ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 923/547/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
прокуратури - Атаєва Д. К.,
відповідача - Глущенко А.П.,
третьої особи - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Херсонської обласної ради
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 (судді: Коротун О. М., Сулім В. В., Майданевич А. Г.) та рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 (суддя Марченко О. В.) у справі
за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави
до Херсонської обласної ради та Генічеської районної державної адміністрації
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Генічеська санаторна загальноосвітня школа-інтернат I-III ступенів Херсонської обласної ради
про визнання недійсними та скасування рішень від 10.04.2017 №461, від 09.06.2017 №521, від 20.12.2019 №1538 і скасування реєстраційного запису,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У червні 2020 року заступник Генерального прокурора в інтересах держави (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Херсонської обласної ради та Генічеської районної державної адміністрації (далі - Генічеська райдержадміністація), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Генічеської санаторної загальноосвітньої школи-інтернату I-III ступенів Херсонської обласної ради (далі - школа-інтернат) про:
- визнання недійсним та скасування рішення Херсонської обласної ради від 10.04.2017 № 461 "Про створення комунального підприємства "База відпочинку "Генгірка" Херсонської обласної ради" (далі - рішення № 461);
- скасування реєстраційного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію створення юридичної особи - Комунального підприємства "База відпочинку "Генгірка" Херсонської обласної ради (далі - КП "База відпочинку "Генгірка"), зроблений 27.04.2017 державним реєстратором адміністрації Херсонської області Дамаскіною В. П., номер запису 14871020000001538;
- визнання недійсним та скасування рішення Херсонської обласної ради від 09.06.2017 № 521 "Про надання права господарського відання нерухомим майном, розташованим за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Генічеська Гірка, вул. Азовська, 47, і передачу основних засобів та інших необоротних матеріальних активів з балансу Генічеської санаторної загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів Херсонської обласної ради" (далі - рішення № 521);
- визнання недійсним та скасування рішення Херсонської обласної ради від 20.12.2019 № 1538 "Про внесення змін до рішення XIX сесії обласної ради VII скликання від 26 липня 2018 року № 953 "Про затвердження переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Херсонської області, які підлягають приватизації" (далі - рішення № 1538).
1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 55, 78, 135 Господарського кодексу України обґрунтовані тим, що господарська організація засновується на базі відокремленої частини комунального майна, яке на момент створення господарського товариства не повинно перебувати на балансі інших господарських організацій та закріплюється власником за новоствореною господарською організацією в установчих документах.
З 2015 року спірна база відпочинку перебувала в оперативному управлінні школи-інтернату для забезпечення реалізації права дітей з хронічними неспецифічними захворюваннями органів дихання на оздоровлення та відпочинок, що свідчить про неможливість створення на її базі нового комунального підприємства без прийняття рішення про припинення права оперативного управління вказаним майном школі-інтернату. Станом на час реєстрації КП "База відпочинку "Генгірка" майно бази не було відокремлено. Створюючи комунальне підприємство Херсонська обласна рада ані в рішенні № 461, ані в статуті не закріпила за КП "База відпочинку "Генгірка" майно та не визначила його склад і порядок використання відповідно до закону, отже порушено передбачений Господарським кодексом України порядок створення господарської організації.
Прокурор зазначав, що передання бази відпочинку "Генгірка", яка є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Херсонської області та закріплене за навчальним закладом на праві оперативного управління іншому суб`єкту суперечить частині третій статті 80 Закону України "Про освіту" та статті 20 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей". За змістом частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" об`єкти та майно комунальних закладів освіти не підлягають приватизації, а тому обласна рада не мала права включати базу до переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Херсонської області, які підлягають приватизації.
1.3. Згідно з ухвалою Господарського суду Херсонської області від 15.06.2020 позовну заяву передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва, який відповідно до ухвали від 13.07.2020 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження.
1.4. Херсонська обласна рада у відзиві на позовну заяву просила відмовити у її задоволенні, наголошуючи на тому, що в цьому випадку вирішення радою в межах своїх повноважень питання щодо створення комунального підприємства та розпорядження рухомим і нерухомим майном, що відноситься до спільної власності територіальних громад області, є дискреційними повноваженнями, які були реалізовані з дотриманням процедури, встановленої чинним законодавством України.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021, позовні вимоги задоволені частково, а саме:
- скасовано рішення Херсонської обласної ради від 10.04.2017 № 461 "Про створення комунального підприємства "База відпочинку "Генгірка" Херсонської обласної ради";
- скасовано реєстраційний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію створення юридичної особи - КП "База відпочинку "Генгірка", зроблений 27.04.2017 державним реєстратором Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області Дамаскіною В. П., номер запису 14871020000001538;
- скасовано рішення Херсонської обласної ради від 09.06.2017 № 521 "Про надання права господарського відання нерухомим майном, розташованим за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Генічеська Гірка, вул. Азовська, 47, і передачу основних засобів та інших необоротних матеріальних активів з балансу Генічеської санаторної загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів Херсонської обласної ради";
- скасовано рішення Херсонської обласної ради від 20.12.2019 № 1538 "Про внесення змін до рішення XIX сесії обласної ради VII скликання від 26 липня 2018 року № 953 "Про затвердження переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Херсонської області, які підлягають приватизації";
- стягнуто з Херсонської обласної ради на користь Офісу Генерального прокурора 8 408,00 грн судового збору;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
2.2. Суди установили, що база відпочинку не використовувалася школою-інтернатом, у зв`язку з чим Херсонська обласна рада на підставі частини 2 статті 137 Господарського кодексу України мала право вилучати у школи-інтернату майно, що нею не використовується.
Водночас, посилаючись на положення частини 1 статті 78 Господарського кодексу України, суди дійшли висновку, що при створенні КП "База відпочинку "Генгірка" Херсонська обласна рада мала спочатку виділити відповідне майно, а потім на його базі створити таке підприємство.
Натомість Херсонська обласна рада створила КП "База відпочинку "Генгірка", зареєструвала його за місцезнаходженням бази відпочинку, а потім вилучила майно з оперативного управління Школи-інтернату та передала базу відпочинку КП "База відпочинку "Генгірка" на праві господарського відання, що суперечить вимогам законодавства.
Отже, суди дійшли висновку, що оскільки Херсонською обласною радою порушено порядок створення КП "База відпочинку "Генгірка" вимоги про скасування рішень від 10.04.2017 № 461, від 09.06.2017 № 521 і від 20.12.2019 № 1538 та запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію створення юридичної особи - КП "База відпочинку "Генгірка" підлягають задоволенню.
Разом з цим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсними зазначених рішень, суди зазначили, що скасування таких рішень фактично означає їх недійсність, тобто в даному випадку скасування і недійсність є тотожними поняттями.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021, Херсонська обласна рада у касаційній скарзі просить їх скасувати в частині задоволення позовних вимог прокурора та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункти 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.1.1. Заявник касаційної скарги вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справах № 813/1368/18 та № 1340/5441/18, у яких Велика Палата Верховного Суду визнала помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що спір предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування і таке рішення впливає на права та інтереси територіальної громади в цілому, має бути вирішений за правилами цивільного судочинства, а доводи скаржників щодо належності цієї справи до юрисдикції адміністративних судів знайшли своє підтвердження під час її розгляду у суді касаційної інстанції.
3.1.2. Скаржник акцентує увагу на відсутності висновків Верховного Суду, а саме:
- з питання скасування реєстраційного запису та рішення органу місцевого самоврядування про створення самостійного суб`єкта господарювання виключно з мотивів порушення порядку його створення, не порушуючи при цьому а ні прав територіальної громади, в інтересах якої і діяв орган місцевого самоврядування, а ні прав будь-яких інших осіб;
- з питання щодо права органу місцевого самоврядування як представника громади та власника нерухомого майна здійснювати його вилучення на підставі частини 2 статті 137 Господарського кодексу України з урахуванням статті 63 Закону України "Про освіту" щодо заборони вилучення майна закладів освіти. Так, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій зазначили про заборону на вилучення майна та приватизацію об`єктів освіти, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що база відпочинку не використовувалася школою-інтернатом, у зв`язку з чим Херсонська обласна рада на підставі частини 2 статті 137 Господарського кодексу України мала право вилучати у школи-інтернату майно, яке нею не використовувалося. Отже, суд апеляційної інстанції норму статті 63 Закону України "Про освіту" визначив першочерговою по відношенню до норми статті 137 Господарського кодексу України;
- з питання відповідності грошових коштів засновника юридичної особи, виділених з бюджету громади як частини комунальної власності вимогам статті 78 Господарського кодексу України як відокремленої частини комунальної власності;
- з питання щодо порядку та способу захисту прав працівників, визначених статтями 44 та 492 Кодексу законів про працю України у випадку скасування реєстраційного запису та ліквідації юридичної особи всупереч вимогам статей 104, 105, 110-112 Цивільного кодексу України. Так чинне законодавство України не визначає порядок дій підприємства, реєстрацію якого скасовано та засновника цього підприємства, в частині забезпечення прав працівників, виявлення кредиторів, припинення договірних зобов`язань з іншими суб`єктами господарювання у випадку прийняття судом рішення про скасування рішень засновника про створення суб`єкта господарювання та скасовуючи державну реєстрацію такого підприємства.
3.1.3. Заявник касаційної скарги з посиланням на пункт 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України акцентував увагу на тому, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення про право та інтереси працівників підприємства - КП "База відпочинку "Генгірка" не залучивши їх та/або підприємство до участі у справі та не забезпечили захист прав працівників, чим порушили приписи Господарського процесуального кодексу України.
Суди не звернули уваги також на те, що як свідчить статут бази відпочинку та оздоровлення "Генгірка", створеної за рішенням засновника - Херсонської обласної ради від 08.06.1976 № 7-р, база є оздоровчою установою і створена з метою організації відпочинку та оздоровлення педагогічних працівників з дітьми та дітей. В статуті не зазначено жодної функції, направленої на реалізацію права на освіту. Оздоровчі заклади (бази відпочинку, пансіонати, дитячі оздоровчі табори та інше) не входить до переліку державного майна України у розділі "Народна освіта", що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311. Як свідчить лист Херсонської обласної державної адміністрації від 11.08.2015 № 70-1583/0/9-15/323, у зв`язку з втратою своїх безпосередніх функцій база не має права для отримання бюджетного фінансування за рахунок коштів обласного бюджету як навчальний заклад.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу прокурор просить відмовити у її задоволенні, а рішення залишити без змін, наголошуючи на безпідставності доводів скаржника, вказуючи, зокрема, на те, що частина 2 статті 137 Господарського кодексу України надає власнику майна право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.
Водночас, прокурор акцентує увагу на тому, що зазначена норма є загальною, у той час як питання вилучення майна закладу освіти регулюється спеціальними нормами Закону України "Про освіту".
Посилання скаржника на відсутність висновків Верховного Суду з питань зазначених у касаційній скарзі є безпідставними.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід закрити, а з підстав, визначених пунктом 3, 4 зазначеної норми, - касаційну скаргу залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що згідно з листом від 11.08.2015 № 70-1583/0/9-15/323 Херсонська обласна державна адміністрація повідомила Херсонську обласну раду про те, що:
- у підпорядкуванні управління освіти і науки Херсонської обласної державної адміністрації перебуває база відпочинку "Генгірка", розташована у приміщенні Генгірської початкової школи Генічеського району, яку разом із земельною ділянкою закріплено за школою відповідно до розпорядження виконавчого комітету Ради депутатів трудящих від 08.01.1976 № 7-р, та передано на баланс обласного відділу народної освіти з метою використання цього приміщення під табір праці та відпочинку учнів;
- база відпочинку "Генгірка" є юридичною особою, має власний баланс, рахунки в органах Казначейства України, зареєстрована в органах статистики та Державної фіскальної служби України; згідно з державним актом на право постійного користування землею, виданим відповідно до рішення Генічеської районної ради народних депутатів від 28.04.1995 № 83, Херсонському обласному управлінню освіти надано право постійного користування землею площею 1,2998 га в межах згідно з планом користування для бази відпочинку "Генгірка" на Арабатській Стрілці;
- відповідно до статуту бази відпочинку та оздоровлення "Генгірка", затвердженого Управлінням освіти і науки обласної державної адміністрації та зареєстрованого в Генічеській райдержадміністрації 09.11.2000 № 1113, визначено статус бази відпочинку "Генгірка" як позашкільного навчального закладу, що є базою оздоровлення та відпочинку для дітей і педагогічних працівників області з дітьми. У 2003 році згідно із висновком санепідемстанції та наказом директора бази відпочинку "Генгірка" оздоровлення дітей припинено;
- фінансування бази відпочинку " Генгірка " здійснюється частково за рахунок спецкоштів, отриманих за реалізацію путівок, та за рахунок коштів обласного бюджету за кодом функціональної класифікації видатків 070401 "Позашкільні заклади освіти, заходи із позашкільної роботи з дітьми". Однак, у зв`язку із втратою своїх безпосередніх функцій база відпочинку " Генгірка " не може бути віднесена до позашкільних закладів освіти і не має права для отримання бюджетного фінансування;
- протягом тривалого часу обласною державною адміністрацією неодноразово порушувалося перед Херсонською обласною радою питання про реорганізацію бази відпочинку "Генгірка" у структурний підрозділ іншого навчального закладу для збереження та виконання нею своїх безпосередніх функцій як позашкільного закладу освіти, оптимізації видатків на позашкільну освіту;
- відповідно до висновків та рекомендацій постійної комісії Херсонської обласної ради з питань науки, освіти, культури, молоді, спорту та взаємодії із засобами масової інформації від 05.06.2014 № 33-35 департаменту освіти і науки, молоді та спорту Херсонської обласної державної адміністрації (правонаступником є управління освіти і науки) необхідно розглянути питання щодо можливості приєднання бази відпочинку "Генгірка" як лікувально-профілактичного відділення до школи-інтернату та внесення відповідних змін до статуту зазначеного закладу;
- наказом в.о. начальника Управління від 06.04.2015 № 113 створено робочу групу стосовно вивчення питання подальшого функціонування бази відпочинку "Генгірка", яка дійшла висновку про доцільність приєднання бази відпочинку "Генгірка" як лікувально-профілактичного відділення до школи-інтернату;
- зазначена санаторна школа є навчально-виховним і лікувально-реабілітаційним закладом для дітей з неспецифічними захворюваннями органів дихання; наявність у закладі бази відпочинку та оздоровлення сприятиме закріпленню позитивних результатів в лікуванні органів дихання вихованців закладу в літній період на березі Азовського моря на Арабатській Стрілці. Зазначене сприятиме збереженню бази відпочинку " Генгірка " як закладу обласного підпорядкування, забезпечить виконання функції оздоровлення та відпочинку дітей різних категорій, надасть можливість організовувати роботу літніх профільних шкіл для талановитих і обдарованих дітей, організовувати відпочинок та оздоровлення педагогічних працівників, проводити на території бази відпочинку " Генгірка " культурно-масові заходи обласного рівня як для дітей, так і для педагогів приймати для оздоровлення дітей з інших регіонів України, що забезпечить додаткові надходження до обласного бюджету;
- ураховуючи викладене обласна державна адміністрація просила винести на розгляд сесії Херсонської обласної ради питання приєднання бази відпочинку "Генгірка" до школи-інтернату.
Суди також установили, що 23.12.2015 ІІ сесією обласної ради VII скликання прийнято рішення № 24, згідно з яким вирішено, зокрема, припинити юридичну особу - базу відпочинку "Генгірка" шляхом її приєднання до школи-інтернату (пункт 1); визнати школу-інтернат правонаступником усього майна, прав та обов`язків бази відпочинку " Генгірка " (пункт 2); утворити комісію з припинення бази відпочинку " Генгірка " (пункт 3); ліквідаційній комісії протягом чотирьох місяців з дати публікації повідомлення про припинення юридичної особи у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації здійснити заходи, пов`язані з припиненням юридичної особи - бази відпочинку " Генгірка ", згідно з вимогами чинного законодавства України (пункт 4).
Згідно з частинами 2, 3 статті 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.
Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
Рішенням VI сесії Херсонської обласної ради VII скликання від 09.09.2016 № 202 затверджено передавальний акт бази відпочинку "Генгірка" станом на 01.06.2016, яку передано школі-інтернату.
Відповідно до статуту школи-інтернату (у редакції 2017 року) школа-інтернат є загальноосвітнім навчально-виховним закладом з медичним профілем для дітей з хронічними неспецифічними захворюваннями органів дихання, що забезпечує реалізацію права дітей, які потребують тривалого лікування та реабілітації, на загальну середню освіту; навчальний заклад є правонаступником середньої санаторної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей з хронічними захворюваннями органів дихання, що була реорганізована згідно з розпорядженням виконавчого комітету Ради народних депутатів від 03.06.1983 № 377-р "Про реорганізацію Генічевської восьмирічної школи-інтернату"; назву змінено відповідно до наказу Управління освіти і науки обласної державної адміністрації від 01.09.2004 "Про назви, печатки, штампи та вивіски загальноосвітніх навчальних закладів".
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про припинення юридичної особи: базу відпочинку "Генгірка" припинено 19.12.2019.
Зі службової записки головного спеціаліста відділу соціально-економічного розвитку управління розвитку об`єктів спільної власності територіальних громад області без номера та дати вбачається, що база відпочинку протягом перебування в оперативному управління школи-інтернату не функціонувала, а для її належного функціонування необхідним було виділення значної суми коштів. На підставі викладеного вказаним головним спеціалістом було запропоновано створити окреме комунальне підприємство для оздоровлення та відпочинку дітей і дорослих.
Згідно з висновками та рекомендаціями постійної комісії Херсонської обласної ради від 21.03.2017 № 439, Херсонська обласна рада дійшла висновку про доцільність створення КП "База відпочинку "Генгірка" та рекомендувала винести на розгляд сесії обласної ради питання про створення комунального підприємства, затвердження його статуту за умови визначення особи, на яку буде покладено виконання обов`язків керівника.
4.4. Суди попередніх інстанцій також установили, що 10.04.2017 Херсонською обласною радою прийнято рішення № 461, яким, зокрема створено КП "База відпочинку "Генгірка", затверджено його статуту та здійснено державну реєстрацію підприємства та його статуту.
09.06.2017 Херсонською обласною радою прийнято рішення № 521, яким, зокрема, припинено право оперативного управління нерухомим майном школі-інтернату, надано право господарського відання нерухомим майном КП "База відпочинку "Генгірка", надано дозвіл школі-інтернату на передачу основних засобів та інших необоротних матеріальних активів (згідно з додатком) на баланс КП "База відпочинку "Генгірка" шляхом підписання акта приймання-передачі.
20.12.2019 Херсонською обласною радою прийнято рішення №1538 про внесення змін до рішення XIX сесії обласної ради VII скликання від 26.07.2018 № 953 "Про затвердження переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Херсонської області, які підлягають приватизації", зокрема, перелік об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Херсонської області, які підлягають приватизації, доповнено пунктом такого змісту: "будівлі та споруди комунального підприємства "База відпочинку "Генгірка" Херсонської обласної ради, розташовані за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Генічеська гірка, вул. Азовська, 47 ".
4.5. Відповідно до частин 1, 2 статті 135 Господарського кодексу України власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет, структуру утвореного ним суб`єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб`єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення заснованих ним суб`єктів господарювання відповідно до законодавства. Власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.
У зазначеній нормі закріплено положення, зокрема, щодо можливості власника здійснювати належні йому засновницькі правомочності не тільки особисто, але й через уповноважені ним органи з метою отримання прибутку при здійснення підприємницької діяльності або без такої мети з ціллю досягнення певного економічного, соціального або іншого результату при здійснення некомерційної господарської діяльності.
У частині 1 статті 63 Господарського кодексу України визначені види підприємств, які залежно від форм власності, передбачених законом, можуть діяти в Україні, зокрема, комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.
Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об`єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника (частина 3, 4 зазначеної норми).
За змістом частин 1- 3 статті 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
4.6. Суди попередніх інстанцій установили, що при створенні КП "База відпочинку "Генгірка" Херсонська обласна рада мала спочатку виділити відповідне майно, а потім на його базі створити таке підприємство.
Натомість Херсонська обласна рада створила КП "База відпочинку "Генгірка", зареєструвала його за місцезнаходженням бази відпочинку, а потім вилучила майно з оперативного управління школи-інтернату та передала базу відпочинку КП "База відпочинку "Генгірка" на праві господарського відання, що суперечить вимогам законодавства.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Конституції України Закон України "Про місцеве самоврядуванні в Україні" визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування (преамбула Закону).
Згідно з частинами 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядуванні в Україні" Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсними рішень Херсонської обласної ради від 10.04.2017 № 461, від 09.06.2017 № 521 і від 20.12.2019 № 1538 суди установили порушення Херсонською обласною радою порядку створення КП "База відпочинку "Генгірка", що має наслідком скасування спірних рішень та реєстраційного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 14871020000001538 про державну реєстрацію створення юридичної особи - КП "База відпочинку "Генгірка", зроблений 27.04.2017 державним реєстратором адміністрації Херсонської області Дамаскіною В. П.
4.7. Як уже зазначалося, Херсонська обласна рада, звертаючись з касаційною скаргою на судові рішення у справі, як на підставу для касаційного оскарження, посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із застосуванням норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справах № 813/1368/18 та № 1340/5441/18.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, в яких схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15- ц (провадження № 14-737цс19).
4.8. З приводу посилань скаржника на постанови Верховного Суду, то колегія суддів зазначає таке:
- у постанові від 12.02.2020 у справі № 813/1368/18 предметом позову була вимога ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Львівської обласної ради про визнання недійсним рішення Львівської обласної ради від 20.03.2018 № 648 "Про реорганізацію служби громадського здоров`я у Львівській області", скасування цього рішення, зобов`язання Львівську обласну раду прийняти рішення про забезпечення виконання вимог статті 49 Конституції України, компенсувати понесені позивачами витрати на лікування та зобов`язати відповідача здійснити контроль за виконанням рішення Львівської обласної ради від 31 січня 2017 року № 349 про виконання комплексної програми надання медичної допомоги мешканцям Львівщини за кошти обласного бюджету за 2017- 2018 роки та компенсувати витрати, понесені ОСОБА_2 на лікування в Інституті Філатова в 2017 та 2018 роках у Львівській обласній клінічній лікарні.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно з нормами чинного законодавства можна зробити висновок, що прийняття рішень щодо управління закладами охорони здоров`я є як реалізацією державної політики у сфері охорони здоров`я, так і виконанням від імені територіальної громади управлінської функції у сфері управління закладами охорони здоров`я шляхом прийняття відповідних нормативних актів, а відтак - є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування як суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на те, що предметом спору у цій справі є рішення органу місцевого самоврядування, прийняте на виконання від імені територіальної громади функції управління закладами охорони здоров`я, і таке рішення впливає не лише на права та інтереси позивачів, як членів територіальної громади, а й на інтереси територіальної громади в цілому, Верховний Суд дійшов висновку, що в цій справі позивачі діють на захист публічного інтересу, з метою судового контролю за публічними завданнями відповідного органу влади, а отже позивачі скористалися своїм правом, визначеним статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на його оскарження в порядку адміністративного судочинства;
- у постанові від 12.02.2020 у справі № 1340/5441/18 предметом позову була вимога ОСОБА_4 до Львівської обласної ради про визнання незаконним і скасувати рішення ради від 20.03.2018 № 648 "Про реорганізацію служби громадського здоров`я" та зобов`язання відповідача здійснити поворот виконання рішення та поновити державну реєстрацію комунальних закладів Ради "Львівський обласний медичний інформаційно-аналітичний центр" і "Львівський обласний центр здоров`я". Верховний Суд зазначив, що прийняття рішень щодо управління закладами охорони здоров`я є як реалізацією державної політики у сфері охорони здоров`я, так і виконанням від імені територіальної громади управлінської функції у сфері управління закладами охорони здоров`я шляхом прийняття відповідних нормативних актів, а відтак - є актом органу місцевого самоврядування як суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
4.9. Таким чином, у зазначених скаржником справах та у справі, що розглядається, обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норми матеріального права, не можна визнати подібними у зв`язку із встановленням судами попередніх інстанцій у цих справах інших фактичних обставин, які вплинули на прийняття судових рішень. У справі, яка розглядається та у справах, наведених скаржником, не є подібними предмет та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини справи.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
4.10. Щодо посилань заявника касаційної скарги на те, що підставами касаційного оскарження судових рішень є також підстави, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке:
- стосовно доводів скаржника про відсутність висновку Верховного Суду з питання скасування реєстраційного запису та рішення органу місцевого самоврядування про створення самостійного суб`єкта господарювання виключно з мотивів порушення порядку його створення, не порушуючи при цьому а ні прав територіальної громади, в інтересах якої і діяв орган місцевого самоврядування, а ні прав будь-яких інших осіб.
Суди попередніх інстанцій установили обставини щодо порушення Херсонською обласною радою при прийнятті оскаржуваних рішень норм законодавства щодо необхідності виділення відповідного майна, а в подальшому створення на його базі нового підприємства.
Як вже зазначалося, за змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частинами 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядуванні в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини, колегія суддів вважає відсутніми підстави для формування висновку Верховного Суду із зазначеного скаржником питання;
- стосовно відсутності висновку Верховного Суду з питання щодо права органу місцевого самоврядування як представника громади та власника нерухомого майна, здійснювати його вилучення на підставі частини 2 статті 137 Господарського кодексу України з урахуванням статті 63 Закону України "Про освіту" щодо заборони вилучення майна закладів освіти.
Частиною 2 статті 137 Господарського кодексу України власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.
Суди попередніх інстанцій установили, що база відпочинку не використовувалася школою-інтернатом, у зв`язку з чим Херсонська обласна рада на підставі частини 2 статті 137 Господарського кодексу України мала право вилучати у школи-інтернату майно, що не використовується останньою, однак з дотриманням законодавчо встановленого порядку.
Отже колегія суддів вважає відсутніми підстави для формування висновку Верховного Суду із зазначеного скаржником питання;
- доводи скаржника стосовно відсутності висновків Верховного Суду з питання щодо відповідності грошових коштів засновника юридичної особи, виділених з бюджету громади як частини комунальної власності, вимогам статті 78 Господарського кодексу України як відокремленої частини комунальної власності та питання щодо порядку та способу захисту прав працівників, визначених статтями 44 та 492 Кодексу законів про працю України у випадку скасування реєстраційного запису та ліквідації юридичної особи всупереч вимогам статей 104, 105, 110-112 Цивільного кодексу України колегія суддів не бере до уваги з таких підстав.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Відсутність висновку Верховного Суду з порушених заявником касаційної скарги питань, у наведеному випадку не є таким, що потребує вирішення в межах спірних правовідносин у цій справі, не впливає на вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, а також не впливає на висновки, викладені у оскаржених судових рішеннях, яких суди дійшли, зважаючи на предмет і підстави позову, встановлені судами обставини справи, наявні у справі докази, та відповідні положення законодавства, які регулюють спірні правовідносини. При цьому колегія суддів звертає увагу на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.
4.11. Щодо оскарження судових рішень з підстав, передбачених частиною 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме працівників КП "База відпочинку "Генгірка", колегія суддів зазначає, що за змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу передбачено у статті 16 Цивільного кодексу України.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
За змістом статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У справах про оскарження рішення третейського суду та про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду учасниками справи є учасники третейського розгляду, а також особи, які не брали участі у третейському розгляді, якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов`язки. У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Зазначаючи про прийняття судових рішень про права та інтереси працівників КП "База відпочинку "Генгірка" Херсонська обласна рада не обґрунтувала наявність підстав вважати наявними порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
З огляду на встановлені судами обставини справи колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди скаржника із судовими рішеннями. Жодних аргументованих посилань на порушення судами норм матеріального чи процесуального права скаржником не наведено.