1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

17 червня 2021 року

м. Київ

справа № 696/954/18

провадження № 61-12497св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Кам`янська міська рада, Кам`янська районна державна адміністрація,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Іващенком Ігорем Юрійовичем, на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 15 квітня 2020 року в складі судді Шкреби В. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 липня 2020 року в складі колегії суддів: Новікова О. М., Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Кам`янської міської ради, Кам`янської районної державної адміністрації, у якому просила:

- поновити їй право на отримання земельної ділянки (паю) після смерті батька ОСОБА_2 ;

- визнати протиправними дії правонаступника колективного сільськогосподарського підприємства "Жовтень" (далі - КСП "Жовтень") Кам`янської міської ради щодо виключення зі списків ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати правонаступника КСП "Жовтень" Кам`янської міської ради включити до списків 2016 року члена КСП Жовтень" ОСОБА_2 ;

- визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 5 умовних кадастрових гектари із вільних земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення на території Кам`янської міської ради Черкаської області після смерті її батька ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Кам`янську районну державну адміністрацію виділити в натурі 5 гектарів із вільних земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення із резерву чи запасу на території Кам`янської міської ради для ОСОБА_2, спадкоємцем якого вона є.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 .

Після смерті батька відкрилась спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, земельні ділянки та грошовий вклад, які вона успадкувала.

Серед іншого до спадкової маси також входить і право на земельну частку (пай) із земель КСП "Жовтень" м. Кам`янка Черкаської області, на яку спадкодавець за життя набув права, оскільки перебував у трудових відносинах у вказаному господарстві в період з листопада 1963 року по серпень 1972 року та був його членом.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2, як член колективного сільськогосподарського підприємства, мав право на земельну частку (пай), проте незаконно на зборах членів КСП був виключений зі списку, що додавався до державного акта на право колективної власності на землю, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 15 квітня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволення позову, суд першої інстанції встановив, на час реєстрації 06 грудня 2004 року КСП "Жовтень" та видачі державного акта 05 липня 2005 року на право колективної власності на землю ОСОБА_2 не був його членом, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку з чим дійшов висновку, що спадкодавець не набув права на спірну земельну ділянку (пай), а тому її не можна вважати частиною спадкового майна померлого.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 23 липня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іващенка І. Ю. залишено без задоволення, рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 15 квітня 2020 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про відмову в задоволені позову, зазначивши, що у зв`язку із смертю спадкодавця на час видачі КСП "Жовтень" державного акта на право колективної власності на землю він не був його членом та не міг бути включений до списку осіб, що додається до вказаного державного акта, оскільки його правоздатність була припинена.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У серпні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Іващенка І. Ю. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд не дослідив детальну інформацію про юридичну особу КСП "Жовтень". Суд не витребував статут радгоспу "Жовтнень", відповідно до якого членство в колгоспі зберігається за колгоспниками, які припинили роботу по старості або інвалідності.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не поданий

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 696/954/18 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У вересні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_2 трудовий стаж в колгоспі "Жовтень" до організації радгоспу "Жовтень" згідно з протоколом від 25 березня 1970 року становив 7 років та 20 днів.

Відповідно до архівної довідки від 19 березня 2020 року № В-5 в документах архівного фонду колгоспу "Жовтень" м. Кам`янка Черкаської області в рішенні загальних зборів колгоспників від 1-3 липня 1964 року вказано, що було ухвалено прийняти в члени колгоспу ОСОБА_2

25 квітня 1975 року ОСОБА_2 звільнено з роботи у зв`язку із виходом на заслужений відпочинок.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Спадкоємцем ОСОБА_2 є його дочка ОСОБА_1, яка отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, грошовий вклад в Ощадному банку та земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку та особистого підсобного господарства.

06 грудня 2004 року проведено реєстрацію КСП "Жовтень".

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених в частині першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) або сертифікат було втрачено.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

За приписами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно застосували норами матеріального права, які їх регулюють, та встановили, що на час реєстрації 06 грудня 2004 року КСП "Жовтень" та видачі державного акта на право колективної власності на землю ОСОБА_2 не був його членом, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки право, яке просить визнати за нею позивач у порядку спадкування, її батько як спадкодавець не набув за життя, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 березня 2021 року в справі № 717/641/18 (провадження № 61-1332св19).

При цьому Верховний Суд наголошує, що право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнень і затвердження указаних списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству, що спростовує доводи касаційної скарги.

Крім того, правильним є висновок апеляційного суду, що матеріали справи не містять відомостей щодо списків осіб, які мали право на отримання земельної частки (паю) радгоспу в процесі його приватизації та перетворення в КСП "Жовтень" відповідно до Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" та Положення про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі господарських товариств, створених членами трудового колективу чи державного акту на право колективної власності КСП "Жовтень".

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявниками у касаційних скаргах; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами попередніх інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.


................
Перейти до повного тексту