ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 913/567/19(913/176/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В. В., Погребняк В. Я.,
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021
та рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2020
у справі № 913/567/19(913/176/20)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання"
2) Державного підприємства "Енергоринок"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванов Андрій Валерійович та Міністерство юстиції України
про зняття арешту з майна
Учасники справи:
від ТОВ "Луганськобленерго" - Григор`єв О. М.;
від ТОВ "ЛЕО" - Ковтун В. В.;
від ДП "Енергоринок" - Гаркуша В. В.;
від Іванова А. В. - не з`явився;
від Мінюсту України - не з`явився;
1. Короткий зміст заявлених вимог
1.1. 23.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" (далі - ТОВ "Луганськобленерго", позивач) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" (далі - ТОВ "ЛЕО", відповідач-1) та Державного підприємства "Енергоринок" (далі - ДП "Енергоринок", відповідач-2), в якому просило суд:
- зняти арешт, накладений на підставі постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича (далі - Іванов А. В., третя особа-1) про арешт майна боржника від 19.08.2019 (щодо накладення арешту на транспортні засоби), від 20.08.2019 (щодо накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно), від 08.10.2019 (щодо накладення арешту на великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби) та від 08.10.2019 (щодо накладення арешту на сільськогосподарську техніку), а також скасувати розшук, оголошений на підставі постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А. В. про розшук майна боржника від 20.08.2019 (щодо оголошення в розшук транспортних засобів) та від 27.08.2019 (щодо оголошення в розшук транспортних засобів), винесених у межах виконавчого провадження № 59826352, щодо наступних транспортних засобів, що належать ТОВ "Луганськобленерго":
1. УАЗ-22069, НОМЕР_1, інший трн. засіб, НОМЕР_88;
2. УАЗ-2206, НОМЕР_2, автобус, НОМЕР_3 ;
3. УАЗ-2206 СП10ТК, НОМЕР_4, автобус, НОМЕР_5 ;
4. SUPER В, НОМЕР_6, легковий, НОМЕР_7 ;
5. PRADO, НОМЕР_8, легковий, НОМЕР_9 ;
6. SUPER В, НОМЕР_10, легковий, НОМЕР_11 ;
7. ГАЗ-66 ЭТЛ-3502, НОМЕР_12, вантажний, НОМЕР_13 ;
8. ЗИЛ-131 ТВ 26Е, НОМЕР_14, вантажний, НОМЕР_15 ;
9. УАЗ-3909, НОМЕР_16, легковий, НОМЕР_17 ;
10. ГАЗ-3110, НОМЕР_18, легковий, НОМЕР_19 ;
11. U НОМЕР_20, НОМЕР_21, вантажний, НОМЕР_22 ;
12. ЗИЛ-ММЗ-4502, НОМЕР_23, вантажний, № шасі: НОМЕР_24 ;
13. 21063, НОМЕР_25, легковий, НОМЕР_26 ;
14. УАЗ-2206, НОМЕР_27, автобус, НОМЕР_28 ;
15. ГАЗ-3307, НОМЕР_29, вантажний, НОМЕР_30 ;
16. ИЖ-2717-90, НОМЕР_31, легковий, НОМЕР_32 ;
17. УАЗ-3909, НОМЕР_33, легковий, НОМЕР_34 ;
18. УАЗ-2206, НОМЕР_35, автобус, НОМЕР_36 ;
19. ЗИЛ-433362, НОМЕР_37, вантажний, НОМЕР_38 ;
20. 21213, НОМЕР_39, легковий, НОМЕР_40 ;
21. УАЗ-3909, НОМЕР_41, легковий, НОМЕР_42 ;
22. УАЗ-3909, НОМЕР_43, вантажний, НОМЕР_44 ;
23. УАЗ-2206, НОМЕР_45, автобус, НОМЕР_46 ;
24. ЗИЛ-131, НОМЕР_47, вантажний, НОМЕР_48 ;
25. ИЖ-2717-90, НОМЕР_49, легковий, НОМЕР_50 ;
26. ГАЗ-32213-224, НОМЕР_51, автобус, НОМЕР_52 ;
27. ГАЗ-3307, НОМЕР_53, вантажний, НОМЕР_54 ;
28. УАЗ-2206, НОМЕР_55, автобус, НОМЕР_56 ;
29. УАЗ -3909 ОСТ, НОМЕР_58, вантажний, НОМЕР_59 ;
30. УАЗ-31514, НОМЕР_60, легковий, НОМЕР_61 ;
31. УАЗ-31514, НОМЕР_62, легковий, НОМЕР_63 ;
32. ГАЗ-66, НОМЕР_64, вантажний, 0373308;
33. ВАЗ-2107, НОМЕР_65, легковий, НОМЕР_66 ;
34. УАЗ-3909, НОМЕР_67, вантажний, НОМЕР_68 ;
35. УАЗ-3303, НОМЕР_69, вантажний, НОМЕР_70 ;
36. УАЗ-2206 СП10ТК, НОМЕР_71, автобус, ХТ; НОМЕР_72 ;
37. ВАЗ 2107, НОМЕР_65, вантажний, НОМЕР_66 ;
38. УАЗ-31514, НОМЕР_73, легковий, НОМЕР_74 ;
39. УАЗ-3909, НОМЕР_75, легковий, НОМЕР_76 ;
40. БУК-150К, 1992 р/в, № двигуна НОМЕР_77, машина бурильно-кранова; заводський № НОМЕР_78 ;
41. ММЗ-771Б, 1985 р/в, причіп, заводський № НОМЕР_79 ;
42. Т-150050К, 1988 р/в, № двигуна НОМЕР_80, трактор колісний, заводський № НОМЕР_81 ;
43. Автонавантажувач 41.015, 2000 р/в, 00404ТВВ № двигуна НОМЕР_89, автонавантажувач 41.015, заводський № НОМЕР_82 ;
44. Автонавантажувач ДВ 1792.33.20, 1989 р/в, Т0022ЛУ № двигуна НОМЕР_83, автонавантажувач ДВ 1792.33.20, заводський № НОМЕР_84 ;
45. ГКБ-8350, 1972 р/в, Т1978ЛУ, причіп, заводський № НОМЕР_85 ;
46. ЧМЗАП837900, Т4949ЛУ, причіп, заводський № НОМЕР_86 ;
47. 1-Р-3, 1987 р/в, 04151ТВВ, причіп-розпуск, заводський № НОМЕР_87 .
1.2. В обґрунтування правових підстав для звернення з даним позовом позивач посилається на положення частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" та порушення його права розпоряджатися та користуватися належним на праві власності майном.
1.3. За твердженням позивача, майно, на яке накладено арешт і яке було оголошено у розшук, не є власністю боржника - ТОВ "ЛЕО", а належить на праві приватної власності позивачу. Передача зазначених транспортних засобів до статутного капіталу ТОВ "Луганськобленерго" підтверджується рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Луганськобленерго", яке було оформлено протоколом від 18.12.2014, актом приймання-передачі майна в статутний капітал ТОВ "Луганськобленерго" від 26.12.2014. Крім того, рішенням Господарського суду Луганської області від 09.11.2016 у справі № 913/1162/16 визнано з 26.12.2014 за ТОВ "Луганськобленерго" право власності на майно, внесене ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" в статутний фонд ТОВ? ? "Луганськобленерго" відповідно до протоколу загальних зборів учасників цього товариства від 18.12.2014 згідно з актом приймання-передачі майна в статутний капітал ТОВ "Луганськобленерго" від 26.12.2014. Оскільки позивач не є стороною виконавчого провадження № 59826352, і відповідно не є боржником у даному виконавчому провадженні, приватний виконавець не мав права виносити оскаржувані постанови, оскільки частина майна, на яке накладено арешт, належить ТОВ "Луганськобленерго" на праві власності.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.11.2020, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021, позов задоволено повністю. Знято арешт, накладений на підставі постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А. В. від 19.08.2019 про арешт майна боржника (щодо накладення арешту на транспортні засоби), від 20.08.2019 про арешт майна боржника (щодо накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно), від 08.10.2019 про арешт майна боржника (щодо накладення арешту на великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби) та від 08.10.2019 про арешт майна боржника (щодо накладення арешту на сільськогосподарську техніку), та скасовано розшук, оголошений на підставі постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А. В. від 20.08.2019 про розшук майна боржника (щодо оголошення в розшук транспортних засобів) та від 27.08.2019 про розшук майна боржника (щодо оголошення в розшук транспортних засобів), винесених у межах виконавчого провадження №59826352.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що право власності позивача на спірне майно підтверджено рішенням Господарського суду Луганської області від 09.11.2016 у справі № 913/1162/16, а наявні в матеріалах справи документи дозволяють ідентифікувати спірне майно та встановити накладення арешту на це майно, власником якого ТОВ? ? "Луганськобленерго", та яке було передано йому у статутний капітал? ? відповідно до протоколу загальних зборів учасників цього товариства від 18.12.2014 згідно з актом приймання-передачі майна в статутний капітал ТОВ "Луганськобленерго" від 26.12.2014. З огляду на положення статті 391 ЦК України, статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", а також зважаючи на те, що накладення арешту та оголошення спірного майна у розшук порушує право позивача на користування та розпорядження ним, позовні вимоги є обґрунтованими.
3. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
3.1. Відповідно до рішення учасників ТОВ "Луганськобленерго", яке було оформлено протоколом загальних зборів учасників товариства від 18.12.2014, в якості свого внеску в статутний фонд ТОВ "ЛЕО" передало майно (майно, зазначене у додатку до протоколу Загальних зборів учасників товариства від 18.12.2014, загальною вартістю 883.455.410,40 грн), зокрема і спірне, відповідно до акту приймання-передачі майна в статутний капітал ТОВ "Луганськобленерго" від 26.12.2014.
3.2. Рішенням Господарського суду Луганської області від 09.11.2016 у справі №913/1162/16 визнано з 26.12.2014 за ТОВ "Луганськобленерго" право власності на майно, внесене ТОВ "ЛЕО" в статутний фонд ТОВ "Луганськобленерго" відповідно до протоколу загальних зборів учасників цього товариства від 18.12.2014 згідно з актом приймання-передачі майна в статутний капітал ТОВ "Луганськобленерго" від 26.12.2014.
3.3. Рішення у справі № 913/1162/16 набрало законної сили, а тому факти щодо власника відповідного майна?є преюдиційними та не потребують доказування відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України.
3.4. Позивач не здійснив державної реєстрації спірного майна за собою відповідно до Закону України "Про дорожній рух" та п. 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, конструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388.
3.5. Рішенням господарського суду Луганської області від 10.07.2018 у справі №913/960/17 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "ЛЕО" на користь Державного підприємства "Енергоринок" 809.802.212,91 грн боргу, 59.298.386,35 грн інфляційних нарахувань, 14.849.685,16 грн 3% річних та 240.000,00 грн судового збору.
3.6. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2018 рішення господарського суду залишено без змін, відстрочено виконання рішення господарського суду Луганської області від 10.07.2018 у справі № 913/960/17 до 01.06.2019.
3.7. На виконання рішення від 10.07.2018 Господарський суд Луганської області 28.09.2018 видав наказ, який ухвалою від 15.08.2019 суд визнав таким, що не підлягає виконанню в частині відстрочення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 10.07.2018 у справі № 913/960/17 до 01.06.2019.
3.8. Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Івановим А.В. від 16.08.2019 відкрито виконавче провадження №59826352 з виконання наказу Господарського суду Луганської області №913/960/17 від 28.09.2018.
3.9. В межах виконавчого провадження? №59826352 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Луганської області від 28.09.2018 №913/960/17 щодо стягнення боргу з ТОВ "ЛЕО " на користь ДП "Енергоринок" приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Івановим А. В. були винесені постанови від 19.08.2019 про арешт майна боржника (щодо накладення арешту на транспортні засоби), від 20.08.2019 про арешт майна боржника (щодо накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно), від 08.10.2019 про арешт майна боржника (щодо накладення арешту на великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби), від 08.10.2019 про арешт майна боржника (щодо накладення арешту на сільськогосподарську техніку), та оголошений розшук майна на підставі постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А. В. від 20.08.2019 про розшук майна боржника (щодо оголошення в розшук транспортних засобів) та від 27.08.2019 про розшук майна боржника (щодо оголошення в розшук транспортних засобів), в яких зокрема зазначене спірне майно, що належить боржнику.
3.10. Позивач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А. В. з листом №182-01/10/10 від 10.10.2019 з проханням скасувати вказані постанови в частині транспортних засобів, що належать на праві власності ТОВ "Луганськобленерго".
3.11. Листом від 29.10.2019 №1632-59826352/19 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванов А. В. зазначив про неможливість встановити належність транспортних засобів, вони зареєстровані за боржником - ТОВ "ЛЕО", у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування арешту та розшуку.
3.12. 17.09.2019 боржник - ТОВ "ЛЕО" звернувся до Господарського суду Луганської області зі скаргою за листом від 16.09.2019 №01-19/2/240 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А. В. під час виконання судового рішення з вимогами:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В. з винесення у межах виконавчого провадження № 59826352 постанови від 27.08.2019 про розшук майна боржника (щодо оголошення в розшук транспортних засобів);
- скасувати (визнати недійсною) постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В. від 27.08.2019 про розшук майна боржника (щодо оголошення в розшук транспортних засобів), винесену у межах виконавчого провадження № 59826352;
- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В. винести постанову про припинення розшуку відповідних транспортних засобів.
3.13. В обґрунтування скарги ТОВ "ЛЕО" зазначило, що відповідні транспортні засоби, які були оголошені у розшук, не є його власністю, а належать на праві приватної власності ТОВ "Луганськобленерго" та ТОВ "Лугань", тому приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванов А. В. не мав права у межах виконавчого провадження № 59826352 оголошувати їх в розшук.
3.14. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 26.09.2019 у справі №913/960/17 скаргу боржника - ТОВ "ЛЕО"?за листом від 16.09.2019 №01-19/2/240 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В. з винесення у межах виконавчого провадження № 59826352 постанови від 27.08.2019 про розшук майна боржника (щодо оголошення в розшук транспортних засобів) залишено без задоволення. Суд дійшов висновку, що оскаржуваною дією приватного виконавця по арешту майна за постановою від 27.08.2019 не порушено права боржника, оскільки майно (транспортні засоби), оголошені в розшук, не належать ТОВ "ЛЕО". Разом з цим, суд роз`яснив учасникам процесу, що власники транспортних засобів, оголошених в розшук, ТОВ "Луганськобленерго" та ТОВ "Лугань" є суб`єктами звернення з позовом про зняття арешту з майна відповідно до частини першої статті 59 Закону №1404-VІІІ, а боржник - зі скаргою у порядку статті 339 ГПК України у разі винесення приватним виконавцем постанови про стягнення з нього витрат, пов`язаних з розшуком майна.
4. Короткий зміст касаційної скарги
4.1. 09.04.2021 Державне підприємство "Енергоринок" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 та рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2020, закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231, пункту 5 частини 1 статті 308 та частини 3 статті 313 ГПК України.
5. Узагальнені доводи касаційної скарги
- положення частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", яка є спеціальною нормою права, визначають конкретні способи захисту, якими особа вправі скористатися при наявності відповідних обставин (спір про право). Основним способом захисту є визнання права власності на майно, а похідним - зняття арешту з такого майна. Задоволення позовних вимог ТОВ "Луганськобленерго" лише з похідним способом захисту (зняття арешту) здійснено внаслідок неправильного застосування судами частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження";
- необхідність відступу від правового висновку Верховного Суду, на який посилався суд апеляційної інстанції при винесенні постанови, обумовлена тим, що позивачем не вчиняється жодних дій з реєстрації набутого майна, яке є предметом арешту в даній справі, отже у майбутньому всі виконавчі провадження, що будуть відкриватись проти ТОВ "ЛЕО", матимуть наслідком арешти майна, що в наступному породжуватиме аналогічні позови ТОВ "Луганськобленерго" про зняття арешту з майна. На думку скаржника, не вчиняючи дій з реєстрації майна, позивач зловживає своїми правами, адже такими своїми діями лише штучно створює обставини, які згодом використовує як підстави для оскарження правомірно вжитих заходів примусового виконання рішень суду відповідними органами та особами;
- суди першої та апеляційної інстанцій порушили правила юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 ГПК України, оскільки не врахували, що обґрунтування позовних вимог ТОВ "Луганськобленерго" про зняття арешту з майна стосується правомірності оскаржуваних постанов та дій приватного виконавця, а не підстав набуття права власності (не є спором про право), відтак спір у даній справі виник внаслідок виконання приватним виконавцем владних управлінських функцій, має публічно-правовий характер, а тому підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства;
- посилання апеляційного господарського суду на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №922/1334/17 є помилковим, оскільки у справі №922/1334/17 підставою зняття арешту з майна є специфіка самого майна, а саме його індивідуальні ознаки та незамінність, натомість предметом справи №913/576/19(913/176/20) є автомобільний транспорт, тому суд апеляційної інстанції неправомірно адаптував висновки у справі №922/1334/17 до справи №913/576/19(913/176/20);
- зміст позовних вимог (зняти арешт, скасувати розшук) не стосується жодного з відповідачів, оскільки останні не є суб`єктами, які порушили права чи інтереси позивача, не накладали арешт на майно та не оголошували його в розшук, що свідчить про невідповідність позову вимогам пункту 4 частини третьої статті 162 ГПК України;
- оскаржувані постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А. В. відповідають вимогам законодавства України та не обмежують право власника майна розпоряджатися та/або користуватися власним майном;
- допускається накладення арешту або інших обмежень (розшук майна) щодо розпорядження майном особи в порядку господарського, адміністративного, цивільного, кримінального судочинства при розгляді справ, що віднесені процесуальним законом до їх юрисдикції, за умови дотримання таких вимог, встановлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, як законність, пропорційність та загальний інтерес.
6. Позиція інших учасників щодо касаційної скарги
6.1. ТОВ "Луганськобленерго" у відзиві заперечувало проти доводів касаційної скарги, просило суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що є законними та обґрунтованими, ухвалені з додержанням матеріального і процесуального права. Зокрема у відзиві зазначено наступне:
- твердження скаржника про те, що задоволення позову з таким похідним способом захисту, як зняття арешту, здійснено внаслідок неправильного застосування судами частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" є безпідставним та не узгоджується із судовою практикою Верховного Суду у подібних правовідносинах;
- позивач у цій справі не є учасником виконавчого провадження або особою, яка залучається до проведення виконавчих дій, а отже він не мав підстав для звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому статтею 287 КАС України;
- доводи скаржника про відмінність правовідносин у справі №913/567/19(913/176/20) та у справі № 922/1334/17, на судові рішення у якій послався Східний апеляційний господарський суд в оскарженій постанові, не відповідають дійсності;
- заперечення скаржника щодо визначення складу відповідачів у цій справі спростовується усталеною практикою Верховного Суду, про яку зазначено в оскарженій постанові суду апеляційної інстанції;
- право власності позивача на транспортні засоби, на які накладено арешт, підтверджується наданими до справи доказами, не заперечується іншими учасниками справи, в тому числі й скаржником, а відтак порушення цього права оскаржуваними постановами приватного виконавця є очевидним, що свідчить про необґрунтованість доводів касаційної скарги про правомірність оскаржуваних згаданих постанов приватного виконавця;
- щодо тверджень скаржника про свідоме нехтування позивачем вимогами законодавства, яке полягає у нездійсненні перереєстрації права власності на рухоме майно, позивач зазначає, що чинне законодавство взагалі не передбачає реєстрацію права власності на рухоме майно, в тому числі й транспортні засоби.
6.2. Відзиви інших учасників справи не надійшли, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
7. Касаційне провадження
7.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №913/567/19(913/176/20) визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Білоус В. В., Погребняк В. Я. (протокол передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 27.04.2021).
7.2. Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2021 відкрито касаційне провадження у справі №913/567/19(913/176/20) за касаційною скаргою ДП "Енергоринок" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 та рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2020, яку призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.06.2021 о 15:15.
7.3. Ухвалою Верховного Суду від 31.05.2021 задоволено заяву ТОВ "Луганськобленерго" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке надійшло до суду 31.05.2021, та вирішено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".
7.4. Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2021 задоволено заяву ТОВ "ЛЕО" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке надійшло до суду 01.06.2021, та вирішено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".
7.5. В судовому засіданні 08.06.2021 представник ДП "Енергоринок" підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити у повному обсязі.
7.6. Представники ТОВ "Луганськобленерго" та ТОВ "ЛЕО" заперечували проти доводів касаційної скарги та просили суд залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
7.7. Представники третіх сторін у судове засідання 08.06.2021 не з`явилися, про поважність причин нез`явлення суд не повідомив.
7.8. До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 08.06.2021.
7.9. Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
7.10. Враховуючи, що явка представників у судове засідання не була визнана обов`язковою, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників третіх осіб.
8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
8.1. Діючи в межах повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень в межах доводів касаційної скарги.
8.2. Об`єктом касаційного оскарження у цій справі є рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалені за результатом розгляду позову ТОВ "Луганськобленерго" до ТОВ "ЛЕО" та ДП "Енергоринок" про зняття арешту, накладеного на підставі постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А. В. про арешт майна боржника від 19.08.2019, від 20.08.2019, від 08.10.2019 та про скасування розшуку, оголошеного на підставі постанов згаданого приватного виконавця про розшук майна боржника від 20.08.2019, від 27.08.2019, винесених у межах виконавчого провадження №59826352, щодо належних ТОВ "Луганськобленерго" транспортних засобів.
8.3. Суди визнали заявлені вимоги обґрунтованими, вказавши про те, що саме позивач є власником спірного майна, а не особа боржника у виконавчому провадженні, у зв`язку з чим накладення арешту та оголошення спірного майна у розшук порушує право позивача на користування та розпорядження ним.
8.4. Оцінюючи доводи скаржника, заперечення проти касаційної скарги, а також перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
8.5. З встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що рішенням господарського суду Луганської області від 10.07.2018 у справі №913/960/17, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2018, стягнуто з ТОВ "ЛЕО" на користь ДП "Енергоринок" 809 802 212,91 грн боргу, 59 298 386,35 грн інфляційних нарахувань, 14 849 685,16 грн 3% річних та 240 000,00 грн судового збору.
8.6. 28.09.2018 Господарський суд Луганської області видав наказ у справі №913/960/17 (ухвалою суду від 15.08.2019 цей наказ визнано таким, що не підлягає виконанню в частині відстрочення виконання судового рішення), з виконання якого постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Івановим А.В. від 16.08.2019 відкрито виконавче провадження №59826352.
8.7. В межах виконавчого провадження? № 59826352 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Луганської області від 28.09.2018 у справі № 913/960/17 приватним виконавцем Івановим А. В. були винесені наступні постанови:
- від 19.08.2019 про арешт майна боржника (щодо накладення арешту на транспортні засоби);
- від 20.08.2019 про арешт майна боржника (щодо накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно);
- від 08.10.2019 про арешт майна боржника (щодо накладення арешту на великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби);
- від 08.10.2019 про арешт майна боржника (щодо накладення арешту на сільськогосподарську техніку);
- від 20.08.2019 про розшук майна боржника (щодо оголошення в розшук транспортних засобів);
- від 27.08.2019 про розшук майна боржника (щодо оголошення в розшук транспортних засобів).
У вищезгаданих постановах приватного виконавця зазначене спірне майно як таке, що належить боржнику.
8.8. На звернення позивача щодо скасування винесених ним постанов в частині належних позивачеві на праві власності транспортних засобів (лист № 182-01/10/10 від 10.10.2019), приватний виконавець Іванов А. В. зазначив про неможливість встановити належність транспортних засобів позивачу, оскільки вони зареєстровані за боржником - ТОВ "ЛЕО", у зв`язку з чим відмовив у скасуванні арешту та розшуку (лист від 29.10.2019 № 1632-59826352/19).
8.9. ТОВ "ЛЕО" оскаржило дії приватного виконавця в межах справи №913/960/17 з тих підстав, що відповідні транспортні засоби, які були оголошені у розшук, не є його власністю, а належать на праві приватної власності ТОВ "Луганськобленерго" та ТОВ "Лугань", тому приватний виконавець Іванов А. В. не мав права у межах виконавчого провадження № 59826352 оголошувати їх в розшук.
8.10. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 26.09.2019 у справі №913/960/17 скаргу ТОВ "ЛЕО"? на дії приватного виконавця Іванова А. В. з винесення у межах виконавчого провадження №59826352 постанови від 27.08.2019 про розшук майна боржника (щодо оголошення в розшук транспортних засобів) залишено без задоволення з тих мотивів, що оскаржуваною дією приватного виконавця не порушено права боржника, оскільки майно (транспортні засоби), оголошене в розшук, не належить ТОВ "ЛЕО".
8.11. Наведені обставини слугували підставою для звернення позивача з позовом до місцевого господарського суду, який розглядається у цій справі.
8.12. Відповідно до статей 316, 319, 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
8.13. Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
8.14. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
8.15. Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій встановили наступне:
- згідно з рішенням учасників ТОВ "Луганськобленерго" (протокол загальних зборів учасників від 18.12.2014) ТОВ "ЛЕО" здійснило внесок в статутний фонд ТОВ "Луганськобленерго" у вигляді майна, зазначеного у додатку до протоколу загальних зборів учасників від 18.12.2014, загальною вартістю 883 455 410,40 грн, до складу якого увійшло і спірне майно відповідно до акту приймання-передачі майна в статутний капітал ТОВ "Луганськобленерго" від 26.12.2014;
- рішенням Господарського суду Луганської області від 09.11.2016 у справі №913/1162/16, яке набрало законної сили, визнано за ТОВ "Луганськобленерго" з 26.12.2014 право власності на майно, внесене ТОВ "ЛЕО" в статутний фонд ТОВ "Луганськобленерго" відповідно до протоколу загальних зборів учасників цього товариства від 18.12.2014 згідно з актом приймання-передачі майна в статутний капітал ТОВ "Луганськобленерго" від 26.12.2014;
- відсутність реєстрації спірного майна за позивачем.
8.16. Відносно заперечень скаржника щодо обраного позивачем способу захисту свого права та невірного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", суд касаційної інстанції зазначає наступне.
8.17. В статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
8.18. Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
8.19. З наведеного слідує, що суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
8.20. Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
8.21. Тобто названа норма є спеціальною, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно такої особи і у разі виникнення спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту.
8.22. Враховуючи встановлену судами попередніх інстанцій, на підставі належних та допустимих доказів, приналежність арештованого майна на праві власності позивачу та відсутність оспорювання або невизнання такого права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа вправі звернутись до суду з позовом як про визнання права власності на майно, на яке накладено арешт і зняття з нього арешту, так і з позовом лише про зняття з такого майна арешту.
Подібні правові висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №661/624/16-ц, Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №922/1334/17, від 02.10.2018 у справі №916/3108/17, від 05.03.2019 у справі №903/206/18, від 30.09.2019 у справі №908/1532/18, які були враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржених судових рішень відповідно до вимог частини четвертої статті 236 ГПК України.
8.23. У даному випадку позивачем доведено, що він є власником спірного майна, у зв`язку з чим заявлена ним вимога про зняття арешту із зазначеного майна ґрунтується на законі.
8.24. Дійшовши вказаного висновку, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, щодо невірного застосування судами попередніх інстанцій положень частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" (оскільки позивач заявляє лише вимогу про зняття арешту та не заявляє вимогу про право власності на арештоване майно) як такі, що не засновані на правильному застосуванні положень вищезгаданої статті, а також порушують права позивача володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
8.25. Відносно доводів касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
8.26. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
8.27. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
8.28. Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним і Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
8.29. Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
8.30. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
8.31. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
8.32. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
8.33. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.
8.34. З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення позивача з позовом, який розглядається у цій справі, стало накладення приватним виконавцем арешту на майно, яке належить на праві власності позивачу в межах виконавчого провадження №59826352 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Луганської області від 28.09.2018 у справі №913/960/17 щодо стягнення грошових коштів з боржника - ТОВ "ЛЕО". Тобто спір у даній справі стосується порушеного речового права позивача на майно.
8.35. Врахувавши предмет і підстави позову, визначене позивачем коло учасників справи та зміст позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що даний спір не є публічно-правовим, оскільки за своєю природою він є приватноправовим спором, а відтак повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №815/615/16, від 22.04.2019 у справі №661/624/16-ц, від 19.02.2020 у справі №806/932/16 та постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №818/337/17.
8.36. Відносно аргументу касаційної скарги про те, що зміст позовних вимог не стосується жодного з відповідачів, оскільки останні не є суб`єктами, які порушили права чи інтереси позивача, не накладали арешт на майно та не оголошували його в розшук, що на переконання скаржника свідчить про невідповідність позову вимогам пункту 4 частини третьої статті 162 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
8.37. У вирішенні вказаного питання суд касаційної інстанції звертається до правових висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 916/3108/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 905/386/18, згідно з якими при розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу державної виконавчої служби, пов`язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження". Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності (стаття 20 ГПК України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
8.38. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Такі справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб`єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 4 ГПК України. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
8.39. Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про допущені позивачем порушення частини третьої статті 162 ГПК України.
8.40. Аргументи касаційної скарги про помилкове врахування судами попередніх інстанцій правового висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №922/1334/17, з огляду на неподібність правовідносин у названій справі та справі №913/567/19 (913/176/20), відхиляється колегією суддів як безпідставні, з наступних підстав.
8.41. У визначенні подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
8.42. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19 зазначив, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
8.43. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 №925/3/7, пункт 40 постанов від 25.04.2018 №910/24257/16). Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.
8.44. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
8.45. Суд звертається до правової позиції, щодо послідовно та неодноразово викладалась Великою Палатою Верховного Суду в питанні визначення подібності правовідносин у судових рішеннях: пункт 60 постанови від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), пункт 6.30 постанови від 19.05.2020 у справі №910/719/19, постанова від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, постанова від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, пункт 5.5 від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г.
8.46. У з`ясуванні питання щодо подібності правовідносин у справах №922/1334/17 та №913/567/19 (913/176/20), суд касаційної інстанції враховує наступне.
У справі № 922/1334/17 розглядалися позовні вимоги Приватного підприємства "ВІКТОР І Я - 2010" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області та Приватного підприємства "Спутник", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Червонозаводського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зняття арешту з майна, яке належить позивачу. Позовні вимоги мотивовані тим, що частина описаного та арештованого державним виконавцем в нежитловому приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А майна належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу №91 від 14.05.2015.
8.47. З встановлених судами у справі №922/1334/17 обставин слідує, що:
- постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 у справі №922/2065/13 стягнуто з Приватного підприємства "Спутник" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області заборгованість з орендної плати та пеню; розірвано договір оренди №512-Н від 10.12.2001; вирішено виселити Приватне підприємство "Спутник" з займаних нежитлових приміщень на 1 поверсі окремо розташованої будівлі, загальною площею 958,7 кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А та передати вказані нежитлові приміщення Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області;
- старшим державним виконавцем Червонозаводського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Бардіним І.С. 31.03.2017, на виконання наказу у справі №922/2065/13, виданого господарським судом Харківської області 19.09.2013, та інших виконавчих документів, про стягнення з ПП "Спутник" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області суми стягнення, описано та накладено арешт на майно, яке виявлено за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А;
- про опис та накладення арешту на майно боржника, старшим державним виконавцем винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника від 31.03.2017 по зведеному виконавчому провадженню №34694986. У пункті 22 переліку описаного та арештованого майна вказаний термопласт ДЕ 3330 Ф1 №4063-14 без перевірки робочого стану;
- належність майна, зазначеного у пункті 22 постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 31.03.2017, позивачеві, а не боржнику по зведеному виконавчому провадженню №34694986, стало підставою для звернення із даним позовом до місцевого господарського суду.
8.48. Під час розгляду справи №922/1334/17, серед іншого, судами з`ясовувалися питання щодо належного складу сторін (відповідачів) та правильності застосування частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".
8.49. Встановлені у справі №913/567/19(913/176/20) обставини дають підстави для висновку про те, що правовідносини у названій справі та справі №922/1334/17 є подібними і відповідно до вимог частини четвертої статті 236 ГПК України правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду по справі №922/1334/17 підлягали врахуванню судами під час розгляду справи №913/567/19(913/176/20).
8.50. В касаційній скарзі скаржник зазначав про необхідність відступу від правового висновку Верховного Суду, на який посилався суд апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови, з посиланням на те, що позивачем не вчиняється жодних дій з реєстрації набутого майна, яке є предметом арешту в даній справі, що свідчить про зловживання позивачем своїми правами. В той же час, в касаційній скарзі відсутнє посилання на постанову чи постанови Верховного Суду, про відступлення від висновку щодо застосування норм права у якій (яких) порушено питання скаржником.
8.51. Разом з цим, вказуючи про не вчинення позивачем дій з реєстрації набутого у власність майна, скаржником не враховано, що перебування належного позивачеві майна під арештом та у розшуку згідно з спірними постановами приватного виконавця, унеможливлює проведення відповідних реєстраційних дій щодо згаданого майна.
8.52. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
8.53. Враховуючи викладене у цій постанові, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам, оскільки ухвалені відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні, що не спростовано скаржником.