ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/3550/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача -Тейтель О. В.,
відповідачів - ОСОБА_1,
третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2
третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,
третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпровської міської ради
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 (судді: Іванов О. Г. - головуючий, Дармін М. О., Антонік С. Г.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканар"
до Дніпровської міської ради та Комунального підприємства "Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця" Дніпровської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Національна металургійна академія України,
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бригадна 11"
про усунення перешкод у користуванні майном,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сканар" (далі - ТОВ "Сканар") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради та Комунального підприємства "Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця" Дніпровської міської ради (далі - КП "Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця") про усунення перешкод у користуванні ТОВ "Сканар" гаражем, що розташований за адресою: м. АДРЕСА_1, шляхом знесення Дніпровською міською радою та КП "Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця" аварійного будинку площею 1003,1 м2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 16, 391, 396, 1163, 1164 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що ТОВ "Сканар" на підставі договору оренди нерухомого майна з правом викупу від 24.04.2020 набуло право володіння та користування гаражем площею 22,0 м2 на АДРЕСА_1 . Пункт 3.4.2 договору оренди зобов`язує позивача забезпечити протягом строку оренди збереженість та цілісність гаража та у разі необхідності вживати заходи щодо його захисту від руйнування, пошкодження або знецінення, в тому числі звертатися за захистом до суду.
ТОВ "Сканар" зазначає, що впритул до належного йому гаража розташований нежитловий будинок площею 1003,1 м2, який належить територіальній громаді м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради та перебуває на балансі КП "Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця". Зазначений нежитловий будинок знаходиться в аварійному технічному стані, який постійно погіршується, і це становить загрозу повного руйнування будинку АДРЕСА_1, у зв`язку з чим порушуються права позивача на безпечне користування майном (гаражем), що стало підставою для звернення до суду.
1.2. Згідно з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2020, зокрема, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Національну металургійну академію України та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 .
1.3. У поясненнях на позовну заяву ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги ТОВ "Сканар", зазначаючи, що протягом тривалого часу вона як власник гаража на АДРЕСА_2 сподівалася на проведення ремонтних робіт будинку АДРЕСА_1, який розташований впритул до гаража та перебуває в аварійному технічному стані, у зв`язку з чим самостійно до суду не зверталася. Водночас такий стан будинку, який розташовано поруч із належним ОСОБА_3 гаражем, порушує її права на розпорядження майном.
1.4. У липні 2020 року до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бригадна 11" (далі - ОСББ "Бригадна 11"), в якій заявник просить усунути загрозу майну ОСББ "Бригадна 11", а також життю, здоров`ю та майну співвласників багатоквартирного будинку на АДРЕСА_3 шляхом знесення Дніпровською міською радою та КП "Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця" аварійного будинку площею 1003,1 м2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСББ "Бригадна 11" зазначає, що поруч із житловим будинком розташований нежитловий будинок АДРЕСА_2 в аварійному технічному стані, який згідно з рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 462 ще у 1993 році підлягав знесенню.
Зазначена будівля не використовується ані Дніпровською міською радою, ані КП "Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця" у зв`язку зі станом будівлі, проте ремонтні роботи не проводяться, стан будинку загрозливий.
1.5. Залучено до участі у справі ОСББ "Бригадна 11" як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, прийнято до розгляду позовну заяву ОСББ "Бригадна 11" до Дніпровської міської ради та КП "Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця" про усунення загрози майну ОСББ "Бригадна 11", а також життю, здоров`ю та майну співвласників багатоквартирного будинку на АДРЕСА_3 шляхом знесення відповідачами аварійного будинку площею 1003,1 м2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
1.6. Дніпровська міська рада, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, наголошувала на тому, що позивачем не доведено яким чином Дніпровська міська рада порушує права позивача, а позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення будівлі, яка належить територіальній громаді, є недопустимими.
Відповідач зазначав, що оскільки гараж на АДРЕСА_2 побудовано на земельній ділянці, не відведеній для такої мети, та за відсутності декларацій про початок будівельних робіт і про готовність об`єкта до експлуатації, то відсутні правові підстави вважати, що ОСОБА_3 набула право власності на гараж.
Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Проте у зв`язку з відсутністю правових підстав вважати, що ОСОБА_3 і ТОВ "Сканар" набули право власності на гараж, зазначені особи не мають права звертатися до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні майном.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020 відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Сканар" до Дніпровської міської ради та КП "Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця" про усунення перешкод в користуванні майном шляхом знесення аварійного будинку площею 1003,1 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Відмовлено у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСББ "Бригадна 11" до Дніпровської міської ради та КП "Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця" про усунення загрози майну ОСББ "Бригадна 11", а також життю, здоров`ю та майну співвласників багатоквартирного будинку на АДРЕСА_3 шляхом знесення відповідачами аварійного будинку площею 1003,1 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
2.2. Суд першої інстанції, відмовляючи у замовленні позову ТОВ "Сканар", установив, що впритул до нежитлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться нерухоме майно - гараж загальною площею 22,0 м2, яке належить на праві власності ОСОБА_3, з якою позивачем укладено договір оренди майна.
При цьому суд першої інстанції установив, що, набуваючи право власності на спірний гараж, ОСОБА_3 була обізнана про технічний стан будівлі, впритул до якої розташований гараж, тобто набула право власності свідомо, на власний розсуд, а позивач, укладаючи 24.04.2020 договір оренди, міг передбачити всі пов`язані зі станом прилеглої до гаража будівлі наслідки, однак не зважаючи на це, цілеспрямовано, свідомо та на власний розсуд погодив усі умови договору та прийняв у тимчасове платне користування на визначений договором строк спірне нерухоме майно - гараж загальною площею 22,0 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд першої інстанції звернув увагу на те, що з матеріалів справи вбачається, що гараж розташований впритул до будинку АДРЕСА_1 і задоволення позовних вимог позивача щодо знесення будинку АДРЕСА_1 саме і може призвести до руйнування або пошкодження гаража. Тобто, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що спірна будівля перешкоджає користуванню гаражем, позивач просить вчинити дії, наслідком яких є можливе руйнування або пошкодження гаража. Водночас посилання позивача на існування спеціальних методів знесення, в результаті застосування яких гараж не постраждає, суд не взяв до уваги, оскільки позовні вимоги не містять посилання саме на спосіб знесення і це не є предметом дослідження. Оскільки ТОВ "Сканар" звернулося до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, а саме права користування орендованим гаражем, посилання у позовній заяві на ризики для мешканців будинку на АДРЕСА_3 суд визнав такими, що жодним чином не стосуються позовних вимог ТОВ "Сканар".
2.3. Відмовляючи у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСББ "Бригадна 11", суд першої інстанції дійшов висновку, що саме на ОСББ "Бригадна 11" покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту. Однак, всупереч наведеному, ОСББ "Бригадна 11" не довело перед судом, яким чином було порушено з боку відповідачів його права.
2.4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Сканар" скасовано.
Прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Сканар" задоволено частково, зобов`язано Дніпровську міську раду усунути перешкоди у користуванні ТОВ "Сканар" майном - гаражем, розташованим за адресою: АДРЕСА_2, шляхом знесення аварійного будинку площею 1003,1 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні позовних вимог ТОВ "Сканар" до КП "Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця" відмовлено.
У решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020 залишено без змін.
2.5. Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки в частині відмови у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСББ "Бригадна 11" судове рішення не оскаржується, тобто не є вимогою апеляційної скарги, тому суд апеляційної інстанції законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє.
Суд апеляційної інстанції установив, що у зв`язку з аварійним технічним станом будинок АДРЕСА_1 тривалий час не використовується ані Дніпровською міською радою (власником), ані КП "Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця" (балансоутримувачем) для жодних цілей. Будь-яких дій з відновлення (покращення технічного стану) будинку АДРЕСА_1 відповідачі не здійснюють, відбувається подальше руйнування будинку (згідно з наявними у матеріалах справи фотознімками фрагменти цегляних стін та шматки будівельних конструкцій падають на землю), створюючи небезпеку позивачу у користуванні належним йому майном (гаражем). Ситуація, що склалася навколо аварійного будинку АДРЕСА_1, загрожує життю працівників позивача, котрі за своїми службовими обов`язками використовують гараж та автомобіль, який зберігається в ньому. Крім того, у небезпеці перебувають інші люді, які наближаються до аварійного будинку АДРЕСА_1, адже будинок і територія навколо нього не огороджені парканом та будь-яка особа може вільно підходити до аварійної споруди.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що бездіяльність власника аварійного будинку АДРЕСА_1 - Дніпровської міської ради свідчить про порушення нею вимог закону, зокрема частини 5 статті 319 Цивільного кодексу України, яка визначає, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Одночасно з цим Дніпропетровська міська рада порушує вимоги частини 4 статті 319 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що власність зобов`язує, а також порушує статтю 322 цього Кодексу, де вказано, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки нежитловий будинок АДРЕСА_1 перебуває в аварійному технічному стані, який постійно погіршується, і це загрожує повним обрушенням цього будинку, чим порушуються права позивача на володіння та користування майном (гаражем), зважаючи на бездіяльність власника аварійного будинку - Дніпровської міської ради, ТОВ "Сканар" має право на захист свого порушеного права на підставі частини 2 статті 386, статті 391, частини 1 статті 1163, статті 1164 Цивільного кодексу України шляхом зобов`язання Дніпровської міської ради усунути перешкоди у користуванні ТОВ "Сканар" майном - гаражем, розташованим за адресою: АДРЕСА_2, шляхом знесення аварійного будинку площею 1003,1 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки КП "Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця" є балансоутримувачем спірного будинку АДРЕСА_1, а власником є саме Дніпропетровська міська рада, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Сканар" до балансоутримучача слід відмовити.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021, Дніпровська міська рада у касаційній скарзі просить її скасувати, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із ухваленням судом апеляційної інстанції постанови без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 917/733/14 щодо застосування частини 2 статті 386, статті 391 Цивільного кодексу України, без належного всебічного та повного з`ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального права.
Скаржник зазначає, що згідно з положеннями частини 2 статті 386 та статті 391 Цивільного кодексу України врегульовано захист права власності не в будь-якому випадку, а в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов`язані з позбавленням володіння майном. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
Національне законодавство передбачає такий спосіб захисту приватного права, як знесення будівлі тільки в публічному інтересі і тільки щодо об`єктів самочинного будівництва (частина 7 статті 376 Цивільного кодексу України). Тобто національний закон допускає право заявляти таку вимогу виключно за органами державної влади і тільки проти володаря без права (володіння є незаконним, а володілець не має речового права, оскільки право власності або інше речове право на об`єкти самочинного будівництва відсутнє).
Отже, втручання, якого вимагає позивач у спосіб зобов`язання відповідача вчинити дії з демонтажу та перебудови належного йому на прав власності об`єкта нерухомості, за жодних обставин не може бути визнано таким, що відповідає статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція, відповідно).
Заявник касаційної скарги наголошує, що висновок експерта, який взято судом апеляційної інстанції до уваги, не містить жодних застережень щодо загрози руйнування або пошкодження гаража під час виконання робіт із знесення аварійного будинку, однак залишено поза увагою, що у висновку експерта відсутні такі застереження у зв`язку з тим, що зазначене питання не було поставлено для вирішення експертом. Зазначений висновок зроблено на замовлення ТОВ "Сканар" експертом із зазначенням виїзду на місце, у той час як Дніпровська міська рада дозволу на проникнення в будівлю не надавала; представники відповідачів при проведенні експертизи не були присутні; документи для проведення експертизи (поверховий план будівлі тощо) Дніпровська міська рада не надавала.
Зазначене, на переконання скаржника, свідчить про те, що висновок експерта № 07-20 є неналежним доказом.
В оскаржуваній постанові не зазначено та не встановлено, які саме перешкоди чинить Дніпровська міська рада ТОВ "Сканар" у користуванні майном (гаражем), яким чином це відбувається.
Скаржник також зазначає, що гараж на АДРЕСА_2 був побудований на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети та за відсутності декларації про початок будівельних робіт і декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що підтверджується відповідними доказами (листами Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради та листом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради), що свідчить про відсутність правових підстав вважати, що ОСОБА_3 набула право власності на гараж. Однак цим обставинам суд апеляційної інстанції оцінки не надав.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Сканар" просить відмовити у її задоволенні, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 - залишити без змін, акцентуючи увагу на безпідставності посилань скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.01.2019 у справі № 917/733/ 14, оскільки правовідносини у зазначеній скаржником справі, та у справі, яка розглядається, не є подібними у розумінні правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.
Інші доводи касаційної скарги, на переконання ТОВ "Сканар", зводяться до незгоди із судовим рішенням.
3.3. ОСББ "Бригадна 11" у відзиві на касаційну скаргу просить на підставі пункту 5 статті 296 Господарського процесуального кодексу України закрити касаційне провадження у справі, наголошуючи на тому, що встановлені судами фактичні обставини і матеріально-правове регулювання у справі, яка розглядається, та у справі № 917/733/14, на яку посилається на обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник, відрізняються, отже, правовідносини у цих справах не є подібними згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.
У справі № 904/3550/20 суд апеляційної інстанції установив порушення Дніпровською міською радою статей 319, 322 Цивільного кодексу України, внаслідок чого позивач позбавлений права на безпечне користування своїм майном (гаражем) та права на безпеку для життя своїх працівників, у той час, як у справі № 917/733/14, на яку посилався скаржник, Верховний Суд установив, що жодних порушень прав відповідача позивач не здійснював.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а заперечення ОСББ "Бригадна 11" та ТОВ "Сканар" про відкриття касаційного провадження - залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що 24.04.2020 між ОСОБА_3 (орендодавець) та ТОВ "Сканар" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (з правом викупу) (далі - договір), який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Любимовою І. А. та зареєстровано в реєстрі за № 707, в якому передбачені, зокрема, такі умови:
- орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування на визначений цим договором строк нерухоме майно - гараж загальною площею 22,0 м2 (далі - об`єкт), розташований за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 1.1 договору) ;
- об`єкт належить орендодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 23.04.2014 Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.03.2014 державним реєстратором Василенко Б. В. Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, номер запису про право власності: 5440267, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 207468585 від 24.04.2020. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 345461212101 (пункт 1.2 договору);
- цільове призначення об`єкта - для зберігання автомобіля. Вартість об`єкта з урахуванням індексації складає 89 300,00 грн (пункт 1.3. договору);
- об`єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі об`єкта (надалі - акт прийому-передачі), який сторони зобов`язуються підписати в день підписання цього договору (пункт 1.4 договору);
- з часу підписання сторонами акта прийому-передачі до орендаря переходять передбачені цим договором права з користування об`єктом. Передача об`єкта в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на об`єкт (пункт 1.5 договору);
- орендар зобов`язаний забезпечити протягом строку оренди збереженість та цілісність об`єкта. У разі необхідності орендар повинен вживати заходи щодо захисту об`єкта від руйнування, пошкодження або знецінення, використовуючи для цього усі передбачені законом способи захисту, зокрема шляхом звернення до суду (підпункт 3.4.2 пункту 3 договору);
- цей договір діє з моменту підписання до 31.12.2020 включно. Строк оренди об`єкта - з моменту підписання акта прийому-передачі по 31.12.2020 включно (пункти 7.1, 7.2 договору);
- право позивача на користування гаражем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом з реєстру (том 1 а. с. 30).
4.4. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на доводи позивача, зазначив таке:
- впритул до належного позивачеві гаража розташований нежитловий будинок площею 1003,1 м2 за адресою: АДРЕСА_1, який з 16.04.2014 належить територіальній громаді м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради та перебуває на балансі КП "Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця" (далі - будинок АДРЕСА_1 ), який згідно з планом земельної ділянки та планами поверхів КП "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" складається з трьох поверхів та підвалу;
- відповідно до акта про визначення доцільності знесення будівель в м. Дніпропетровську від 18.07.1975 відсоток зношеності будинку № 19 становив 56 %;
- рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 15.04.1993 № 462 Дніпропетровському металургійному інституту передано на баланс непридатний для житла будинок АДРЕСА_1 . Вирішено будинок використовувати для виробничих потреб до закінчення будівництва спортивного майданчика, після чого знести встановленим порядком;
- однак зобов`язання щодо знесення будинку АДРЕСА_1 інститутом виконано не було, а навесні 2012 року будинок було повернуто інститутом у комунальну власність, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 20.04.2012;
- із часу складання акта від 18.07.1975 та рішення від 15.04.1993 технічний стан будинку АДРЕСА_1 ще більше погіршився та у теперішній час він знаходиться в аварійному стані, а саме: покрівля будинку обрушена, міжповерхові перекриття та сходи зруйновані, у стінах наявні наскрізні тріщини, а деякі стіни відхилися від вертикальної осі та загрожують обрушенням на гараж позивача, вікна та двері у більшості відсутні, а ті, що залишилися, знаходяться у неробочому стані, на підтвердження чого позивач надав фотографії;
- у зв`язку з аварійним технічним станом будинок АДРЕСА_1 тривалий час не використовується ані Дніпровською міською радою (власником), ані КП "Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця" (балансоутримувачем) для жодних цілей. Дій з покращення технічного стану будинку АДРЕСА_1 відповідачі не здійснюють, у зв`язку із чим постійно відбувається подальше руйнування будинку: фрагменти цегляних стін та шматки будівельних конструкцій щодня падають на землю, перешкоджаючи позивачу користуватися належним йому майном (гаражем) та загрожуючи майну небезпекою. Більше того, ситуація, що склалася навколо аварійного будинку АДРЕСА_1, загрожує життю працівників позивача, котрі за своїми службовими обов`язками використовують гараж та автомобіль, який зберігається в ньому. Крім того, у небезпеці перебувають інші люді, які наближаються до аварійного будинку АДРЕСА_1, адже будинок і територія навколо нього не огороджені парканом та будь-яка особа може вільно підходити до аварійної споруди. Зокрема, щодня ризикують своїм життям мешканці багатоквартирного шістнадцятиповерхового будинку на АДРЕСА_3, розташованого поблизу будинку АДРЕСА_1, оскільки шлях для проходу мешканців (та під`їзду їхніх автомобілів) з АДРЕСА_2 до місця їх проживання пролягає повз аварійний будинок АДРЕСА_1 ;
- як зазначає позивач, у квітні поточного року ОСББ "Бригадна 11" звернулося до Дніпровської міської ради із заявою від 21.04.2020, в якій зазначило, що будинок АДРЕСА_5, в якому проживає більше 150 людей, перебуває в аварійному стані та несе загрозу не тільки для майна співвласників багатоквартирного будинку, але також для їх здоров`я та життя, у зв`язку з чим ОСББ "Бригадна 11" просило розглянути заяву та надати офіційну відповідь. Дій з моменту звернення Дніпровська міська рада не здійснила, у надісланому листі управління з питань комунальної власності від 06.05.2020 № 7/5-930 повідомлено про перенаправлення звернення ОСББ "Бригадна 11" балансоутримувачу будинку АДРЕСА_1 - КП "Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця".
Суд апеляційної інстанції також установив, що з наданого позивачем висновку експерта № 07-20 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи щодо технічного стану нежитлового будинку площею 1003,1 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, складеного 23.07.2020 експертом Сафоновим В. В., вбачається, що експерт дійшов таких висновків: нежитловий будинок на АДРЕСА_1 відповідно до положень ДСТУ-Н Б В. 1.2-18:2016 знаходиться в аварійному технічному стані (категорія технічного стану 4); аварійний технічний стан нежитлового будинку перешкоджає користуватися ТОВ "Сканар" гаражем на АДРЕСА_2, оскільки гараж знаходиться в небезпечній зоні руйнування аварійного будинку; враховуючи високу вірогідність подальшого руйнування аварійного нежитлового будинку на АДРЕСА_1, цей будинок створює небезпеку для гаражу по АДРЕСА_2, а також для життя та здоров`я людей, які експлуатують гараж або наближаються до нежитлового будинку; беручи до уваги аварійний технічний стан будівельних конструкцій нежитлового будинку на АДРЕСА_1 та враховуючи втрату несучої здатності його основними конструктивними елементами, відновити будинок, тобто поновити його експлуатаційну придатність, є неможливим.
4.5. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога ТОВ "Сканар" про усунення перешкод у користуванні гаражем, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, шляхом знесення Дніпровською міською радою та КП "Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця" аварійного будинку площею 1003,1 м2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, обґрунтовуючи позовні вимоги посиланням на положення статей 16, 391, 396, 1163, 1164 Цивільного кодексу України.
Позивач акцентував увагу на тому, що бездіяльність відповідачів є небезпечною, адже технічний стан аварійного будинку АДРЕСА_1 постійно погіршується, протягом тривалого часу ані власник, ані балансоутримувач будинку АДРЕСА_1 не використовують його за цільовим призначенням, споруда стала місцем тимчасового перебування безпритульних осіб, а також джерелом антисанітарії та підвищеної пожежної небезпеки, враховуючи те, що будинок АДРЕСА_1 перебуває в аварійному технічному стані, що перешкоджає позивачеві користуватися належним йому майном (гаражем) і загрожує небезпекою цьому майну, а також загрожує небезпекою життю та здоров`ю людей, ТОВ "Сканар" вимагає від відповідачів усунення перешкод і вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози.
4.6. За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 зазначеного Кодексу).
Отже, у розумінні наведених положень правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу передбачено у статті 16 Цивільного кодексу України.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
З урахуванням цих правових норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
4.7. За змістом частини 1 статті 316, частини 1 статті 317, статті 318 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (частини 1- 3 статті 319 Цивільного кодексу України).
Згідно із частинами 1, 2 статті 321 зазначеного Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
За змістом чинного законодавства, зокрема, Конституції України та Цивільного кодексу України, усім власникам надано рівні умови для захисту права власності. У статті 386 Цивільного кодексу України закріплено основні правові засади захисту права власності в Україні, які базуються на принципі рівності захисту права власності всіх його суб`єктів (фізичних і юридичних осіб, держави, територіальних громад). На меті зазначені положення мають юридичну рівність власників у виборі та застосуванні встановлених законом засобів захисту.
Норма частини 2 статті 386 Цивільного кодексу України закріплює за власником право у разі наявності в нього достатніх підстав припускати можливість порушення свого права власності іншою особою звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому. Таке правило відповідає особливому характеру права власності як його абсолютного права.
4.8. Як вже зазначалося, ТОВ "Сканар" на підставі договору оренди (з правом викупу) від 24.04.2020, укладеного з ОСОБА_3, якій на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 23.04.2014, належить майно, користується гаражем загальною площею 22,0 м2, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, якою позивач обґрунтовує свої вимоги, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Як зазначено, зокрема у постанові Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 917/733/14, на яку посилається в касаційній скарзі скаржник, наведеною нормою передбачено, що власник майна має право шляхом подання негаторного позову вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном. Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Ця норма регулює захист права власності не в будь-якому випадку, а в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов`язані з позбавленням володіння майном. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Разом із тим усунення перешкод власнику у користуванні своїм майном як спосіб захисту цивільного права чи інтересу фактично передбачає покладення на відповідача обов`язку припинити дію, яка порушує право, та можливе лише щодо триваючого правопорушення.
4.9. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Сканар" про зобов`язання Дніпровську міську раду усунути перешкоди у користуванні товариством гаражем, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, шляхом знесення аварійного будинку площею 1003,1 м2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, дійшов висновку, що оскільки нежитловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться в аварійному технічному стані, який постійно погіршується, і це загрожує повним обрушенням будинку АДРЕСА_1, чим порушуються права ТОВ "Сканар" на володіння та користування майном (гаражем), зважаючи на бездіяльність власника аварійного будинку - Дніпровської міської ради, то ТОВ "Сканар" має право на захист свого порушеного права на підставі частини 2 статті 386, статті 391, частини 1 статті 1163, статті 1164 Цивільного кодексу України.
4.10. Однак суд апеляційної інстанції залишив поза увагою необхідність дослідження всіх обставин справи в їх сукупності для вирішення питання про наявність підстав для звернення ТОВ "Сканар" на підставі, зокрема статті 391 Цивільного кодексу України, до суду з вимогою про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення нежитлової будівлі, доведення позивачем порушення його прав володільця, та можливість відновлення таких прав у разі знесення аварійного будинку, який, за доводами позивача та суду апеляційної інстанції, розташований впритул до гаража, яким користується позивач.
4.11. Крім того, ТОВ "Сканар" позовні вимоги заявлені на підставі статей 1163, 1164 Цивільного кодексу України, згідно з якими фізична особа, життю, здоров`ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її створює. У разі неусунення загрози життю, здоров`ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати: 1) вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози; 2) відшкодування завданої шкоди; 3) заборони діяльності, яка створює загрозу.
Зазначені норми містяться у Главі 81 "Створення загрози життю, здоров`ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи" розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" книги п`ятої "Зобов`язальне право" Цивільного кодексу України, у той час як стаття 391, якою ТОВ "Сканар" також обґрунтовує позовні вимоги, закріплена у главі 29 "Захист права власності" розділу І "Право власності" книги третьої "Право власності та інші речові права" Цивільного кодексу України.
За змістом статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Задовольняючи позовні вимоги, дійшовши висновку про те, що ТОВ "Сканар" має право на захист свого порушеного права на підставі частини 2 статті 386, статті 391, статей 1163, 1164 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції не навів підстав щодо можливого одночасного застосування зазначених норм матеріального права та не зазначив які докази надав позивач на підтвердження його вимог на підставі статей щодо захисту права власності та статей, якими врегульоване питання про усунення загрози життю, здоров`ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи.