ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/16249/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В. В., Огороднік К.М.,
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 в частині розгляду кредиторських вимог Акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1
у справі № 910/16249/19
за заявою ОСОБА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Учасники справи:
від ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ;
від АТ "УкрСиббанк " - Карпів О. Я.;
від ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ;
1. Короткий зміст заявлених вимог та заперечень щодо них
1.1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, боржник) звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
1.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/16249/19 про неплатоспроможність ОСОБА_1, введено процедуру реструктуризації боргів боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
1.3. 13.01.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк") з грошовими вимогами до боржника на суму 596 893 806,78 грн.
1.4. Вказана заява мотивована тим, що у АТ "УкрСиббанк" наявні кредиторські вимоги до ОСОБА_1, які виникли на підставі кредитного договору від 04.06.2007 та договору поруки від 20.11.2008 в загальному розмірі 24 904 092,04 доларів США, з яких: 14 465 085,26 доларів США (станом на 15.06.2009 згідно з наданого розрахунку) - основний борг, 10 439 006,78 доларів США - заборгованість по сплаті відсотків за період з 12.06.2007 по 30.09.2011. Згідно з курсом НБУ станом на день звернення із заявою до суду (11.01.2020) розмір заявлених вимог становить 596 893 806,78 грн. При цьому, АТ "УкрСиббанк" зазначало, що у межах заяви про визнання кредиторських вимоги ним пред`явлені вимоги в розмірі та за період тотожні вимогам, заявленим у цивільній справі №757/4111/13-ц.
1.5. ОСОБА_1 заперечував та не визнав заявлених до нього кредиторських вимог АТ "УкрСиббанк", посилаючись на те, що порука за договором від 20.11.2008 є припиненою внаслідок збільшення обсягу відповідальності за основним зобов`язанням без згоди поручителя на таке збільшення.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 у справі №910/16249/19 за наслідками розгляду заяв з кредиторськими вимогами до боржника, серед іншого, визнано АТ "УкрСиббанк" кредитором ОСОБА_1 на суму 596 898 010,78 грн, з яких: 4 204,00 грн - витрати, що відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 596 893 806,78 грн - вимоги другої черги задоволення.
2.2. Ухвала суду у вказаній частині мотивована тим, що АТ "УкрСиббанк" належними та допустимими доказами доведено наявність у нього кредиторських вимог до ОСОБА_1, як до поручителя, в загальному розмірі 24.904.092,04 доларів США. Розрахунок гривневого еквіваленту суми кредиторських вимог здійснений судом за курсом НБУ станом на 11.01.2020, тобто на дату звернення із заявою про визнання кредиторських вимог, який становить 23,9677 грн за 1 долар США.
3. Встановлені судом першої інстанції обставини справи
3.1. 04.06.2007 між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк" (далі - банк), та TOB "ВК "З КОМ", яке перейменовано на ТОВ "Фактор Ексім" (далі - позичальник), укладено договір про надання мультивалютної кредитної лінії № 11158105000 (далі - Кредитний договір). Строк повернення вказаної суми кредиту встановлений терміном не пізніше 04.12.2008 (пункт 1.2.2 основного кредитного договору), зі сплатою 10 % річних за користування кредитними коштами (пункт 1.3.1 договору).
3.2. Відповідно до умов вказаного договору банк зобов`язався надати позичальнику, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у валютах, вказаних в цьому договорі, у формі кредитної лінії, встановлений в базовій валюті, що дорівнює 30000000,00 доларів США. Кредитування позичальника здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів в будь-якій валюті, що передбачена цим договором, в межах ліміту кредитної лінії.
3.3. 20.07.2007 АТ "УкрСиббанк" уклав з ТОВ "Фактор Ексім" додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, за умовами якої банком надано позичальнику кредит у формі кредитної лінії з лімітом 40000000,00 дол. США, у порядку та на умовах, зазначених в основному договорі.
3.4. За період з 12.06.2007 по 02.08.2007 позичальнику було надано кредитні кошти у розмірі 40.000.000,00 дол. США.
3.5. З метою забезпечення виконання кредитного зобов`язання ТОВ "Фактор Ексім" 20.11.2008 між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки №236139 (далі - Договір поруки), за умовами якого ОСОБА_1 поручився перед АТ "УкрСиббанк" за виконання ТОВ "Фактор Ексім" зобов`язань за договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11158105000.
3.6. 04.12.2008 між сторонами кредитного договору укладено додаткову угоду №5 до нього, згідно з якою змінено кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 30.01.2009; встановлено нові відсоткові ставки за користування кредитними коштами: 15 % річних за кредитами в доларах США, 14 % річних за кредитами в українській гривні та нові ставки за користування кредитними коштами понад встановлений термін: 30% річних за кредитами в доларах США та 21 % річних за кредитами в українській гривні.
3.7. 28.01.2009 укладено додаткову угоду №6 до кредитного договору, за умовами якої позичальник зобов`язався повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 17.02.2009, а також не пізніше 06.02.2009 сплатити банку комісію за внесення змін до кредитного договору від 04.06.2007 у розмірі 2 000 грн.
3.8. 30.01.2009 між сторонами кредитного договору укладено додаткову угоду №7, згідно якої сторони погодились викласти абзац 1.2.2 кредитного договору в наступній редакції: "1.2.2 Позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 01.04.2009, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п.2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 7.4, 9.2 цього договору".
3.9. 04.03.2009 між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки № 236139 від 20.11.2008, згідно якої поручитель надав свою згоду на зміну основного зобов`язання, яке забезпечується договором - 40 000 000,00 дол. США та погодив, що процентна ставка за користування кредитними коштами буде становити: 15 % річних за кредитами в доларах США, та 14 % річних за кредитами в українській гривні, якщо інша ставка не буде встановлена згідно умов кредитного договору, та погодили продовження кінцевого терміну виконання основного зобов`язання до 01.04.2009.
3.10. Оскільки умови кредитного договору не виконувались належним чином, ПАТ "УкрСиббанк" звернулось до Печерського районного суду міста Києва із позовом до ТОВ "Фактор Ексім" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.
3.11. Справа судами розглядалася неодноразово:
3.11.1. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29.03.2010 позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "Фактор Ексім" на користь ПАТ "УкрСиббанк" 17.942.863,15 доларів США заборгованості за кредитним договором. Вирішено питання про розподіл судових витрат
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14.10.2010 рішення Печерського районного суду м. Києва від 29.03.2010 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за кредитним договором та судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В частині стягнення з ТОВ "Фактор Ексім" на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за кредитним договором скасовано та закрито провадження у цій частині.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.01.2011 скасовано рішення Печерського районного суду м. Києва від 29.03.2010 та рішення Апеляційного суду м. Києва від 14.10.2010, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.11.2. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11.04.2011, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29.06.2011, у задоволенні позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 відмовлено, а в частині вимог до ТОВ "Фактор Ексім" провадження у справі закрито.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.09.2011 скасовано рішення Печерського районного суду м. Києва від 11.04.2011 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29.06.2011, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.11.3. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16.02.2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.10.2012, позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ "Фактор Ексім" та ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 24.904.092,04 доларів США, що станом на 27.10.2011 за курсом Національного банку України становить 198.640.018,93 грн та пеню у сумі 14.671.526,93 грн. Стягнуто солідарно з ТОВ "Фактор Ексім" та ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" судові витрати у розмірі 2.853 грн.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.02.2013 рішення Печерського районного суду м. Києва від 16.02.2012 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25.10.2013 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.11.4. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18.11.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15.04.2015, позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ "Фактор Ексім", ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 24.904.092,04 доларів США, що станом на 27.10.2011 за курсом Національного банку України складає 198.640.018,93 грн та пеню у сумі 14.671.526,93 грн.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.10.2015 рішення Печерського районного суду м. Києва від 18.11.2014 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15.04.2015 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.11.5. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01.08.2017 позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Фактор Ексім" на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії у розмірі 24.904.092,04 доларів США, що еквівалентно 198.640.018, 93 грн, та 14.671.526,93 грн пені. У задоволенні решти позову ПАТ "УкрСиббанк" відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 14.03.2018 апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01.08.2017 в частині вирішення позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до ТОВ "Фактор Ексім" про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано. Провадження у справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ТОВ "Фактор Ексім" про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01.08.2017 в частині вирішення позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без змін. Скасовуючи рішення районного суду та закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до ТОВ "Фактор Ексім" про стягнення заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд виходив із того, що спірні правовідносини виникли між юридичними особами, одна з яких визнана банкрутом, а тому вимога щодо стягнення заборгованості з ТОВ "Фактор Ексім" не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до господарського судочинства. Щодо відмови у задоволенні позову банка до поручителя ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції погодився з висновком районного суду про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки порука ОСОБА_1 припинена внаслідок збільшення без його згоди обсягу відповідальності відповідно до частини першої статті 559 ЦК України. При цьому підписання ОСОБА_1 04.03.2009 додаткової угоди до договору поруки правового значення не має, так як обсяг відповідальності поручителя збільшено 04.12.2008 без його згоди, а тому саме з цього часу порука припинена.
Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2020 у справі №757/4111/13-ц скасовано постанову Апеляційного суду м. Києва від 14.03.2018 в частині вирішення позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3.12. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором, а саме кредит до 01.04.2009, як то було обумовлено сторонами, позичальником повернутий не був.
3.13. Надані Банком розрахунки заборгованості за кредитним договором (основний борг та проценти) суд визнав обґрунтованими та такими, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: 14.465.085,26 доларів США основного боргу та 10.439.006,78 доларів США заборгованості зі сплати відсотків за період з 12.06.2007 по 30.09.2011. Належних доказів протилежного матеріали справи не містять.
3.14. Згідно з умовами пункту 2.1 Договору поруки у випадку зміни умов основного договору поручитель, підписанням цього договору, підтверджує свою згоду на здійснення таких змін. Сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту договору, не потребують додаткового укладення сторонами угод щодо внесення змін.
3.15. Якщо умовами договору поруки передбачена можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати в порядку, визначеному кредитним договором, в забезпечення якого надана порука, то підстави для її припинення, передбачені частиною першою статті 559 ЦК України, відсутні. Наявність у договорі поруки умови про згоду поручителя на збільшення його відповідальності без необхідності укладення додаткового договору чи з`ясування іншим чином згоди на це поручителя, свідчить про те, що зміна зобов`язання за кредитним договором, яка призвела до збільшення обсягу відповідальності поручителя, відбулася за згодою ОСОБА_1, яку він надав під час укладення договору поруки.
Викладені обставини підтверджені постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2020 у справі №757/4111/13-ц та спростовують доводи ОСОБА_1 про припинення поруки, покладені в основу заперечень проти кредиторських вимог АТ "УкрСиббанк".
3.16. 23.06.2009 АТ "УкрСиббанк" направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу за кредитом, строк повернення якого був погоджений сторонами 01.04.2009. Крім того, у липні 2009 року банк звернувся із позовом до суду про стягнення заборгованості. Наведені обставини засвідчують факт належного виконання банком порядку пред`явлення вимог до поручителя, обумовлених приписами статті 559 ЦК України, що у свою чергу також спростовує доводи ОСОБА_1 щодо припинення поруки. Крім того, відсутність розрахункового документу про оплату послуг поштового зв`язку з направлення вимоги не спростовує факт направлення вимоги від 23.06.2009, оскільки на наданій копії опису вкладення у конверт наявний відтиск штемпеля відділення поштового зв`язку № 04422.
4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4.1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021, зокрема, скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 у справі №910/16249/19 в частині визнання кредитором боржника АТ "УкрСиббанк" на суму 596.898.010,78 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено АТ "УкрСиббанк" у визнанні кредитором боржника у повному обсязі.
4.2. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що порука за Договором поруки від 20.11.2008 є припиненою з 04.12.2008, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для визнання кредиторських вимог АТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, як поручителя за вказаним договором поруки, на суму 596.898.010,78 грн, які заявлені 11.01.2020 у даній справі про банкрутство ОСОБА_1 .
5. Мотиви, з яких виходив суд апеляційної інстанції та встановлені ним обставини справи
5.1. Приписи частини першої статті 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.
5.2. Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, та, відповідно, необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.
5.3. За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 910/13109/18.
5.4. Місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвал було враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2020 у справі №757/4111/13-ц. Однак зважаючи на те, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17), під час перегляду справи №910/16249/19 апеляційним господарським судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №910/13109/18.
5.5. Умови пункту 2.1 Договору поруки про те, що поручитель при підписанні даного договору дає згоду на зміну умов основного договору та на збільшення обсягу відповідальності поручителя у зв`язку з такими змінами, і такі зміни не потребують додаткового укладення угод щодо внесення змін, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України та, відповідно, необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.
5.6. Зі змісту частини першої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на дату укладення Договору поруки) вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов`язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо. У зобов`язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком.
5.7. За умовами додаткової угоди № 5 від 04.12.2008 до Кредитного договору: передбачено змінену кінцевого терміну повернення кредиту (не пізніше 30.01.2009); встановлено нові відсоткові ставки за користування кредитними коштами (15 % річних за кредитами в доларах США, 14% річних за кредитами в українській гривні) та нові ставки за користування кредитними коштами понад встановлений термін (30% річних за кредитами в доларах США та 21 % річних за кредитами в українській гривні).
5.8. Відповідно до умов додаткової угоди № 6 від 28.01.2009 до Кредитного договору позичальник зобов`язався повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 17.02.2009, а також не пізніше 06.02.2009 сплатити банку комісію за внесення змін до кредитного договору від 04.06.2007 у розмірі 2.000 грн.
5.9. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1, як поручитель, станом на 04.12.2008 надав свою згоду на зміну умов кредитного зобов`язання (кредитного договору) внесеними вищенаведеними додатковими угодами у частині зміни строку виконання кредитних зобов`язань та збільшення процентної ставки, що застосовується у зв`язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни у розмірі 30% річних за кредитами в доларах США та 21% річних за кредитами в українській гривні, а також на встановлення додаткової комісії за внесення змін до кредитного договору у розмірі 2.000 грн, як наслідок про збільшення відповідальності поручителя.
5.10. Вказані обставини свідчать про те, що порука за Договором поруки від 20.11.2008 є припиненою на підставі частини першої статті 559 ЦК України з 04.12.2008.
5.11. Укладення між банком та ОСОБА_1 додаткової угоди №1 від 04.03.2009 до Договору поруки, за умовами якої поручитель надав свою згоду на зміну основного зобов`язання, правового значення не має, оскільки обсяг відповідальності поручителя збільшено без його згоди 04.12.2008, отже саме з цього часу порука припинена.
5.12. Підписання даної додаткової угоди до договору поруки після її припинення не створює жодних правових наслідків для сторін вказаної угоди, і не поновлює поруку, що припинилась.
6. Короткий зміст касаційної скарги
6.1. 19.04.2021 АТ "УкрСиббанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 в частині розгляду кредиторських вимог АТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 та залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 в частині визнання кредиторських вимог AТ "УкрСиббанк" на суму 596 898 010,78 грн.
7. Узагальнені доводи касаційної скарги
- апеляційним господарським судом не було враховано висновку про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №757/4111/13-ц від 17.02.2020, щодо застосування норми частини першої статті 559 ЦК України в частині визнання припиненою поруки через зміну основного зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;
- застосовуючи положення частини першої статті 559 ЦК України, суд апеляційної інстанції послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.05.2020 у справі №910/13109/18, попри те, що правовідносини у справах №910/16249/19 та №910/13109/18 не є подібними;
- 04.03.2009 АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 вчинили дії, спрямовані на зміну зобов`язання, яке випливає з Договору поруки, погодили нові умови такого зобов`язання і після підписання додаткової угоди №1 до Договору поруки у ОСОБА_1 виник обов`язок виконувати змінене зобов`язання за Кредитним договором. При укладенні додаткової угоди №1 від 04.03.2009 до Договору поруки не було порушено жодної вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину відповідно до статті 203 ЦК України;
- суд апеляційної інстанції надав невірну оцінку додатковій угоді №1 від 04.03.2009 до Договору поруки, що призвело до порушення статей 553, 554, 559, 654 ЦК України.
8. Позиція інших учасників справи щодо касаційної скарги
8.1. ОСОБА_1 у відзиві заперечував проти доводів касаційної скарги та просив Верховний Суд залишити без змін оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, мотивуючи наступним:
- під час перегляду справи №910/16249/19 судом апеляційної інстанції обґрунтовано враховано висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №910/13109/18, з урахуванням якого умови пункту 2.1 Договору поруки про те, що зміна умов основного договору та збільшення обсягу відповідальності поручителя у зв`язку з такими змінами не потребує додаткового укладення угод щодо внесених змін, не виключає застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України та необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі;
- у даному випадку порука ОСОБА_1 є припиненою на підставі частини першої статті 559 ЦК України з 04.12.2008, у зв`язку з чим підписання сторонами додаткової угоди до Договору поруки після її припинення не створює жодних правових наслідків для сторін цієї угоди та не поновлює поруку;
- не врахування судом апеляційної інстанції останньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18 призвело б до порушення принципу правової визначеності. До того ж згадана правова позиція послідовно застосовується Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду, про що свідчать постанови від 09.10.2020 у справі №903/998/19 та від 24.12.2020 у справі №924/175/20.
8.2. ОСОБА_3 у письмових поясненнях підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, зазначаючи про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо припинення поруки ОСОБА_1 з огляду на збільшення обсягу відповідальності поручителя. На переконання ОСОБА_3, посилання суду апеляційної інстанції на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №910/13109/18, не можуть братися до уваги, оскільки названа постанова прийнята за іншої, ніж у справі №910/16249/19 фактично-доказової бази, за інших обставин, встановлених судами попередніх інстанцій і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, в залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення.