ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/414/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Уркевич В. Ю.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 (колегія суддів: Хрипун О. О., Агрикова О. В., Чорногуз М. Г.) і рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2020 (суддя Бабкіна В. М.) у справі
за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до 1. Козинської селищної ради; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдом", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: 1. ОСОБА_1 ; 2. ОСОБА_2 ; 3. ОСОБА_3 ; 4. ОСОБА_4 ; 5. ПрАТ "Київська пересувна механізована колона-2" про скасування розпоряджень, визнання недійсним акта та скасування реєстрації речових прав
за участю представників:
Офісу генерального прокурора - Шекшеєва В. С.,
позивача - не з`явилися,
відповідача-1 - не з`явилися,
відповідача-2 - Карпухін Я. В.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - не з`явилися,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - не з`явилися,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-3 - не з`явилися,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-4 - не з`явилися,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-5 - не з`явилися,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2018 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України з позовом до Козинської селищної ради і Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдом" (далі - ТОВ "Трейдом") про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 28.04.2000 № 9/1 "Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради" в частині вилучення із землекористування Київського державного лісогосподарського об`єднання "Київліс" (далі - КДЛО "Київліс") земельних ділянок в кварталі 38 виділі 24 Козинського лісництва; визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27.07.2000 № 6/4 "Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки під розміщення товариства індивідуальних забудовників"; визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 26.10.2000 № 5/3 "Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради" в частині вилучення із землекористування КДЛО "Київліс" земельних ділянок в кварталі 38 виділах 22 та 24 Козинського лісництва; визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.11.2001 № 6/1 "Про надання та передачу у приватну власність земельних ділянок із земель Товариства індивідуальних забудовників "Сосновий бір" в частині передачі безкоштовно у приватну власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських споруд, а також для ведення особистого підсобного господарства із земель Товариства індивідуальних забудовників "Сосновий бір" (далі - ТІЗ "Сосновий бір") ОСОБА_1 площею 0,5762 га (ділянка № НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 площею 0,4500 га (ділянка № НОМЕР_2 ); витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ТОВ "Трейдом" земельної ділянки площею 1,0527 га, кадастровий номер 3223155400:05:003:0041, вартістю 27 574,52 грн, розташованої на території Козинської селищної ради Обухівського району.
2. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням органом місцевого самоврядування положень статей 13, 14, частини 2 статті 19 Конституції України, статей 24, 26, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 3, 4. 6, 11, 16, 42 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), статей 1, 2, 9, 17, 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) під час розпорядження спірними земельними ділянками.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 28.04.2000 рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради № 9/1 "Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради" вилучено із землекористування КДЛО "Київліс" земельну ділянку (33, 38 квартали Козинського лісництва) загальною площею 22,0 га та зараховано вилучені ділянки до земель запасу селищної ради (резервні території під розширення меж населеного пункту).
4. 27.07.2000 на підставі рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради № 6/4 "Про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки під розміщення товариства індивідуальних забудовників" за рахунок вказаних вище земель ЗАТ "Київська пересувна механізована колона - 2" надано земельну ділянку площею 22,5 га під розміщення ТІЗ " Сосновий Бір ".
5. 26.10.2000 рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради № 5/3 "Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради" вилучено із землекористування КДЛО "Київліс" земельні ділянки в кварталі 38 виділах 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22 та 24 Козинського лісництва загальною площею 16 га та зараховано вилучені ділянки до земель запасу селищної ради (резервні території під розширення меж населеного пункту).
6. У подальшому частину цієї землі рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.11.2001 № 6/1 "Про надання та передачу у приватну власність земельних ділянок із земель ТІЗ "Сосновий бір" безкоштовно передано у приватну власність членам товариства для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських споруд, а також для ведення особистого підсобного господарства, зокрема: ОСОБА_1 - площею 0,5762 га (ділянка № НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 - площею 0,4764 га (ділянка № НОМЕР_3 ) та ОСОБА_4 - площею 0,4500 га (ділянка № НОМЕР_2 ).
7. 13.12.2001 за договорами купівлі-продажу № 4646, 4642 і 4638 ОСОБА_1, ОСОБА_3 ОСОБА_4 відчужено ділянки № НОМЕР_1, НОМЕР_3, НОМЕР_2 на користь ОСОБА_5, у зв`язку з чим остання отримала державний акт на право власності на землю серії ІV-КВ № 027271 на вказані земельні ділянки, які об`єднала в одну та в подальшому на підставі заяви № 1649 поділила на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:003:0040 площею 0,4500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку (яка складається з ділянки № НОМЕР_3) і земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:003:0041 площею 1,0527 га для ведення особистого селянського господарства (яка складається з ділянок № НОМЕР_2 і НОМЕР_1).
8. Управлінням Держкомзему в Обухівському районі Київської області 26.01.2012 ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3223155400:05:003:0041, площею 1,0527 га серії ЯМ № 400346.
9. 24.12.2015 на підставі договору міни № 3251 ОСОБА_5 відчужила належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 3223155400:05:003:0041, ТОВ "Трейдом".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
10. Господарський суд Київської області ухвалою від 05.03.2018, керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), повернув позовну заяву першого заступника прокурора Київської області.
11. Київський апеляційний господарський суд постановою від 05.06.2018 ухвалу Господарського суду Київської області скасував, позовні матеріали передав на розгляд до Господарського суду Київської області.
12. Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду, ТОВ "Трейдом" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нову - про відмову у відкритті провадження у справі.
13. Оскільки ТОВ "Трейдом" оскаржувало судове рішення з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції, справа разом із касаційною скаргою була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України.
14. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 постанову апеляційної інстанції від 05.06.2018 залишено без змін.
15. Рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021, у задоволенні позову відмовлено.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
16. Заступник керівника Київської обласної прокуратури у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
17. Скарга з посиланням на пункти 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема статей 9, 17, 32, 64 ЗК України 1990 року, статей 17, 36, 42, 57 ЛК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а також прийняттям судових рішень без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 911/2032/17, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 11.07.2018 у справі № 911/4654/15, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, у постановах Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 6-196цс15, від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14, від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі № 488/5476/14-ц, від 27.09.2017 у справі № 6-2686цс16, у постанові Вищого господарського суду України від 22.02.2017 у справі № 927/788/16.
18. Скаржник також наголошує на необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 372/3402/14-ц.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
19. ТОВ "Трейдом" у письмових поясненнях просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Позиція Верховного Суду
20. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно зі статтею 13 ЗК України від 25.10.2001, який набув чинності 01.01.2002, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
21. За приписами статті 27 ЛК України передання у власність, надання в постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш як 1 га, що перебувають у державній власності, з 01.01.2002 належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин.
Тобто повноваження Кабінету Міністрів України щодо розпорядження лісовими земельними ділянками з 01.01.2002 поширюються лише на землі, що перебувають у державній власності.
22. Водночас спірні правовідносини щодо вилучення земельних ділянок зі складу земель лісового фонду, а також їх передачі у власність, виникли до набрання чинності діючим ЗК України, а саме у 2000-2001 роках, тобто до отримання Кабінетом Міністрів України відповідних повноважень у сфері розпорядження землями лісового фонду, в той час як станом на 01.01.2002 спірні земельні ділянки перебували у приватній власності третіх осіб у даній справі.
23. Суди також зазначили, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
24. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.
25. Судами попередніх інстанцій встановлено, що копії схем та планшета лісовпорядкування 1993 року, надані прокурором, складено без прив`язування до місцевості та визначення координат, і вказані матеріали не доводять перебування спірних земельних ділянок у складі земель лісового фонду як на час їх вилучення, так і на час розгляду справи, та, відповідно, не обґрунтовують незаконність вилучення виконавчим комітетом Козинської селищної ради спірних земельних ділянок зі складу земель лісового фонду.
26. Відповідно до положень ЗК України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передача земельних ділянок у власність громадян провадилася місцевими радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Статтями 17, 18 цього Кодексу визначалися певний порядок та підстави надання громадянам у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності за рішенням органів державної влади в межах їх повноважень. За статтею 3 ЗК України повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві ради народних депутатів могли передавати, відповідно, органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.
27. Козинська селищна рада рішенням від 28.04.1998 делегувала виконавчому комітету Козинської селищної ради повноваження щодо виділення земельних ділянок у власність, користування та їх приватизації.
28. Тобто, за висновками судів, виконавчий комітет Козинської селищної ради, приймаючи оскаржувані у даній справі рішення, діяв на виконання делегованих повноважень Козинської селищної ради відповідно до вимог статті 3 ЗК України, чинного як на момент прийняття рішення про делегування зазначених повноважень, так і на момент прийняття спірних рішень.
29. Водночас судом апеляційної інстанції відхилено доводи Київської міської прокуратури щодо відсутності у виконавчого комітету Козинської селищної ради повноважень з розпорядження лісовими землями кварталу 38 Козинського лісництва на момент прийняття оскаржуваних рішень, оскільки Козинська селищна рада в особі виконавчого комітету розпоряджалася землями, які на той час були включені в межі селища Козин, що не було спростовано належними та допустимими доказами під час розгляду справи.
30. Колегія суддів зазначає, що однією з підстав касаційного оскарження судових рішень скаржником зазначено неправильне застосування судами норм чинного законодавства без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
31. Як зазначалося вище, постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 залишено без змін касаційну скаргу ТОВ "Трейдом" на постанову апеляційної інстанції від 05.06.2018, якою скасовано ухвалу Господарського суду Київської області від 05.03.2018 про повернення позовної заяви та доданих до неї документів на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України, оскільки прокурором в позовній заяві в порушення статей 20, 21 ГПК України об`єднано позовні вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, і у цьому випадку відсутні підстави для застосування положень ГПК України щодо роз`єднання позовних вимог, оскільки одна з вимог не підлягає розгляду господарським судом.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що у цьому позові позовні вимоги до фізичних осіб першим заступником прокурора Київської області не заявлялися. Та обставина, що одна із позовних вимог прокурора хоча і стосується визнання недійсними рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.11.2001 № 6/1 "Про надання та передачу у приватну власність земельних ділянок із земель Товариства індивідуальних забудовників "Сосновий бір", на підставі якого у фізичних осіб виникли цивільні права на зазначені в цьому рішенні земельні ділянки, але у подальшому були припинені через відчуження ними цих земельних ділянок, не відносить позов в цій частині до юрисдикції загальних судів, оскільки метою її пред`явлення у сукупності з іншими вимогами є витребування земельної ділянки у юридичної особи - ТОВ "Трейдом", яка є її власником і володільцем на час пред`явлення позову.
32. Проте у своїй постанові від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (на яку міститься посилання у касаційній скарзі) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу, зауважила, що вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України. Наведене відповідає висновкам, викладеним раніше Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 у справі № 361/3009/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 485/1472/17, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 15.05.2019 у справі № 469/1346/18, від 26.06.2019 у справі № 911/2258/18, відступати від яких немає правових підстав (пункт 36).
33. Водночас з метою забезпечення єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду у зазначеній справі відступила від своїх висновків, висловлених у постановах від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 та від 12.06.2019 у справі № 911/848/18, згідно з якими визнання недійсним рішення суб`єкта владних повноважень про надання земельної ділянки у власність фізичній особі, безпосередньо не впливає на права і обов`язки такої фізичної особи, якщо вона не є власником земельної ділянки на момент пред`явлення позову, і якщо жодні позовні вимоги до такої фізичної особи позивачем не заявлені. Відступ є необхідним через те, що зазначені висновки суперечать висновкам, переліченим у пункті 36 цієї постанови.
34. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 38).
35. Оскільки вимога про визнання недійсним рішення 7-ої сесії 6-го скликання Сільради від 29.07.2011 № 26 про передачу у власність фізичній особі для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки не є ефективним способом захисту позивача у цій справі, зокрема задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Тому такі вимоги не повинні розглядатися в межах одного провадження. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного рішення Сільради, без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване (пункт 39).
36. У справі, яка переглядається, заявлено, зокрема, вимогу про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29.11.2001 № 6/1 "Про надання та передачу у приватну власність земельних ділянок із земель Товариства індивідуальних забудовників "Сосновий бір" в частині передачі безкоштовно у приватну власність фізичних осіб земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських споруд, а також для ведення особистого підсобного господарства, яка з огляду на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у справі № 911/3681/17, не може розглядатися в межах господарського провадження.
37. Крім того, господарський суд першої інстанції у справі, яка переглядається, дійшов висновку, з яким погодилася апеляційна інстанція, що матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували, що спірна земельна ділянка належала до земель лісового фонду та перебувала у постійному користуванні КДЛО "Київліс".
38. Однак, визначаючи правовий режим спірної земельної ділянки, суди не взяли до уваги та не оцінили інші матеріали, які мають значення для правильного визначення правового режиму спірної земельної ділянки, а саме: лист Державного агентства лісових ресурсів України від 01.11.2017 № 02-33/8132-17, в якому надавалася інформація щодо погодження переведення до інших категорій лісових земель, вилучених у 2000 році; фрагмент з публічної кадастрової карти з нанесеними межами кварталів 37, 38 Козинського лісництва; копію планшета № 2 (лісовпорядкування 1993 року) кварталу 38; копію геодезичних даних планшета № 2; копію листів погоджень на вилучення у кварталі 38; копію плану лісонасаджень; копію таксаційного опису із проекту організації та розвитку лісового господарства Козинського лісництва кварталу 38; тексту самих рішень Козинської селищної ради від 28.04.2000 № 9/1, від 26.10.2000 № 5/3, якими вилучалися із землекористування Київського лісогосподарського об`єднання Козинського лісництва квартали 33, 38.
39. Колегія суддів також зазначає, що правові підстави набуття права власності на земельну ділянку до 1 січня 2002 року визначалися ЗК України 1990 року.
40. Відповідно до частин першої та другої статті 3 ЗК України 1990 року, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, місцеві Ради народних депутатів розпоряджаються землею Ради народних депутатів та в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.
41. Згідно із частиною третьою статті 6 ЗК України 1990 року передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.
42. Відповідно до статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
43. Згідно зі статтею 26 цього Закону до виключної компетенції селищних рад відносяться повноваження щодо регулювання земельних правовідносин (пункт 34).
44. Тобто землею в межах населених пунктів земельними ділянками розпоряджалися Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передавали землі у власність або надавали у користування та вилучали їх.
45. Межі населеного пункту вважаються встановленими, а органи місцевого самоврядування набувають права розпоряджатися земельними ділянками, які відповідно до розроблених проектів щодо встановлення меж відповідної сільської, селищної, міської ради включаються до їх територій, після встановлення (винесення) меж території населеного пункту в натуру (на місцевість), закріплення меж території межовими знаками та внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру (АС ДЗК), якщо межі населеного пункту не були встановлені/змінені в іншому порядку, передбаченому законодавством, яке діяло на час утворення населеного пункту, його розбудови та/або зміни меж.
46. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інститутом землеустрою Української академії аграрних наук в 1995 році було розроблено проект формування території та встановлення меж Козинської селищної ради народних депутатів, смт Козин і с. Рудики Обухівського району Київської області, що був затверджений Обухівською районною радою народних депутатів рішенням від 28.11.1997 № 106.10.ХХІІ, яким було визначено площу Козинської селищної ради у розмірі 6 862,6 га та смт. Козин площею 426,3 га.
47. Рішенням Київської обласної ради від 17.02.2000 № 174-10-ХХІІІ повторно було доручено Обухівській районній раді встановити межі смт Козин; рекомендовано обласному управлінню земельних ресурсів взяти на контроль розробку проекту встановлення меж смт. Козин.
48. Рішенням Обухівської районної ради від 09.02.2001 № 151.13.XXIII затверджено проект обґрунтування зміни меж території населеного пункту смт Козин, встановлено загальну площу смт. Козин 2 740,0 га.
49. Рішенням Обухівської районної ради від 21.12.2001 № 206.16.ХХІІІ "Про зміну меж селища Козин" затверджено проект обґрунтування зміни меж території населеного пункту смт. Козин, встановлено загальну площу смт. Козин - 3 071,0 га, визнано таким, що втратило чинність рішення від 09.02.2001 № 151.13.XXIII.
50. Судами попередніх інстанцій зазначено, що встановлення меж селищ міського типу до 01.01.2002 здійснювалося за проектами встановлення меж селищ міського типу, які розглядалися і погоджувалися селищною і районною Радою народних депутатів та затверджувались обласною Радою народних депутатів. Проте, перерахувавши вищезазначені рішення Рад, суди не зробили висновок щодо того, якими межі селища були на момент прийняття оскаржуваних рішень та, відповідно, чи знаходилася спірна земельна ділянка у цих межах.
51. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
52. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
53. У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
54. За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
55. Зважаючи на викладене, висновок судів попередніх інстанцій про відмову у позові є передчасним, оскільки суди не дослідили усіх обставин справи з наданням оцінки наявних у ній доказів, з якими пов`язане законне вирішення спору, тому ухвалені у справі судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.