ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/6229/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Юрченко В. О.,
відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Смалія А. С.
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 (судді: Яковлєв М. Л., Шаптала Є. Ю., Куксов В. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 (суддя Ярмак О. М.) у справі
за позовом фізичної особи-підприємця Смалія А. С.
до Черкаської обласної державної адміністрації
про визнання укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У травні 2019 року фізична особа-підприємець Смалій А. С. (далі - ФОП Смалій А. С.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Черкаської обласної державної адміністрації (далі - Черкаська облдержадміністрація) про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13.11.2000 загальною площею 34,4 га (у тому числі площа водного дзеркала 24,4 га), кадастровий номер 7120910100:05:001:0970, яка розташована в адміністративних межах Жашківської міської ради Черкаської області за межами населеного пункту, зареєстрованого у Жашківському районному відділі земельних ресурсів 13.11.2000 за № 1-1-6 у редакції, викладеній у позовній заяві.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.11.2000 між Жашківською міською радою (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки під водою з метою риборозведення на термін до 13.11.2015 з погодженням умови щодо переважного права орендаря на поновлення договору на новий термін.
Рішенням Жашківської міської ради від 23.05.2008 № 29-92/V "Про перехід права на оренду земельної ділянки" у зв`язку зі смертю орендаря - ОСОБА_1, право на оренду земельної ділянки під водою передано спадкоємцю - Смалію А. С., а рішенням від 14.04.2011 № 7-45/VІ надано Смалію А. С. дозвіл на виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку позивач виготовив.
Позивач зазначив, що він неодноразово звертався до відповідача з пропозицією поновити договір оренди землі на той же строк в межах частин 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", однак дата підписання додаткової угоди постійно відкладалася, а відповідач зазначав про необхідність виготовити паспорти водних об`єктів (лист від 18.08.2015), повідомлення відповідача про розгляд питання щодо поновлення договору оренди після розроблення паспортів водних об`єктів (лист від 02.11.2015), повідомлення відповідача про розгляд зазначеного питання після погодження в установленому порядку паспортів водних об`єктів (лист від 09.12.2015).
ФОП Смалій А. С. зазначив, що в межах строку, встановленого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", 11.11.2016 він направив на адресу відповідача лист, в якому зазначав, що в силу вказаної норми договір оренди земельної ділянки під водою від 13.11.2000 є поновленим на термін до 13.11.2030 та просив підписати додаткову угоду про поновлення договору.
Проте відповідач додаткову угоду не підписав, що стало підставою звернення ФОП Смалія А. С. до Господарського суду Черкаської області з позовом про визнання договору поновленим на термін до 13.11.2030. Справа № 925/1560/16 розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 у справі № 925/1560/16 відмовлено ФОП Смалію А. С. у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що належним способом захисту порушеного права у випадку застосування частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" є позов про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренд землі на той самий строк та на тих самих умовах у відповідній редакції, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору не може забезпечити реального захисту порушеного права, оскільки договір є поновленим в силу закону, а також в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що і може бути предметом розгляду у суді.
ФОП Смалій А. С. зазначає, що оскільки він продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення терміну договору оренди, виконував умови договору та не було заперечення з боку відповідача у місячний строк ( з 13.11.2015 по 13.12.2015) щодо такого поновлення, договір є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, а додаткова угода укладеною.
1.3. У відзиві на позовну заяву Черкаська облдержадміністрація просила відмовити у її задоволенні, акцентуючи увагу на тому, що законодавством України не передбаченого автоматичного набуття прав оренди земельної ділянки лише на підставі спадкування майна та майнових прав попереднього орендаря.
Ураховуючи положення статей 125, 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для виникнення у позивача права оренди земельної ділянки між ним та орендодавцем (Жашківською міською радою) мав бути укладений письмовий договір про внесення змін до договору, який в обов`язковому порядку повинен був посвідчений нотаріально та зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.
Отже, відповідач наголосив, що у позивача не виникло право оренди за договором.
Відповідач наголосив на тому, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 19.10.2016 у справі № 693/225/16-ц установив, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову Смалія А. С. до Черкаської облдержадміністрації про визнання договору оренди землі поновленим на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, виходив з того, що рішення Жашківської міської ради від 23.05.2008 № 29-92/V "Про перехід права на оренду земельної ділянки під водою", не свідчить про набуття Смалієм А. С. права на оренду, оскільки таке право виникає з часу реєстрації, проте Смалій А. С. право оренди земельної ділянки не зареєстрував, у той час як після смерті ОСОБА_1, і відповідно припинення її правоздатності, відсутні правові підстави для визнання укладеного між нею та Жашківською міською радою договору оренди земельної ділянки поновленим до 13.11.2030.
1.4. Крім того, відповідач заявив про застосування наслідків спливу позовної давності, у той час як позивач просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності.
1.5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 провадження у справі зупинялося до набрання законної сили рішенням у справі № 925/1560/16, яке було поновлено згідно з ухвалою від 06.10.2020.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021, відмовлено у задоволенні позову.
2.2. Судові рішення аргументовано недоведенням позивачем належними доказами набуття статусу орендаря за договором оренди земельної ділянки після смерті його матері, що дало б йому право правомірного очікування та реалізації положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Крім того, суди зазначили, що оскільки строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився, то укладення нового договору має відбуватися з урахуванням чинних норм закону та порядку укладення договору оренди земель водного фонду, визначених Земельним та Водним кодексами України, Законом України "Про аквакультуру" та не може бути нівельовано шляхом застосування процедур поновлення договору оренди встановлених Законом України "Про оренду землі".
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із судовими рішенням, ФОП Смалій А. С. у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із застосуванням судами норми права без урахування висновку до застосування такої норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, та у зв`язку із відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Скаржник зазначає, що у постанові Верховного Суду від 28.08.2019 у справі № 911/2867/18, висновки в якій є аналогічними висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 916/1206/18, від 23.10.2019 у справі № 924/327/17, від 09.12.2020 у справі № 922/476/20, зазначено, що згідно зі статтею 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, а відповідно до статті 20 цього Закону укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.
За змістом пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073 "Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі" (була чинною на момент укладення договору оренди) передбачалося, що державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.
Враховуючи наведені правові норми, а також встановлені судами обставини, Верховний Суд вважає, що з моменту державної реєстрації договору оренди земельних ділянок, тобто з 21.03.2005 року, у спосіб та з дотриманням вимог статей 11, 627 Цивільного кодексу України, статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі", статей 141, 142 Земельного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України № 2073 відбулось переоформлення права постійного користування на строкове право оренди, тобто офіційне визнання і підтвердження державою факту виникнення у відповідача права оренди земельних ділянок.
Проте, суди не застосували норми Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073, який був чинний на час укладення договору оренди землі та не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у зазначених постановах.
Разом з цим, як зазначає скаржник, і держава, і орендодавець за договором оренди (на той час Жашківська міська рада) визнали та підтвердили той факт, що до Смалія А. С. перейшло право оренди після смерті його матері, оскільки як вбачається з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.09.2015 у реєстрі міститься інформація, що орендарем земельної ділянки площею 34,3997 га кадастровий номер 7120910100:05:001:0970, розташованої у Черкаській області, Жашкіському районі, в адміністративних межах Жашківської міської ради (за межами населеного пункту), є Смалій А. С . При цьому чинним законодавством не передбачено обов`язку сторін укладати до нього додаткову угоду в разі переходу прав та обов`язків однієї із сторін договору до спадкоємця.
За змістом статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
При цьому статтею 1296 зазначеного Кодексу передбачено саме право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину, тобто визначено право, а не обов`язок. Редакція статті 1297 Цивільного кодексу України на час виникнення спірних правовідносин також не містила обов`язку щодо отримання свідоцтва про право на спадщину на майнові права.
Згідно із частино 1 статті 7 Закону України "Про оренду землі" право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи - орендаря, якщо інше не передбачено договором, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1, яка була орендарем за договором, померла і згідно з довідкою державного нотаріуса від 14.07.2015 у Жашківській державній нотаріальній конторі знаходиться спадкова справа. Вказаною довідкою державний нотаріус підтверджує, що спадкоємцем ОСОБА_1 є її син - Смалій А. С.
Рішенням Жашківської міської ради від 23.05.2008 № 29-92/V право на оренду земельної ділянки під водою за договором, який був укладений 13.11.2000, у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 передано спадкоємцеві - Смалію А. С .
Отже, до Смалія А. С. перейшло право оренди земельної ділянки, і як наслідок, право на поновлення такого договору, що встановлено судами у справі № 925/1560/16.
Скаржник у касаційній скарзі також акцентує увагу на тому, що відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 1218, 1296, 1297 Цивільного кодексу України у поєднанні із частино 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Заявник касаційної скарги також зазначає, що Закон України "Про аквакультуру" набрав чинності 01.07.2013, а отже, може застосовуватися до договорів оренди, що укладені після 01.07.2013, а не до спірного договору від 13.11.2000, правовідносини за яким регулюються Законом України "Про оренду землі".
Скаржник звертає увагу на те, що посилання судів на постанову Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/3467/19 у цьому випадку є безпідставними, оскільки у зазначеній справі було відмовлено у поновленні договору землі, на якій знаходиться водний об`єкт, у зв`язку з відмовою позивача розробляти паспорти на водні об`єкти, а в справі, що розглядається, позивач не заперечував проти розроблення паспортів на водні об`єкти, розробив їх за власний кошт та пройшов процедуру їх затвердження, вчиняв всі необхідні дії, надавав запитувані відповідачем документи. Тобто наявна недобросовісна поведінка відповідача, а не позивача, що свідчить про різні обставини у справі, що розглядається, та у справі, на яку посилалися суди.
Заявник касаційної скарги вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що поновлення договору є укладенням нового договору, оскільки додаткова угода, яку просить визнати укладеною позивач, не є новим договором і новий правочин не укладається, а продовжується дія старого.
Скаржник зауважує на тому, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що спірний ставок, який займає 2/3 орендованої земельної ділянки є одним з каскадів ставків і з`єднаний зі ставком, який вже орендується скаржником, що унеможливлює використання за призначенням (риборозведення) ставків, межа яких проходить по водному плесо фактично єдиним масивом, який юридично розділений.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу Черкаська облдержадміністрація просить відмовити в її задоволенні, наголошуючи на тому, що чинним законодавством не передбачено автоматичного набуття права оренди земельної ділянки спадкоємцем на підставі спадкування майна та майнових прав попереднього орендаря, а згідно зі статтями 125, 126 Земельного кодексу України у позивача не виникло право оренди за договором.
Доводи заявника касаційної скарги є такими, що не відповідають чинному законодавству.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження у справі, відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід закрити, а касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що 13.11.2000 між приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) і Жашківською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки під водою (далі - договір), в якому сторони погодили, зокрема, такі умови:
- орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки під водою, що знаходяться на території Жашківської міської Ради народних депутатів Черкаської області. В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 34,4 га, з яких 24,2 га знаходяться під водою двох ставків: площею 4,9 га та 19,3 га; інші 10,2 га - інші угіддя (згідно з планом-схемою земельної ділянки, складеної Жашківським районним відділом земельних ресурсів Черкаської області ) (пункт 1 договору);
- земельні ділянки передаються в оренду з метою риборозведення. Орендареві надається право зводити будівлі, споруди, проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за визначеним видом користування (пункт 2.1 договору);
- договір укладається на термін до 13.11.2015. Після закінчення строку дії цього договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі орендар повинен повідомити письмово орендодавця за 2 місяці до його закінчення. У випадках, коли після набуття чинності даного договору законодавством встановлені інші правила, умови цього договору зберігають чинність на строк його дії. При зміні орендаря договір зберігає його чинність. При переході права власності на зазначену земельну ділянку до іншого власника договір оренди зберігає чинність для нового власника (пункт 2.2 договору);
- в четвертому розділі договору, яким передбачено умови його припинення і розірвання, визначено, що підставою розірвання договору є, зокрема, закінчення строку дії, смерть орендаря і відмова його спадкоємців від виконання умов цього договору або відсутність таких спадкоємців.
Суди попередніх інстанцій також установили такі обставини:
- згідно із свідоцтвом про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_1 (серії НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 (орендар за договором) померла;
- Смалій А. С. отримав свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 23.05.2008, серія В02 № 731090;
- згідно з рішенням Жашківської міської ради від 23.05.2008 № 29-92/V "Про перехід права на оренду земельної ділянки під водою" право на оренду земельної ділянки під водою за договором від 13.11.2000 у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 передано спадкоємцю - Смалію А. С. ;
- Жашківська державна нотаріальної контора Головного управління юстиції в Черкаській області листом від 14.07.2015 № 882/02-14 повідомила, що у провадженні Жашківської державної контори Черкаської області перебуває спадкова справа № 1009/2008, згідно з матеріалами якої спадкоємцем майна ОСОБА_1 відповідно до закону є син Смалій А. С. ;
- згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08.02.2019 № НВ-71028215562019 орендарем земельної ділянки площею 34,3997 га з кадастровим номером 7120910100:05:001:0970, розташованої у Черкаській області Жашківському районі, в адміністративних межах Жашківської міської ради (за межами населеного пункту), є Смалій А. С. на підставі рішення органу місцевого самоврядування від 23.05.2008 № 29-92/V;
- у зв`язку зі смертю орендаря - приватного підприємця ОСОБА_1 та закінчення терміну дії договору позивач ( Смалій А. С. ), маючи на меті продовжувати користування земельною ділянкою, звертався до орендодавця з проханням оформити договірні правовідносини про продовження (поновлення) договору;
- договір оренди землі під водним об`єктом після закінчення строку його дії з позивачем, у тому числі в судовому порядку, не укладено, додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки на тих самих умовах на той самий строк між сторонами не підписано.
4.4. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога ФОП Смалій А. С. до Черкаської облдержадміністрації про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору від 13.11.2000 оренди земельної ділянки загальною площею 34,4 га (у тому числі площа водного дзеркала 24,4 га), кадастровий номер 7120910100:05:001:0970, яка розташована в адміністративних межах Жашківської міської ради Черкаської області за межами населеного пункту, зареєстрованого у Жашківському районному відділі земельних ресурсів 13.11.2000 за № 1-1-6 у редакції, викладеній у позовній заяві, з посиланням на частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
4.5. За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Правові підстави поновлення договору оренди землі визначено у статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Так, згідно із частиною 1 статті 33 цього Закону (у редакції, чинній на час закінчення строку договору - 13.11.2015) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку дія договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі").
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3 статті 33 зазначеного Закону).
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі").
У частині 5 статті 33 цього Закону передбачено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Згідно із частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (частина 7).
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина 8).
При цьому згідно із частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи - орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.
4.6. Суд апеляційної інстанції з посиланням на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21.11.2018 у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), від 22.09.2020 у справах № 159/5756/18 та № 313/350/16-ц, зазначив, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.
Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
4.7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду стосовно того, що з урахуванням положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України та положення частини 5 статті 122 Земельного кодексу України, а також з огляду на те, що спірна земельна ділянка (загальною площею 34,4 га (у тому числі площа водного дзеркала 24,4 га), кадастровий номер 7120910100:05:001:0970, знаходиться в адміністративних межах Жашківської міської ради Черкаської області за межами населеного пункту) уповноваженим вирішувати питання про укладення договору оренди станом на момент закінчення строку дії договору є Черкаська облдержадміністрація (відповідач у справі).
Зазначені обставини стосовно того, що орендодавцем спірної земельної ділянки станом на час закінчення договору (13.11.2015) був відповідач - Черкаська облдержадміністрація встановлені також у судових рішеннях у справі № 925/1560/16.
Так, постановою Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 925/1560/16 скасовані судові рішення у справі, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог ФОП Смалій А. С. до Черкаської облдержадміністрації про визнання поновленим на термін до 13.11.2030 укладений 13.11.2000 договір оренди землі, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав недослідження судами всіх обставин справи в їх сукупності для правильного вирішення спору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 у справі № 925/1560/16, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020, відмовлено у задоволенні позову ФОП Смалій А. С. до Черкаської облдержадміністрації про визнання поновленим договору оренди від 13.11.2000 у зв`язку із неправильно обраним позивачем способом захисту, оскільки ефективним способом захисту права у такій категорії спорів є позов про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих же умовах у відповідній редакції.
Крім того, згідно з ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.10.2016 у справі № 693/225/16-ц залишено без змін рішення Апеляційного суду Черкаської області від 28.04.2016 за позовом Смалія А. С. до Черкаської облдержадміністрації про визнання поновленим договору оренди від 13.11.2000, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Смалія А. С . Так, суд касаційної інстанції у справі № 693/225/16-ц зазначив, що суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, виходив з того, що рішення Жашківської міської ради від 23.05.2008 № 29-92/V "Про перехід права на оренду земельної ділянки під водою" не свідчить про набуття Смалієм А. С. права на оренду, оскільки таке право виникає з часу реєстрації, проте Смалій А. С. право оренди земельної ділянки не зареєстрував, у той час як після смерті ОСОБА_1, і відповідно припинення її правоздатності, відсутні правові підстави для визнання укладеного між нею та Жашківською міською радою договору оренди земельної ділянки поновленим до 13.11.2030.
Суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, установили, що саме лише зазначення відомостей у Державному земельному кадастрі про Смалія А. С. як орендаря земельної ділянки (площею 34,4 га (у тому числі площа водного дзеркала 24,4 га), кадастровий номер 7120910100:05:001:0970, яка знаходиться в адміністративних межах Жашківської міської ради Черкаської області за межами населеного пункту) та зазначення як підстави рішення Жашківської міської ради від 23.05.2008 № 29-92/V, не є належною правовою підставою оренди спірної земельної ділянки.
При цьому згідно з копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку строк речового права Смалія А. С. на земельну ділянку було зареєстроване лише до 13.11.2015 (том 1, а. с.17).
4.8. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірним питанням при вирішенні цього спору є встановлення права ФОП Смалій А. С. як спадкоємця орендаря за договором - ОСОБА_1 на поновлення договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди.
За змістом частини 1 статті 7 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час закінчення строку спірного договору - 13.11.2015 ) право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи - орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.
Згідно з положеннями статей 1216- 1218 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній станом на 13.11.2015) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1212 зазначеного Кодексу передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (частина 1 статті 1225 Цивільного кодексу України).
У постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 463/3375/15-а (провадження К/9901/15205/18) зазначено, що земельні ділянки можуть належати фізичним особам не лише на праві власності, але й перебувати у їх постійному або тимчасовому користуванні. Відповідно до статті 7 Закону України "Про оренду землі" допускається перехід прав на оренду земельної ділянки після смерті фізичної особи - орендаря до спадкоємців, якщо інше не передбачено договором оренди і якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону. В такому випадку, об`єктом спадкування виступають права та обов`язки померлого орендаря, а не право користування земельною ділянкою, оскільки за частиною 1 статті 1225 Цивільного кодексу України об`єктом спадкування виступає саме право власності на земельну ділянку.
Суди попередніх інстанцій установили, що згідно з пунктом 2.2 спірного договору при зміні орендаря договір оренди зберігає чинність, а за змістом розділу 4 цього договору (умови зміни, припинення і розірвання договору) підставами розірвання договору є, зокрема, в разі смерті орендаря і відмови його спадкоємців від виконання умов цього договору або при відсутності таких спадкоємців.
Згідно із частиною 3 статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.
На майно, що переходить за правом спадкування до спадкоємців, відповідно до статті 66 Закону України "Про нотаріат" (у редакції, чинній станом на 13.11.2015) нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України (частина 1 статті 39 зазначеного Закону).
Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України "Про нотаріат" контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" (далі - Порядок), згідно з підпунктами 1.1., 1.2. пункту 1 глави 10 розділу ІІ якого передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. При зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів (підпункт 2.1 пункту 2 глави 10 розділу ІІ Порядку).
Пунктом 4 Порядку передбачено видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, в якому передбачено, зокрема, таке:
- при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва (підпункт 4.1.);
- свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків (підпункт 4.9.);
- свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів (підпункт 4.12.;
- видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування нотаріусом відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання нотаріусом від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами частини другої статті 1272 Цивільного кодексу України. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом (підпункт 4.13.);
- при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти (підпункт 4.14.).
4.9. Суди попередніх інстанцій установили, що згідно з положеннями законодавства свідоцтво про право на спадщину із зазначенням успадкованого права оренди є правовою підставою для переукладання (внесення змін щодо нового орендаря) договору оренди земельної ділянки.
Проте, як установили суди, Смалій А. С. не надав до суду свідоцтво про право на спадщину, в якому зазначено про успадковане речове право оренди земельної ділянки загальною площею 34,4 га (у тому числі площа водного дзеркала 24,4 га), кадастровий номер 7120910100:05:001:0970, яка знаходиться в адміністративних межах Жашківської міської ради Черкаської області за межами населеного пункту.
Разом з цим, як зазначили суди таке свідоцтво про право на спадщину не було надане і в межах розгляду справи № 693/225/16-ц, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, рішення якого залишено без змін судом касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання договору оренди земельної ділянки поновленим на термін до 13.11. 2030 року.
Не було надано свідоцтва про право на спадщину і в межах розгляду Господарським судом міста Києва справи № 925/1560/16.
При цьому довідка державного нотаріуса Жашківської державної нотаріальної контори від 14.07.2015 № 882/02-14, надана Смалію А. С. на його усний запит, свідчить про перебування у провадженні нотаріальної контори спадкової справи № 1009/2008 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1, спадкоємцем майна якої є її син Смалій А. С. (том 1, а. с. 13), тобто доводить факт відкриття спадкової справи, однак підтверджує набуття Смалієм А. С. прав та обов`язків спадкоємця за спірним договором оренди земельної ділянки під водою у зв`язку із ненаданням позивачем свідоцтва про право на спадщину.
4.10. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог з посиланням на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/3467/19, також зазначили, що дотримання порядку укладення договору оренди земель водного фонду, визначеного Земельним та Водними кодексами України, а також Законом України "Про аквакультуру" (набрав чинності з 01.07.2013), для учасників є обов`язковим та не може бути нівельовано шляхом застосування процедур поновлення договору оренди, визначених Законом України "Про оренду землі", а при укладенні нового договору оренди умови договору мають бути узгоджені із нормами чинного законодавства станом на момент такого укладення.
4.11. Як уже зазначалося, ФОП Смалій А. С., звертаючись з касаційною скаргою на судові рішення у справі як на підставу для касаційного оскарження, посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із застосуванням норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 911/2867/18, висновки в якій є аналогічними висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 916/1206/18, від 23.10.2019 у справі № 924/327/17, від 09.12.2020 у справі № 922/476/20, наголошуючи на тому, що держава та орендодавець підтвердили юридичний факт виникнення у Смалія А. С. права оренди земельної ділянки як у спадкодавця та сторони (орендаря) за спірним договором оренди, оскільки здійснена державна реєстрація права оренди саме за Смалієм А. С .
За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, в яких схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15- ц (провадження № 14-737цс19).
4.12. З приводу посилань скаржника на постанови Верховного Суду, то колегія суддів зазначає таке:
- у постанові від 28.08.2019 у справі № 911/2867/18 за позовом Васильківської міської ради Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" про визнання недійсним державного акта, скасування державної реєстрації, скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Верховний Суд, скасовуючи судові рішення та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив таке. Оскільки позивач як особа, що уповноважена у спірних правовідносинах представляти інтереси власника (відповідної громади) не може реалізувати свої права (у даному випадку отримувати орендну плату з належних йому земельних ділянок, а в цілому й інші правомочності) у зв`язку з існуванням документа, в якому зазначено про вже неіснуюче право постійного користування іншої особи - відповідача, Верховний Суд вважає, що права та інтереси позивача, враховуючи також правосвідомість, правову культуру та реалії сучасного українського суспільства, можуть бути ефективно захищені виключно у спосіб, що визначено останнім, а саме шляхом визнання державного акта про право постійного користування недійсним і саме такий спосіб гарантуватиме не тільки відновлення прав позивача, а й убезпечить їх від порушень в майбутньому, адже унеможливить використання оспорюваного акта для здійснення реєстраційних та будь-яких інших дій. Верховний Суд визнав помилковими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання недійсним державного акта про право постійного користування, оскільки надані такі висновки при неправильному застосуванні норм матеріального права, водночас доводи касаційної скарги Васильківської міської ради у цій частині Суд вважає обґрунтованими;
- у постанові від 24.07.2019 у справі № 916/1206/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балта-Агроінвест" про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Саражинка" передати позивачеві за актом приймання-передачі земельні ділянки, розташовані на території Саражинської сільської ради Балтського району Одеської області, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на встановлення обставин стосовно того, що позивачем укладено договори оренди землі з тими самими громадянами-орендодавцями про оренду тих самих земельних ділянок, щодо яких наявні чинні договори оренди землі, що раніше були укладені з відповідачем, а тому відсутності правових підстав вважати, що у відповідача виник обов`язок повернути спірні земельні ділянки, та що у позивача виникло право вимагати їх повернення;
- у постанові від 23.10.2019 у справі № 924/327/17 за позовом заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до Ярмолинецької районної державної адміністрації та Селянського (фермерського) господарства "Житниця" про визнання недійсним договору оренди, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що оскільки сторонами під час укладення спірного договору належним чином не визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки та, відповідно, неправильно визначено орендну плату, яка підлягає внесенню за користування землею, що є порушенням статті 13 Закону України "Про оцінку земель", то договір в цій частині суперечить положенням чинного законодавства, що відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним. Однак, установивши наявність порушеного права, суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з пропуском позивачем позовної давності;
- у постанові від 09.12.2020 у справі № 922/476/20 за позовом Харківської міської ради до Приватного підприємства фірми "Турбулент" про припинення права власності на нерухоме майно та скасування запису про державну реєстрацію Верховний Суд зазначив, що законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності немає. Однак, скасовуючи судові рішення та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд вказав на залишення судами поза увагою доводів позивача, зокрема, щодо відповідності чи невідповідності нежитлової будівлі встановленим законодавчо ознакам самочинності відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України та доводам стосовно того, що спірне нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності за відсутності договору оренди земельної ділянки та зареєстроване за відповідачем без дотримання встановленої законом процедури отримання дозвільних документів для початку виконання будівельних робіт та документів, які засвідчують прийняття побудованого нерухомого майна в експлуатацію, що передує реєстрації права власності на це майно.
4.13. Таким чином, у зазначених скаржником справах та у справі, що розглядається, обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норми матеріального права, не можна визнати подібними у зв`язку із встановленням судами попередніх інстанцій у цих справах інших фактичних обставин, які вплинули на прийняття судових рішень. У справі, яка розглядається та у справах, наведених скаржником, не є подібними предмет та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини справи.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
При цьому, посилаючись на зазначені постанови Верховного Суду, скаржник вказує на те, що держава та орендодавець (на той час) підтвердили юридичний факт виникнення у Смалія А. С. права оренди земельної ділянки як у спадкоємця оскільки було здійснено державну реєстрацію права оренди Смалія А. С . Проте ці доводи не беруться до уваги з огляду на вставлені судами обставини, як й не беруться до уваги доводи заявника касаційної скарги про неправильне застосування судами Закону України "Про аквакультуру" до спірних правовідносин.
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Смалій А. С. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі № 910/6229/19.
4.14. Щодо посилань заявника касаційної скарги на те, що підставами касаційного оскарження судових рішень є також підстави, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах у зв`язку з відсутністю висновку щодо застосування положень статей 1218, 1296, 1297 Цивільного кодексу України у поєднанні з частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", то колегія суддів зазначає таке.
Як установив суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого суду про відмову у задоволенні позовних вимог, зі змісту положень законодавства вбачається, що свідоцтво про право на спадщину із зазначенням успадкованого права оренди є правовою підставою для переукладання (внесення змін щодо нового орендаря) договору оренди земельної ділянки. Однак позивач не надав суду свідоцтво про право на спадщину, в якому зазначено про успадковане речове право оренди земельної ділянки загальною площею 34,4 га (у тому числі площа водного дзеркала 24,4 га), кадастровий номер 7120910100:05:001:0970, яка знаходиться в адміністративних межах Жашківської міської ради Черкаської області за межами населеного пункту, як й не надав таке свідоцтво під час розгляду справ № 693/225/16-ц та № 925/1560/16.
При цьому саме лише зазначення відомостей у Державному земельному кадастрі про Смалія А. С. як орендаря земельної ділянки (площею 34,4 га (у тому числі площа водного дзеркала 24,4 га), кадастровий номер 7120910100:05:001:0970, яка знаходиться в адміністративних межах Жашківської міської ради Черкаської області за межами населеного пункту) та зазначення як підстави рішення Жашківської міської ради від 23 травня 2008 року № 29-92/V, не є належною правовою підставою оренди спірної земельної ділянки. Більше того, згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку речове право за Смалієм А. С. було зареєстроване лише до 13.11.2015.
Ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини, колегія суддів вважає відсутніми підстави для формування висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 1218, 1296, 1297 Цивільного кодексу України у поєднанні з частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
З огляду на встановлені судами обставини справи колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди скаржника із судовими рішеннями. Жодних аргументованих посилань на порушення судами норм матеріального чи процесуального права скаржником не наведено.