000000000:75:157:009, 8000000000:75:147:500, 8000000000:75:197:009, ОГ КІЗ "Чайка" надано черговий кадастровий план та реєстр земельних ділянок.
16. Відповідачем також прийняті рішення від 27.11.2009 № 867/2936, від 29.04.2010 № 726/4164, від 26.01.2012 № 80/7417, від 12.07.2012 № 867/8204 та від 01.11.2012 № 445/8729, відповідно до яких частина земельної ділянки, орендованої ОГ КІЗ "Чайка", передана у приватну власність громадянам членам колективу індивідуальних забудовників "Чайка".
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
17. Господарський суд міста Києва рішенням від 16.08.2017 (суддя Трофименко Т. Ю.) позовні вимоги задовольнив повністю.
18. Рішення суду мотивоване тим, що позивач обґрунтовано звернувся з позовом про розірвання договору, оскільки на час розгляду справи ОГ КІЗ "Чайка" не є орендарем всієї спірної земельної ділянки, так як на частину земельної ділянки оформлено право власності фізичних осіб.
19. Посилаючись на підпункт 7 пункту 2 статті 16 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції зазначив, що припинення правовідношення пов`язане з необхідністю змінити чи припинити існуюче правовідношення у зв`язку з, наприклад, зміною обставин, якими в даному випадку є перехід права власності на частину земельної ділянки до інших осіб.
20. Звідси суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у зв`язку з тим, що фактичне користування частиною земельної ділянки здійснюють нові власники земельних ділянок, а попередній землекористувач - позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою на умовах оренди.
21. Північний апеляційний господарський суд постановою від 23.02.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2017 скасував, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.
22. Суд апеляційної інстанції зазначив, що факт того, що позивач на час звернення з позовом та розгляду справи судом першої інстанції не є орендарем всієї спірної земельної ділянки, не спростовує факту повного припинення користування нею позивачем, а відповідно належним способом захисту є внесення змін до договору, а не його розірвання.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
23. У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Громадської організації "Колектив індивідуальних забудовників "Чайка" (далі - ГО "Колектив індивідуальних забудовників "Чайка"), в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2017.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
24. Підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
25. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, стосовно застосування абзацу 12 статті 31, статті 32 Закону України "Про оренду землі", пункту 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України.
26. При цьому ГО "Колектив індивідуальних забудовників "Чайка" вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування судом способу захисту - припинення правовідносин користування земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди за рішенням суду в зв`язку з фактичною передачею орендодавцем права власності (права користування) на частину орендованої земельної ділянки іншим користувачам (не правонаступникам орендаря) за умови добровільної згоди на припинення права користування земельною ділянкою попереднім користувачем (орендарем).
27. У судовому засіданні представник позивача підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Позиція відповідача та третьої особи
28. Відповідач та третя особа правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.
29. У судовому засіданні представник Київської міськради зазначив, що перехід права власності на частину земельної ділянки не є підставою для розірвання договору, а позивач не звертався до Київської міськради з вимогою про внесення змін до договору оренди або укладення нового договору.
30. Представник третьої особи заперечила проти касаційної скарги та вказала, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що такий спосіб захисту, як розірвання договору у даному випадку є неналежним та не призведе до поновлення порушеного права позивача.
31. З урахуванням викладеного представники відповідача та третьої особи просили залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
32. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
33. У поданій касаційній скарзі позивач, обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, стосовно застосування статей 31, 32 Закону України "Про оренду землі", пункту 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України.
34. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
35. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
36. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
37. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
38. За змістом статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
39. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
40. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
41. Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
42. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
43. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
44. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
45. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
46. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.
47. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23) від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 67).
48. За змістом частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
49. Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Тому суд повинен установити, чи були порушені невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
50. Судом апеляційної інстанції встановлено, що за змістом пункту 1 договору оренди об`єктом оренди є земельна ділянка з такими характеристиками: місце розташування: 15-й кілометр Житомирського шосе у Святошинському районі м. Києва; розмір 199 339 кв. м; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування котеджних малоповерхових будівель; довгострокова оренда на 50 років.
51. Разом з тим відповідачем прийняті рішення, відповідно до яких частина земельної ділянки, орендованої ОГ КІЗ "Чайка", передана у приватну власність громадянам членам колективу індивідуальних забудовників "Чайка".
52. Згідно із частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
53. Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України та статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
54. Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
55. Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
56. Випадки припинення договору оренди передбачені статтею 31 Закону України "Про оренду землі".
57. Так, відповідно до частини першої статті 31 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент подання позову) договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).
58. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом (частина друга статті 31 Закону України "Про оренду землі").
59. Згідно із частиною третьою статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
60. Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі, як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.
61. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (частина п`ята статті 31 Закону України "Про оренду землі").
62. Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
63. Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
64. Разом з тим законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
65. Так, за частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
66. Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.
67. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.
68. Суд апеляційної інстанції зазначив, що зі змісту вказаної норми вбачається, що припинення правовідношення пов`язане з необхідністю змінити чи припинити існуюче правовідношення у зв`язку з, наприклад, зміною обставин, якими в даному випадку є перехід права власності на частину земельної ділянки до інших осіб.
69. При цьому апеляційний господарський суд встановив, що у даному випадку позивачем надано докази про перехід права власності лише на частину орендованої ним земельної ділянки, доказів щодо переходу права користування чи права власності на всю земельну ділянку від позивача до інших осіб суду не надано.
70. За змістом прийнятих відповідачем рішень щодо передачі у приватну власність громадянам членам колективу індивідуальних забудовників "Чайка" частини земельної ділянки, орендованої ОГ КІЗ "Чайка", така передача здійснена, зокрема, відповідно до статей 81, 116, 118, 121 Земельного кодексу України.
71. Статтями 81, 116 Земельного кодексу України передбачено, зокрема, підстави набуття громадянами України права власності на земельні ділянки із земель державної та комунальної власності; у статтях 116, 121 Земельного кодексу України наведено відповідно порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та визначено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.
72. За змістом підпункту 3.6.1. пункту 3.6. статуту ОГ КІЗ "Чайка" (нова редакція із змінами та доповненнями), затвердженого загальними зборами колективу індивідуальних забудовників "Чайка" (протокол від 26.02.2000 № 3) та погодженого Управлінням юстиції Ленінградського району м. Києва 24.04.2000, член колективу має право отримати у власність земельну ділянку для будівництва котеджу, будинку малоповерхової забудови і надвірних будівель. Право власності набувається у встановленому порядку згідно з чинним законодавством (том 1, а. с. 90- 99).
73. Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
74. Звідси реалізація громадянином права на отримання земельної ділянки у порядку, визначеному чинним законодавством, внаслідок чого він стає власником відповідної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, не припиняє ані договору оренди, ані права користування орендаря земельною ділянкою, яка є предметом договору оренди і, відповідно, іншим об`єктом цивільних прав за площею, межами та інформацією про неї у Державному земельному кадастрі.
75. Отже, отримання у власність громадянином - членом колективу індивідуальних забудовників "Чайка" земельної ділянки як самостійного об`єкта цивільних прав не припиняє ані договору оренди, ані права користування ОГ КІЗ "Чайка" земельною ділянкою, яка є предметом договору оренди та за площею, межами та інформацією про неї у Державному земельному кадастрі є іншим об`єктом цивільних прав.
76. Оскільки право користування позивача на всю земельну ділянку не припинилося, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що такий спосіб захисту, як розірвання договору у даному випадку є неналежним та не призведе до поновлення порушеного права позивача, а відповідно належним способом захисту є внесення змін до договору.
77. Отже, касаційна скарга ГО "Колектив індивідуальних забудовників "Чайка" є необґрунтованою, а постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.