ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 906/311/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Огородніка К.М.,
за участі секретаря судового засідання Сотник А.С.
учасники справи:
боржник - ОСОБА_1, не з`явився,
кредитор - Акціонерне товариство "Укрсиббанк",
представник кредитора - адвокат Кочін Г.І. (довіреність від 28.12.2020),
арбітражний керуючий, керуючий реструктуризацією - Пузирний Тарас Миколайович, не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерного товариства "Укрсиббанк"
на ухвалу Господарського суду Житомирської області
від 23.12.2020
у складі судді: Костриця О.О.,
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
від 10.03.2021
у складі колегії суддів: Саврій В.А., - головуючий, Миханюк М.В., Дужич С.П.,
у справі за заявою
ОСОБА_1
про неплатоспроможність
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. До Господарського суду Житомирської області 25.03.2020 звернулася фізична особа ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, боржник) із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність в порядку передбаченому положеннями Кодексу України з процедур банкрутства. (том 1, а. с. 1 - 4).
2. Ухвалою 01.06.2020 місцевий суд прийняв до розгляду заяву боржника про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, підготовче засідання суду призначив на 25.06.2020, вирішив інші процесуальні питання (том 1, а. с. 152 - 153).
3. Ухвалою 22.09.2020 місцевий суд відкрив провадження у справі № 906/311/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ;
ввів процедуру реструктуризації боргів боржника;
ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника;
задовольнив заяву арбітражного керуючого Пузирного Т.М. про участь у справі;
призначив керуючим реструктуризацією у справі № 906/311/20 арбітражного керуючого Пузирного Т. М.;
вирішив інші процесуальні питання (том 1, а. с. 144 - 148).
Короткий зміст вимог заявника
4. 16.10.2020 до Господарського суду Житомирської області надійшла заява Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (далі - АТ "Укрсиббанк", кредитор, банк) від 07.10.2020 № 24-1-01/922 з вимогами до боржника (том 2, а. с. 173 - 175).
4.1. Обґрунтовуючи вимоги до божника, АТ "Укрсиббанк" у заяві повідомлено, що у зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором від 24.12.2007 № 11276314000, у ОСОБА_1 існує заборгованість станом на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на суму 32 164,16 доларів США тіла кредиту, 1 308,71 доларів США процентів, 13 723,32 грн. пені та 1 218,00 грн судового збору, які були стягнуті рішенням Житомирського районного суду від 21.07.2016 у справі № 278/1408/15-ц, та на суму 2 730,56 доларів США процентів (12,4 % річних) відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 8.1 кредитного договору за період з 01.05.2015 по 21.09.2020, 21 569,64 доларів США з процентів за період з 29.04.2015 по 24.09.2020, 75 510,83 грн пені за період з 23.09.2019 по 29.02.2020.
5. 29.10.2020 на адресу місцевого суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про результати розгляду заяви АТ "Укрсиббанк", у якій повідомлено про часткове визнання заявлених вимог (том 3; а. с. 78 - 79).
Розгляд справи місцевим судом та прийняте ним рішення
6. Ухвалою 23.12.2020 Господарський суд міста Житомирської області частково задовольнив заяву АТ "Укрсиббанк" від 07.10.2020 за № 24-1-01/922 з вимогами до боржника;
визнав вимоги АТ "Укрсиббанк" до боржника на суму:
908 576,41 грн. тіла кредиту - позачергово, як вимоги, що забезпечені заставою майна фізичної особи;
36 968,57 грн. процентів - позачергово, як вимоги, що забезпечені заставою майна фізичної особи;
15 956,79 грн. процентів, нарахованих у порядку статті 625 ЦК України, позачергово, як вимоги, що забезпечені заставою майна фізичної особи;
13 723,32 грн. пені - третя черга задоволення вимог кредиторів;
1 218,00 грн. судового збору - друга черга задоволення вимог кредиторів;
4 204,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів. Решту вимог АТ "Укрсиббанк" до боржника відхилив;
доручив керуючому реструктуризацією Пузирному Т.М. внести визнані судом вимоги до реєстру вимог кредиторів;
повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення відповідно до вимог статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ);
до 12.01.2021 надати до суду план реструктуризації боргів боржника, реєстр вимог кредиторів боржника станом на дату проведення попереднього засідання, рішення зборів кредиторів, оформлене протоколом та прийняте відповідно до вимог частини 8 статті 123 КУзПБ;
призначив судове засідання для розгляду погодженого кредитором плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи закриття провадження у справі (том 3, а. с. 240 - 247).
7. Судом встановлено, що 24.12.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" (з 21.12.2009 змінено назву на Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк", з 24.11.2018 - АТ "Укрсиббанк") та боржником укладено договір про надання споживчого кредиту № 11276314000, відповідно до пункту 1.1. якого банк зобов`язався надати позичальнику однією сумою, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті на суму 36 020 доларів США та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених цим договором.
7.1. Також місцевим судом встановлено, що згідно з пунктом 1.2 договору надання кредиту (грошових коштів) здійснюється у наступний термін: 24.12.2007; позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 22.12.2028, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 12 цього договору на підставі будь-якого з пунктів 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 8.4, 10.2 цього договору.
7.2. Крім того, місцевим судом встановлено, що відповідно до пункту 2.1 договору у забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором банком приймається застава нерухомого майна (ринковою вартістю 227 396 грн) та поручительством фізичної особи - ОСОБА_2 . Судом також встановлено, що сторони погодили в пункті 8.1. договору наслідки порушення зобов`язання позичальником в частині несплати чергового ануїтетного платежу в установлений день сплати такого платежу чи сплати у розмірі меншому ніж передбачено цим договором.
8. Місцевим судом встановлено, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21.07.2016 у справі № 278/1408/15-ц стягнуто з в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Укрсиббанк" заборгованість за кредитним договором № 11276314000 від 24.12.2007 в розмірі 35 714,75 доларів США, що в гривневому еквіваленті, станом на 28.04.2015 становить 817 816,52 грн, та 13 723,32 грн пені за прострочення сплати кредиту, пені за прострочення сплати відсотків; стягнуто з відповідачів у дольовому порядку на користь позивача по 1 218,00 гривень судових витрат з кожного. Також судом встановлено, що в межах виконавчого провадження за період з 25.02.2020 по 16.09.2020 боржником та поручителями сплачено 2 241,88 доларів США процентів.
Разом з тим, боржником та кредитором не надано до суду доказів погашення решти заборгованості перед банком за кредитним договором, тому місцевий суд дійшов висновку, що боржником залишається не сплаченою заборгованість в розмірі 32 164,16 доларів США тіла кредиту, 1 308,71 доларів США процентів, 13 723,32 грн пені, 1 218,00 грн судового збору. Крім того, суд зазначив, що боржником вимоги кредитора на суму 32 164,16 доларів США тіла кредиту, 1 308,71 доларів США процентів, 13 723,32 грн. пені, 1 218,00 грн судового збору визнані.
9. Судом встановлено, що з огляду на неналежне виконання боржником зобов`язань перед банком за кредитним договором, АТ "Укрсиббанк" направлялася вимога від 26.02.2015 № 30-11/22670, відповідно до якої станом на 20.02.2015 заборгованість позичальника щодо сплати кредитних коштів та процентів за користування кредитом становить 34 717,71 доларів США. Разом з тим, доказів направлення банком такої вимоги боржнику та отримання зазначеної вимоги боржником, а також дату її отримання суду не надано.
З огляду на зазначене, місцевий суд дійшов висновку про припинення строку дії кредитного договору з 41 календарного дня з дати відправлення вимоги - 08.04.2015.
При цьому, суд зазначив, що звернувшись до боржник з досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов`язань та у подальшому з позовною заявою до Житомирського районного суду Житомирської області, АТ "Укрсиббанк" використано право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, пені та штрафів за порушення умов договору, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.
9.1. Місцевий суд зазначив про помилковість посилання кредитора на пункт 1.3.3. кредитного договору, оскільки зазначений пункт договору не передбачає нарахування процентів поза строком дії кредитного договору, тому, місцевий суд дійшов висновку, що вимоги кредитора до божника щодо нарахованих процентів за період з 29.04.2015 по 24.09.2020 на суму 21 569,64 доларів США, з пені за період з 23.09.2019 по 29.02.2020 на суму 75 510,83 грн. є необґрунтованими.
10. Суд зауважив, що пункт 8.1. кредитного договору не є умовою, якою передбачено наслідки протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання в розумінні приписів статей 625 та 1050 ЦК України, тому посилання кредитора на те, що відповідальність за неправомірне користування кредитними коштами визначено безпосередньо у пункті 8.1. кредитного договору, відхилено судом. Також, судом враховано, що пунктом 8.1 кредитного договору передбачено нарахування підвищених процентів на прострочену суму основного боргу, а не на проценти. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав у АТ "Укрсиббанк" для нарахування процентів у порядку статті 625 ЦК України у зв`язку з несплатою боржником процентів за ставкою, відмінною від 3% річних.
11. Місцевий суд також встановив, що для забезпечення виконання зобов`язань, які виникають з кредитного договору від 24.12.2007 № 11276314000, між АТ "Укрсиббанк" (іпотекодержатель) та боржником 24.12.2007 укладено договір іпотеки за реєстраційним № 8138, відповідно до пункту 1.1. якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, право власності на яке виникне у майбутньому. При цьому, суд зазначив, що положеннями пункту 1.1.1 договору іпотеки передбачено, що цією іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань іпотекодавця.
З огляду на зазначене та з врахуванням положень статті 589 ЦК України, статті 19 Закону України "Про заставу", статті 7 Закону України "Про іпотеку", частин третьою, п`ятої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, пункту 1.1.1. договору іпотеки від 24.12.2007, суд дійшов висновку, що вимоги АТ "Укрсиббанк" в частині тіла кредиту, процентів та 3% річних, забезпечені заставою майна боржника.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення
12. Постановою 10.03.2021 Північно-західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу АТ "УкрСиббанк" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.12.2020 залишив без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін (том 4, а. с. 98 - 104).
13. Апеляційний суд, перевіривши обставини, встановлені судом першої інстанції та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зазначив про обґрунтованість висновків місцевого суду про те, що вимоги кредитора до боржника на суму 32 164,16 доларів США тіла кредиту, 1 308,71 доларів США процентів, 13 723,32 грн. пені, 1 218,00 грн. судового збору є обґрунтованими та підтвердженими доказами.
14. Також апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що звернувшись до боржника з досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов`язань та у подальшому з позовною заявою до Житомирського районного суду Житомирської області, АТ "УкрСиббанк" використано право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, пені та штрафів за порушення умов договору. Крім того, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про те, що вимоги кредитора до божника з процентів за період з 29.04.2015 по 24.09.2020 на суму 21 569,64 доларів США, з пені за період з 23.09.2019 по 29.02.2020 на суму 75 510,83 грн. є необґрунтованими та безпідставними.
15. Колегія суддів апеляційного суду зазначила про правильність висновку суду першої інстанції про те, що п.8.1 Кредитного договору не є умовою, якою передбачено наслідки протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання в розумінні приписів статей 625 та 1050 ЦК України. Суд зауважив, що у АТ "УкрСиббанк" відсутні правові підстави для нарахування процентів у порядку статті 625 Цивільного кодексу України у зв`язку з несплатою боржником процентів за ставкою, відмінною від 3% річних.
16. Здійснивши в апеляційному провадженні перерахунок, з урахуванням визначеного заявником періоду нарахування процентів та вірного розміру заборгованості з процентів станом на певну дату з урахуванням здійснених боржником оплат, апеляційний суд зазначив про правильність висновків суду першої інстанції, що розмір процентів, виходячи з ставки - 3% у відповідності до положень статті 625 ЦК України, становить 564,88 доларів США.
17. Здійснивши посилання на положення статті 589 Цивільного кодексу України, статті 19 Закону України "Про заставу", статті 7 Закону України "Про іпотеку", частин третьої, п`ятої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, а також положення п.1.1.1. Договору іпотеки від 24.12.2007, апеляційний суд також дійшов висновку, що вимоги АТ "УкрСиббанк" в частині тіла кредиту, процентів та 3% річних, забезпечені заставою майна боржника .
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
18. АТ "Укрсиббанк" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.12.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 у справі №906/311/20.
19. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №906/311/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Білоус В.В., Огороднік К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2021.
20. Ухвалою 24.05.2021 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 906/311/20 Господарського суду Житомирської області за касаційною скаргою АТ "Укрсиббанк" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.12.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2021;
повідомив учасників справи, що розгляд касаційної скарги АТ "Укрсиббанк" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.12.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 відбудеться 15.06.2021 о 12:00.
21. В судове засідання з`явився представник АТ "Укрсиббанк", який підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі та просив касаційну скаргу АТ "Укрсиббанк" задовольнити, рішення судів попередніх інстанцій скасувати, винести нову постанову, якою вимоги кредитора задовольнити в повному обсязі.
Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (15.06.2021) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги (в т. ч. про перерву чи відкладення розгляду справи), що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 15.06.2021.
З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 911/2581/14 у визначену дату та час.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника (АТ "Укрсиббанк")
22. Скаржник, з посиланням на положення статті 526, частини другої статті 533, статті 1049 ЦК України, п. 1.1. Кредитного договору та правові висновки Великої Палати Верховного суду, викладені у постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, доводив, що належним виконанням умов кредитного договору повернення всієї суми отриманої позики та відповідна сплата за користування кредитними коштами у вигляді процентів. При цьому, AT "УКРСИББАНК" має повне та беззаперечне право на нарахування процентів, а висновки судів суперечать умовам Кредитного договору та положенням статей 625,1048,1049 ЦК України.
22.1. Скаржник, з посиланням на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного суду в ухвалі від 24.01.2019 у справі № 5017/1987/2012 (провадження №12-289гс18), зазначив, що договором може бути встановлено інший (відмінний від 3% річних) розмір процентів, який підлягає сплаті у разі прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому, при розгляді грошових вимог AT "Укрсиббанк" судами першої та апеляційної інстанцій належним чином не досліджено умови Кредитного договору та не визначено, чи встановлює Кредитний договір проценти за неправомірне користування грошовими коштами та їх розмір, відповідно, не надано належної оцінки спірним правовідносинам та не встановлено домовленість сторін щодо нарахування процентів, оскільки сторонами врегульовано та передбачено застосування до простроченої суми кредиту (основного боргу) підвищених процентів за неправомірне користування коштами у розмірі 12,4%. На думку скаржника, така домовленість (оцінка змісту та умов Кредитного договору) є вирішальною при оцінці спірних правовідносин та застосування положень статей 625, 1048 ЦК України.
22.2. Скаржник аргументував, що виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє його від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.
22.3. Скаржник, посилаючись на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 755/30334/14-ц, від 25.04.2018 у справі № 311/4189/15-ц, від 03.05.2018 у справі № 274/5179/14-ц, від 30.05.2018 у справі № 0417/12368/2012, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, зазначив про наявність в скаржника права на нарахування процентів до моменту повного виконання договору (до моменту повного погашення заборгованості), а висновки судів попередніх інстанцій, про припинення права на нарахування відсотків, на думку скаржника, суперечать наявним доказам у справі (умовам Кредитного договору) та положенням статей 625,1048,1049 ЦК України.
22.4. Скаржник зауважив, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки станом на момент подання касаційної скарги Верховним судом (у тому числі, й Великою Палатою Верховного суду) сформовано висновки щодо порядку застосування статті 1048 ЦК України. Разом з тим, Верховним Судом не сформовано висновку щодо системного зв`язку другого речення частини другої статті 1048 ЦК України в контексті з положеннями частини третьої статті 1049 ЦК України. На думку скаржника, формування такого висновку забезпечить прогнозованість, сталість та єдність судових рішень, в тому числі щодо застосування положень статей 625, 631,1048,1049 ЦК України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
23. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
25. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 22 - 22.4. описової частини цієї постанови.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
26. Положеннями Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) визначено особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця.
27. Відповідно до статті 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника-фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
28. За приписами статті 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
29. Абзацом 11 частини першої статті 1 КУзПБ визначено поняття "кредитор" у справі процедурі банкрутства.
30. Згідно з положеннями статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
31. Частиною шостою статті 45 КУзПБ встановлено, що заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
32. Як вбачається з матеріалів справи, АТ "Укрсиббанк" станом на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність було пред`явлено такі вимоги:
- 32 164,16 доларів США - тіло кредиту,
- 1 308,71 доларів США - проценти;
- 13 723,32 грн. пені та 1 218,00 грн. судового збору.
32.1. Зазначені суми стягнуті рішенням Житомирського районного суду від 21.07.2016 у справі № 278/1408/15-ц та були частково визнані боржником (том 3, а. с.78 - 79).
32.2. Водночас, банком з посиланням на положення статті 625 ЦК України та пункту 8.1 кредитного договору також пред`явлено кредиторські вимоги:
- 2 730,56 доларів США процентів (12,4 % річних) за період з 01.05.2015 по 21.09.2020;
- 21 569,64 доларів США з процентів за період з 29.04.2015 по 24.09.2020,
- 75 510,83 грн. пені за період з 23.09.2019 по 29.02.2020.
32.3. Разом з тим, надавши оцінку доказам та доводам скаржника, судами попередніх інстанцій визнано грошові вимоги лише в частині, а саме:
- 908 576,41 грн. - тіло кредиту, забезпечене заставою майна фізичної особи;
- 36 968,57 грн. процентів - позачергово, як вимоги, що забезпечені заставою майна фізичної особи;
- 15 956,79 грн. процентів, нарахованих у порядку статті 625 ЦК України, позачергово, як вимоги, що забезпечені заставою майна фізичної особи;
- 13 723, 32 грн. пені - третя черга задоволення вимог кредиторів;
- 1 218,00 грн. судового збору - друга черга задоволення вимог кредиторів;
- 4 204,00 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів.
Решту вимог АТ "Укрсиббанк" до боржника місцевий та апеляційний суд визнали необґрунтованими.
33. Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
34. Відповідно до частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
35. За приписами частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
36. Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.
37. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
38. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
39. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
39.1. Верховний Суд також звертається до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 910/5297/20, відповідно до якого у разі, якщо сторони бажають врегулювати свої правовідносини щодо стягнення річних у порядку частини другої статті 625 ЦК України іншим способом, ніж той який передбачено цією нормою, то таке регулювання повинно бути самостійною умовою договору, воно не може ототожнюватися з умовами договору про стягнення процентів за правомірне користування кредитом, передбаченими у порядку статті 1048 ЦК України, оскільки законодавець не ототожнює підстави правомірного та неправомірного користування кредитними коштами.
Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 10.11.2020 у справі № 916/4932/15, від 02.07.2020 у справі № 910/18618/17.
39.1. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Аналогічні висновки щодо застосування частини першої статті 1050 та статі 625 ЦК України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
40. За змістом частини другої статті 625 та статті 1050 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
40.1. Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися внаслідок невиконання позичальником обов`язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17.
40.2. При цьому, умови щодо нарахування процентів за правомірне та неправомірне користування кредитними коштами мають визначатися окремими пунктами договору.
41. Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що банк, звернувшись до місцевого суду з позовом до боржника, реалізував своє право на дострокове повернення грошових коштів за Кредитним договором, чим в односторонньому порядку змінив строк виконання основного зобов`язання.
41.1. Зі змісту зазначеного кредитного договору вбачається, що сторонами визначено строк повернення кредиту у повному обсязі в термін, не пізніше 22.12.2028
41.2. Разом з тим, судами встановлено, що скаржником було направлено відповідно до положень пункту 12.1. кредитного строку вимогу про повернення кредиту, а в подальшому банк звернувся до місцевого суду з позовом до боржника про повернення зазначеного боргу, який було стягнуто рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21.07.2016 у справі №278/1408/15-ц.
41.3. При цьому, наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить про те, що строк виконання зобов`язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом та встановлено наявність обов`язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість.
Зазначені висновки узгоджуються з висновкам Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, на які посилався скаржник, а також узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
42. Після пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України - право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припинилось. В подальшому права та інтереси кредитора в правовідносинах між ним та боржником забезпечуються положеннями частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
43. При цьому, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що кредитним договором було встановлено інший розмір відсотків, передбачений положеннями частини другої статті 625 ЦК України та який підлягає сплаті у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки у пункті 8.1. відсутні будь-які посилання на положення статті 625 ЦК України.
Зазначене також було встановлено судами попередніх інстанцій та цим обставинам була надана належна та обґрунтована правова оцінка.
43.1. Скаржником у цьому випадку безпідставно ототожнюється можливість стягнення процентів за користування кредитом, визначена положенням статті 1048 ЦК України та 625 ЦК України, оскільки обов`язок сплати відсотків за цими статтями Кодексу має різну правову природу.
43.2. Крім того, якщо у випадку стягнення таких відсотків на підставі статті 1048 ЦК України боржник добровільно на себе зобов`язання щодо сплати відсотків за користування кредитом на підставі договору, то відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України має примусовий характер - сплата за користування грошовими коштами здійснюється в силу закону та незалежно від волі боржника.
44. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника, викладені у пунктах 22.2. - 22.3. описової частини цієї постанови з огляду на таке.
44.1. Як вбачається зі змісту постанов Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 755/30334/14-ц, від 25.04.2018 у справі № 311/4189/15-ц, від 03.05.2018 у справі № 274/5179/14-ц, від 30.05.2018 у справі № 0417/12368/2012, Верховний Суд, надаючи оцінку застосуванню судами попередніх інстанцій положень статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, дійшов однакового висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє його від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.
44.2. Разом з тим, зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій було застосовано положення частини другої статті 625 ЦК України та визнано обґрунтованими вимоги заявника виходячи з ставки - 3%, з урахуванням якої судами визнано обґрунтованою суму 564,88 доларів США.
Отже, висновки судів попередніх інстанцій у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у зазначених скаржником постановах Верховного Суду в частині застосування положень статей 525, 526, 599, 611 ЦК, оскільки судами не звільнено боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а банк не позбавлено права на отримання штрафних санкцій, передбачених положеннями частини другої статті 625 ЦК України.
44.3. Крім того, зі змісту постанови Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 755/30334/14-ц вбачається, що за результатами розгляду не було встановлено наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником.
44.4. Зі змісту постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 311/4189/15-ц вбачається, що касаційним судом здійснювалась оцінка відмови судів попередніх інстанцій у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та застосування положень частини третьої статті 551 ЦК України, якою встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Разом з тим, у цій справі скаржником поставлене питання щодо можливості одночасного застосування положень статей 625 та 1048 ЦК України, а також збільшення розміру відсотків, передбачених положеннями статті 625 ЦК України на підставі умов договору.
Отже, правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 311/4189/15-ц та від 04.04.2018 у справі № 755/30334/14-ц з огляду на інші правові підстави звернення позивача та касаційного розгляду є нерелевантними до правовідносин у цій справі.
45. Посилання скаржника на правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 є необґрунтованими з огляду на таке.
Як вбачається зі змісту зазначеної постанови, справа № 910/9072/17 розглядалась судами за позовом ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління Укргазтехзв`язок" до ТОВ "Аквамарін-Глоу" про стягнення 30 851 834, 15 грн, отриманих товариством на підставі договору підряду від 25.06.2012 № 1КБ. При цьому, в обґрунтування стягнення грошових котів, позивачем було визначено правовою підставою статтю 1212 ЦК України.
Отже, правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, є нерелевантними до правовідносин у цій справі з огляду на інший суб`єктний склад, предмет судового розгляду та правове регулювання правовідносин, що склались між сторонами.
46. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до абзаців 2 - 4 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, склад і розмір грошових вимог забезпеченого кредитора за зобов`язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. До розміру вимог такого забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня.
46.1. Визнані господарським судом вимоги забезпеченого кредитора погашаються боржником у розмірі ринкової вартості квартири або житлового будинку, що забезпечує вимоги такого кредитора, яка визначається оцінювачем, визначеним кредитором. Залишок заборгованості такого кредитора підлягає прощенню (списанню) в порядку, визначеному цим пунктом.
46.2. У разі якщо боржник до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність частково погасив кредит, розмір вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню відповідно до цього пункту, зменшується пропорційно до частини кредиту, погашеної боржником.
Отже, вбачається обґрунтованим висновок про те, що у випадку звернення боржника (фізичної особи) до суду із заявою про його неплатоспроможність та за наявності зобов`язань, які виникли з кредиту в іноземній валюті та які забезпечені іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, до розміру вимог забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня в силу положень закону - пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, незалежно від строку настання виконання зобов`язань та строку дії кредитного договору.