ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/876/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Міщенко І.С.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.,
та представників
Офісу Генерального прокурора: Шекшеєвої В.С.,
позивача: Семаки В.Ю. (присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції),
відповідача 2: Олійник І.М.,
третьої особи 1: Іванець І.В.,
третьої особи 2: Колесник І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 12.11.2020 у справі
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний)
до : 1.Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області,
2.Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "ТЕХАГРО",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:?Кабінету Міністрів України,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерства інфраструктури України,
за участю? Одеської обласної прокуратури
про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору,
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту Південний) (позивач, ДП "АМПУ") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Новобілярської селищної ради Лиманського району (відповідач-1, Селищна рада) та Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "ТЕХАГРО" (відповідач-2, ТОВ Компанія "ТЕХАГРО", Товариство) про визнання недійсним та скасування рішення Новобілярської селищної ради від 26.04.2019 № 492-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ТОВ Компанії "ТЕХАГРО" земельної ділянки в оренду строком на 49 років та надання в оренду земельної ділянки, розташованої на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області"; визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0289 від 17.05.2017, укладеного між Новобілярською селищною радою та ТОВ Компанією "ТЕХАГРО".
Під час розгляду заявлених у даній справі позовних вимог суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Новобілярської селищної ради від 22.12.2017 №291-VІІ затверджено Генеральний план смт. Нові Біляри, поєднаний з планом зонування смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області, згідно з яким межі смт. Нові Біляри збільшено з 107.9943 га до 1291,9300 га. Також рішенням № 91-VІІ було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області відповідно до генерального плану смт Нові Біляри, поєднаного з планом зонування території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області; доручено виконавчому комітету Новобілярської селищної ради замовити в землевпорядній організації розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області.
Рішенням Лиманської районної ради Одеської області від №03.04.2018 №372-VІ затверджено проект землеустрою щодо встановлення меж смт. Нові Біляри, яким встановлено межі селища загальною площею 1291,9300 га.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць №НВ-5106342312018 від 25.05.2018 на підставі рішення Лиманської районної ради Одеської області від №03.04.2018 №372-VII 25.05.2018 внесено відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць: смт. Нові Біляри площа земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці - 1291,9300 га.
Рішенням Новобілярської селищної ради від 21.12.2018 №442-VІІ ТОВ Компанії "ТЕХАГРО" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,52 га в оренду строком на 49 років для будівництва обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту із земель комунальної власності, які перебувають в запасі на території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області.
На підставі вказаного рішення ТОВ Компанією "ТЕХАГРО" замовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та відповідно до вимог ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" 05.04.2019 земельну ділянку площею 2,5119 га зареєстровано в Державному земельному кадастрі (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0289, форма власності - комунальна).
Даним проектом землеустрою було передбачено зміну цільового призначення зазначеної земельної ділянки з земель водного фонду на землі промисловості, транспорту промисловості, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (код згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель J-12.02 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту). Проект землеустрою було погоджено Державним агентством водних ресурсів України (висновок від 13.02.2019 №716/4/11-19), Відділом містобудування та архітектури Лиманської районної державної адміністрації Одеської області (висновок від 08.02.2018 №144/01-21/136), також, отримано позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації (висновок Держгеокадастру від 21.03.2019 №740-19).
В подальшому, рішенням сесії Новобілярської селищної ради від 26.04.2019 №492-VІІ затверджено проект землеустрою щодо відведення ТОВ Компанії "ТЕХАГРО" земельної ділянки площею 2,5119 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0289) в оренду строком на 49 років для будівництва обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту, та передано останню в оренду терміном на 49 років ТОВ Компанії "ТЕХАГРО" зі зміною цільового призначення земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту (цільове призначення згідно з КВЦПЗ - 12.02.), вид використання - для будівництва обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту.
17.05.2019 між Новобілярською селищною радою Лиманського району Одеської області (Орендодавець, відповідач-1) та ТОВ Компанією "ТЕХАГРО" (Орендар, відповідач-2) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області №492-VII від 26.04.2019 передав, а Орендар прийняв в строкове, платне користування земельну ділянку із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення комунальної власності, загальною площею 2,5119 га (кадастровий номер 5122755400:01:002:0289) для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області. Згідно із розділом 3 договору, він укладений строком на 49 років.
Відповідно до Акта приймання-передачі земельної ділянки, Орендодавець надав, а Орендар прийняв в оренду строком на 49 років вказану земельну ділянку. 28.05.2019 право користування на підставі договору від 17.05.2019 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Обґрунтовуючи свої вимоги у даній справі, позивач, а згодом і прокурор, стверджували, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 №1073 "Про межі акваторії морського порту Південний", державному підприємству Морський торговельний порт "Южний" надано у користування акваторію в межах згідно з додатком, у тому числі, Аджалицького лиману, за умови недопущення в подальшому передачі зазначеної акваторії або її частини іншим суб`єктам господарювання та доручено забезпечити безпеку мореплавства в межах акваторії, визначених у додатку. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 №1356-р "Про надання Державному підприємству "Морський торговельний порт "Южний" у постійне користування земельної ділянки" державному підприємству Морський торгівельний порт Южний надано у постійне користування земельну ділянку, розташовану у межах наданої йому акваторії Аджалицького лиману та доручено Одеській облдержадміністрації та Держкомзему забезпечити виконання цього розпорядження. Схемою меж акваторії морського порту Южний (Південний) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 №1073, за доводами позивача, підтверджується розташування переданої ділянки саме в акваторії лиману.
Втім, за висновками судів, у даному випадку відсутні підстави для задоволення позову особи, яка не довела наявності в неї належним чином оформленого та зареєстрованого права на земельну ділянку, що є предметом спірного рішення та договору оренди.
Так, судами зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою; право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Проте, як встановлено судами, матеріали справи не містять доказів виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 №1356-р щодо оформлення у встановленому законодавством порядку земельної ділянки, наданої у користування позивачу, зі встановленням її меж, площі, координатів тощо, будь-яких звернень ДП "Морський торговельний порт "Южний" та його правонаступника, як-то акта на право постійного користування, витягу з Державного реєстру прав, у підтвердження того, що земельна ділянка, зайнята Аджалицьким лиманом, знаходиться на праві постійного користування у позивача.
За висновками судів, межі акваторії Аджалицкого лиману (яка є частиною акваторії порту "Південний") збігаються із межами земельної ділянки наданої у постійне користування порту "Південний", натомість, на даний час межі земельної ділянки, яка надана у постійне користування ДП "Морський торгівельний порт "Южний" відповідно до вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про землеустрій" не встановлено.
Позивачем не наведено, а з матеріалів справи не вбачається, з яких причин ДП "АМПУ" в особі Південної філії ДП "АМПУ" (адміністрація морського порту Південний) протягом тривалого часу не розробило та не затвердило власний проект землеустрою щодо земельної ділянки, яка необхідна позивачу для виконання власних статутних завдань та завдань відповідно до статей 73-75 Кодексу торговельного мореплавства України, натомість межі земельної ділянки позивача в установленому законодавством порядку не встановлені в натурі.
Таким чином, земельна ділянка, яка необхідна позивачу для виконання його статутних завдань, з 2009 року по теперішній час не сформована та межі її не встановлені в натурі, проект землеустрою не затверджений.
Відхиляючи доводи позивача та прокурора про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:002:0289 входить до меж морського порту Південний, суди керувались тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 73-74, 76-78 Господарського процесуального кодексу України, встановлення меж земельної ділянки, наданої в користування морського порту Південний.
За таких обставин, враховуючи чинність рішення Новобілярської селищної ради Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 №372-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області" та відсутність доказів виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 №1356-р "Про надання Державному підприємству "Морський торговельний порт "Южний" у постійне користування земельної ділянки", суди обох інстанцій дійшли висновку про недоведеність позивачем свого порушеного права та відповідно, недоведеність позовних вимог.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.11.2020 (суддя Петренко Н.Д.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 (судді Савицький Я.Ф., Головей В.М., Принцевська Н.М.), у задоволенні позову Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту Південний) відмовлено.
Не погоджуючись з висновками судів, позивач та прокурор звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких посилаються на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та не враховано висновки щодо їх застосування, викладені у постановах Верховного Суду від 29.03.2016 у справі №814/4685/13-а та від 17.05.2018 у справі №915/1134/16 у подібних правовідносинах; просять постанову та рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
За доводами скаржників, Новобілярська селищна рада Лиманського району Одеської області вийшла за межі визначених повноважень, приймаючи спірне рішення щодо водних об`єктів загальнодержавного значення; суди не врахували того, що передана за спірними рішенням та договором в оренду земельна ділянка фактично є водним об`єктом, частиною акваторії порту, відтак розпорядження нею належить до виключної компетенції КМУ.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами на судові рішення у даній справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "ТЕХАГРО" подало до Верховного Суду відзив на касаційні скарги позивача та прокурора, в якому заперечує проти задоволення їх вимог, вважає висновки судів правильними, а постанови Верховного Суду, на які посилаються скаржники - прийнятими не у подібних правовідносинах.
Дослідивши викладені в касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також висновки щодо застосування вказаних скаржниками норм матеріального права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилались скаржники у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення з огляду на таке.
Як свідчать встановлені судами обставини, причиною виникнення спору у даній справі стала незаконна, на думку позивача, передача в оренду земельної ділянки, яка знаходиться під об`єктом водного фонду, а саме, під акваторією лиману, що в свою чергу є частиною акваторії порту, яка надана в користування позивачу, та яка не може бути передана в оренду згідно з приписами чинного законодавства.
Відмовляючи в позові, суди обох інстанцій виходили з того, що позивачем не зареєстровано у встановленому законом порядку право користування земельною ділянкою під своєю акваторією, тоді як сільською радою всі передбачені чинним законодавством дії для виникнення права на земельну ділянку вчинено, рішення ради про розширення меж села за рахунок, в тому числі, земельної ділянки ніким не оскаржено, у зв`язку з чим судами зроблено висновок, що у позивача фактично не виникло те право, на захист якого подано цей позов.
Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними.
Так, за змістом ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України, ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами.
Усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море (стаття 3 Водного кодексу України).
Згідно зі ст. 5 Водного кодексу України до водних об`єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води, територіальне море та акваторії морських портів; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об`єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об`єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об`єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.
За змістом пункту 3 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 269 (у редакції постанови від 29.03.2002 № 431) внутрішні морські води України - це, зокрема, води заток, бухт, губ і лиманів, морів та проток, що історично належать Україні.
Відповідно до п.п. 2, 6 ч.1 ст. 1 Закону України "Про морські порти України" акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об`єкта (об`єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден; морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності.
За приписами ч.ч. 1-3 ст. 8 Закону України "Про морські порти України" межами морського порту є межі його території та акваторії. Межі території морського порту визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України, виходячи з положень Земельного кодексу України. Межі акваторій морських портів визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України без порушення меж акваторій суміжних морських рибних портів та річкових портів. Відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до закону.
Згідно зі статтею 14 Водного кодексу України розпорядження внутрішніми морськими водами, територіальним морем, а також акваторією морських портів належить до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.
В свою чергу згідно зі ст. 10 Водного кодексу України, до відання сільських, селищних, міських та районних у містах рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить: 1) здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; 2) контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів; 3) встановлення правил загального користування водними об`єктами в порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу; 4) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) діяльності підприємств та інших об`єктів в разі порушення ними вимог водного законодавства в межах своєї компетенції; 5) організація роботи, пов`язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому порядку до цієї роботи підприємств, установ і організацій; 6) організація інформування населення про стан водних об`єктів, а також про надзвичайні екологічні ситуації, які можуть негативно вплинути на здоров`я людей, та про заходи, що вживаються для поліпшення стану вод; 7) вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин у межах своєї компетенції.
Таким чином, розпорядження акваторією морських портів належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.
Саме таку правову позицію щодо застосування ст. ст. 14, 172 Водного кодексу України, ст. 79 Земельного кодексу України викладено у постановах Верховного Суду України від 29.03.2016 у справі № 814/4685/13-а та від 17.05.2018 у справі № 915/1134/16, де подібними були предмети, підстави, суб`єктні склади учасників та встановлені аналогічні обставини.
Таким чином, враховуючи положення наведених статей та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, суди обох інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що Новобілярська селищна рада Лиманського району Одеської області діяла у межах наданих їй повноважень, передаючи в оренду земельну ділянку, розташовану під Аджалицьким лиманом, посилаючись при цьому виключно на дотримання сільською радою норм земельного законодавства.
Колегія суддів зауважує, що відмовляючи в позові про скасування рішення селищної ради щодо передачі в оренду земельної ділянки під акваторією порту, суди виходили з того, що наявність чинного і ніким не оспореного рішення ради про віднесення земельної ділянки під акваторією лиману, тобто порту, до меж селища є достатньою підставою для набуття радою повноважень щодо передачі такої земельної ділянки в оренду.
Судами не враховано, що такий висновок фактично може означати, що до комунальної власності перейшла не тільки земельна ділянка, але і розташована над нею частина об`єкта водного фонду, яка належить до акваторії морського порту, оскільки в силу приписів ст. 79 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку поширюється в її межах, також на водні об`єкти, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.
Між тим, як встановлено судами і достеменно підтверджується наявними матеріалами справи, право користування акваторією морського порту відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 №1073 належить позивачу, а виключне право розпорядження таким об`єктом - Кабінету Міністрів України, тому судами зроблено помилковий висновок про недоведеність порушеного права позивача з огляду лише на неоформлення ним речового права користування земельною ділянкою у встановленому законодавством порядку, та передчасний висновок про те, що розпорядження Новобілярською селищною радою землею комунальної власності шляхом передання її в оренду ТОВ "ТЕХАГРО" відбулось в межах наявних у неї повноважень.
Колегія суддів зауважує, що чинне законодавство не містить визначення поняття акваторії водного об`єкта, водночас, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Водного кодексу України, акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об`єкта (об`єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден. Таким чином відсутність доказів визначення меж земельної ділянки, переданої в тимчасове користування позивачу, не є тотожнім відсутності доказів визначення меж частини водного об`єкта, який входить до акваторії порту, що також свідчить про передчасність висновків судів про недоведення позивачем порушеного у даній справі права.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.
Зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій помилково не врахували висновки Верховного Суду, на які прокурор також посилався під час апеляційного перегляду рішення у даній справі, не встановили всі обставини, необхідні для правильного вирішення даного спору та зробили передчасні висновки про відсутність порушеного права позивача у даній справі, вимоги касаційних скарг підлягають частковому задоволенню, судові рішення - скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що під час нового розгляду даної справи суду слід врахувати численні висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.
З цих висновків випливає, що суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц).
Крім того суду належить врахувати висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, згідно з яким особа, що звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
З урахуванням викладеного, під час нового розгляду суду необхідно належним чином дослідити питання наявності або відсутності у сільської ради повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5122755400:01:002:0289 в оренду з урахуванням законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зокрема, ст. 122 Земельного кодексу України у взаємозв`язку зі ст. 15 Водного кодексу України, та зробити вичерпний висновок щодо того, чи знаходиться земельна ділянка під акваторією порту, чи можливим є передача цієї земельної ділянки в оренду з дотриманням чинного на час такої передачі законодавства, чи порушено відповідачами право позивача на користування акваторією морського порту і чи здатний обраний позивачем спосіб ефективно захистити порушене право з урахуванням встановлених обставин чинності рішень сільської ради, на підставі яких право комунальної власності на цю земельну ділянку зареєстровано за територіальною громадою Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області.
Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд