Постанова суду № 910/1251/20 від 17.06.2021 про визнання недійсним правочину

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/1251/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Кібенко О.Р., Мамалуй О.О.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

на рішення Господарського суду міста Києва

(головуючий суддя - Данилова Н.В.)

від 27.05.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Калатай Н.Ф., Ткаченко Б.О.)

від 27.08.2020

у справі № 910/1251/20

за позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт", Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" Міхно С.С.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

про визнання недійсним правочину,

за участю представників учасників справи:

позивача - Кириленко О.П.

відповідача 1 - не з`явилися

відповідача 2 - Комаровський Д.В.

відповідача 3 - Кібець Р.Р.

АТ "НАК "Нафтогаз України" - Лисенко В.О.

Мінекономіки - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" (далі - ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" (далі - ТОВ "ФК "Горизонт") з вимогою про визнання недійсним, з моменту укладання, договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 30.10.2019 за № 148, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" порушив вимоги частини п`ятої статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", а саме змінив істотні умови договору. Матеріально-правовою підставою позову визначено статтю 2 Закону України "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності", частини першу, п`яту статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 203, 215, 525 Цивільного кодексу України.

1.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі №910/1251/20 до участі у справі в якості співвідповідача (відповідача-3) залучено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку".

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі №910/1251/20 у задоволенні позову Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" відмовлено повністю.

2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги був укладений 30.10.2019. На момент укладання вказаного договору Закон України "Про здійснення державних закупівель" втратив свою чинність 01.08.2016 на підставі Закону України "Про публічні закупівлі". При цьому судом встановлено, що положення статті 40 Закон України "Про здійснення державних закупівель" не містить заборони про передавання прав та обов`язків за договором державної закупівлі, натомість вказано, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі. Сторони за договором не є істотними умовами договору. Також місцевим господарським судом зазначено, що ніякі істотні умови кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №ККМV.142395.014 від 18.07.2013 не змінилися, при укладанні оспорюваного договору змінився лише кредитор, а законодавством заміна кредитора не визначена як зміна істотних умов договору. При цьому судом першої інстанції також зазначено, що роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №3302-05/25706-07 від 05.08.2015, на яке посилався позивач, носять рекомендаційний характер, про що зазначено в самих роз`ясненнях та не є обов`язковими для суду.

Крім того, суд першої інстанції визнав необґрунтованою обставину, яку вказує позивач як підставу для визнання правочину недійсним, а саме те, що додаток №1 до оспорюваного договору, на який є посилання у пункті 2 договору від 30.10.2019 № 148 та який визначає перелік боржників, не зазначений у договорі у реквізиті 21 "відмітка про наявність додатків", що передбачений ДСТУ 4163-2003.

Відхиляючи доводи позивача про відсутність нотаріального посвідчення договору про відступлення права вимоги від 30.10.2019 №148, місцевий господарський суд зазначив, що положення чинного законодавства не вимагає нотаріального посвідчення договору про відступлення права вимоги саме за кредитним договором. При цьому судом першої інстанції враховано, що сторонами договору пункти 6.4 та 6.5 було змінено договором від 31.10.2019 про внесення змін до договору № 148 від 30.10.2019.

Місцевим господарським судом також зазначено, що у абзаці 2 пункту 2.1. договору відступлення визначено, що сторони домовились, що відступлення Банком новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників за основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами не пізніше 42 робочих днів з дати, наступної за днем формування протоколу електронних торгів № UKR-2019-04 від 12.09.2019 та підлягає нотаріальному посвідченню. Тобто, відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, повинно відбуватись за окремими нотаріально посвідченими відповідними договорами відступлення прав вимоги, що в свою чергу не впливає і не є перешкодою для відступлення прав вимоги саме за кредитним договором у відповідності до договору № 148 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 30.10.2019.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі № 910/1251/20 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 у справі №910/1251/20, Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" подало касаційну скаргу на зазначені судові рішення та просить, оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Підставами касаційного оскарження Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" зазначає пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження визначено, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №643/4902/14-ц, від 16.10.2018 у справі №923/151/17 (щодо застосування статті 514 Цивільного кодексу України); у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі №6-2491цс15 та постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №923/1151/17 (щодо застосування статті 11 Цивільного кодексу України); у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №916/743/18 (щодо застосування статті 5 Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі"); у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №910/17648/18 (щодо застосування частини четвертої статті 639, частини третьої статті 640 Цивільного кодексу України); у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №911/5358/14 (щодо застосування частини п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України); у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (щодо застосування статей 220, 236 Цивільного кодексу України).

3.5. Пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначено в якості підстави касаційного оскарження відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.6. АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" також підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, визначених статтею 31, частинами третьої, п`ятої статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", статтями 17, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", до спірних відносин, які пов`язані із укладанням договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за договорами державної закупівлі банківського кредиту, який має елементи договору банківського рахунку (стаття 1066 Цивільного кодексу України), пунктом 1 частини другої та частини шостої статті 11 Цивільного кодексу України до спірних відносин, які пов`язані із укладанням додаткових договорів про внесення змін до нікчемного правочину; внесення змін до правочину, який не укладений.

Також зазначає, що правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах від 16.01.2015 у справі №6-2766цс15, від 19.10.2016 у справі №6-1551цс16, від 18.01.2017 у справі №6-648цс16 не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки Верховного Суду з питань однакового застосування у подібних відносинах норм матеріального права, визначених частини другої статті 628, статті 220 Цивільного кодексу України, відсутні.

3.7. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 господарського процесуального кодексу підставою касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального та порушення процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

3.8. Підставою касаційного оскарження визначено пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції неспроможний був знайти необхідні мотиви для відхилення апеляційної скарги ДАТ "Чорноморнафтогаз" та припустився до маніпуляцій фактами, які взагалі не входили до предмета доказування; суд апеляційної інстанції жодним чином не заперечив відповідність роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі правовим приписам Закону України "Про здійснення державних закупівель".

3.9. У відзиві на касаційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб проти вимог касаційної скарги заперечує з підстав, викладених у ньому, просить у задоволенні касаційної скарги АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

3.10. АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" подано до Верховного Суду заяву про передачу справи №910/1251/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовчої практики внаслідок існування виключної правової проблеми в частині забезпечення судами реалізації правових приписів частини п`ятої статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", статей 510, 521 - 514 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

За якісним критерієм про виключність правової проблеми свідчать такі обставини: 1) касаційна скарга мотивована тим, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; 2) норми матеріального права були застосовані судами нижчих інстанцій так, що постає питання дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між інтересами сторін у справі.

Подана заява не містить належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права, не обґрунтована відсутність сталої судової практики у відповідних питаннях та наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників, не доведено існування різних позицій у застосуванні наведених норм матеріального права.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Комітетом конкурсних торгів ДАТ "Чорноморнафтогаз" 20.02.2013 було прийнято рішення про затвердження Документації конкурсних торгів на закупівлю "Послуги щодо надання кредитів банківськими установами, 64.19.2 (відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії для придбання матеріалів, сировини, обладнання, оплати виконаних робіт та послуг, кредиторської заборгованості, виплати заробітної плати, сплати податків та інших обов`язкових зборів, рефінансування кредитної заборгованості (ліміт відновлювальної мультивалютної кредитної лінії - еквівалент (по курсу НБУ) - 150 000 000,00)", що оформлене протоколом № 145-у (із змінами і доповненнями, внесеними 02.04.2013, 15.04.2013, 13.05.2013, 10.06.2013).

В державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель №18(761) та розміщеного на веб-порталі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 04.03.2013 оприлюднено оголошення №072832 про проведення процедури відповідної закупівлі.

В державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель від 03.07.2013 №51/3(794/3) та розміщеного на веб-порталі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України розміщено повідомлення №147838 про акцепт пропозиції конкурсних торгів.

Між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" та Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (позичальник) 18.07.2013 укладено кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №KKMV.142395.014, відповідно до якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти.

Згідно з підпунктами 1.1.1., 1.1.2. договору від 18.07.2013 №KKMV.142395.014 кредит надається у вигляді відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості 150 000 000,00 грн. Грошові кошти в рамках кредитної лінії можуть бути надані банком у наступних валютах: гривнях та доларах США. Термін користування кредитом - до 17.07.2014.

Відповідно до підпунктів 1.1.3., 1.1.4. договору від 18.07.2013 №KKMV.142395.014 процентна ставка за користування кредитом становить 18,3% річних за кредитом у гривні; 11,3% річних за кредитом у доларах США. Позичальник сплачує банку одноразово комісію за надання кредитних ресурсів 0,2 % відсотка від ліміту кредитної лінії, що зазначений в підпункті 1.1.1. зазначена комісія підлягає сплаті позичальником у національній валюті України до отримання першого траншу кредитних коштів.

Згідно з пунктом 1.2. договору від 18.07.2013 №KKMV.142395.014 кредит надається позичальнику на наступні цілі: придбання матеріалів, сировини, устаткування, оплата виконаних робіт і послуг, кредиторської заборгованості, виплата заробітної плати, оплата податків та інших обов`язкових зборів, рефінансування кредитної заборгованості.

Пунктами 2.1., 2.3. договору від 18.07.2013 №KKMV.142395.014 передбачено, що видача кредиту здійснюється виключно після підписання договорів, які забезпечують виконання зобов`язань за цим договором на підставі заяви позичальника. Моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування грошових коштів на відповідні рахунки, визначені в заяві позичальника.

Відповідно до пунктів 2.4. договору від 18.07.2013 №KKMV.142395.014 визначено період сплати відсотків: з 1-го по 5-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання кредитного договору. Заборгованість за відсотками погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання даного договору. При несплаті відсотків у зазначений строк, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з пунктом 6.1).

Відповідно до пунктів 6.2., 6.4. договору від 18.07.2013 №KKMV.142395.014 за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом та підпунктів 1.1.2., 4.2.2. банк нараховує позичальнику відсотки в розмірі подвійної процентної ставки, що встановлена підпунктом 1.1.3. кредитного договору, від суми кредитної заборгованості за кожний день прострочення, порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії, відповідно банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно із пунктом 8.1 договору від 18.07.2013 №KKMV.142395.014 зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.

20.02.2014 виникли обставини непереборної сили, які унеможливили виконання ДАТ "Чорноморнафтогаз" своїх зобов`язань, як за договором державної закупівлі від 18.07.2013 №KKMV.142395.014, так і в цілому, як господарюючого суб`єкта, який проводить основну господарську діяльність на окупованій території Автономної Республіки Крим.

У зв`язку з невиконанням ДАТ "Чорноморнафтогаз", як позичальником, умов договору державної закупівлі від 18.07.2013 №KKMV.142395.014, 04.06.2014 банк звернувся до останнього з претензією щодо сплати заборгованості за кредитним договором, яка станом на 04.06.2014 становила 136 366 051,59 грн, в тому числі 130 083 121,99 грн поточної заборгованості за кредитом, 2 248 269,96 грн заборгованості за процентами, 394 662 64,10 грн простроченої заборгованості за процентами та 88 395,54 грн пені.

ДАТ "Чорноморнафтогаз", як позичальник, свого обов`язку зі сплати заборгованості за кредитним договором не зміг виконати, у зв`язку з чим, у серпні 2014 року "Всеукраїнський банк розвитку" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення 144 902 508,80 грн, з яких: 130 083 121,99 грн заборгованості по тілу кредиту, 12 608 716,00 грн простроченої заборгованості по процентам та 491 405,55 грн пені.

Справа №911/3648/14 судами розглядалася неодноразово.

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Київської області від 04.08.2018 у справі № 911/3648/14 за позовом ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" до ДАТ "Чорноморнафтогаз" за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, за участю Прокуратури Київської області про стягнення 144 902 508,80 грн позов задоволено частково і присуджено до стягнення з ДАТ "Чорноморнафтогаз" на користь ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" 130 083 121,99 грн основної заборгованості по кредиту, 24 511 321,66 грн основної заборгованості по відсоткам за користування кредитом та судові витрати 72 363,55 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2016 у справі № 911/3648/14 в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 8 585 456,34 грн та в частині розподілу судових витрат скасовано з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в позові з новим розподілом і судових витрат.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 у справі №911/3648/14 набрала законної сили та не оскаржувалась у касаційному порядку.

Зобов`язання за договором державної закупівлі від 18.07.2013 №KKMV.142395.014 забезпечені Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" шляхом передачі майнових прав на отримання грошових коштів за контрактом на поставку природного газу №14/380/11 від 24.02.2011.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 21.12.2015 № 914 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 22.12.2015 № 234, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВБР" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" з 23.12.2015 до 22.12.2017 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "ВБР", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52(1), 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Міхну Сергію Семеновичу на два роки з 23.12.2015 до 22.12.2017 включно.

Вказана інформація є загальновідомою і міститься на сайті Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку".

На офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.08.2019 було розміщено оголошення про проведення відкритих торгів (голандського аукціону) з продажу таких активів, що обліковуються на балансі AT "Дельта Банк", AT "Банк "Фінанси та Кредит", ПАТ "ВБР", ПАТ "Інтеграл-банк", ПАТ "Енергобанк", ПАТ "КБ "Надра", ПАТ "Кредитпромбанк", AT "Імексбанк", ПАТ "Банк Михайлівський", ПАТ "Діамантбанк", ПАТ "ПтБ", ПАТ "Профін Банк", ПАТ "Радикал Банк", ПАТ "Укрбізнесбанк", ПУАТ "Фідобанк", ПАТ "Банк Київська Русь" та AT "Родовід Банк".

Рішенням №1907 від 29.07.2019 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджено умови продажу таких активів: Пул активів, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, а також дебіторської заборгованості та нерухомості, а саме: активів ПАТ "ВБР", що складаються з прав вимоги за кредитними договорами.

Організатором аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн" (код ЄДРПОУ 40547200, 01001, м. Київ, провулок Музейний, ж 8, офіс 1, афілійоване з компанією First Financial Network (FFN).

Відкриті торги (аукціон) з продажу лоту №UKR-2019-04 12.09.2019 відбулися, переможцем яких, за результатами закритих цінових пропозицій, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Горизонт" з ціновою пропозицією 171 000 001,00 грн.

Того ж дня було підписано протокол електронних торгів, за умовами якого пропорційна сума від ціни продажу лоту, яка підлягала перерахуванню переможцем електронних торгів на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" складала 14 269 878,36 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" платіжним дорученням №39 від 04.10.2019 на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" здійснило перерахування коштів в розмірі 14 269 878,36 грн, як плата за лот згідно з протоколом №UKR-2019-04 від 12.09.2019.

Між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВБР" Міхно С.С. на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.12.2015 № 234 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВБР" та делегування повноважень ліквідатора банку", як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" в особі директора Литвина П.М., який діє на підставі статуту, як новим кредитором, 30.10.2019 укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №148.

Згідно з пунктом 2.1. договору від 30.10.2019 №148, ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", як кредитор, відступає шляхом продажу ТОВ "ФК "Горизонт", як новому кредитору, вимоги ПАТ "ВБР" до позичальників, іпотекодавців, заставодавців, поручителів зазначених у додатку №1 до цього договору. ТОВ "ФК "Горизонт" набуває всі права кредитора за цим договором не раніше сплати Банку коштів, обумовлених пунктом 4.1 цього договору.

Відповідно до пункту 3.4. договору ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" і ТОВ "ФК "Горизонт" упродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання чинності цим договором зобов`язані повідомити всіх боржників, у тому числі позивача, про відступлення за вимоги за основними договорами.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Підставою касаційного оскарження Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" зазначає пункт перший частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №643/4902/14-ц, від 16.10.2018 у справі №923/151/17 (щодо застосування статті 514 Цивільного кодексу України); у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі №6-2491цс15, постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №923/1151/17 (щодо застосування статті 11 Цивільного кодексу України); у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №916/743/18 (щодо застосування статті 5 Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі"); постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №910/17648/18 (щодо застосування частини четвертої статті 639, частини третьої статті 640 Цивільного кодексу України); у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №911/5358/14 (щодо застосування частини п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України); постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (щодо застосування статей 220, 236 Цивільного кодексу України).

У контексті статті 287 Господарського процесуального кодексу України для встановлення подібності правовідносин враховується склад таких правовідносин, а саме: суб`єкт, об`єкт та зміст (взаємні права та обов`язки). Разом з тим наявності простої тотожності цих трьох критеріїв замало і врахування лише їх не завжди є правильним. Тому, судова практика визнає судовими рішеннями у подібних правовідносинах такі рішення, де подібними є: 1) предмети спору, 2) підстави позову, 3) зміст позовних вимог, 4) встановлені судом фактичні обставини, а також має місце 5) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 40 постанови від 25.04.2018 №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.

При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови від 19.06.2018 у справі №922/2383/16).

5.3. Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки яких, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив таке.

5.4. У справі, що переглядається, предметом спору є матеріально-правова вимога АТ "ДАК "Чорноморнафтогаз" до ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та ТОВ "ФК "Горизонт" про визнання недійсним, з моменту укладання, договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 30.10.2019 за № 148, що укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Горизонт" та ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку". В якості підстави АТ "ДАК "Чорноморнафтогаз" зазначив, що при укладанні договору про відступлення права вимоги порушено вимоги частини п`ятої статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", а саме змінено істотні умови договору, який укладається між замовником АТ "ДАК "Чорноморнафтогаз" та учасником за результатами процедури закупівлі, яким є саме ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку". Матеріально-правовими підставами позову визначено статтю 2 Закону України "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності", частини першу, п`яту статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 203, 215, 525 Цивільного кодексу України.

5.5. Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було застосовано статтю 514 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо застосування даних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №643/4902/14-ц, від 16.10.2018 у справі №923/151/17.

У справі № 643/4902/14-ц ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні заяви зазначили про відсутність підстав для заміни ПАТ "Альфа-Банк" на правонаступника ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", оскільки виконавче провадження з виконання судового рішення відсутнє, а така заміна можлива лише в межах відкритого виконавчого провадження. Суд касаційної інстанції не погодився із судами попередніх інстанцій про неможливість здійснити заміну сторони правонаступником. Зазначив, що тлумачення частини першої статті 512 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу, міни, дарування, факторингу. При цьому дійшов висновку, що по своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

У справі №923/151/17 предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором та заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником, обґрунтувавши заяву тим, що він за договором став новим кредитором у зобов`язанні, що виникло на підставі кредитного договору. Судами попередніх інстанцій, висновки яких також підтримав і суд касаційної інстанції, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 з тих підстав, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512, статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов`язань, які виникла на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.

Отже, висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №643/4902/14-ц та від 16.10.2018 у справі №923/151/17, на які послався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними до справи № 910/1251/20, що розглядається, оскільки має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

5.6. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було застосовано статтю 11 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо застосування даних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі №6-2491цс15 та постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №923/1151/17.

У справі №6-2491цс15 Подвезько А.В звернувся із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення процентів за користування чужими коштами з посиланням на статті 536, 1048, 1214 Цивільного кодексу України, посилаючись на те, що рішенням районного суду визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, укладеного між позивачем та Кубарєвими, застосовано двосторонню реституцію стягнуто на користь позивача отримані відповідачами кошти за продаж будинку. Верховний Суд України, посилаючись на частину п`яту статті 11 Цивільного кодексу України зазначив, що з рішення суду зобов`язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 Цивільного кодексу України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність. При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-2491цс15 про те, що дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 цього Кодексу не дає підстав для застосування положень статті 625 цього Кодексу у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

У справі №923/1151/17 Колективне підприємство "Промжилбуд" звернулося із позовом до Комунального підприємства Агрофірма "Білозерський" про стягнення інфляційних та 3% річних в сумі 4 919 010,40 грн у зв`язку з невиконанням судового рішення у справі №923/2037/15 про повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки у цій справі право на повернення коштів виникло у кредитора до звернення до суду внаслідок порушення боржником обов`язку передати кредиторові відповідний товар, це право становить зміст основного зобов`язання. При цьому суд касаційної інстанції також послався на статтю 11 Цивільного кодексу, відповідно до якої рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, тобто за наявності прямої вказівки про це в законі. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, зокрема, викладених у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 923/1151/17.

Висновки Верховного Суду у наведених скаржником справах зроблені у правовідносинах, які очевидно не є подібними з тими, що виникли між сторонами у даній справі ні за суб`єктним складом учасників, ні за предметом спору, ні за обставинами справи, ні за сферою правового регулювання.

5.7. Також скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було застосовано статтю 5 Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" без урахування висновку щодо застосування даних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 23.04.2019 у справі №916/743/18.

У справі №916/743/18 предметом спору є зобов`язання укладення додаткової угоди з додатками до договору про закупівлю робіт за державні кошти. Підставою позову позивачем зазначено, що рішенням Господарського суду Донецької області від 02.02.2017 у справі № 908/2940/15 Товариство зобов`язано виконати умови довгострокового договору підряду, згідно з переліком, викладеним у резолютивній частині рішення суду. Однак подорожчання в період з моменту укладення договору вартості робіт, матеріальних ресурсів та інших витрат, пов`язаних з інфляційними процесами в Україні, призвело до зростання вартості робіт за договором з 135 818 520,32 грн до 262 135 853,00 грн. Наведене, поряд з відсутністю вини Товариства у призупиненні робіт, на думку останнього, свідчить про наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Суд касаційної інстанції, не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, зазначив, що суди, надаючи правову оцінку підставам позову щодо наявності чи відсутності права сторін договору на внесення змін до нього, повинні були застосовувати норми права, які існували на момент виникнення спірних правовідносин, а саме у разі визначення права сторін на внесення змін до договору (укладання додаткових угод), суди повинні вирішити питання відповідності додаткової угоди нормам законодавства на момент її укладання, оскільки укладання додаткової угоди спрямоване на зміну, припинення або виникнення правовідносин, які повинні відповідати чинному законодавству, посилаючись при цьому на положення статті 5 Цивільного кодексу України.

З викладеного вбачається, що у справі №916/743/18 висновки судів зроблено щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі № 910/1251/20, вони відрізняються як за предметом спору, так і за підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставинами.

5.8. Крім того скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було застосовано частину четверту статті 639, частину третю статті 640 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо застосування даних норм права у подібних правовідносинах, викладених постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №910/17648/18.

Предметом спору у справі №910/17648/18 є звернення стягнення на заставне майно - акції в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором. В постанові Верховний Суд, застосовуючи до спірних правовідносин положення статей 639 та 640 Цивільного кодексу України, а також з посиланням на статті 14, 15, 16 Закону України "Про заставу", погодився із висновками судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що договори застави є неукладеними.

Отже, висновок викладений у постанові Верховного Суду Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №910/17648/18, на яку послався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними до справи № 910/1251/20, що розглядається, оскільки має місце неоднакові предмет, підстави, матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та встановлені фактичні обставини.

5.9. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було застосовано статті 220, 236 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо застосування даних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.

У справі №916/3156/17 позовні вимоги ПАТ "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" до ТОВ "Авенсіс" про застосування наслідків недійсності договору про розірвання договору застави майнових прав, повернувши сторони у стан, який існував до укладання цього правочину, мотивовані тим, що розірвавши договір застави, банк фактично відмовився від власних майнових вимог до заставодавця за дійсним договором забезпечення, а також від своїх прав звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості позичальника, внаслідок чого відповідний договір про розірвання є нікчемним в силу пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". У постанові Велика Палата Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 дійшла висновків, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним в силу закон.

Висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 стосується правовідносин, які не є подібними до справи № 910/1251/20 з огляду на суттєву відмінність у фактичних обставинах справи, різний зміст правовідносин, об`єкт (предмет) спору та підстави подання позову.

У справі №911/5358/14 про стягнення грошових коштів за порушення відповідачем умов договору про закупівлю товару в частині оплати поставленого товару на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, посилаючись на положення частини п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України зазначив, що постанова суду апеляційної інстанції не містить висновків щодо мотивів суду, якими він керувався, враховуючи такий доказ як заява свідка, та власне висновку щодо належності, допустимості та достовірності цього доказу у взаємозв`язку з іншими доказами, що містяться у справі.

Отже, правовідносини, наведені у справі №911/5358/14 та у даній справі не є подібними ні за підставами позову, ні за змістом позовних вимог, ні за встановленими судом фактичними обставинами, ні за матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин.

5.10. Також підставою касаційного оскарження АТ "ДАК "Чонорморнафтогаз" визначило пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, визначених статтею 31, частинами третьої, п`ятої статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", статтями 17, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", до спірних відносин, які пов`язані із укладанням договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за договорами державної закупівлі банківського кредиту, який має елементи договору банківського рахунку (стаття 1066 Цивільного кодексу України), пунктом 1 частини другої та частини шостої статті 11 Цивільного кодексу України до спірних відносин, які пов`язані із укладанням додаткових договорів про внесення змін до нікчемного правочину; внесення змін до правочину, який не укладений, частиною другою статті 628, статтею 220 Цивільного кодексу України щодо нотаріального посвідчення.

5.11. Відповідно до пункту 20 статті 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" переможець процедури закупівлі - учасник, пропозицію конкурсних торгів або цінову пропозицію якого визнано найбільш економічно вигідною та акцептовано у разі проведення торгів (конкурсних торгів), або учасник, пропозицію якого прийнято за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, або учасник процедури електронного реверсивного аукціону, який під час проведення торговельної сесії електронного реверсивного аукціону запропонував найнижчу ціну договору (лота) та заявка якого визнана такою, що відповідає вимогам документації електронного реверсивного аукціону.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (чинному на момент проведення конкурсних торгів та укладання кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії) у день визначення переможця замовник акцептує пропозицію конкурсних торгів, що визнана найбільш економічно вигідною за результатами оцінки.

Замовник зобов`язаний протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про визначення переможця надіслати переможцю торгів повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів, а всім учасникам - письмове повідомлення про результати торгів із зазначенням найменування та місцезнаходження учасника - переможця, пропозицію конкурсних торгів якого визнано найбільш економічно вигідною за результатами оцінки.

Повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції обов`язково безоплатно публікується у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель.

Замовник укладає договір про закупівлю з учасником, пропозицію конкурсних торгів якого було акцептовано, не пізніше ніж через 30 днів з дня акцепту пропозиції відповідно до вимог документації конкурсних торгів та акцептованої пропозиції. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю не може бути укладеним раніше ніж через 14 днів з дати публікації у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів.

Під час здійснення закупівель за скороченою процедурою з учасником, пропозицію конкурсних торгів якого було акцептовано, замовник укладає договір про закупівлю відповідно до вимог документації конкурсних торгів та акцептованої пропозиції у строк не раніше ніж через п`ять днів з дня публікації у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів, але не пізніше ніж через 14 днів з дня акцепту.

У разі письмової відмови переможця торгів підписати договір про закупівлю відповідно до вимог документації конкурсних торгів або неукладення договору про закупівлю з вини учасника у строк, визначений цим Законом, замовник визначає найбільш економічно вигідну пропозицію конкурсних торгів з тих, строк дії яких ще не минув.

Згідно зі статтею 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" договір про закупівлю укладається в письмовій формі, а у разі здійснення закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону - у формі електронного документа, відповідно до положень Цивільного та Господарського кодексів України, законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

У разі здійснення закупівлі за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів замовник має право передбачати у договорах про закупівлю здійснення попередньої оплати відповідно до вимог бюджетного законодавства.

Учасник - переможець процедури закупівлі при укладенні договору повинен надати дозвіл або ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання такого дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законодавством.

Забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі;

5) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті;

6) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

7) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

8) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю.

Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Бюджетні зобов`язання, що випливають з договору про закупівлю, укладеного у формі електронного документа, підлягають реєстрації та обліку центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, на загальних підставах.

Для реєстрації таких договорів про закупівлю службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, використовують власний електронний цифровий підпис.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами конкурсних торгів ДАТ "Чорноморнафтогаз" на закупівлю "Послуги щодо надання кредитів банківськими установами, 64.19.2 (відкриття відновлюваної мультивалютної кредитної лінії для придбання матеріалів, сировини, обладнання, оплати виконаних робіт та послуг, кредиторської заборгованості, виплати заробітної плати, сплати податків та інших обов`язкових платежів, рефінансування кредитної заборгованості (ліміт відновлювальної мультивалютної кредитної лінії - еквівалент (по курсу НБУ) - 150 000 000,00)" 18.07.2013 між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" укладено кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №KKMV.142395.014.

За умовами кредитного договору Банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у вигляді відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 150 000 000,00 грн.

В межах справи № 911/3648/14 судами встановлено, що на виконання умов договору ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" було надано ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" кредит та перераховано грошові кошти у межах кредитного ліміту у розмірі 150 000 000,00 грн, що підтверджено заявками на надання кредитних коштів, відповідними виписками по особовому рахунку ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" за період з 18.07.2013 по 23.11.2015.

Судами встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 04.08.2016 у справі №911/3648/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 в частині стягнення 130 083 121,99 грн основної заборгованості по кредиту, 15 925 865,32 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом та відмові у стягнення 1 530 598,13 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом залишено без змін. В частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмір 8 585 456,34 грн, рішення скасовано з прийняттям нового, яким в цій частині відмовлено.

Тобто, як встановлено судами попередніх інстанцій, Банк зобов`язання щодо надання кредиту в межах встановленого договором ліміту, виконав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що стосовно ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" відповідно до постанови Правління НБУ від 21.12.2015 № 914 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" розпочато процедуру ліквідації.

Процедура припинення банку як юридичної особи проводиться у порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і ця процедура здійснюється з метою захисту прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до частин 2, 3, 4, 6, 7 статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк. Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації. Фонду заборонено відчужувати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду способу, порядку, складу та умов відчуження майна такого банку, крім випадків надання виконавчою дирекцією Фонду дозволу на реалізацію окремого майна з метою запобігання збиткам або ризикам його втрати чи пошкодження, а також у випадках, передбачених цим Законом. Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках). Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду. Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про: затвердження переліку майна банку, що не підлягає продажу; об`єднання майна банку або кількох банків у пули та/або продаж окремих інвентарних об`єктів; строки та заходи передпродажної підготовки майна; затвердження умов відкритих торгів (у тому числі аукціонів, що проводяться за методами підвищення та/або зниження ціни і без обмеження мінімальної ціни продажу майна), зокрема розмірів гарантійного внеску, лота та кроку аукціону, порядку зниження ціни, встановлення або відмови від встановлення мінімальної ціни продажу; обмеження загальної кількості відкритих торгів, на яких пропонуються до продажу одні й ті самі об`єкти або пули активів; проведення відкритих торгів (аукціонів) уповноваженою особою Фонду або торговельним посередником, біржою тощо, у тому числі у разі продажу пулів активів, сформованих за рахунок майна кількох банків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням №1907 від 29.07.2019 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджено умови продажу таких активів: Пул активів, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, а також дебіторської заборгованості та нерухомості, а саме: активів ПАТ "ВБР", що складаються з прав вимоги за кредитними договорами.

За результатами проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу лоту № UKR-2019-04, переможцем визнано ТОВ "ФК "Горизонт" з ціновою пропозицією 171 000 001,00 грн. Того ж дня було підписано протокол електронних торгів, за умовами якого пропорційна сума від ціни продажу лоту, яка підлягала перерахуванню переможцем електронних торгів на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" складала 14 269 878,36 грн.

З огляду на викладене, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та з аналізу вимог частин третьої та п`ятої статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (чинному на час укладання кредитного договору), заміна сторони у зобов`язанні не суперечить вимогам зазначеного Закону, оскільки Закон України "Про здійснення державних закупівель" за умови виконання сторонами зобов`язання (в даному випадку Банком).

До того ж судами встановлено, що істотні умови кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №KKMV.142395.014 від 18.07.2013 не змінилися.

При цьому колегія враховує також і роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 3302-05/25706-07 та погоджується із висновками судів щодо рекомендаційного характеру зазначеного роз`яснення.

5.12. Стосовно застосування статей 17, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до спірних відносин, які пов`язані із укладанням договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за договорами державної закупівлі банківського кредиту, який має елементи договору банківського рахунку (стаття 1066 Цивільного кодексу України) щодо відсутності у нового кредитора банківської ліцензії.

Як зазначалося вище та встановлено судами попередніх інстанцій, реалізація майна, а саме пул активів, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, а також дебіторської заборгованості та нерухомості, а саме: активів ПАТ "ВБР", що складаються з прав вимоги за кредитними договорами банку здійснена під час проведення ліквідаційної процедури банку.

Пунктом 5.11 глави 5 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, яке є спеціальним нормативним актом, що визначає умови реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури (в редакції, яка діяла до 21.11.2016), було унормовано, що реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.11.2016 №2526 "Про внесення змін до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку" у пункті 5.11 глави 5 розділу V цього Положення виключені слова "між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок)".

Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що відповідно до постанови Правління НБУ від 21.12.2015 № 914 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 22.12.2015 № 234, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВБР" та делегування повноважень ліквідатора банку". ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" на момент укладання договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 30.10.2019, перебував в процедурі ліквідації, а тому реалізація його активів здійснювалась на відкритих торгах (аукціоні) шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання відповідно до норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", пункту 5.11 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку та нормативно-правових актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Положення нормативно-правових актів, якими врегульовано процедуру ліквідації банку, допускають продаж майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання на конкурсних засадах будь-яким організаціям, у тому числі без статусу банку або фінансової установи.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 висловлено правову позицію, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.

5.13. Щодо застосування пункту 1 частини другої та частини шостої статті 11 Цивільного кодексу України до спірних відносин, які пов`язані із укладанням додаткових договорів про внесення змін до нікчемного правочину; внесення змін до правочину, який не укладений.

Відповідно до пункту 1 частини другої та частини шостої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Частинами першою, четвертою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частино першою статті 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 513 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до положень пункту 2.1. договору №148 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 30.10.2019, укладеного між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та ТОВ "Фінансова компанія "Горизонт", за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні Банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Банку до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів зазначених у Додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника, або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки, договорами іпотеки, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом "Основні договори" (надалі за текстом права вимоги).

При цьому судами також встановлено, що у абзаці 2 пункту 2.1. договору відступлення визначено, що сторони домовились, що відступлення Банком новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників за основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами не пізніше 42 робочих днів з дати, наступної за днем формування протоколу електронних торгів № UKR-2019-04 від 12.09.2019 та підлягає нотаріальному посвідченню.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком, що відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, повинно відбуватись за окремими нотаріально посвідченими відповідними договорами відступлення прав вимоги, що в свою чергу не впливає і не є перешкодою для відступлення прав вимоги саме за кредитним договором у відповідності до договору № 148 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 30.10.2019.

Також з огляду на те, що після підписання між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та ТОВ "Фінансова компанія Горизонт" договору №148 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 30.10.2019 відбулось його виконання, а також з урахуванням внесених змін до пункту 6.5. договору в частині моменту набуття чинності таким договором у відповідності до договору від 31.10.2019 про внесення змін до договору № 148 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 30.10.2019, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що виконання договору виключає кваліфікацію такого договору як неукладеного.

Зазначені правові висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 01.06.2020 у справі №906/355/19, від 19.02.2020 у справі №915/411/19.

5.14. Стосовно зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та встановлені судами обставини справи, дійшла висновку, що касаційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню, оскільки Судом не було встановлено порушення господарськими судами норм процесуального права, про які зазначає скаржник.

5.15. З врахуванням викладеного та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки господарських судів про відсутність правових підстав для задоволення позову і оскільки під час касаційного провадження не знайшли свого підтвердження доводи скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, оскаржені судові рішення підлягають залишенню без змін.

................

Перейти до повного тексту