ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 5023/10655/11 (922/1654/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
Представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева"
на рішення Господарського суду Харківської області від 29.10.2020
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2021
у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"
до Державного Підприємства "Завод ім. В.О. Малишева"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство Харківобленерго
про стягнення коштів в межах справи №5023/10655/11 про банкрутство ДП "Завод ім. В.О. Малишева", -
ВСТАНОВИВ:
1. Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача - Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева", в якій просив суд стягнути з Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" заборгованість у розмірі 82613,79 грн., з якої: 67330,40 грн. пені, 6068,59 грн. - 3% річних та 9214,80 грн. інфляційних, яка виникла з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 0203 від 19.12.2018, крім того позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.
Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 29 жовтня 2020 року, у справі №5023/10655/11, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2021, позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" 67330,40 грн. - пені, 6068,59 грн. - 3% річних, 9214,80 грн. - інфляційних та 2102,00 грн. судового збору.
2.1. Судові рішення мотивовані тим, що підписавши акти прийому-передачі за липень та серпень 2019 року без зауважень, відповідач втратив можливість заперечувати проти сформованих даних позивачем даних та заперечувати проти визначеної вартості використаної (купленої) електричної енергії, погодився із визначеним даними, та відповідно взяв на себе обов`язки на досягнення мети сплатити грошову суму за спожиту електричну енергію у липні та серпні 2019 року.
Враховуючи вищевикладене, судами встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором у липні та серпні 2019 року, у зв`язку з чим у відповідача виник зустрічний обов`язок - здійснити у визначений строк своєчасну оплату спожитої електричної енергії.
Крім того, судами встановлено визнання заборгованості ДП "Завод імені В.О. Малишева" за спожиту електричну енергію перед позивачем за липень-серпень 2019 року в розмірі 2756370,78 грн, що підтверджено листом № 562/84 від 19.09.2019 відповідача, яким ДП "Завод імені В.О. Малишева" просило ПрАТ "Харківенергозбут" здійснити погашення заборгованості у повному обсязі за графіком.
Судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з заявою про неправильне визначення сформованих рахунків № 0203 на оплату пені, 3% річних, індексу інфляції за серпень та вересень 2019 року (отриманих відповідачем нарочно 08.10.2019 та 29.11.2019 відповідно), а також за жовтень 2019 року (направленого позивачем на адресу відповідача листом з описом вкладення 27.03.2020).
Під час розгляду справи судами було встановлено, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання щодо оплати позивачу спожитої електричної енергії за липень та серпень 2019 року, у визначений договором строк.
Сторонами погоджено у пункті 7 комерційної пропозиції, у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених пунктом 4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки.
Дії відповідача щодо несвоєчасної оплати є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності згідно з пунктом 7 комерційної пропозиції.
Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені за період з серпня по жовтень 2019 року в розмірі 67330,40 грн, враховуючи п. 7 комерційної пропозиції, п.5.8 Договору та приписи ст. 231 ГК України, суд першої інстанції встановив, а апеляційний господарський суд перевірив, що це нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 6068,59 грн та інфляційних втрат в розмірі 9214,80 грн, суд: перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 6068,59 грн; перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв`язку з чим стягненню підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 9214,80 грн. Апеляційний господарський суд перевірив розрахунки та погодився з ними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Державне підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" звернулось до касаційного господарського суду зі скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 29.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 у цій справі, просить їх скасувати та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних у повному обсязі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження скаржником зазначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, стосовно застосування до боржника заходів відповідальності у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат до моменту укладення договору (комерційних пропозицій).
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
5. Адвокатом позивача надано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишені без змін.
Провадження у Верховному Суді
6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи
№ 5023/10655/11 (922/1654/20) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г. що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 19.02.2021.
7. Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2021 відкрито касаційне провадження у справі №5023/10655/11 (922/1654/20) за касаційною скаргою Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" на рішення Господарського суду Харківської області від 29.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 у даній справі.
Призначено до розгляду касаційну скаргу Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" на 09 червня 2021 року о 12:45 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м.Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін, виходячи з такого.
9. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
10. Предметом касаційного оскарження у цій справі є правомірність стягнення з Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" 67330,40 грн - пені, 6068,59 грн - 3% річних, 9214,80 грн - інфляційних у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язань по сплаті за спожиту електричну енергію в липні та серпні 2019 року.
11. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
12. Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
13. Пунктом 3.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 312 (далі - Правила), передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.
Відповідно до п. 3.2.5 Правил, укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
14. Під час розгляду справи судами встановлено, що ПрАТ "Харківенергозбут", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку, та на умовах договору про постачання електричної енергії споживачу.
15. Згідно з п. 3.2.9 Правил, за наявності публічних комерційних пропозицій електропостачальник розміщує на веб-сайті та в центрах обслуговування споживачів бланк заяви-приєднання до договору постачання електричної енергії споживачу.
16. Публічний договір постачання електричної енергії споживачу, комерційні пропозиції та заява-приєднання розміщені на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут": www.zbutenergo.kharkov.ua.
17. Як встановлено під час розгляду справи, Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева" було надано підписану заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції № 4/5, а також було підписано договір про постачання електричної енергії споживачу № 0203 від 19.12.2018 (далі - Договір).
18. Таким чином, розрахунки за поставлену електроенергію зі споживачем (ДП "Завод імені В.О.Малишева") позивач (Постачальник, ПрАТ "Харківенергозбут") проводить на підставі переданих від оператора системи розподілу показів приладу обліку відповідно до наведених вимог згідно з умовами договору.
19. Згідно з п. 2.1 Договору, за цим договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору.
Згідно з умовами вищезазначеної заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, підписаної ДП "Завод імені В.О.Малишева", початок постачання - з 01.01.2019.
20. Відповідно до п. 5.5 Договору, розрахунковий період за цим Договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором Споживача з оператором системи розподілу/передачі.
21. Пунктом 5.6 Договору передбачено, що розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок. При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Поточний рахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.
22. Згідно з п. 5.7 Договору, оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.
23. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
24. Відповідно до п. 5.9 Договору, у разі виникнення у Споживача заборгованості за електричну енергію за цим Договором Споживач повинен звернутися до Постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою Постачальника подати довідки, що підтверджують неплатоспроможність (обмежену платоспроможність) Споживача. Графік погашення заборгованості оформляється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення Сторонами та дотримання Споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від здійснення поточних платежів за цим Договором.
25. У разі недотримання графіка погашення заборгованості або прострочення оплати поточних платежів Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному цим Договором.
Пунктом 5.10 Договору передбачено, що Споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через Постачальника, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього Договору. Споживач може змінити спосіб оплати через діючого Постачальника на оплату напряму оператору системи за послугу з розподілу електричної енергії шляхом вибору відповідної комерційної пропозиції Постачальника. При укладенні цього Договору Постачальник інформує Споживача про можливість оплати послуги з розподілу напряму оператору системи та надає відповідні роз`яснення. Постачальник зобов`язаний при виставленні рахунку за електричну енергію Споживачу окремо вказувати плату за послугу з розподілу електричної енергії.
Пунктом 13.1 Договору передбачено, що цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору.
26. Між постачальником (ПрАТ "Харківенергозбут") та споживачем (ДП "Завод імені В.О. Малишева") було підписано комерційні пропозиції № 4/5, № 4/48/1, №4/40/6, що є додатками № 2 до договору про постачання електричної енергії №0203 від 19.12.2018.
Комерційна пропозиція № 4/48/1 (додаток № 2 від 01.07.2019 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 0203 від 19.12.2018) набуває чинності з 01.07.2019 та діє до 31.07.2019.
27. Положеннями комерційної пропозиції № 4/40/6 (додаток № 2 від 01.08.2019 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 0203 від 19.12.2018) передбачено, що вона набуває чинності з 01.08.2019.
28. За умовами п. 3 комерційних пропозицій № 4/48/1 та № 4/40/6 розрахунковим періодом є календарний місяць; оплата електричної енергії здійснюється трьома плановими платежами у формі оплати визначеної на основі відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період у таких співвідношеннях: до 28 числа місяця, який передує розрахунковому місяцю 15% від вартості фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період; до 8 числа розрахункового місяця 15% від вартості фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період; до 18 числа розрахункового місяця 70% від вартості фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію.
29. Відповідно до п. 6.2 Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 4 комерційної пропозиції № 4/48/1 встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 5 числа включно місяця, наступного за розрахунковим.
30. Згідно з п. 4 комерційної пропозиції № 4/40/6 рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа включно місяця, наступного за розрахунковим.
31. Пунктом 4 комерційних пропозицій № 4/48/1 та № 4/40/6 встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання рахунків Постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
32. Відповідно до п. 5.8 Договору якщо споживач не здійснив оплату за цим Договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
33. Згідно з п. 5 комерційних пропозицій № 4/48/1 та № 4/40/6 звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії здійснюється шляхом оформлення між Споживачем та Постачальником "Акту прийому-передачі електричної енергії", сформованого згідно з даними на останній день розрахункового періоду споживача.
Пунктом 7 комерційних пропозицій № 4/48/1 та № 4/40/6 передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.
34. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач, на виконання умов договору, протягом липня-серпня 2019 року здійснював постачання на користь відповідача електроенергії, про що позивачем були сформовані та направлені наступні рахунки на оплату електричної енергії:
- за липень 2019 року на суму 1447797,94 грн., з урахування переплати в розмірі 62484,43 грн. сума до сплати по рахунку за липень 2019 року склала 1385313,51 грн., рахунок було отримано нарочно представником ДП "Завод ім. В.О. Малишева" 13.08.2019, строк оплати рахунку - по 20.08.2019;
- за серпень 2019 року на суму 1308572,84 грн., рахунок було отримано нарочно представником ДП "Завод ім. В.О. Малишева" 10.09.2019, строк оплати рахунку по 17.09.2019.
35. Судами встановлено, що сторони спору, підписали та скріпили печатками акти приймання-передавання електричної енергії за договором про постачання електричної енергії від 19.12.2018 №0203, відповідно до якого в липні 2019 року відповідачем було спожито електричну енергію у кількості 589525 кВт*год на загальну суму 1447797,94 грн, а у серпні 2019 року відповідачем було спожито електричну енергію у кількості 511385 кВт*год на загальну суму 1308572,84 грн.
Відтак, висновки попередніх судових інстанцій про те, що підписавши акти прийому-передачі за липень та серпень 2019 року без зауважень, відповідач погодився із визначеним даними та взяв на себе обов`язки сплатити грошову суму за спожиту електричну енергію у липні та серпні 2019 року, є правильними.
36. Оскільки позивач виконав свої зобов`язання за договором у липні та серпні 2019 року, у відповідача виник зустрічний обов`язок - здійснити у визначений строк своєчасну оплату спожитої електричної енергії.
37. Приписами ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
38. Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
39. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
40. Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
41. Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором.
42. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
43. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
44. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
45. Згідно з п. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
46. За умовами п. 3 комерційних пропозицій № 4/48/1 та № 4/40/6 у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу необхідної для цього періоду, ці кошти перераховані Споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
47. Судами встановлено, що відповідачем була сплачена заборгованість наступним чином: платіжними дорученнями № 6188 від 23.09.2019 на суму 171106,20 грн., платіжними дорученнями № 6245 від 24.09.2019 на суму 900000,00 грн. та платіжними дорученнями № 6355 від 27.09.2019 на суму 314207,31 грн. - сплачена заборгованість за липень 2019 року; платіжними дорученнями № 6335 від 27.09.2019 на суму 101366,61 грн. та платіжними дорученнями № 6709 від 10.10.2019 на суму 1207206,23 грн. - сплачена заборгованість за серпень 2019 року, тобто з порушенням строків оплати спожитої електричної енергії.
48. На підставі вказаних норм та п. 7 комерційних пропозицій № 4/48/1, № 4/40/6, у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати спожитої електричної енергії позивачем станом на 01.02.2020 було нараховано пеню, 3 % річних та індекс інфляції на загальну суму 82613,79 грн., з яких: 67330,40 грн. - пеня за серпень, вересень та жовтень 2019 року, 6068,59 грн. - 3% річних за серпень, вересень та жовтень 2019 року, 9214,80 грн. - індекс інфляції за жовтень 2019 року.
49. У свої запереченнях проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на те, що у нього були підстави вважати, що з 01.07.2019 постачання електроенергії здійснюється ТОВ "Сонячний технопарк Олешки", якому відповідач й сплатив рахунки за липень та серпень 2019 року, а перед цим, 12.06.2019 уклав договір про постачання електричної енергії №406дп, змінивши постачальника електричної енергії.
50. Разом з тим, судами встановлено, що оператор системи розподілу в особі АТ "Харківобленерго" у відповідь на звернення ТОВ "Сонячний технопарк Олешки" від 05.07.2019 щодо зміни електропостачальника для споживача ДП "Завод імені В.О.Малишева" з 01.07.2019, не погодив зміну постачальника, зважаючи на те, що дата початку постачання (01.07.2019) передувала надходженню запиту (05.07.2019), про що АТ "Харківобленерго" 08.07.2019 повідомило ТОВ "Сонячний технопарк Олешки".
51. Крім того, судами встановлено, що вже після укладання між ДП "Завод імені В.О. Малишева" та ТОВ "Сонячний технопарк Олешки" договору про постачання електричної енергії №406дп від 12.06.2019 між ПрАТ "Харківенергозбут" та ДП "Завод імені В.О. Малишева" підписано комерційну пропозицію № 4/48/1 (додаток № 2 від 01.07.2019 до договору про постачання електричної енергії № 0203 від 19.12.2018), а також комерційну пропозицію № 4/40/6 (додаток № 2 від 01.08.2019 до договору про постачання електричної енергії № 0203 від 19.12.2018).
52. Також, судами встановлено, що визнання заборгованості ДП "Завод імені В.О. Малишева" за спожиту електричну енергію перед позивачем за липень-серпень 2019 року в розмірі 2756370,78 грн підтверджено листом № 562/84 від 19.09.2019 відповідача, яким ДП "Завод імені В.О. Малишева" просило ПрАТ "Харківенергозбут" здійснити погашення заборгованості у повному обсязі за графіком.
53. Крім того, судами встановлено відсутність доказів звернення відповідача до позивача з заявою про неправильне визначення сформованих рахунків № 0203 на оплату пені, 3% річних, індексу інфляції за серпень та вересень 2019 року (отриманих відповідачем нарочно 08.10.2019 та 29.11.2019 відповідно), а також за жовтень 2019 року (направленого позивачем на адресу відповідача листом з описом вкладення 27.03.2020).
54. Отже, слід погодитись із висновками попередніх судових інстанцій про те, що відповідач не виконав взятих на себе договірних зобов`язань щодо оплати позивачу спожитої електричної енергії за липень та серпень 2019 року, у визначений договором строк в порушення вимог статті 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
55. Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
56. За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).
57. Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).
Так, відповідно до ст. ст. 230, 231 ЦК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
58. Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
59. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3 статті 549 ЦК України).
60. Перевіривши правомірність нарахування пені за період з серпня по жовтень 2019 року в розмірі 67330,40 грн, враховуючи п. 7 комерційної пропозиції, п.5.8 Договору та приписи ст. 231 ГК України, суд першої інстанції визнав розрахунок позивача обґрунтованим .
61. Крім того, згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
62. Тобто, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.
63. Суд першої інстанції, перевірив розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є правильним, тому стягненню з відповідача підлягає сума у повному обсязі - 6068,59 грн.
64. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
65. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд погодився із розрахунком позивача та задовольнив цю вимогу у повному обсязі, у зв`язку з чим стягнув 9214,80 грн.
66. Підсумовуючи наведене, слід відзначити, що відповідач під час касаційного оскарження не спростував висновків попередніх судових інстанцій.
67. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
68. Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
69. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
70. Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
71. Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
72. Верховний Суд зазначає, що аргументи касаційної скарги стосуються питань пов`язаних із встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній, отже вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки вони зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким вже надана відповідна оцінка під час розгляду справи судами обох попередніх інстанцій.
73. Разом з тим, суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
74. Розглянувши аргументи скаржника, Суд також зазначає, що незгода із рішенням суду попередніх інстанцій не означає їх незаконність, як і не може вказувати на незаконність рішень його негативні наслідки для скаржника, оскільки настання цих наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь однієї із сторін є звичайним, передбаченим господарським процесом, наслідком. Подана ж касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати Суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами першої і апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законне рішення суду лише через незгоду з ним скаржника з підстав суб`єктивного тлумачення його як незаконного.
75. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
76. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
77. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.