Постанова
Іменем України
15 червня 2021року
м. Київ
справа № 396/1429/19
провадження № 51-464 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л.Ю.,
суддів Білик Н.В., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Костюченка К.О.,
прокурора Мединської Л.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 19 листопада 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Маловиськівського районного суду Кіроградської області від 02 вересня 2020 року, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4 250 грн без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 01 листопада 2018 року о 14.15 год, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно несправним автомобілем "Opel Kadet", реєстрацій номер НОМЕР_1, діючи у порушення п. 31.4.5, п. 2.9 (а), п.п. 1.5, 2.3 (б), (д), 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху, рухаючись по вулиці Волошкова в м. Новоукраїнка Новоукраїнського району Кіровоградської області, втративши керованість транспортним засобом, виїхав з проїзної частини на узбіччя дороги, де на прилеглій території біля будинку № 50 допустив наїзд на малолітніх пішоходів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_2 були спричинені середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, які викликали тривалий розлад здоров`я. Порушення водієм ОСОБА_1 вимог 2.3 (б), (д), 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху знаходиться у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 19 листопада 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м`якості, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що апеляційний суд безпідставно погодився з рішенням суду першої інстанції про можливість виправлення засудженого без призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. При цьому вказує на те, що суд апеляційної інстанції не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, суспільну небезпечність особи, яка в стані алкогольного сп`яніння керує транспортним засобом та кількість малолітніх дітей життя і здоров`я яких було поставлено під загрозу. Вважає безпідставними висновки апеляційного суду про те, що ступінь тяжкості вчиненого злочину знижується за рахунок усунення негативних наслідків, а про наявність щирого каяття в засудженого не свідчить відсутність відомостей про притягнення його в подальшому до кримінальної або адміністративної відповідальності. Вказує, що думка потерпілої не впливає на призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Правильність встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеність винуватості та кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.
При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
В суді касаційної інстанції прокурор не оспорював правильність призначення основного покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4 250 грн. Водночас, прокурор не погоджується із непризначенням ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
З цього приводу прокурор наводить доводи про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м`якості, які суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими.
Так, відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Санкцією ч. 1 ст. 286 КК передбачено альтернативні види основних покарань та надано можливість суду, як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений і має неповнолітню дитину, офіційно працює оператором екскаватора у ТОВ "Єврощебінь", обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття та добровільне відшкодування шкоди, обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння та призначив засудженому покарання наближене до мінімальної межі санкції частини 1 статті 286 КК.
Врахувавши усі зазначені обставини в їх сукупності, а також те, що ОСОБА_1 утримує родину і основним джерелом його доходу являється робота оператором екскаватора у ТОВ "Єврощебінь", а потерпіла претензій матеріального та морального характеру до нього немає, суд першої інстанції зробив висновок про можливість не призначати засудженому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції прокурор подав апеляційну скаргу.
У поданій на вирок суду першої інстанції апеляційній скарзі, вказуючи на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що полягала у непризначенні ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, прокурор просив апеляційний суд ухвалити новий вирок. При цьому наводив аргументи, аналогічні тим, що містяться у касаційній скарзі.
Втім, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, суд апеляційної інстанції всупереч ст. 419 КПК не навів у своєму рішенні переконливих підстав для його прийняття, не надав вичерпної відповіді на доводи апеляційної скарги прокурора щодо м`якості призначеного покарання, без призначення йому додаткового покарання.
Так, апеляційний суд, не погоджуючись із доводами прокурора, в ухвалі зазначив, що суд першої інстанції дотримався вимог статей 50, 65 КК та дійшов правильного висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без позбавлення права керувати транспортними засобами. Мотивуючи свою позицію, апеляційний суд зазначив про обставини враховані судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 покарання, а також послався на те, що засуджений має на утриманні неповнолітню дитину та батьків похилого віку, щиро розкаявся, а сприяння об`єктивному встановленню фактичних обставин справи та усунення негативних наслідків скоєного знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Також вказав про те, що робота оператором екскаватора у ТОВ "Єврощебінь" є єдиним джерелом доходу сім`ї засудженого.
Разом із тим, апеляційний суд не врахував належним чином те, що засуджений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, а також суспільну небезпеку скоєного діяння, об`єктом посягання якого виступали не тільки життя і здоров`я чотирьох неповнолітніх дітей, які були поставлені під загрозу, а і безпека дорожнього руху в цілому.
Крім того, виходячи з системного аналізу закону України про кримінальну відповідальність та положень кодексу про адміністративні правопорушення, відповідно до яких, на момент вчинення злочину, стаття 130 КУпАП за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного сп`яніння, передбачала відповідальність у виді обов`язкового позбавлення права керування транспортними засобами, а також ураховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що у даному випадку непризначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами - є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою призначення покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
Також, зважаючи на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК, законодавцем віднесено до злочинів проти безпеки руху, думка потерпілої щодо виду та розміру покарання сама по собі не є вирішальною в цьому питанні.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_1 покарання без додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок м`якості.
Таким чином, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
З огляду на викладене ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі ч. 1 ст. 438 КПК у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості й відповідно необхідністю посилення покарання, а кримінальне провадження призначенню до нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене, та з огляду на вимоги закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 65 КК, призначити ОСОБА_1 покарання з урахуванням позиції прокурора в апеляційній скарзі, виконати вказівки касаційного суду щодо необхідності посилення покарання за ч. 1 ст. 286 КК й постановити законне і обґрунтоване рішення, яке відповідатиме статтям 370, 419 КПК.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК,