Постанова
Іменем України
10 червня 2021 року
м. Київ
справа № 640/8933/14-к
провадження № 51-860км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Слинька С.С., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Вараниці В.М.,
захисника
(в режимі відеоконференції) Крижановського М.В.,
засудженого
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Тихоненкова Д.А., Крижановського М.В. і засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 18 червня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014220000000355, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеси, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вищезазначеним вироком місцевого суду ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, кожного окремо, засуджено за ч. 1 ст. 294 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на кожного з них обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, зарахування строку попереднього ув`язнення, речових доказів і процесуальних витрат.
Вирок суду щодо ОСОБА_3 у касаційному порядку не оскаржується.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим в організації масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особами, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівлі, опором представникам влади із застосуванням зброї та інших предметів, які використовувалися як зброя, а також в активній участі у масових заворушень. ОСОБА_1, ОСОБА_3 визнано винуватими у активній участі у масових заворушеннях, що супроводжувалося захопленням будівлі. Злочини вчинено за наступних обставин.
06 квітня 2014 року близько 20:30 ОСОБА_2, знаходячись на площі Свободи в м. Харкові, разом з іншими особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, приймав участь у мітингу, на якому свідомо підбурювали громадян на створення перешкод для управління та здійснення владних повноважень Харківською обласною державною адміністрацією і Харківською обласною радою, проголошуючи заклики до застосування насильницьких дій. Так, ОСОБА_2 разом із невстановленою особою, яка припаркувала на площі автомобіль ВАЗ-2121 "Нива", вивантажив з багажника цього автомобіля не менш як 10 заздалегідь заготовлених бейсбольних бит і палиць, які відніс у натовп і роздав мітингуючим для застосування як зброї з метою здійснення насильницьких дій та подолання опору працівників правоохоронних органів.
Далі, ОСОБА_2 та інші особи почали гучно закликати мітингуючих йти до приміщень Харківської обласної державної адміністрації і Харківської обласної ради й вирушили у напрямку входу до будівлі по АДРЕСА_3, яку на той час захищали співробітники правоохоронних органів. На ці заклики піддались не менш як 200 мітингуючих, які підійшли в притул до екіпірованих щитами співробітників правоохоронних органів та почали наносити удари битами та палицями по щитам правоохоронців, тиснути на правоохоронців, виривати щити, виштовхувати зі строю. Учасники масових заворушень, здійснюючи насильство над співробітниками правоохоронних органів, відтіснили їх від входу в будівлю, а ОСОБА_2 разом з іншими особами увірвались в середину та розмістились групами по 20-30 осіб на кожному поверсі, створюючи перешкоди в роботі Харківської обласної державної адміністрації і Харківської обласної ради.
Крім цього, 07 квітня 2014 року о 22:00 год. ОСОБА_3 та ОСОБА_1, знаходячись на майдані Свободи у м. Харкові, приймали активну участь у мітингу за дружні відносини з Російською Федерацією та розширення повноважень регіонів України, піддавшись на заклики особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження та інших осіб, з метою грубого порушення громадського порядку, порядку управління державної установи - Харківської обласної державної адміністрації і Харківської обласної ради, а також з метою дестабілізації обстановки у Харківській області, вирішили прийняти активну участь у масових заворушеннях, направлених на вчинення перепон по реалізації владних повноважень вказаних державних установ шляхом грубого порушення громадського порядку із застосуванням насильства, вчинення погромів, підпалів, знищення майна, опору представникам влади із застосуванням зброї та інших предметів, які використовувалися як зброя.
Так, діючи спільно ОСОБА_3, ОСОБА_1 та інші особи у кількості не менш ніж 100 осіб, за закликом особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, не зважаючи на законні вимоги представників влади не вдаватись до насильницьких дій, розпочали масові заворушення, били палицями і кидали каміння, дошки й інші предмети у двері та вікна Харківської обласної державної адміністрації і Харківської обласної ради, а згодом увірвались на перший поверх будівлі, де продовжили кидати указані предмети, світло-шумові гранати, вибухові пакети й стріляти з невстановленої зброї вже у бік співробітників правоохоронних органів, які виконували службові обов`язки з охорони зазначеної будівлі, чим спричинили правоохоронцям: легкі тілесні ушкодження - ОСОБА_4, ОСОБА_5 ; легкі тілесні ушкодження, що потягнули короткочасний розлад здоров`я - ОСОБА_6 ; тяжкі тілесні ушкодження - ОСОБА_7 .
Продовжуючи свої протиправні дії учасники масових заворушень, особи яких не встановлено, з метою подолання опору співробітників правоохоронних органів, запалили перед входом до вказаної будівлі автомобільні покришки та кинули кілька пляшок із запальною сумішшю, підпаливши чотири кабінети, внаслідок чого угарним газом отруївся курсовий офіцер Академії внутрішніх військ МВС України ОСОБА_8, який виконував службові обв`язки з охорони будівлі і громадського порядку, й отримав легкі тілесні ушкодження, що потягнули короткочасний розлад здоров`я.
Через задимлення, яке загрожувало життю та здоров`ю, частина співробітників правоохоронних органів вийшла з будівлі у внутрішній двір, чим скористались учасники масових заворушень, які увірвались на перший поверх та наблизились у притул до захисників правоохоронців, котрим почали наносити удари палицями по щитах, шоломах, кінцівках та інших частинах тіла, виривати у них щити, гумові кийки, витягати співробітників зі строю, внаслідок чого розірвали захисні шеренги правоохоронців і витіснили їх з будівлі. Після захоплення приміщення учасники масових заворушень розмістились групами на всіх поверхах, заходили до службових приміщень і нищили майно, чим порушили порядок роботи державних установ та спричинили матеріальної шкоди: обласному комунальному виробничо-експлуатаційному підприємству "Держпром" на суму 139 993,02 грн; Харківській обласній державній адміністрації на суму 186 369,11 грн; Харківській обласній раді на суму 11 786,50 грн; Академії внутрішніх військ МВС України на суму 21 133,86 грн.
08 квітня 2014 року о 07:30 співробітники міліції в ході проведення спеціальних заходів звільнили приміщення Харківської обласної державної адміністрації і Харківської обласної ради та затримали ОСОБА_3, ОСОБА_1 й інших осіб, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, безпосередньо на місці вчинення злочину.
Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційні скарги прокурора, захисників Тихоненкова Д.А., Крижановського М.В. і обвинуваченого ОСОБА_1 - без задоволення, додатково зарахувавши обвинуваченим у строк відбуття покарання попереднє ув`язнення.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Тихоненков Д.А., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. Захисник стверджує, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не підтверджена доказами, не встановлено умислу на його вчинення. На думку захисника, допитані судом потерпілі та свідки не вказали на ОСОБА_2, як на учасника та організатора масових заворушень, їх показання стосуються подій 07-08 квітня 2014 року. За таких обставин місцевий суд повинен був закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 за відсутністю складу злочину, однак не зробив цього, а апеляційний суд не звернув уваги на допущені місцевим судом порушення і, залишаючи скаргу сторони захисту без задоволення, не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи скарги, через що ухвала цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
У касаційній скарзі захисник Крижановський М.В., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК. Захисник стверджує, що досліджені судом докази не підтверджують винуватості у вчиненні злочину ОСОБА_1, який знаходився на площі Свободи як кореспондент, виконуючи редакційне завдання газети "Сучасність та об`єктивна думка", що підтверджується показаннями свідків. Зафіксовані на відеоматеріалах відомості свідчать про те, що він не перешкоджав роботі правоохоронців, а попереджав їх про можливість сутичок з мітингувальниками та просив утриматися від застосування спецзасобів. Показання свідка ОСОБА_9 не могли бути покладені в основу вироку, оскільки цей свідок обмовив ОСОБА_1 і не вказав, за якими ознаками його упізнав. Апеляційний суд не врахував зазначених порушень, безпосередньо не досліджував доказів і надав їм формальну оцінку, не врахувавши доводів сторони захисту.
У касаційній скарзі з урахуванням доповнень засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та закриття кримінального провадження щодо нього на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. Засуджений стверджує, що не брав участь у подіях 06 квітня 2014 року, 07 квітня 2014 року, будучи журналістом збирав для редакції інформацію щодо подій, які відбувалися під Харківською обласною державною адміністрацією, участі у масових заворушеннях не приймав, лише протягом коротких періодів часу в указаний день повертався на площу для збору інформації. Участі у захопленні будівлі на АДРЕСА_3 він не приймав та був незаконно затриманий біля неї 08 квітня 2014 року. Однак суди не врахували дані роздруківки телефонних дзвінків його мобільного номера, показання свідків, які підтверджують його алібі. Вважає, що упізнання його свідком ОСОБА_9 проведено з порушенням ст. 228 КПК, а сам свідок його оговорив. Стверджує, що відеозапис є недопустимим доказом, та підтверджує лише те, що він намагався не допустити конфлікту між мітингувальниками і правоохоронцями. На думку ОСОБА_1, його двічі незаконно притягнули до відповідальності за одні й ті самі дії, що підтверджує постанова у справі про адміністративне правопорушення щодо нього. Також автор касаційної скарги зазначає, що суд не досліджував протокол упізнання зі свідком ОСОБА_9, на якому він його не упізнав, безпідставно кваліфікував його дії за ст. 294 КК. Апеляційний суд не звернув уваги на допущені місцевим судом порушення і, залишаючи скаргу сторони захисту без задоволення, не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи скарги, через що ухвала цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК. Крім того справа щодо засудженого, на його думку, розглянута упередженими суддями місцевого та апеляційного судів, оскільки вони вже розглядали аналогічні справи щодо учасників подій на початку квітня 2014 року у м. Харкові, а тому у суддів сформувалася певна позиція щодо вказаних подій та її учасників.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Крижановський М.В. та засуджений ОСОБА_1 підтримали подані касаційні скарги, а прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг, вважав оскаржені судові рішення законними та обґрунтованими.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилаються захисники та засуджений ОСОБА_1 у касаційних скаргах, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.
Висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2, ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК, місцевий суд дійшов відповідно до вимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.
Такий висновок місцевий суд обґрунтував показаннями, наданими в суді потерпілими ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, свідками ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 щодо обставин подій, які відбувалися з 06 по 08 квітня 2014 року на площі Свободи в м. Харкові. Зокрема, потерпілий ОСОБА_7 бачив ОСОБА_2 в приміщенні Харківської обласної державної адміністрації, свідок ОСОБА_10 пам`ятає людину в зеленій балаклаві, свідок ОСОБА_24 спілкувався в будівлі адміністрації з особою на ім`я " ОСОБА_30", який давав розпорядження мітингувальникам, свідок ОСОБА_13 бачив, як ОСОБА_2 вивантажував з автомобіля "Нива" біти.
Крім того, висновки суду обґрунтовано висновками судових експертиз, даними протоколів слідчих дій, зокрема: протоколом огляду відеозапису, на якому зафіксовано як ОСОБА_1 намагається проганяти та утримувати співробітників міліції біля приміщення Харківської обласної державної адміністрації; протоколом огляду відеозапису інтерв`ю активіста на ім`я ОСОБА_30 в приміщенні Харківської обласної державної адміністрації; протоколом огляду автомобіля, котрим керував ОСОБА_2 та в якому було виявлено і вилучено дерев`яну биту, металеву палицю та щит з написом "міліція"; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, в якому зафіксовано факт упізнання свідком ОСОБА_13 . ОСОБА_2, як особи, яку він бачив з дерев`яною битою і металевим щитом біля будівлі Харківської обласної державної адміністрації; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, в якому зафіксовано факт упізнання свідком ОСОБА_9 . ОСОБА_2 і ОСОБА_1, як осіб, яких він бачив в приміщенні Харківської обласної державної адміністрації.
Також суд обґрунтував свої висновки даними з роздруківок інформації, наданої операторами мобільного зв`язку, послугами яких користувались ОСОБА_2 і ОСОБА_1, згідно яких останні в період інкримінованих їм діянь знаходились в межах зони дії базових станцій, які покривають площу біля Харківської обласної державної адміністрації.
Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їм злочину і правильно кваліфікував їхні дії за ч. 1 ст. 294 КК.
При цьому місцевий суд, спростовуючи твердження сторони захисту, обґрунтовано визнав показання потерпілих та свідків послідовними й такими, що узгоджуються між собою, не містять істотних суперечностей, і підстав не довіряти їм у суду першої інстанції не було. Мотивів для обмови свідком ОСОБА_9 обвинувачених суди не встановили, таких мотивів не навела і сторона захисту в ході судового, апеляційного розгляду.
Як правильно зазначив апеляційний суд, указаний свідок був попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК, даних про притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за відмову від давання показань або за дачу завідомо неправдивих показань під час судового розгляду цього кримінального провадження не встановлено.
Були перевірені судами і доводи ОСОБА_1 про алібі, при цьому показання свідків ОСОБА_26, ОСОБА_27 визнані такими, що не спростовують факт вчинення засудженим інкримінованих йому діянь.
Ретельно перевірялися судами першої і апеляційної інстанції та визнані необґрунтованими доводи захисника Крижановського М.В. і засудженого ОСОБА_1 про те, що останній в період інкримінованих йому діянь участі у масових заворушеннях не приймав, роботі правоохоронців не перешкоджав, а, будучи журналістом, виконував редакційне завдання газети, в якій працював (збирав інформацію) і був незаконно затриманий та двічі притягнутий до відповідальності.
Так, згідно протоколу про адміністративне затримання, ОСОБА_1 08 квітня 2014 року о 07:10 був затриманий на АДРЕСА_3 за злісну непокору працівнику міліції й за ці дії того ж дня ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП (т. 3, а.п. 146-148). В протоколі адміністративного затримання та протоколі про адміністративне правопорушення жодних зауважень, застережень, пояснень щодо мети свого знаходження біля Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 під час затримання не зазначав, постанову у справі про адміністративне правопорушення до суду не оскаржував.
Того ж дня, тобто 08 квітня 2014 року в період з 18:40 по 19:40 щодо ОСОБА_1 в присутності понятих було складено протокол затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК (т. 3, а.п. 150-153). Як убачається із цього процесуального документа, після затримання, за бажанням ОСОБА_1, про затримання було повідомленого його матір, а сам затриманий в графі для пояснень зазначив "мені роз`яснено, що мене затримано за підозрою у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 294 КК, тобто масові заворушення, доповнень не маю". Будь-яких пояснень щодо мети свого знаходження біля Харківської обласної державної адміністрації, зокрема, що виконував редакційне завдання для газети, ОСОБА_1 під час затримання не зазначав, як не вказував про це під час допиту 08 квітня 2014 року в присутності захисника Новікова Ю.Б. (т. 3, а.п. 167), так і під час розгляду слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу 10 квітня 2014 року (т. 3, а.п. 176-179). З 14 квітня 2014 року захист інтересів ОСОБА_1 почав здійснювати захисник Крижановський М.В., який тільки 07 травня 2014 року повідомив слідчого про те, що ОСОБА_1 є кореспондентом газети та в період інкримінованих йому подій перебував на площі біля Харківської обласної державної адміністрації з метою виконання редакційного завдання, а посвідчення журналіста захиснику передала мати ОСОБА_1, яка знайшла його у себе вдома.
Зазначені процесуальні документи підтверджують законність затримання ОСОБА_1, спочатку за вчинення адміністративного правопорушення, а потім за вчинення злочину, а не за одні й ті самі дії, про що необґрунтовано стверджує засуджений.
Крім того, в суді касаційної інстанції засуджений ОСОБА_1 пояснив, що в момент події у нього була лише ручка, жодних нотаток як кореспондент він не робив, нікого з присутніх осіб не опитував, у тому числі шляхом застосування технічних засобів. Сторона захисту не надала об`єктивних даних про те, що ОСОБА_1 дійсно здійснював журналістську діяльність і такі докази у матеріалах кримінального провадження відсутні. Жодних публікацій, автор яких би був ОСОБА_28 у справі також відсутні.
Тому підстав для висновку про те, що працівники міліції перешкоджали здійсненню ОСОБА_1 журналістської діяльності у судів попередньої інстанції не було.
Пред`явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_9 проведено у відповідності до вимог ст. 228 КПК, за результатом вказаної слідчої дії згідно ст. 231 КПК складено відповідний протокол, зміст якого відповідає вимогам ст. 104 КПК (т. 5, а.п. 99-101). Свідок ОСОБА_9 був у допитаний суді першої інстанції у судовому засіданні 23 лютого 2015 року, в якому підтвердив факт упізнання ним осіб, фото яких містяться у протоколі від 30 квітня 2014 року, серед яких були ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . Цей же протокол, всупереч доводам останнього, був досліджений судом у тому ж судовому засіданні, що зафіксовано в журналі та на аудіозаписі судового засідання (т. 9, а.п. 65-67).
Безпідставними є доводи ОСОБА_1 про те, що замість проведення позавізуального впізнання свідком ОСОБА_9 слідчий мав провести пред`явлення ОСОБА_1 для впізнання. Так, згідно вимог ч. 5 ст. 40 КПК слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а сторона захисту під час досудового розслідування не була позбавлена можливості заявляти слідчому клопотання про проведення відповідних слідчих дій, проте цим правом не скористалася.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, а саме з журналу судового засідання місцевого суду від 12 жовтня 2016 року, учасникам кримінального провадження було повідомлено про зміну складу суду, який здійснюватиме розгляд указаної справи (оголошено про заміну судді Діденка С.А. на суддю Шматченко С.І.), роз`яснено право відводу, а також роз`яснено положення ч. 2 ст. 319 КПК.
Надалі ухвалою місцевого суду від 31 жовтня 2016 року було постановлено продовжити розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 без повторного проведення всіх процесуальних дій, які були проведені судом до заміни складу суду, з огляду на те, що у судовому засіданні було встановлено, що сторони та інші учасники кримінального провадження не наполягали на новому проведенні процесуальних дій, які вже були здійсненні судом до заміни судді, а також було встановлено, що замінений у справі суддя у повному обсязі ознайомився з ходом судового провадження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні суду, згоден з прийнятими процесуальними рішеннями і вважає недоцільним нове проведення процесуальних дій, що вже були проведені до заміни судді.
Таким чином, доводи з цього приводу ОСОБА_29 та його захисника є безпідставними.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо упередженості суддів місцевого та апеляційного суду, оскільки вони вже розглядали аналогічні справи щодо учасників подій на початку квітня 2014 року у м. Харкові і них сформувалася певна позиція щодо вказаних подій та її учасників є необґрунтованими, а зазначена обставина не є такою, що виключає участь судді у розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, оскільки не передбачена статтями 75, 76 КПК. Сторона захисту не заявляла відводів у ході судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій.
Всупереч доводам захисника Крижановського М.В. клопотань про повторне дослідження доказів в ході апеляційного провадження відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК учасники судового провадження не заявляли, а тому в апеляційного суду не було підстав для повторного дослідження доказів.
ОСОБА_1 визнано винуватими у активній участі у масових заворушеннях, що супроводжувалося захопленням будівлі, тому його доводи про протилежне апеляційний суд обґрунтовано визнав безпідставними.
Суд апеляційної інстанції з дотриманням положень ст. 405 КПК розглянув подані апеляційні скарги і дійшов правильного висновку, що вирок місцевого суду відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та вмотивованим. З такими висновками погоджується і суд касаційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що під час розгляду цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили істотних порушень норм процесуального права і правильно застосували норми матеріального закону. Вирок суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду - вимогам ст. 419 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подані касаційні скарги слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд