Постанова
Іменем України
14 червня 2021 року
м. Київ
справа № 483/1992/14-к
провадження № 51-2151км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Іваненка І.В.,
суддів Булейко О.Л., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
захисника (в режимі відеоконференції) Капіноса І.І.,
особи, щодо якої провадження закрито
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 19 січня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014150100000156, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Залуччя Чемеревецького району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області вироком від 18 червня 2019 року визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції на момент вчинення злочину), та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної служби на строк три роки та з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності.
Як зазначено у вироку, ОСОБА_1, працюючи на посаді начальника відділу державної виконавчої служби Очаківського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, використовуючи своє службове становище, 26 та 27 червня 2014 року у приміщенні службового кабінету по АДРЕСА_2 отримав від ОСОБА_2 відповідно 5000 грн та 10000 грн неправомірної вигоди за невиконання дій у виконавчому провадженні, відкритому на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 19 січня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника Капіноса І.І. були задоволені, вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 червня 2019 року скасовано, а провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. На думку прокурора, вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, доведено в повному обсязі судом першої інстанції, оскільки під час судового розгляду було досліджено всі докази сторони обвинувачення та визнано їх належними і допустимими. Вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав недопустимими доказами матеріали проведення НСРД, як і похідні від нього докази, що потягло за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 і 419 КПК України, що є підставою для її скасування.
У запереченні ОСОБА_1 просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського апеляційного суду від 19 січня 2021 року щодо нього - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав подану касаційну скаргу.
ОСОБА_1 та його захисник заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону.
При цьому ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду є рішенням суду вищого рівня стосовно законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції, яке перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали зазначається короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим. Однак цих законодавчих вимог апеляційний суд не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та його захисника, дійшов висновку про скасування вироку Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 та закриття провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Однак, ухвала апеляційного суду не може вважатися належно вмотивованою, оскільки зміст ухвали апеляційного суду не містить позиції суду з істотних питань, а також містить значні суперечності.
Зокрема, вказуючи на окремі порушення, допущені місцевим судом, щодо порядку дослідження та оцінки доказів, отриманих в результаті проведення НСРД, які суд першої інстанції поклав в основу обвинувального вироку, суд апеляційної інстанції у змісті ухвали, посилаючись на позицію Великої Палати Верховного суду, викладену у постановах від 16 січня 2019 року та 16 жовтня 2019 року, не вказує свого висновку щодо належності та/чи допустимості цих доказів в аспекті викладених ним позицій Верховного Суду.
Так само й стосовно інших доказів, крім матеріалів НСРД, суд апеляційної інстанції не наводить аспектів їх аналізу та власного висновку на предмет їх належності, допустимості і достатності, ухвалюючи при цьому рішення про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Крім цього, зміст окремих висновків апеляційного суду з указаних вище питань є суперечливим. Зокрема, в аспекті оцінки певних доказів суд апеляційної інстанції зазначає наступне: "Колегія суддів вважає пояснення потерпілого ОСОБА_2 і похідні від них його заяви, надані незаконно ним слідству грошові кошти, матеріали виконавчого провадження, посадові інструкції, судові експертизи та матеріали обшуку, також є належними доказами вини обвинуваченого і не спростовують доводи сторони захисту про те, що вилучені кошти є боргом ОСОБА_2 перед обвинуваченим". Зі змісту цього речення неможливо встановити позицію апеляційного суду щодо належності, допустимості та достатності таких доказів.
Окрім того, за змістом ухвали апеляційного суду колегія суддів, вказуючи, що повторне дослідження доказів в суді апеляційної інстанції є непотрібним, й що апеляційний суд виходить з доказів, досліджених місцевим судом, де вони були оцінені як такі, що підтверджують висунуте обвинувачення, з незрозумілих мотивів робить кінцевий висновок, що таких доказів недостатньо для доведеності винуватості особи.
За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону у силу положень ч. 1 ст. 412 КПК України є істотними; висновки суду про закриття кримінального провадження з указаних ним підстав є передчасними, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог закону й ухвалити рішення, яке відповідатиме положенням статей 370, 419 КПК України.
Керуючись ст. ст. 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд,